Вирок № 126740736, 18.04.2025, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/741/25

Провадження № 1-кп/346/470/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2025 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого судді: ОСОБА_1 , секретарка судових засідань: ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі судових засідань суду, угоду про визнання винуватості разом з обвинувальним актом по кримінальному провадженню №22025090000000008, в якому ОСОБА_4 (який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Рунгури Коломийського району Івано-Франківської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 ), обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 Кримінального кодексу України,

а сторонами та іншими учасниками кримінального провадження є: з боку обвинувачення - прокурор: ОСОБА_3 , з боку захисту:обвинувачений ОСОБА_4 , захисник: ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в :

До суду надійшов обвинувальний акт, складений у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 14 квітня 2024 року за №22025090000000008, за яким ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 114-1 Кримінального кодексу України (надалі за текстом КК України), за таких обставин, вказаних обвинувальному акті:

Положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. У відповідності до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов?язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Пунктом 9 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку» від 21.06.2018 № 2469-VIII (далі - Закон «Про національну безпеку») визначено, що національна безпека України - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз. У відповідності до п. 2 ст. 1 Закону «Про національну безпеку», воєнна безпека це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз. Згідно п. п. 44-45 рішення Ради національної безпеки та оборони України від 14.09.2020, основним завданням у сфері воєнної безпеки є розвиток потенціалу стримування. Безумовним пріоритетом є боєздатні Збройні Сили України, підготовлений і вмотивований військовий резерв та ефективна територіальна оборона, які у поєднанні зі спроможностями інших органів сектору безпеки і оборони здатні завдати таких неприйнятних для противника втрат на землі, у повітрі, на морі та у кіберпросторі, що унеможливить реалізацію його агресивних намірів. Держава врахує уроки гібридної агресії проти України, бойових дій на Близькому Сході у нових доктринальних підходах до забезпечення воєнної безпеки.

Пунктом 22 частини І Стратегії забезпечення державної безпеки, ухваленої рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 16.02.2002 року (далі - Стратегія) визначено, що державна політика у сфері державної безпеки спрямовується на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам державній безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних, диверсійних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що призводять до цих загроз та причин їх виникнення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII (далі - Закон) Збройні Сили України (далі ЗСУ) - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом. У відповідності до ст. З Закону організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з?єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій. Згідно ст. 12 Закону підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, виховна робота, збереження життя і здоров?я особового складу, забезпечення законності та військової дисципліни у Збройних Силах України здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони. У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII (далі - Закон «Про оборону України») військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з?єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій. Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України вважається збройною агресією.

Статтею 4 Закону «Про оборону України» визначено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3542-ХІІ (далі - Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Цим же законом особливий період визначено як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов?язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Пунктом 8 ст. 4 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно п. 5 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов?язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади.

Пунктами 1, 3 цієї ж статті Закону зобов`язано громадян з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; під час мобілізації з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підгримки), або у строки, визначені командирами військових частин.

Пунктом 2 ст. 26 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено настання відповідальності громадян за невиконання своїх обов?язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно ст. 17 Закону «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХII (далі Закон «Про військовий обов?язок і військову службу») Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов?язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров?я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов?язок згідно із законодавством.

Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов?язок у запасі відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону «Про військовий обов?язок і військову службу» військовий обов?язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Виконання військового обов?язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприемства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об?єднані районні), міські (районні у містах, об?єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов?язані: прибувати за викликом районного (об?єднаного районного), міського (районного у місті, об?єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов?язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов?язаних та резервістів; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов?язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від

23.02.2022 № 154 (далі - Положення) Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов?язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в

Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Пунктом 8 Положення визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов?язків є виконання законодавства з питань військового обов?язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов?язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпеченняв межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя Та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов?язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 9 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов?язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

24 лютого 2022 року президент російської федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні, після чого був відданий наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.

Після того, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, незаконно вторглись на територію України, перетнувши лінію державного кордону України, розташовану в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та шляхом застосування зброї здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об?єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об?єкти, а також здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до теперішнього часу та призводить до тяжких наслідків.

