Рішення № 126739457, 21.04.2025, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2025 Справа № 917/263/25

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О. М, при секретарі судового засідання Сьомкіній А. В., розглянувши справу № 917/263/25

за позовною заявою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз", вул. Козака, 2А, м. Полтава, 36000

до фізичної особи - підприємця Мироненка Юрія Георгійовича, АДРЕСА_1

про стягнення 2 665,23 грн заборгованості,

Без виклику учасників справи

встановив:

До суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" (далі - позивач, оператор ГРМ) до фізичної особи - підприємця Мироненка Юрія Георгійовича (далі - відповідач, споживач) про стягнення 2 665,23 грн заборгованості за послуги з розподілу природного газу за період січень 2021 - грудень 2024 року (далі - спірний період) (вх. №275/25 від 06.02.2025 року).

Відповідач у відзиві (вх. № 2408 від 20.02.2025 року) проти позову заперечує, посилаючись на те, що:

- позивач не надав докази того, що дійсно ФОП Мироненко Ю. Г. фактично здійснює споживання газу з червня 2018 року та газ постачається за адресою м. Полтава вул. М. Бірюзова, 58 А;

- позивач в добровільному порядку відмовився від виконання договору та 15.06.2018 року припинив постачання газу в приміщення, розташоване за адресою м. Полтава вул. М. Бірюзова, 58 А;

- у липні 2018 року відповідач був відключений від газопостачання шляхом перерізання газової труби, що підтверджується відповідним актом та фотознімками;

- відповідачем не погоджувались акти надання послуг;

- до позову не додано доказів фактичного обсягу споживання природного газу відповідачем за рік, не надано розрахунок річної замовленої потужності об`єкту споживача;

- позовна заява подана в лютому 2025 року, тобто позовна давність розповсюджуються на період з лютого 2022 року.

У відповіді на відзив (вх. № 2639 від 26.02.2025 року) позивач заперечує проти доводів відповідача, посилаючись на те, що:

- договір розподілу природного газу укладено в письмовій формі, відтак розірвання укладається шляхом підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору. Додаткова угода про розірвання договору розподілу природного газу №886Р від 30.12.2016 року не укладалась;

- підставами припинення газопостачання, а не розірвання договору розподілу природного газу було те, що відповідачем було порушено строки на облаштування комерційного вузла обліку засобом дистанційної передачі даних. При припиненні (відновленні) розподілу природного газу на об`єкт споживача складається акт у двох примірниках, один з яких залишається у споживача. Постачання/розподіл природного газу вважається припиненим за умови наявності пломб оператора ГРМ на запірних пристроях, інвентарних заглушках того, що зафіксовано відповідним актом;

- з 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, але не може бути меншою за 314 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об`єкта споживача, що не є побутовим;

- для нового споживача та/або його об`єкта, що має фактичний період споживання природного газу менший ніж дев`ять місяців (крім об`єктів споживачів, що не є побутовими), або за умови відсутності споживання природного газу споживачем та/або його об`єктом протягом усього попереднього газового року річна замовлена потужність споживача (його об`єкта) визначається Оператором ГРМ за замовчуванням на рівні 314 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об`єкта споживача, що не є побутовим;

- договір розподілу природного газу є не лише договором про надання послуг, а ще і є договором приєднання. За умов відсутності фактичного газоспоживання об`єкт споживача не втратив статус підключеного до ГРМ і споживач мав можливість у будь-який момент поновити отримання газу. Оператор газорозподільної системи АТ "Полтавагаз" забезпечує не лише фізичне транспортування газу до відповідача, а і комплекс інших дій, котрі полягають в забезпеченні відповідача доступу до газорозподільної системи, належної потужності системи;

- надані відповідачем електронні документи (фотографії та відео) не можуть прийматися судом як належні та допустимі докази, так як вони не підписані електронним цифровим підписом відповідно до норм ГПК України. З наданих відео та фотографій не вбачається, де вони були безпосередньо зроблені, адреса за якими їх було зроблено, відсутня дата та час проведення зйомки;

- АТ "Полтавагаз" не пропустило строк звернення до суду про стягнення заборгованості, оскільки вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за надані послуги виникли у період карантину та продовжують своє існування під час введення воєнного стану.

