Постанова № 126736500, 18.04.2025, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/2947/25

Провадження № 3/953/1123/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2025 року м. Харків

Суддя Київського районного суду м. Харкова Юрлагіна Т.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Головного управління ДПС у Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, директора ТОВ «ЕКСПРЕС-МЕТА», зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч.1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 450/20-40-07-30 від 25.03.2025, посадовою особою головним державним інспектором Центрального відділу перевірок платників управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Харківській області Поповою Оксаною Павлівною за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЕКСПРЕС-МЕТА», код ЄДРПОУ 35474335, з питань правомірності визначення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, відповідно до податкової декларації з ПДВ за грудень 2024 року акт від 05.03.2025 № 9833/20-40-07-13-05/35474335, податкова адреса АДРЕСА_2 .

Встановлено, що ОСОБА_1 , директор ТОВ «ЕКСПРЕС-МЕТА», код ЄДРПОУ 34956010, РНОКПП НОМЕР_1 , відповідальний за фінансово-господарську діяльність підприємства за період з 18.01.2024 по день реєстрації акту перевірки, вчинив правопорушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, а саме: п.п.185.1 ст.185, п.188.1 ст. 188, п.189.4 ст.189, п. 198.5, ст. 198, п.44.1. 44.6 ст.44, п. 198.1, 198.2, 198.3, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 17 942 948 грн. та завищення податкового кредиту у сумі 139088 грн., в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2024 року на суму 133719 грн., та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 17 942948 грн.

Дії ОСОБА_1 особою, уповноваженою на складання адміністративного протоколу, кваліфіковано за ч.1 ст.163-1 КУпАП.

У ч.1 ст.268 КУпАП закріплено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до системного аналізу положень ст.277 КУпАП,справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст.163-1 КУпАП, розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Крім того, відповідно до вимог ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи

З метою належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про дату, час та місце розгляду справи, забезпечення можливості реалізації нею свого права на захист, судову повістку про виклик ОСОБА_1 було направлено засобами поштового зв`язку конверт повернувся з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою.

У судове засідання призначене на 18.04.2025 ОСОБА_1 не з`явився, від захисника Пономаренко Г.А. надійшла заява про розгляд справи у відсутність з урахуванням письмових пояснень, за змістом яких просили закрити провадження у справі через відсутність події та складу адміністративного правопорушення, оскарження у адміністративному порядку повідомлення рішення на підставі якого складено протокол.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Дослідивши адміністративний матеріал та надавши йому належну правову оцінку, приходжу до наступного.

Так, пунктом 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Тобто виявлення правопорушення є юридично значущою обставиною для вирішення питання про можливість накладення адміністративного стягнення у строки, передбачені ч. 2 ст. 38 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що інкриміновано ОСОБА_1 правопорушення вчинення за період І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2024 року.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що закон пов`язує накладення стягнення не пізніш як через три місяці з дня його вчинення, а не з дня складення акту перевірки чи протоколу про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що з дня вчинення адміністративного правопорушення минуло більш як три місяці, на даний час закінчився строк, встановлений ч. 2 ст. 38 КУпАП, в межах якого може бути накладене адміністративне стягнення.

Справа надійшла в провадження суду 31.03.2025 року, три місячний термін притягнення до адміністративної відповідальності сплинув 31.03.2025 року.

Означеного висновку суду матеріали справи не спростовують.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного. Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об`єднаються у чотири групи (елементи): об`єкт адміністративного правопорушення, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб`єкт адміністративного правопорушення та суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов`язковими. Суб`єктивна сторона - відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи - є необхідним елементом суб`єктивної сторони.

Відповідно дост.280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, обов`язок щодо збирання доказів щодо інкримінованого особі адміністративного правопорушення, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення (ч.2 ст. 251 КУпАП).

Таким чином, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані суду особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення докази, які свідчать про наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак проступку для притягнення особи до відповідальності: об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.

Диспозиція ч.1 ст.163-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Так, об`єктом правопорушення є суспільні відносини в сфері оподаткування. Платниками податків і зборів (обов`язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов`язок сплачувати податки і збори (обов`язкові платежі). Об`єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), зокрема, митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об`єкти, визначені законами України про оподаткування.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у: а) відсутність податкового обліку; б) порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, зокрема, неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України. Перше правопорушення вчинюється у формі бездіяльності і полягає у нездійсненні передбачених законодавством України заходів щодо ведення податкового обліку. Друге правопорушення вчинюється у формі активних дій, які порушують встановлений законом порядок ведення податкового обліку або у формі бездіяльності шляхом неподання аудиторських висновків. Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», платники податків і зборів (обов`язкових платежів) зобов`язані: 1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; 2) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов`язкових платежів); 3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов`язкових платежів) у встановлені законами терміни; 4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Правила ведення податкового обліку визначені у ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також регламентуються наказами та інструкціями Державної податкової адміністрації України.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб`єктами правопорушення можуть бути керівники та інші посадови особи підприємств, установ, організацій (заступники керівників з фінансово-економічних питань, головні бухгалтери тощо).

Щодо наявності об`єктивної сторони у даному правопорушенні.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюютьсяПК України.