Указані дії супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об?єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України,на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено, і наразі він діє.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації.

Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався Указами Президента України і наразі його продовжено з 08 лютого 2025 року на 90 діб.

На виконання вимог Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про оборону України», «Про військовий обов`язок і військову службу», вищевказаних Указів Президента України про проведення загальної мобілізації, Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921, Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, інших нормативних документів, наказів та директив Генерального штабу, мобілізаційних розпоряджень працівниками Івано-Франківського обласного, міських та районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки стали систематично проводитись заходи з встановлення мобілізаційного ресурсу держави та подальшого доукомплектування ЗСУ і інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів, виклику громадян для взяття на військовий облік військовозобов?язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, призову під час мобілізації, в т.ч. серед внутрішньо переміщених осіб, які не виконують правила військового обліку, і після початку повномасштабного вторгнення зс рф змінили місце проживання та, прибувши на територію Івано-Франківської області, не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів, не стали на військовий облік та ухиляються від нього, та інші заходи з мобілізації людських ресурсів з метою доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань з метою забезпечення оборони України в особливий період, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, а також забезпечення виконання військового обов?язку громадянами України.

Житель с. Марківка Коломийського району Івано-Франківської області ОСОБА_4 , знаючи, що діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки по здійсненню мобілізаційних заходів викликала широкий резонанс в суспільстві, у тому числі і серед осіб, які мають намір ухилитися від мобілізації або не виявляють бажання бути призваними на військову службу, у соціальних мережах виник посилений попит на поширення інформації про діяльність ТЦК та СП, умисно, вирішив перешкодити законній діяльності Збройних Сил та інших військових формувань під час здійснення ними призову на військову службу в особливий період.

Перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань полягає у вчиненні діяння (дій або бездіяльності), яке виражається у втручанні в цю діяльність, створенні перешкод, перепон, спрямованих на недопущення, припинення чи заборону проведення окремих дій чи маневрів ЗСУ та іншими військовими формуваннями, прийняття тактичних чи стратегічних рішень керівництвом чи особовим складом зазначених підрозділів задля ускладнення або унеможливлення здійснення законної діяльності ЗСУ та іншими військовими формуваннями або істотному зниженні її ефективності.

Умислом ОСОБА_4 прямо охоплювались дії, спрямовані на заподіяння шкоди діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки як військових формувань ЗСУ. При цьому, ОСОБА_4 усвідомлював об?єктивно існуючу небезпеку свого діяння та бажав настання передбачуваних наслідків.

Перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань здійснювалось ОСОБА_4 без корисливої мети за відсутності ознак державної зради, яка виражається у проведенні підривної діяльності проти України.

ОСОБА_4 шляхом адміністрування організовував забезпечення постійного

функціонування спільноти, публікацію інформації в тематичній спільноті,

наповнення контентом - інформаційними повідомленнями відповідної тематики, що надало змогу залучити до її діяльності якомога більшу кількість учасників.

У 2021 році за невстановленими досудовим розслідуванням обставинами в месенджері «Viber» була створена Viber-спільнота з назвою «Поліція SOS» та в якості суперадміна визначено ОСОБА_4 - користувач з ніком « ОСОБА_6 ».

Із змісту функціонального призначення інформаційної спільноти встановлено, що ОСОБА_4 чітко усвідомлював, що розміщуючи у Viber-спільноті з назвою

«Поліція SOS» інформацію про вручення повісток працівниками центрів комплектування та соціальної підтримки, з метою уникнення громадян України від призову на військову службу, він перешкоджає законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період та бажав настання суспільно небезпечних наслідків.