Відповідно до заперечень на відповідь на відзив (вх. № 3068 від 06.03.2025 року), відповідач вказує, що позивач не заперечує факт припинення постачання газу до приміщення, яке розташоване за адресою: м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 58 А. При цьому відносно вказаного приміщення не лише припинено газопостачання, але у приміщення відсутнє фізичне підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі, відбулось механічне від`єднання нежитлового приміщення за ініціативою позивача. Відповідно дo Googl карт, за адресою м. Полтава вул. М. Бірюзова, 58 А знаходиться ветеринарна клініка VET МИР, назву клініки чітко видно на відеозапису. Фото та відео, що додані до відзиву, були зроблені в день складання акту та вони засвідчені підписом відповідача.

У додаткових поясненнях (вх. № 3157 від 07.03.2025 року) відповідач зазначив, що договір розподілу природного газу укладено в письмовій формі, відтак розірвання договору укладається шляхом підписання сторонами додаткової угоди про розірвання договору. Додаткова угода про розірвання договору розподілу природного газу за №886Р від 30.12.2016 року між АТ "Полтавагаз" та ФОП Мироненко Ю. Г. - не укладалась. Твердження відповідача щодо відсутності фактичного споживання природного газу, а відтак і відсутності обов`язку зі сплати послуг за договором розподілу природного газу є необґрунтованим та безпідставним, оскільки об`єкт приєднаний до газорозподільної системи.

Процесуальні дії суду:

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.02.2025 року суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників процесу за наявними у справі матеріалами.

09.04.2025 року відповідальними працівниками суду було складено про те, що диск DVD-R, поданий до суду відповідачем - ФОП Мироненком Ю. Г. в якості додатку до відзиву на позовну заяву, - порожній (відсутній відеозапис, на який посилається сторона).

Відповідно до заяви від 10.04.2025 року (вх. № 4826) відповідач зазначив, що ним 28.02.2025 року було подано заперечення на відповідь на відзив по справі №917/263/25, до яких додано роздруківку з Google maps. Вказаний доказ не міг бути поданий разом з відзивом відповідно до норм ГПК України, оскільки необхідність його подання виникла після ознайомлення з відповіддю на відзив та даний доказ спростовує пояснення позивача відносно місцезнаходження приміщення ветеринарної клініки Vet Мир. ФОП Мироненко Ю. Г. просив вважати вказану причину неподання роздруківки з Google maps разом з відзивом поважною, прийняти вказаний доказ та врахувати при ухваленні рішення.

Відповідно до пунктів 8, 9 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також забезпечення змагальності судового процесу, суд визнає причини пропуску строку на подачу доказу поважними, суд дійшов висновку про прийняття поданого відповідачем доказу до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

30.12.2016 року на підставі заяви-приєднання №886Р до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) Фізична особа - підприємець Мироненко Юрій Георгійович (далі - відповідач , споживач) приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2498 (а. с. 25).

30.12.2016 року між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" (далі - позивач, оператор ГРМ) та фізичною особою - підприємцем Мироненком Юрієм Георгійовичем укладено договір розподілу природного газу №886Р (далі - договір, а. с. 17 - 24), відповідно до умов якого оператор ГРМ зобов`язувався надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язувався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 1.3 договору послуга з розподілу природного газу - послуга оператора ГРМ, яка надається споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача.

Відповідно до п. 2.2. договору обов`язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Пунктом 6.2 договору визначено, що тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.

Згідно пункту 6.3 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.4 договору остаточний розрахунок за послуги з розподілу природного газу здійснюється споживачем до 05 числа місяця наступного за розрахунковим. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ. Споживач має право здійснювати оплату за договором розподілу природного газу через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу оператора ГРМ та в інший не заборонений законодавством спосіб.

Відповідно до п. 12.1. договору цей договір укладається на невизначений строк.

Згідно з п. 12.2 договору передбачено, якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, оператор ГРМ зобов`язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін.

У разі незгоди споживача зі змінами він має право розірвати цей договір шляхом надсилання письмового повідомлення оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього договору зміни. Нерозірвання цього договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду споживача з внесеними до цього договору змінами.

