Рішення № 126735131, 14.04.2025, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

провадження №2/279/689/25

Справа № 279/669/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 року м.Коростень Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Волкової Н.Я., з секретарем Гонцовською Л.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу №279/669/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, зазначивши, що 14.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кошельок" та ОСОБА_1 укладено договір №3549701869-616123 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Відповідно до умов Кредитного Договору, ТОВ "Кошельок" взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту становить 8 000,00 грн.; початковий строк кредитування становить 22 днів; відсоткова ставка становить 0,88% на добу за початковий строк кредитування; сума кредиту та нараховані відсотки за початковий строк користування позикою, на 22 днів, становить 9 548,80 грн. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказала в особистому кабінеті як банківська картка на яку Кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно договору №3549701869-616123 від 14.02.2022 року. Пунктом 3.6. кредитного договору, за якими позичальник був попередньо ознайомлений та погодився, встановлено, що сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення початкового періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування кредитом на умовах визначених п.3.7. та п.3.8. Згідно п.3.6. та п.3.7. кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 08.03.2022 року до 05.06.2022 року, за ставкою 2,2% на добу. Та на момент подання даної позовної заяви у позичальника виникла заборгованість по сплаті кредиту та відсотків за користування позикою у розмірі (8 000,00 грн. тіло кредиту + 1 548,80 грн. відсотки за початковий строк користування позикою + 15 840,00 грн. відсотки за продовжений строк користування позикою) 25 388,80 грн. Основна сума заборгованості за період з 05.06.2022 по 15.01.2025 складає 25 388,80 грн. Відповідно до розрахунку інфляційних збитків та 3% річних, згідно зі ст.625 ЦК України, який є додатком до даної позовної заяви: Інфляційні збитки за період з 05.06.2022 по 15.01.2025 складають 7 824,83 грн. 3% річних, згідно зі ст.625 ЦК України за період з 05.06.2022 по 15.01.2025 року складає 1 992,85 грн. Враховуючи вище викладене загальна сума боргу, що підлягає стягненню за договором №3549701869-616123 від 14.02.2022 року станом на 15.01.2025 року становить 35 206,48 грн., яка складається з: заборгованості за сумою кредиту: 8 000,00 грн.; заборгованості за відсотками за користування позикою: 17 388,80 грн.; інфляційних збитків за період з 05.06.2022 по 15.01.2025 року: 7 824,83 грн.; 3% річних за період з 05.06.2022 по 15.01.2025 року: 1 992,85 грн.

Також, ОСОБА_1 неодноразово користувалася послугами кредитування у ТОВ "Кошельок", а саме "2" рази, що свідчить про те що відповідачу достовірно були відомі всі істотні умови кредитування в ТОВ "Кошельок" та наслідки невиконання умов договору.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 35206,48 грн., та судові витрати.

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач належним чином повідомлялась про судовий розгляд справи (шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі за місцем реєстрації та шляхом розміщення оголошення про виклик на сайті судової влади), відзив на позов та інших заяв, заперечень, клопотань не подала.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку про наступне:

Так, відповідно до приписів ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно вимог ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За правилом ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 1, 3, 4 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків.

За правилами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями ч.1 ст.629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ч.1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями пунктів 5, 6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямова на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За правилами ч.ч.12, 13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону,вважаєтьсятаким,щозаправовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного уписьмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

У п.2 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом встановлено, що 14.02.2022 року між ТОВ "Кошельок" та ОСОБА_1 укладено договір №3549701869-616123 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 8000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на її платіжну картку № НОМЕР_2 , строком на 22 днів (Лояльний період), який може бути продовжено, шляхом оплати нею протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом. Відповідно до умов пунктів 3.6 та 3.7 кредитного договору відбулося продовження строку користування кредитними коштами ще на 90 днів з кінцевим терміном повернення кредиту 05.06.2022 року з стандартною процентною ставкою 2,2% в день.

05.06.2022 року відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала.

Згідно довідки АТ "ТАСКОМБАНК" про підтвердження платежу №33923/47.1. від 05.11.2024 року, 14.02.2022 о 14:35:20 ТОВ "Кошельок" перерахувало грошові кошти на картковий рахунок № НОМЕР_2 у розмірі 8000,00 грн., код авторизації 667947.

Відповідно до повідомлення ТОВ "ТАС ЛІНК" 14.02.2022 через платіжну систему ТОВ «ТАС ЛІНК» було проведено успішне зарахування 8000,00 грн на карту № НОМЕР_2 .

Відповідно до детального розрахунку заборгованості за договором №3549701869-616123 від 14.02.2022 року про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту станом на 05.06.2022 року залишок заборгованості складає 25388,80 грн., з яких 8000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою кредиту, 17388,80 грн. сума заборгованості за відсотками.

З вказаного розрахунку також слідує, що відповідач жодних коштів на погашення своїх боргових зобов`язань за вказаним договором не вносила.

Правильність нарахувань розміру заборгованості відповідачем на час розгляду справи не оспорена та не спростована.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними та обгрунтованими в частині стягнення з відповідача основної суми боргу в частині 8000,00 грн. та заборгованості за відсотками за користування позикою в сумі 17388,80 грн.

Що стосується стягнення інфляційних збитків та 3% річних слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний суд у постанові від 18 березня 2019 року у справі №210/5796/16 прийшов до висновків, що інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та 3% річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).».

Таким чином, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

У позові зазначено, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних було здійснено на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, однак суд вважає таке нарахування безпідставним в силу вимог зазначеного закону, тому позовна вимога щодо нарахування вказаних сум не підлягає задоволенню.

Суд вважає таке нарахування безпідставним, а позовну вимогу щодо нарахування такої суми такою, що не підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість у сумі 25388,80 грн., з яких 8000,00 грн. заборгованість за основною сумою кредиту, 17388,80 грн. заборгованість за відсотками. В іншій частині позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

За правилом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.207, 526, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст.2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" заборгованість за кредитним договором в розмірі 25388 (двадцять п`ять тисяч триста вісімдесят вісім) гривень 80 копійок, яка складається з заборгованості за сумою кредиту 8000 (вісім тисяч) гривень та заборгованості за відсотками користування позикою 17388 (сімнадцять тисяч триста вісімдесят вісім) гривень 80 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" судовий збір у сумі 1746 (одна тисяча сімсот сорок шість) гривень 89 копійок.

Рішення можебути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кошельок", місце знаходження: 08135, Київська область, с.Чайки, вул.Антонова, буд.8А, код ЄДРПОУ 40842831.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 від 03.08.2021 року, РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Волкова Н.Я.