Статею 188 ПК України врегульовано порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг.

Згідно з п.198.5, 198.6 ст.198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно допункту 189.1статті 189цього Кодексу,та скластине пізнішеостаннього днязвітного (податкового)періоду ізареєструвати вЄдиному реєстріподаткових накладнихв терміни,встановлені цимКодексом длятакої реєстрації,зведену податковунакладну затоварами/послугами,необоротними активами,придбаними/виготовленимиз податкомна доданувартість (длятоварів/послуг,необоротних активів,придбаних абовиготовлених до1липня 2015року,-у разіякщо підчас такогопридбання абовиготовлення сумиподатку буливключені доскладу податковогокредиту),у разіякщо такітовари/послуги,необоротні активипризначаються дляїх використанняабо починаютьвикористовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно достатті 196цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбаченихпідпунктом 196.1.7пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197,підрозділу 2розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбаченихпідпунктом 197.1.28пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбаченихпунктом 197.11статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбаченихпунктом 189.9статті 189цього Кодексу). Уразі якщотакі товари/послуги,необоротні активив подальшомупочинають використовуватисяв оподатковуванихопераціях умежах господарськоїдіяльності,у томучислі переведенняневиробничих необоротнихактивів доскладу виробничихнеоборотних активів,платник податкуможе зменшитисуму податковихзобов`язань,що булинараховані відповіднодо цьогопункту,на підставірозрахунку коригуваннядо податковоїнакладної,зазначеної вабзаці першомуцього пункту,зареєстрованого вЄдиному реєстріподаткових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних длявикористання внеоподатковуваних операціях-на датуїх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно доЗакону України"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладнихподатковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтвердженімитними деклараціями(тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченимипунктом 201.11статті 201 цього Кодексу. У разіколи намомент перевіркиплатника податкуконтролюючим органомсуми податку,попередньо включенідо складуподаткового кредиту,залишаються непідтвердженими зазначенимиу абзаціпершому цьогопункту документами,платник податкунесе відповідальністьвідповідно доцього Кодексу. Податковінакладні,отримані зЄдиного реєструподаткових накладних,є дляотримувача товарів/послугпідставою длянарахування сумподатку,що відносятьсядо податковогокредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманихподаткових накладних/розрахунківкоригування дотаких податковихнакладних,зареєстрованих вЄдиному реєстріподаткових накладних,таке правозберігається заним протягом365календарних днівз датискладення податковоїнакладної/розрахункукоригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені вподаткових накладних/розрахункахкоригування дотаких податковихнакладних,зареєстрованих вЄдиному реєстріподаткових накладнихз порушеннямстроку реєстрації,включаються доподаткового кредитуза звітнийподатковий період,в якомузареєстровано податковінакладні/розрахункикоригування дотаких податковихнакладних вЄдиному реєстріподаткових накладних,але непізніше ніжчерез 365календарних днівз датискладення податковихнакладних/розрахунківкоригування дотаких податковихнакладних. Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені вподаткових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 365 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг (видачі з каси) або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг (видачі з каси) або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно допідпункту 191.1.2пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимогЗакону України"Проелектронну ідентифікаціюта електроннідовірчі послуги"та зареєструватиїї вЄдиному реєстріподаткових накладниху встановленийцим Кодексомтермін. Із зазначенням обов`язкових реквізитів такої накладеної.

Згідно із вимогами п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з п. 86.3 ст.86 ПК України Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначеностаттями 77і78цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Абзацами 1,2 та 4 п.86.7ст.86ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п`яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеномустаттею 58 цього Кодексудля надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що проведення документальної перевірки є процедурним заходом зі збору контролюючим органом інформації на підставі даних податкової звітності платника податків, щодо дотримання таким платником вимог законодавства. Встановлення за наслідками такого контрольного заходу факту порушення законодавства має наслідком складення податковим органом відповідного акта перевірки, на який платником податків можуть бути подані заперечення. У свою чергу, результати розгляду заперечень на акт перевірки викладаються у формі відповіді та підлягають врахуванню контролюючим органом при прийнятті рішення за результатами перевірки.

Отже, акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог законодавства платниками податків за результатами здійсненого контрольного заходу, а відповідь контролюючого органу за результатами розгляду заперечень на акт перевірки - інформації щодо оцінки доводів платника податків з приводу незгоди з висновками в акті перевірки.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки та у відповіді за результатами розгляду заперечень на акт перевірки обставини і власні висновки щодо таких обставин.

Акт перевірки, так само, як і відповідь за результатами розгляду заперечень на акт перевірки та інші листи контролюючого органу, направлені на адресу платника податків з приводу оскарження ним акта перевірки, є лише службовими документами контролюючого органу, пов`язаними із збирання податкової інформації, не створюють для платника податків правових наслідків у вигляді зміни (припинення) прав чи встановлення обов`язків, однак, в подальшому можуть враховуватися контролюючим органом при прийнятті актів індивідуальної дії.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом (в тому числі податкові повідомлення-рішення), можуть бути оскарженів адміністративному або судовому порядку. До таких рішень, зокрема, відноситься податкове повідомлення-рішення(п.п.14.1.157 п.14.1 ст. 14ПК України). З огляду на зазначене, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, останній може спростувати такі висновки шляхом оскарження в адміністративному або судовому порядку рішення, прийняті контролюючим органом на підставі такого акту.