Додатками №1 та №2 заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) визначено місце установки комерційного вузла обліку та місцезнаходження об`єкта м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 58А.

Додатком №3 заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) узгоджено договірні (планові) обсяги розподілу природного газу споживача на 2016, 2017, 2018 роки.

Відповідно до пункту 2.3 розділу II Типового договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498, при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов`язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього договору та Кодексу газорозподільних систем.

Порядок обліку природного газу, що передається споживачу, встановлено розділом V Типового договору, зокрема:

- пунктом 5.1 передбачено, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем;

- пунктом 5.2 встановлено, що визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором. Якщо комерційний вузол обліку встановлений не на межі балансової належності сторін (точка вимірювання не збігається з точкою комерційного обліку), фактичний об`єм природного газу визначається з урахуванням втрат та витрат природного газу між точкою вимірювання і межею балансової належності сторін шляхом їх додавання/віднімання до/від об`єму природного газу, визначеного комерційним вузлом обліку в точці вимірювання, відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Для визначення об`єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку споживача;

- пунктом 5.3 передбачено, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (куб. м) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем;

- пунктом 5.4 встановлений порядок визначення об`єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об`ємів газу за розрахунковий період, що визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього договору.

Розділом VI Типового договору, зокрема пунктами 6.1, 6.2, 6.3, 6.5, 6.6 передбачено, що:

- 6.1. Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем;

- 6.2. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу;

- 6.3. Величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності;

- 6.5. У випадку, якщо споживач, що не є побутовим, в установленому Кодексом ГРМ порядку самостійно здійснив замовлення величини річної потужності по всіх його об`єктах (об`єкту) в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік та фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, споживач, що не є побутовим, зобов`язаний з моменту перевищення фактичного обсягу над заявленим здійснювати оплату вартості перевищення річної замовленої потужності, велична якої визначається за формулою. За підсумками місяця, за умови перевищення фактичного обсягу використання потужності над обсягом замовленої споживачем річної потужності, Оператор ГРМ до 12 числа місяця наступного за місяцем надання послуг розподілу, здійснює нарахування вартості перевищення та разом із рахунком про сплату вартості перевищення (або в рахунку) надає споживачеві, що не є побутовим, звіт про фактичне використання потужностей та розрахунок вартості перевищення річної замовленої потужності;

- 6.6. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Позивачем на підтвердження надання послуг за укладеним договором надано акти наданих послуг за період січень 2021 року - грудень 2024 року:

- акт № ОУВІ-002259 від 31.01.2021 надання послуг з розподілу природного газу за січень 2021 у сумі 60,61 грн;

- акт № ОУВІ-008376 від 28.02.2021 надання послуг з розподілу природного газу за лютий 2021 у сумі 55,90 грн;

- акт № ОУВІ-013675 від 31.03.2021 надання послуг з розподілу природного газу за березень 2021 у сумі 55,90 грн;

- акт № ОУВІ-018083 від 30.04.2021 надання послуг з розподілу природного газу за квітень 2021 у сумі 55,90 грн;

- акт № ОУВІ-022050 від 31.05.2021 надання послуг з розподілу природного газу за травень 2021 у сумі 55,90 грн;

- акт № ОУВІ-026373 від 30.06.2021 надання послуг з розподілу природного газу за червень 2021 у сумі 55,90 грн;

- акт № ОУВІ-030795 від 31.07.2021 надання послуг з розподілу природного газу за липень 2021 у сумі 55,90 грн;

- акт № ОУВІ-035671 від 31.08.2021 надання послуг з розподілу природного газу за серпень 2021 у сумі 55,90 грн;

- акт № ОУВІ-040931 від 30.09.2021 надання послуг з розподілу природного газу за вересень 2021 у сумі 55,90 грн;

- акт № ОУВІ-045445 від 31.10.2021 надання послуг з розподілу природного газу за жовтень 2021 у сумі 55,90 грн;

- акт № ОУВІ-050401 від 30.11.2021 надання послуг з розподілу природного газу за листопад 2021 у сумі 55,90 грн;

- акт № ОУВІ-054437 від 31.12.2021 надання послуг з розподілу природного газу за грудень 2021 у сумі 55,90 грн;

