Рішення № 126735087, 24.03.2025, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/4677/22

2-др/296/13/25

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2025 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Маслак В.П.,

при секретарі Годлюк А.В.,

розглянувши заяву представника відповідача Горлова Єгора Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №296/4677/22 за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Горлов Є.С. звернувся до Корольовського районного суду м.Житомира із заявою, в якій просить ухвалити додаткове судове рішення про стягнення з АТ КБ «Приват Банк» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35500,00 грн.

У відзиві представник позивача Тереняк В.І. вказала, що вказаний розмір правничої (правової) допомоги в сумі 35500,00 грн. не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості. Враховуючи, що зазначена сума перевищує встановлені діючим законодавством та нормативно-правовими актами граничний розмір компенсації на правову допомогу, представник позивача просила відмовити у задоволенні заяви.

В судове засідання учасники справи не з`явились, належним чином повідомлені про час та місце розгляду заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України суд розглянув заяву про ухвалення додаткового рішення у відсутність представників сторін, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 18.02.2025р. в задоволенні позову АТ КБ «Приват Банк» відмовлено.

Про необхідність вирішення питання розподілу судових витрат між сторонами представником відповідача було зазначено у відзиві від 14.02.2023р. Заява про ухвалення додаткового рішення надійшла до суду 20.02.2025р.

Отже, представник відповідача у строки визначені ч. 8 ст. 141 ЦПК України подав заяву про ухвалення додаткового рішення для вирішення питання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. 2-4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19 за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено.

Згідно з ч. 1-3 с.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Правничу допомогу відповідачу при розгляді справи в суді надавав адвокат Горлов Є.С., який діяв на підставі договору № 32 від 15.12.2022р. про надання правничої допомоги.

Відповідно до рахунку та детального опису робіт (наданих послуг), акту наданих послуг до договору про надання правничої допомоги, відповідач та адвокат Горлов Є.С. погодили перелік наданих послуг та їх вартість в загальному розмірі 35000,00 грн. (Т. 1, а.с. 233), що підтверджується підписами останніх.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відзиві від 06.03.2025р. представник АТ КБ «Приват Банк» вказала, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. На думку представника вказаний відповідачем розмір правничої (правової) допомоги у розмірі 35000 грн. не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості.

У п.п. 113-117 рішення ЄСПЛ у справі «Бєлоусов проти України» від 07 листопада 2013 року, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що навіть у разі не сплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи, витрати за цим гонораром є «фактично понесеними», оскільки заявник має сплатити такий гонорар згідно із договірними зобов`язаннями.

Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги, що адвокат Горлов Є.С. в межах даної цивільної справи надавав правову допомогу відповідачу ОСОБА_1 , до якого пред`явлено одну позовну вимогу про стягнення 61964,93 грн. заборгованості, а тому суд критично оцінює доводи адвоката про витрачений час, а саме: 4 години на ознайомлення та вивчення матеріалів справи (12000,00 грн.); 2 години на написання та подання клопотання про витребування доказів (2000,00 грн.); 1 година на написання та подання клопотання про повторне витребування доказів (2000,00 грн.).

Враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 35500,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та часом, витраченим на надання правничої допомоги.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 9000,00 грн. витрат на правничу професійну допомогу. Керуючись ст. 137, 138, 141, 270 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Заяву представника відповідача Горлова Єгора Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №296/4677/22 за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 9000,00 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. П. Маслак