Крім того, ОСОБА_4 з метою приховування своєї протиправної діяльності закрив у налаштуваннях спільноти контактні дані (номера) всіх учасників групи, в тому числі і свої. Указане також свідчить, що ОСОБА_4 усвідомлював, що здійснює протиправну діяльність та не бажав бути викритим у її вчиненні. Крім того, ОСОБА_4 здійснив налаштування спільноти таким чином, щоб користувачі самостійно надсилали інформацію у вигляді текстових, фото, аудіо та відео повідомлень із зазначенням місця, часу та адреси де військовослужбовцями відповідних підрозділів ЗСУ та інших збройних формувань проводяться мобілізаційні заходи, чим інформували цільову аудиторію з числа громадян України, які ухиляються від призову та/або мобілізації і військового обліку, про місця виконання службових обов?язків співробітниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на території Коломийського району, що об?єктивно перешкоджало законній діяльності відповідних підрозділів ЗСУ.

Так, у період часу з 05 січня 2023 року по 04 листопада 2024 року у вайбер-спільноті «Поліція SOS» з метою перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших воєнізованих формувань розміщено 55 інформаційних повідомлень із зазначенням конкретних місць, де співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснювалася відповідна службова діяльність за наступними адресами:

- 05.01.2023, за мостом м. Коломия Івано-Франківської обл.;- 25.08.2024, м. Коломия Івано-Франківської обл.; - 06.09.2024, стоп-контроль м. Коломия Івано-Франківської обл.; - 11.09.2024, с. Киданч Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.; - 12.09.2024, заправка с. Сопів Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.; - 18.09.2024, міст с. Нижній Вербіж Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.; - 20.09.2024, с. Княждвір Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.; - 23.09.2024, м. Коломия (напроти магазину Епіцентр) Івано-Франківської обл.; - 03.10.2024, міст с. Нижній Вербіж - м. Коломия Івано-Франківської обл.; - 13.10.2024, Шепарівці кільце (з усіх сторін) Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.; - 16.10.2024, міст с. Нижній Вербіж Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.; - 18.10.2024, автошлях в напрямку с-ща Заболотів Коломийського р-ну Івано- Франківської обл.; - 18.10.2024, автошлях з с. Сопів до смт. Печеніжин Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.; - 20.10.2024, с. Любківці Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.; - 22.10.2024, с. Нижній Вербіж (біля магазину «Світлана») Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.; - 26.10.2024, біля ковбасного заводу с. Воскресинці Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.; - 28.10.2024, стоп-контроль с.Нижній Вербіж Коломийського р-ну Івано- Франківської обл.; - 28.10.2024, м. Коломия (біля солону краси «Belissimo») Івано-Франківської обл.; - 04.11.2024, міст с. Нижній Вербіж Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.

При цьому, ОСОБА_4 розроблено механізм перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших воєнізованих формувань і, незважаючи на те, що вказана інформація поширювалась не лише ним, а й іншими учасниками Viber-спільноти, які не перебували у злочинній змові з ОСОБА_4 , вся діяльність Viber-спільноти охоплювалась його злочинним умислом.

Тобто, ОСОБА_4 чітко знав та усвідомлював, що у Viber-спільноті систематично розміщується інформація, яка систематично чинить перешкоди зазначеній законній діяльності ЗСУ. Цілеспрямоване поширення серед громадян України, які підлягають військовому обліку, призову, відомостей, зокрема в соціальних мережах через Інтернет, про місця фактичного проведення мобілізаційних військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 , перешкоджає їх законній діяльності, визначеній ст. ст. 1, 14, 33, 34 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки надає можливість громадянам України, які бажають ухилитися від виконання військового обов?язку, уникнути військового обліку та призову і створює перепони для встановлення мобілізаційного ресурсу держави, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних і резервістів, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів.

Таким чином,організувавши розміщенняв Viber-спільноті«Поліція SOS»повідомлень промісця фактичногопроведення мобілізаційнихзаходів працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 втрутився взаконну діяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 та створивперешкоди,перепони вдіяльності ЗСУта іншихвійськових формувань,що призвелодо суспільно-небезпечнихнаслідків увигляді нездійсненняв повномуобсязі увизначені термінимобілізаційних заходів,встановлення мобілізаційногоресурсу держави,призову,укомплектування ЗСУта іншихвійськових формуваньу відповідностідо штатіввоєнного стану,ведення військовогообліку призовників,військовозобов?язаних ірезервістів,ведення Єдиногодержавного реєструпризовників,військовозобов?язаних тарезервістів.Перешкоджання збоку ОСОБА_4 фактично представляєсобою цілеспрямованудіяльність,яка полягаєу незаконномувтручанні,що створюєперешкоди,перепони,для недопущення,припинення відповідноїзаконної діяльностівійськових формувань,за відсутностіознак державноїзради увигляді підривноїдіяльності протиУкраїни.(а.с.3-10).