- акт № ОУВІ-003123 від 31.01.2022 надання послуг з розподілу природного газу за січень 2022 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-008627 від 28.02.2022 надання послуг з розподілу природного газу за лютий 2022 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-012828 від 31.03.2022 надання послуг з розподілу природного газу за березень 2022 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-016617 від 30.04.2022 надання послуг з розподілу природного газу за квітень 2022 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-050291 від 31.05.2022 надання послуг з розподілу природного газу за травень 2022 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-025926 від 30.06.2022 надання послуг з розподілу природного газу за червень 2022 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-029841 від 31.07.2022 надання послуг з розподілу природного газу за липень 2022 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-034085 від 31.08.2022 надання послуг з розподілу природного газу за серпень 2022 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-038255 від 30.09.2022 надання послуг з розподілу природного газу за вересень 2022 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-042913 від 31.10.2022 надання послуг з розподілу природного газу за жовтень 2022 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-049294 від 30.11.2022 надання послуг з розподілу природного газу за листопад 2022 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-052032 від 31.12.2022 надання послуг з розподілу природного газу за грудень 2022 у сумі 55,27 грн.

- акт № ОУВІ-002720 від 31.01.2023 надання послуг з розподілу природного газу за січень 2023 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-007470 від 28.02.2023 надання послуг з розподілу природного газу за лютий 2023 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-011184 від 31.03.2023 надання послуг з розподілу природного газу за березень 2023 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-015338 від 30.04.2023 надання послуг з розподілу природного газу за квітень 2023 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-18709 від 31.05.2023 надання послуг з розподілу природного газу за травень 2023 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-022231 від 30.06.2023 надання послуг з розподілу природного газу за червень 2023 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-026648 від 31.07.2023 надання послуг з розподілу природного газу за липень 2023 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-031917 від 31.08.2023 надання послуг з розподілу природного газу за серпень 2023 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-03807 від 30.09.2023 надання послуг з розподілу природного газу за вересень 2023;

- акт № ОУВІ-039273 від 31.10.2023 надання послуг з розподілу природного газу за жовтень 2023 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-042905 від 30.11.2023 надання послуг з розподілу природного газу за листопад 2023 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-046938 від 31.12.2023 надання послуг з розподілу природного газу за грудень 2023 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-002169 від 31.01.2024 надання послуг з розподілу природного газу за січень 2024 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-006183 від 28.02.2024 надання послуг з розподілу природного газу за лютий 2024 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-012073 від 31.03.2024 надання послуг з розподілу природного газу за березень 2024 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-015872 від 30.04.2024 надання послуг з розподілу природного газу за квітень 2024 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-020272 від 31.05.2024 надання послуг з розподілу природного газу за травень 2024 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-023795 від 30.06.2024 надання послуг з розподілу природного газу за червень 2024 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-028111 від 31.07.2024 надання послуг з розподілу природного газу за липень 2024 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-032229 від 31.08.2024 надання послуг з розподілу природного газу за серпень 2024 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-036273 від 30.09.2024 надання послуг з розподілу природного газу за вересень 2024 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-040695 від 31.10.2024 надання послуг з розподілу природного газу за жовтень 2024 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-043959 від 30.11.2024 надання послуг з розподілу природного газу за листопад 2024 у сумі 55,27 грн;

- акт № ОУВІ-048108 від 31.12.2024 надання послуг з розподілу природного газу за грудень 2024 у сумі 55,27 грн.

Вказані акти надання послуг з розподілу природного газу на загальну суму 2 665,23 грн за період з січня 2021 по грудень 2024 містять підпис та печатку позивача.