Зазначене узгоджується з позицією ВС, яка викладена у постанові від 31.05.2021 у справі №520/10718/19.

Відповідно до п.56.15 ст.56 ПК України, скарга подана із дотриманням строків, визначених п.56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржуються, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Згідно з п.56.8. ст.56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв`язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначенихпунктом 42.4статті 42 цього Кодексу) або надати йому під розписку.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Відповідно до п.56.22 ст.56 ПК України, якщо платник податків оскаржує рішення контролюючого органу в адміністративному порядку та/або до суду, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків не може ґрунтуватися виключно на цьому рішенні до закінчення процедури адміністративного оскарження або до остаточного вирішення справи судом.

Судом встановлено, що головним державним інспектором Центрального відділу перевірок платників управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Харківській області Поповою Оксаною Павлівною за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЕКСПРЕС-МЕТА», код ЄДРПОУ 35474335, з питань правомірності визначення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, відповідно до податкової декларації з ПДВ за грудень 2024 року акт від 05.03.2025 № 9833/20-40-07-13-05/35474335, податкова адреса м. Харків, вул. Сумська, буд 116, кв 25.

Не погоджуючись із висновками в Акті перевірки від 05.03.2025 № 9833/20-40-07-13-05/35474335, ТОВ «ЕКСПРЕС-МЕТА», код ЄДРПОУ 35474335 звернулось до Харківського окружного адміністративного суду. Ухвалою якого від 7.04.2025 року відкрито провадження по справі 520/7710/25 (Ухвала додається).

З огляду на зазначене, до закінчення процедури адміністративного оскарження Податкового рішення-повідомлення, закон позбавляє суд можливості врахувати висновки контролюючого органу про порушення ТОВ «ЕКСПРЕС-МЕТА», п.п.185.1 ст.185, п.188.1 ст. 188, п.189.4 ст.189, п. 198.5, ст. 198, п.44.1. 44.6 ст.44, п. 198.1, 198.2, 198.3, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, Податкового кодексу України, викладені дані в Акті перевірки, який є лише службовими документами контролюючого органу, пов`язаними із збиранням податкової інформації та не створюють для ТОВ «ЕКСПРЕС-МЕТА», як платника податків, правових наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиним доказом у даній справі є висновки контролюючого органу про порушення ТОВ «ЕКСПРЕС-МЕТА», п.п.185.1 ст.185, п.188.1 ст. 188, п.189.4 ст.189, п. 198.5, ст. 198, п.44.1. 44.6 ст.44, п. 198.1, 198.2, 198.3, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, відображений в Акті перевірки та дані, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, з посиланням на порушення викладене в Акті перевірки.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт порушення ТОВ «ЕКСПРЕС-МЕТА», п п.п.185.1 ст.185, п.188.1 ст. 188, п.189.4 ст.189, п. 198.5, ст. 198, п.44.1. 44.6 ст.44, п. 198.1, 198.2, 198.3, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: заниження податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 17 942 948 грн. та завищення податкового кредиту у сумі 139088 грн., в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2024 року на суму 133719 грн., та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 17 942 948 грн.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, положення якої закріплює принцип невинуватості, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010,адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах іправовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ, зокрема, у рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції`від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини ("Малофеєв проти Росії" та "Карелін проти Росії"), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду, стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше як через три місяці з дня його виявлення.

Судом встановлено, що на день розгляду даної справи строки накладення адміністративного стягнення сплинули.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.

Так, з положень ст.38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 ч.1 ст. 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в порушенні закону.

З точки зору матеріального підходу нереабілітуючими визнаються обставини, за яких має місце винуватість особи, але через передбачені законом обставини вона звільняється від адміністративної відповідальності.

Зазначене узгоджується з висновком, викладеним Верховним Суд у постанові від 29.04.2020 у справі № 686/4557/18

Незважаючи на те, що на час розгляду справи сплили строки накладення адміністративного стягнення за вчинення інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, разом з цим тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на орган, який склав адміністративний протокол, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення, а також те, що матеріали справи не містять доказів, які б поза розумним сумнівом давали підстави суду вважати про порушення ТОВ «ЕКСПРЕС-МЕТА», п п.п.185.1 ст.185, п.188.1 ст. 188, п.189.4 ст.189, п. 198.5, ст. 198, п.44.1. 44.6 ст.44, п. 198.1, 198.2, 198.3, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: заниження податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 17 942 948 грн. та завищення податкового кредиту у сумі 139088 грн., в результаті чого встановлено завищення суми від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2024 року на суму 133719 грн., та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 17 942 948 грн., суд приходить до висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено стягнення.

Оскільки стягнення судового збору передбачено законом лише при накладенні адміністративного стягнення, судовий збір по даній справі не підлягає стягненню не підлягає.

Керуючись статтями1,7,8,9,44-3, ч. 1 ст. 163-1,247,268,278,280-287,307,308 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня винесення такої постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Т.В.Юрлагіна