Постанова № 126736248, 18.04.2025, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/689/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2025 року м. Дубровиця

Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., за участю адвоката Михалюка М.І., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, ОСОБА_1 роз`яснені.

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №271679 від 14 березня 2025 року, ОСОБА_2 , того ж дня о 22 год. 32 хв. в м. Дубровиця по вул. Шкільна керував транспортним засобом марки RENAULT DUSTER, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alkotest 6810 та проходження такого огляду в медичному закладі водій відмовився.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 від дачі пояснень та підпису відмовився.

31березня 2025 року ОСОБА_1 подано заяву на ознайомлення із матеріалами адміністративної справи та фотовідеофіксації, яка була задоволена.

09 квітня 2025 року ОСОБА_1 подано повторну заяву про ознайомлення із фотовідеофіксацією правопорушення, яка також була задоволена..

Крім цього 09 квітня 2025 року ОСОБА_1 подано заяву про відкладення розгляду справу зв"язку із сімейними обставинами, яка також була задоволена.

14 квітня 2025 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Гвяздовського А.Є. (ордер на надання правничої допомоги серії ВК № 1168266 від 14.04.2025 року) в судовому засіданні заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для можливості ознайомитися із матеріалами справи, яке було задоволено.

16 квітня 2025 року від іншого представника ОСОБА_1 - адвоката адвокатського бюро "Миколи Михалюка" Михалюка М.І. (ордер на надання правничої допомоги серії ВК № 1168701 від 16.04.2025 року) через електронний суд надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися із матеріалами справи, яке також було задоволено, надано можливість ознайомитися та розгляд справи відкладено.

17 квітня 2025 року від представника ОСОБА_1 - адвоката адвокатського бюро "Миколи Михалюка" Михалюка М.І. (ордер на надання правничої допомоги серії ВК № 1168701 від 16.04.2025 року) через Електронний суд надійшла заява про залучення свідка та клопотання про виклик свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яке також було задоволено, та здійснено виклик вказаних свідків, яких належним чином повідомлено про місце і час розгляду справи.

З метою дотримання права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, усі заяви та клопотання судом були задоволенні, у зв`язку із чим розгляд справи призначався 5 разів, незважаючи на те, що у заяві від 09 квітня 2025 року ОСОБА_1 не вказується про необхідність відкладення справи у зв`язку із якими обставинами та його бажанням взяти особисту участь у розгляді справи, оскільки представлення інтересів ОСОБА_1 забезпечуються його захисниками - професійними адвокатами.

Проте, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнов проти України", згідно із яким в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, не є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Неодноразові відкладення ОСОБА_1 та його захисниками справи суд розцінює, як зловживання процесуальними правами з метою уникнути відповідальності.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках, коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство.

У цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд звертає увагу на те, що справа не є складною й підготовка до неї не потребує значного часу, щоб довести або спростувати зафіксовані у протоколі обставини.

У судовому засіданні 18 квітня 2025 року ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав, хоча при цьому підтвердив, що перебував в стані алкогольного сп`яніння у вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення день та час, проте заперечив факт керування ним автомобілем.

Адвокат Михалюк М.І. просив закрити провадження у вказаній справі відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв"язку із відсутністю у його діях складу правопорушення, оскільки не має належних та допустимих доказів його вини. Доданий електронний документ (відеофайл) не може бути належним та допустимим доказам, оскільки не містить цифрового підпису та на нього не має посилання у адміністративному протоколі.

Також зазначає про істотні порушення поліцейським процедури оформлення відносно ОСОБА_1 адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вказав, що є всі підстави для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення з вищезазначених підстав.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду повідомила, що того дня, 14.03.2025 року вона керувала вказаним автомобілем, RENAULT DUSTER, д.н.з. НОМЕР_1 . Хто на відеофайлі пересідає з водійського місця на пасажирське та навпаки не знає. Чи є це ОСОБА_1 та вона сказати не може.

ОСОБА_1 також не може сказати хто на продемонстрованому в судовому засіданні відеофайлу пересідає з пасажирського місця на водійське.

Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та з`ясувавши повно, всебічно, об`єктивно усі обставини справи, приходжу до наступного висновку.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно п. 1.3. Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Згідно п. 2.5. ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Цією ж постановою Пленуму визначено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчиненню адміністративний правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у постанові від 23.12.2005 №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності (пункт 27).

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Основними доказом по справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №271679 від 14 березня 2025 року, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 14 березня 2025 року, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зобов`язання про відсторонення від керування транспортним засобом, покази свідка ОСОБА_5 та відеозапис з автореєстратора службового автомобіля працівників поліції та із нагрудної боді-камери патрульного поліцейського, з якого вбачається, що на пропозицію поліцейським пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Alkotest 6810 на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився.

При цьому, суд критично ставиться до позиції сторони захисту, щодо неналежності та недопустимості відеофайлу, як доказу вчиненого правопорушення.

