Ухвала суду № 126738963, 21.04.2025, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"21" квітня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1340/25

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Консиліум Медікал»

04050, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 17, код ЄДРПОУ 40056326

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОІНТЕР ГРУП»

09100, Київська область, місто Біла Церква, провулок Будівельників, будинок 1, офіс 10, код ЄДРПОУ 43106615

про стягнення 110231,23 грн.

встановив:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх.№5541 від 15.04.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Консиліум Медікал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОІНТЕР ГРУП» про стягнення 110231,23 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за умовами пункту 1.1. договору підряду №12.09.24 ППК від 12.09.2024, що укладений між сторонами, підрядник (відповідач) зобов`язувався виготовити і змонтувати похилу підйомну платформу для людей з обмеженими можливостями за адресою: місто Київ, вулиця Глибочицька, 17, а також передати необхідну документацію на вказану платформу, а замовник (позивач) зобов`язувався прийняти і оплатити вказані роботи.

Як стверджує позивач, відповідач, в порушенні умов договору, взяті на себе зобов`язання за договором підряду не виконав.

Приписами частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно ж до частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Так, інститут підсудності розмежовує підвідомчі господарським судам справи між відмінними елементами господарської судової системи, залежно від того, який критерій покладено в основу такого розподілу: рівень господарського суду в системі або місце розгляду справи.

Згідно з частиною 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 зазначено таке:

- аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору;

- за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном;

- словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено: у постанові Верховного Суду від 17.05.2023 у справі 925/1298/21; у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №910/6644/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18.

Отже, до спорів, предметом яких є стягнення коштів внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо нерухомого майна, поширюються процесуальні норми щодо виключної підсудності справ згідно з частиною 3 статті 30 Господарського процесуально кодексу України. Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №638/1988/17.

Зі змісту поданого позову вбачається, що вимоги про стягнення 110231,23 грн позивачем заявлені у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем покладених на нього обов`язків за договором підряду про виготовлення і монтаж похилу підйомної платформи для людей з обмеженими можливостями за адресою: місто Київ, вулиця Глибочицька, 17.

З огляду на зазначені вище положення чинного законодавства та правові висновки Верховного Суду у справах щодо подібних спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що спір за позовом стосується прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном - виконання підрядних робіт на об`єкті нерухомості у місті Києві, а тому такий спір підлягає розгляду за виключною підсудністю згідно з приписами частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України - Господарським судом міста Києва.

Стосовно вказаного висновку судом також враховано, що:

- правила загальної підсудності поширюють свою дію на всі справи позовного провадження, за винятком тих, для яких Господарського процесуального кодексу України встановлює інший вид підсудності, зокрема за деякими категоріями справ в силу специфіки предмету спору процесуальний закон встановлює виключну підсудність, за якою тільки один конкретний суд серед інших може розглядати таку категорію справ;

- правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.

Отже, виключна підсудність - це встановлена підсудність певної категорії справ точно визначеному господарському суду, що виключає можливість розгляду їх у будь-якому іншому суді, відтак, зазначене свідчить, що певні категорії справ не можуть розглядатися не «судом, встановленим законом» за загальними правилами підсудності або ж за правилами альтернативної підсудності.

Відповідно до частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема, справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку про передачу позовної заяви (вх.№5541 від 15.04.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Консиліум Медікал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОІНТЕР ГРУП» про стягнення 110231,23 грн за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Керуючись статтями 30, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позовну заяву (вх.№5541 від 15.04.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Консиліум Медікал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОІНТЕР ГРУП» про стягнення 110231,23 грн - передати за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 21.04.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів.

Суддя С.О. Саванчук