І за даними обвинувального акту, ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразились в перешкоджанні законнійдіяльності ЗбройнихСил Українита іншихвійськових формуваньв особливийперіод,вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1ст.114-1 КК України (а.с.3-10).

Оцінка судом угоди про визнання винуватості.

Разом з цим, прокурор подав угоду про визнання винуватості від 07 квітня 2025 року, яку у місті Івано-Франківськ, уклав прокурор Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , і яка містить підписи сторін, що її уклали (а.с.50-67).

І оскільки сторони кримінального провадження просили суд затвердити саме цю угоду, суд проводив підготовче судове засідання із застосуванням загального порядку судового провадження на підставі саме цієї угоди, що передбачений статтею 474 КПК України.

За своїм змістом, угода про визнання винуватості повністю відтворює та містить вказані у обвинувальному акті і наведені судом вище фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію діяння, із зазначенням частини 1 статті 114-1 КК України, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 (а.с.3-10, 50-67). І з огляду на зміст угоди, суд вважає, що в ній зазначені усі істотні для вказаного кримінального провадження обставини (а.с.50-67).

Також, зазначена угода про визнання винуватості містить положення про:

- беззастережне, тобто повне визнання ОСОБА_4 своєї винуватості у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 114-1 КК України;

- узгоджене між сторонами угоди основне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із застосуванням ст. 75 КК України звільнивши його від призначеного основного покарання у виді 5 років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк (у судовому засіданні просили - два роки) та покладенням наступних обов`язків: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою;

- наслідки укладення та затвердження цієї угоди, що передбачені статтею 473 КПК України;

- наслідки невиконання цієї угоди, що передбачені статтею 476 КПК України (а.с. 50-67).

У судовому засіданні, головуючий роз`яснив обвинуваченому його процесуальні права та обов`язки, прокурор оголосив обвинувальний акт, а головуючий зміст угоди про визнання винуватості від 07.04.2025 року, яку сторони кримінального провадження просили суд затвердити. Далі, встановивши особу обвинуваченого, суд з`ясував у обвинуваченого, що він цілком і повністю розуміє у чому саме він звинувачується, і що він визнає себе винним повністю та безумовно, без будь-яких застережень.

Оголосивши зміст угоди від 07.04.2025 року, на виконання частини 4 статті 474 КПК України, головуючий роз`яснив обвинуваченому його процесуальні права, надані йому законом; роз`яснив наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним; вид покарання й інші заходи, які будуть застосовані до обвинуваченого у разі затвердження судом угоди про визнання винуватості.

Після чого, суд з`ясував у ОСОБА_4 і пересвідчився у тому, що обвинувачений дійсно цілком і повністю розуміє: процесуальні права, надані йому законом; наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені статтею 473 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним; вид покарання, яке узгоджено сторонами угоди і на яке він погоджується (основне покарання у виді 5 років позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладенням наступних обов`язків, що передбачені статтею 76 КК України: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою); інші заходи, які будуть застосовані до обвинуваченого у разі затвердження судом угоди про визнання винуватості.

На виконання частини 6 статті 474 КПК України, суд з`ясував і пересвідчився у тому, що угода про визнання винуватості від 07.04.2025 року була укладена прокурором та обвинуваченим дійсно добровільно. І прокурор, і обвинувачений, і захисник підтвердили, що укладення цієї угоди відбулось сторонами, які її підписали, без наявності та не внаслідок застосування насильства, примусу, погроз, не внаслідок обіцянок чи дії будь-яких інших обставин ніж ті, що передбачені у вказаній угоді.