Як вбачається з поданих позивачем доказів (описи вкладення у цінний лист, списки згрупованих відправлень "Укрпошта Експрес", фіскальні чеки):

- 15.02.2022 року на адресу відповідача були направлені дублікати актів надання послуг за період з січня 2021 року по січень 2022 року відповідно до договору розподілу природного газу №886Р від 30.12.2016 року (а. с. 46 - 48);

- 12.07.2022 року на адресу відповідача були направлені дублікати актів надання послуг за період з лютого 2022 року по червень 2022 року відповідно до договору розподілу природного газу №886Р від 30.12.2016 року (а. с. 61 - 63);

- 27.12.2022 року на адресу відповідача були направлені дублікати актів надання послуг за період з липня 2022 року по грудень 2022 року відповідно до договору розподілу природного газу №886Р від 30.12.2016 року (а. с. 64-66);

- 06.07.2023 року на адресу відповідача були направлені дублікати актів надання послуг за період з січня 2023 року по червень 2023 року відповідно до договору розподілу природного газу №886Р від 30.12.2016 року (а. с. 79 - 81);

- 28.12.2023 року на адресу відповідача були направлені дублікати актів надання послуг за період з липня 2023 року по грудень 2023 року відповідно до договору розподілу природного газу №886Р від 30.12.2016 року (а. с. 82 - 84);

- 15.11.2024 року на адресу відповідача були направлені дублікати актів надання послуг за період з січня 2024 року по листопад 2024 року відповідно до договору розподілу природного газу №886Р від 30.12.2016 року (а. с. 97 - 99);

- 21.01.2025 року на адресу відповідача були направлені дублікати актів надання послуг за грудень 2024 року відповідно до договору розподілу природного газу №886Р від 30.12.2016 року (а. с. 100, 101).

Як стверджує відповідач та не заперечує позивач, 05.05.2018 року за вих. № 16/4681 на адресу ФОП Мироненка Ю. Г. було направлено повідомлення про припинення газопостачання, відповідно до якого у зв`язку з порушенням визначених законодавством строків на облаштування комерційних вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних відповідно до вимог п. 2 глави 3 розподілу Х Постанови НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 року "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем" відповідачу було запропоновано у термін до 07 години 1 червня 2018 року самостійно відключити від газових мереж газоспоживання і підготувати до пломбування газовикористовуюче обладнання підприємства. У разі невиконання цієї вимоги постачання газу організації буде припинено в примусовому порядку ( а. с. 123).

Матеріали справи містять акт від 25.07.2018 року, складений ФОП Мироненком Ю, Г., Какотіною Н. В. (найманий працівник) та Ваць О. М. (найманий працівник) про те, що 15.06.2018 року працівники АТ "Полтавагаз" прибули у ветеринарну клініку VETМир з вимогою негайно здати лічильник газу на перевірку; було перекрито подачу газу, проведено опломбування крану (номери пломбувальник стрічок КП163469, КП163468) та знято лічильник газу. 25.07.2018 року працівниками АТ "Полтавагаз" без жодного попередження перерізали трубу на будинку за адресою АДРЕСА_2 , по якій відбувалося газопостачання до спірного приміщення - ветеринарну клініку VETМир (а. с. 122).

Позивач не заперечив факту опломбування запірних пристроїв, інвентарних заглушок тощо, при цьому матеріали справи не містять відповідного акту про припинення газопостачання (розподілу природного газу), складеного відповідальним працівником АТ "Полтавагаз" у двох примірниках (відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем).

За твердженням позивача, відповідач порушив умови договору в частині своєчасних та повних розрахунків за отримані послуги з розподілу природного газу у розмірі 2 665,23 грн за період з січня 2021 по грудень 2024, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Надаючи власну правову оцінку обставинам справи, Господарський суд Полтавської області зазначає таке.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1.2. укладеного між сторонами договору встановлено, що умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" та Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2494.

Тож, правовідносини, які виникли між споживачем та Оператором ГРМ, врегульовано Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газорозподільних систем, а також постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу" та договором відповідно.

Статтею 40 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Договір розподілу природного газу є публічним.

За п.п.1, 2 глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу. Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2498, в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до п.п.1, 3-5, 7 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається. Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу. Оператор ГРМ зобов`язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. На письмову вимогу споживача Оператор ГРМ зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення надати споживачу підписану уповноваженою особою Оператора ГРМ письмову форму договору розподілу природного газу.

Пунктом 1 глави 6 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем встановлено, що місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Відповідно до пункту 2 глави 6 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою. Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається Оператором ГРМ виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. З 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, але не може бути меншою за: 314 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об`єкта споживача, що не є побутовим.