Не заслуговуютьна увагутакож показисвідка ОСОБА_4 ,яка незмогла повідомитихто сидівза кермомпід часруху тапримусової зупинкиавтомобіля RENAULT DUSTER, д.н.з. НОМЕР_1 , а факт керування вказаним авто нею, суд також оцінює критично.

На переконання суду, причина зупинки транспортного засобу, яка не заперечується та не оскаржувалася, не позбавляє обов`язку водія виконати законну вимогу поліцейського, а саме в установленому порядку пройти огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, покладений на нього п. 2.5. ПДР.

Доданий до матеріалів справи відеозапис є чітким, змістовним та таким, що повністю відтворює хронологію подій, що відбувалися за участю правопорушника, та які мають значення для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Процесуальний закон не передбачає ані необхідності фіксування відеозаписом тих обставин, які виходять за межі предмету доказування у справі, ані необхідності додання такого відеозапису до протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, суд не ставить під сумнів допустимість долученого до матеріалів справи відеозапису, оскільки відеозапис є чітким, змістовним та таким, що повністю відтворює хронологію подій, що відбувалися за участю правопорушника, де чітко видно факт керування автомобілем та відмова від проходження на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.

Зважаючи на встановлені обставини суд вважає, що дії працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння відповідали вимогам, передбаченим ст.ст. 254 - 256 КУпАП, та приписам норм нормативно-правових актів, а саме наказу МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395 "Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі", сумісному Наказу МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 "Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", законів України "Про дорожній рух" та "Про Національну поліцію".

Разом з тим, твердження захисника ОСОБА_1 адвоката Михалюка М.І. про те, що працівниками поліції порушено вимоги чинного законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та оформленні матеріалів справи, не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи не містять відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції та доказів на підтвердження факту істотних порушень ними, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, суд повинен з`ясувати вплив цих порушень на ті, чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки "зруйнували" або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

При цьому, порушення порядку проведення процесуальної дії потребують оцінки можливого впливу на достовірність одержаних відомостей. Тобто, під час оцінки джерела доказів з точки зору його допустимості необхідно також переконатися, чи позначилися або могли позначитись процесуальні порушення, якщо вони були допущені, на достовірності та повноті відомостей, які містить дане джерело.

Розглядаючи справу, суд зобов`язаний врахувати допущені порушення закону, які мали місце під час збирання доказів, однак такі порушення не можуть бути безальтернативною підставою для того, щоб суд залишив такі докази без оцінки, відкинувши їх як недопустимі, не з`ясувавши питання про можливий вплив відповідних процесуальних порушень на достовірність отриманих відомостей.

У даній справі порушення, про які зазначає захисник, не вплинули на можливість встановлення події та особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, вказаних в протоколі про адміністративне правопорушення, а тому не є безальтернативною підставою для визнання протоколу про адміністративне правопорушення неналежним та недопустимим доказом у справі.

Усі вказані ними доводи спростовуються доданим до протоколу відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 керував автомобілем до моменту примусового зупинення за допомогою проблискових маячків червоного та синього кольорів, погодився з причиною зупинки транспортного засобу та на пропозицію поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу відмовився.

Вказані докази є узгодженими між собою, отримані у встановленому законом порядку та не викликають сумнівів у їх належності, допустимості та достовірності.

Зважаючи на вказане, вважаю, що відомості у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР, є достовірними та допустимими доказами.

Дії працівників поліції в частині правомірності зупинки транспортного засобу та підставності складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не оскаржував в передбаченому законом порядку. Заперечень до адміністративного матеріалу по складеному протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не подано.

Таким чином, відсутність в матеріалах справи наданих ОСОБА_1 доказів оскарження дій працівників поліції вказує на погодження ним зі складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні усі ознаки складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а його вину у вчиненому правопорушенні, в тому, що він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, доведено повністю.

Водночас, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року, "Берктай проти Туреччини" від 08 лютого2001 року, "Лавенте проти Латвії" від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

Відповідно до ст.34та ст.35КУпАП судом не встановлено обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 скоїв грубе правопорушення, яке у випадку його не виявлення працівниками поліції, могло потягнути за собою тяжкі наслідки.

Отже, враховуючи зазначені обставини справи, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_1 , а також з метою його виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, буде доречним застосувати, щодо нього стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, оскільки таке стягнення повністю досягне мети його застосування.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст.ст. 40-1, 284, 287, 294, 308 КУпАП

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП визнати винним, притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень) з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

(отримувач коштів: ГУК у Рівненській області/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012494, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA218999980313020149000017001, призначення платежу: адміністративний штраф, протокол серії ЕПР1 №271679).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП: НОМЕР_2 ,судовий збіру розмірі 605,60грн.(шістсотп`ятьгривень шістдесяткопійок) на користьдержави вособі Державноїсудової адміністраціїУкраїни:

отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001;

код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 34000 грн. (тридцять чотири тисячі гривень).

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду Тарасюк А.М.