Також, у судовому засіданні суд з`ясував думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, які наполягали на тому, що відсутні підстави для відмови судом у затвердженні угоди про визнання винуватості.

А для виконання частини 7 статті 474 КПК України, перевіряючи вказану угоду на відповідність вимогам Конституції України, КПК та КК України, суд виходить з наступного: з огляду на те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст114-1 КК України є тяжким злочином та з огляду на зміст всієї угоди, її умови не суперечать вимогам Конституції України, КПК України чи КК України, і вона дійсно могла бути ініційована та укладена тими сторонами, що її уклали та підписали; умови угоди відповідають інтересам суспільства; умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін, які її уклали або інших осіб; обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним судом не встановлені; за угодою, обвинувачений не взяв на себе яких-небудь зобов`язань, неможливість виконання яких є очевидною; відсутність фактичних підстав для визнання винуватості, судом не встановлена.

Таким чином, з мотивів викладених вище суд вважає, що підстави для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості від 07.04.2025 року, яку уклав прокурор та обвинувачений, за участю захисника, дійсно відсутні, і тому цю угоду слід затвердити та ухвалити обвинувальний вирок визнавши ОСОБА_4 винуватим у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 114-1 КК України, а також призначити йому узгоджене сторонами цієї угоди основне покарання у виді 5-ти років позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладенням наступних обов`язків: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Щодо процесуальних витрат.

Положеннями пункту 3 частини 1статті 118 КПК Українипередбачено, що процесуальні витрати складаються з витрат, пов`язаних із залученням експертів.

А згідно з частиною 2статті 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

І хоча суд ухвалює обвинувальний вирок, в силу положень частини 2статті 124 КПК України, оскільки сторона обвинувачення зазначила, що витрати на залучення експертів відсутні, підстав для розподілу судових витрат не має.

Оцінка суду щодо речових доказів.

Оскільки суд ухвалює обвинувальний вирок, а речовими доказами у цій справі є грошові кошти у розмірі 3000 гривень, шістьма купюрами номіналом 500 гривень (БВ2942093, ЕЕ2900188, ГБ3666625, АН3548896,ЯБ9153292,ЕБ7792004) на підставі пункту 5 частини 9 статті 100 КПК України, які були предметом кримінального правопорушення, слід конфіскувати у дохід держави Україна. А DVD-R диск з відеозаписами з нагрудної камери поліцейського Коломийського РВП ОСОБА_7 залишити в матеріалах кримінального провадження

Оцінка суду щодо речових доказів.

В силу положень частини 9 статті 100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатись до набрання рішенням законної сили. При цьому, частина 9 статті 100 КПК України прямо передбачає, як суду треба вирішити питання про долю конкретних речових доказів і документів.

Тож, на виконання положень частини 9 статті 100 КПК України, суду слід вирішити долю речових доказів і документів наступним чином: мобільний телефон марки «Xiaomi», «Redmi note 13» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , який переданий на зберігання у камеру зберігання речових доказів повернути ОСОБА_4 .

Оцінка суду щодо інших процесуальних питань.

З огляду на зміст обвинувального акту і угоди про визнання винуватості, яку суд затверджує, підстави для вирішення судом інших питань, що передбачені статтею 368 КПК України, що вирішуються судом при ухваленні вироку відсутні.

Таким чином, на підставі всього вище викладеного та керуючись статтями 1-33,36,37,42,45-52,75-83,91-100,107-112,118,124,291-293,314,342-348,369,371,373-376,468-476 КПК України, суд

у х в а л и в:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 07 квітня 2025 року у місті Івано-Франківськ між прокурором Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 114-1 Кримінального кодексу України. Призначити ОСОБА_4 , узгоджене між сторонами угоди про визнання винуватості, покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 114-1 Кримінального кодексу України, у виді позбавлення волі строком: 5 (п`ять) років. Звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання, з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Встановити йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, який обчислюється з дня проголошення вироку, та покласти на нього такі обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення в порядку, передбаченому частиною 4 статті 394 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім під час його проголошення в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку у Коломийському міськрайонному суді Івано-Франківської області.

Суддя: ОСОБА_1