Пунктом 4 глави 6 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем визначено, що для нового споживача та/або його об`єкта, що має фактичний період споживання природного газу менший ніж дев`ять місяців (крім об`єктів споживачів, що не є побутовими), або за умови відсутності споживання природного газу споживачем та/або його об`єктом протягом усього попереднього газового року річна замовлена потужність споживача (його об`єкта) визначається Оператором ГРМ за замовчуванням на рівні: 314 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об`єкта споживача, що не є побутовим.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, АТ "Полтавагаз" здійснено розрахунок замовленої потужності на рівні 314,00 м.куб., що підтверджує врахування позивачем відповідних положень Кодексу газорозподільних систем.

Пунктом 10 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем встановлено, що надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим Оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язаний повернути один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником то надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Як встановлено судом, позивачем на виконання умов договору акти наданих послуг з розподілу природного газу направлялися ФОП Мироненко Ю. Г. не щомісячно протягом 2021 - 2024 років (як зазначено у відповіді на відзив, а. с. 134), зокрема: акти наданих послуг за 12 місяців 2021 року та за 11 місяців 2024 року - одним поштовим відправленням вкладеним у цінний лист - відповідно 15.02.2022 року та 15.11.2024 року, а за інші спірні періоди - один раз на півроку (12.07.2022 року, 27.12.2022 року, 06.07.2023 року, 26.12.2023 року), що підтверджується матеріалами справи.

За змістом пункту 5 глави 3 розділу І Кодексу газорозподільних систем взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VІ цього Кодексу.

Приписами пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу газорозподільних систем передбачено, що для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VІ цього Кодексу.

Отже, з моменту укладення між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, за наявності фізичного підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі, Оператором ГРМ здійснюється надання споживачу послуг з розподілу природного газу.

Суд зазначає, що за умовами договору, укладеного між позивачем та відповідачем, послуга з розподілу природного газу - це послуга Оператора ГРМ, яка надається споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача.

Тому, як забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи, так і розподіл належного споживачу природного газу, здійснюється з однією метою - фізичною доставкою природного газу до межі балансової належності об`єкта споживача. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12.11.2024 у справі № 910/17554/23, від 26.06.2024 у справі № 905/1465/23, від 02.07.2024 у справі № 910/2871/23.

Споживачі, в тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ в порядку, визначеному розділом VI Кодексу газорозподільних систем.

Отже, Оператор ГРМ забезпечує не лише фізичне транспортування (розподіл) газу до відповідача, а й комплекс інших дій, які полягають у забезпеченні споживача (відповідача) доступом до газорозподільної системи, належної потужності системи на підставі укладеного між Оператором ГРМ та споживачем договору.

Згідно з пунктом 9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача. У цих випадках Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу. У разі розірвання договору розподілу природного газу або вилучення об`єкта споживача із заяви-приєднання оплата вартості послуги за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем з урахуванням повного календарного місяця, у якому сталося розірвання договору або вилучено об`єкт із заяви-приєднання.

Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 604 ЦК України).

Статтею 907 ЦК України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 12.3 Типового договору, цей договір може бути розірваний за згодою сторін або за ініціативою споживача у порядку, визначеному законодавством України.

Такий порядок визначено, зокрема, в ст. 654 ЦК України, яка передбачає, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як свідчать обставини справи, відповідач не звертався до АТ "Полтавагаз" про розірвання договору розподілу природного газу №886 Р від 30.12.2016 року.

При цьому, позивач не заперечував той факт, що працівниками АТ "Полтавагаз" 15.06.2018 року було припинено газопостачання (розподілу природного газу), знято лічильник газу та опломбовано кран. У відповіді на відзив та у додаткових пояснення позивач посилався на те, що відсутність фактичного споживання природного газу, а відтак і відсутність обов`язку зі сплати послуг за договором розподілу природного газу є необґрунтованим та безпідставним.

Однак копію акту про припинення газопостачання (розподілу природного газу) за адресою вул. М. Бірюзова, 58 А, м. Полтава позивач до матеріалів справи не долучив.

Згідно зі ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

За ч. 3 та ч. 8 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

У постанові від 21.12.2023 року у справі № 910/11210/22 Верховний Суд зазначив про те, що відсутність кваліфікованого електронного підпису не зумовлює недостовірність певних даних в електронній формі, й відповідно, недостовірність електронного доказу. Вирішення питання достовірності такого доказу має відбуватися на загальних засадах, визначених ГПК України, і відповідно до стандарту доказування "баланс ймовірностей", передбаченого ст. 79 зазначеного Кодексу. Невикористання електронного підпису особами, які створили електронний доказ (лист, повідомлення, файл, аудіозапис, інші дані), не є підставою для визнання такого доказу недопустимим, якщо інше не встановлено законом. Подібні висновки викладені також в постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/5408/21.

Суд враховує, що відповідачем надано до відзиву електронний доказ - CD - диск з відеозаписом та фотознімками, як доказ перерізання газової труби, за допомогою якої постачався газ до спірного приміщення.

Актом Господарського суду Полтавської області від 09.04.2025 року було зафіксовано те, що диск DVD-R, поданий до суду відповідачем - ФОП Мироненком Ю. Г. в якості додатку до відзиву на позовну заяву, - порожній (відсутній відеозапис, на який посилається сторона).

В подальшому 06.03.2025 року відповідач в якості додатку до заперечення на відповідь на відзив (вх. № 3068, а. с. 144) долучив до матеріалів справи CD - диск з відеозаписом та фотознімками, засвідчені електронним цифровим підписом.

Зважаючи на долучення відповідачем до відзиву на позовну заяву копій електронних доказів без належного оформлення та в подальшому надання останнім такого відеозапису та фотознімків в копіях, засвідчених електронним цифровим підписом, суд вважає безпідставними доводи позивача про їх неналежність та недопустимість.

З наданого відповідачем відеозапису вбачається, що приміщення за адресою вул. М. Бірюзова, 58 А у м. Полтава (в якому знаходиться ветеринарна клініка VETМир) механічно від`єднало від газорозподільної мережі (перерізано газову трубу на будинку за адресою вул. М. Бірюзова, 56 у м. Полтава по якій постачався газ до спірного приміщення).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, аналізуючи положення статей 73, 96 Господарського процесуального кодексу України, статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", виснувала, що "процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі "Інтернет") як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ, який водночас є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такого доказу недопустимим.

Із фотографій, як поданих у належним чином завіреній паперовій копії в якості додатку до відзиву на позовну заяву, так і поданих на CD-дискові (скріплених електронним цифровим підписом та долучених відповідачем до заперечення на відповідь на відзив (вх.№3068 від 06.03.2025 року), вбачається наявність заглушок на трубах та пломб, а також відсутність лічильників.

Позивачем до позовної заяви було додано Додатки 3 до заяви-приєдання до умов договору розподілу природного газу (споживача, що не є побутовим) - Договірні (планові) обсяги розподілу природного газу споживача на 2016, рік, 2017 рік та на 2018 рік, а також позивач зазначив, що розрахунок заборгованості відповідача був здійснений з урахуванням пункту 4 глави 6 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем (для нового споживача та/або його об`єкта, що має фактичний період споживання природного газу менший ніж дев`ять місяців (крім об`єктів споживачів, що не є побутовими), або за умови відсутності споживання природного газу споживачем та/або його об`єктом протягом усього попереднього газового року річна замовлена потужність споживача (його об`єкта) визначається Оператором ГРМ за замовчуванням на рівні: 314 куб.м - для об`єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об`єкта споживача, що не є побутовим).

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність споживання природного газу відповідачем його об`єктом протягом спірного періоду.

Позивач не заперечує обставин припинення подачі газу до об`єктів відповідача, та у відповіді на відзив не викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведеної відповідачем у відзиві інформації відносно перерізаної газової труби на будинку за адресою вул. М. Бірюзова, 56 у м. Полтава, по якій постачався газ до спірного приміщення.

Крім того, відповідачем до заперечення на відповідь на відзив (а. с. 144) додано роздруківку з картографічного веб-сервісу Google Maps на підтвердження того, що на вищезазначеному відеозаписі було відображено саме приміщення ветеринарної клініки "VET МИР" за адресою вул. М. Бірюзова (нова назва вул. Решетилівська), 58 А, м. Полтава.

Дійсно, за інформацією, яка є загально доступною на картографічному вебсервісі Google Maps від Google LLC, в режимі шару "Супутник" видно, що ветеринарна клініка "VET МИР" знаходиться за адресою вул. М. Бірюзова (Решетилівська) 58 А, м. Полтава.

Таким чином, із загально доступних джерел достаменно відомо, що ветеринарна клініка "VET МИР" знаходиться за адресою вул. М. Бірюзова (Решетилівська) 58 А, м. Полтава.

Отже на відеозаписі зафіксовано саме те приміщення, відносно якого позивачем було здійснено нарахування вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу у розмірі 2 665,23 грн.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.06.2023 у справі № 420/4540/22: "88. Отже, враховуючи сучасний розвиток інформаційних та цифрових технологій, дані з Google Maps, який є безкоштовним картографічним веб-сервісом від компанії Google, а також набором застосунків, побудованих на основі цього сервісу й інших технологій Google, можна вважати допустимим та достовірними доказами, оскільки вони збираються з різних джерел, таких як супутники, автомобільні камери, додатки користувачів та інших джерел, а також з урахуванням того, що Google постійно оновлює та перевіряє дані, щоб забезпечити їх точність та актуальність."

Враховуючи наведену правову позицію Верховного Суду, суд приймає надану відповідачем паперову копію електронного доказу, які містяться на картографічному вебсервісі Google Maps від Google LLC.

Верховним Судом в постанові від 27.09.2022 у справі №914/3254/21 викладено правовий висновок в контексті комплексного застосування норм абзацу 1 пункту 9 глави 6 та абзаців 1, 2 пункту 4, абзацу 1 пункту 5 глави 7 Розділу VI Кодексу ГРС, в якому зазначено, зокрема, що саме механічне від`єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи виключає можливість цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподілу (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача.

Вирішальне значення для визначення обов`язку відповідача здійснювати оплату за надані послуги з розподілу газу має факт наявності/відсутності механічного приєднання газових мереж споживача до газорозподільної системи.

Вказане повністю узгоджується із пунктом 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРС, положення якого передбачають, що для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ.

Отже, на об`єкт не розраховується замовлена потужність пропускної спроможності газових мереж лише у випадку механічного від`єднання від мереж. Лише механічне від`єднання на межі балансової належності об`єкта споживача від газорозподільної системи припиняє надання послуги розподілу, в тому числі і забезпечення цілодобового доступу замовленої потужності об`єкта споживання, оскільки, після здійснення відрізки та заварювання газопроводу у землі об`єкт споживача та його газове обладнання фізично не з`єднані з газорозподільною системою.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду у від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплено принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори. Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Цей висновок був застосований у пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц (провадження № 14-175 цс 20).

Суд зазначає, що позивачем не спростував у встановленому законом порядку та належними засобами доказування викладені відповідачем аргументи та надані ним докази.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Щодо застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено про необхідність застосування строків позовної давності у зв`язку з тим, що позов подано із пропуском строку позовної давності, оскільки заборгованість виникла у січні 2021 року, а позов подано до суду у лютому 2025 р.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.

При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин, що випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для вчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву АТ "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" подано до суду 06.02.2025 року, натомість стягнення заявляє по актам за період з січня 2021 року по грудень 2024 року.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався до 30 червня 2023 року.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З урахуванням п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину та введення воєнного стану даний позов подано в межах строку позовної давності.

Суд зазначає, що в силу приписів частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи (аналогічні висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 09.11.2016 у справі № 6-1457цс16 та від 09.11.2016 № 6-2170цс16). У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску (постанова Касаційного господарського суду Верховним Судом від 26.03.2018 у справі № 922/273/17).

У даній справі суд відмовляє у позов із підстав його необґрунтованості.

За вищевказаних обставин, суд прийшов до висновку, що відбулося механічне від`єднання об`єкта споживача від газорозподільної мережі, що виключало можливість подальшого цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподілу (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача, і тому нарахування позивачем заборгованості у розмірі 2 665,23 грн у період з січня 2021 року по грудень 2024 року є безпідставним, не обґрунтованими, не підтвердженими належними у справі доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 126,129,232-233,237-238,240 ГПК України, суд, -

вирішив:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення складено та підписано 21.04.2025 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О. М. Тимощенко