Рішення № 12673133, 02.12.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.10 Справа № 9/307пн

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Шельф-Оіл", м. Єнакієве Донецької області

до Підприємства "Сприяння плюс" громадської організації "Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захист платників податків "Сприяння", м. Луганськ

про визнання права користування земельною ділянкою

в присутності представників:

від позивача Тютюнніков І.С., дов. № 81 від 29.10.10,

від відповідача Шерозія Д.Т., дов. № 50 від 03.11.10

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем, ТОВ "Шельф-Оіл", заявлена вимога про визнання за ним права користування земельної ділянки площею 0,2855 га, що знаходиться за адресою: м. Олександрівськ, на трасі Луганськ-Лисичанськ, на якій знаходиться літ. А недобудоване кафе, літ. Б недобудована насосна, літ. В ємність.

Від позивача до початку розгляду справи по суті (02.12.10) надійшла заява про уточнення позову, якою змінено його предмет, та якою він просить визнати за ним право власності на об'єкт нерухомості, що розташований за адресою: м. Луганськ, м. Олександрівськ, на трасі Луганськ-Лисичанськ, та складається з літ. А недобудоване кафе, літ. Б недобудована насосна, літ. В ємність.

Оскільки зміна предмету позову відбулася до початку розгляду справи по суті, суд, враховуючи положення ч. 4 ст. 22 ГПК України, приймає заяву позивача до розгляду.

Відповідач, підприємство "Сприяння плюс", відзив на позовну заяву не надав, однак в усній формі у судовому засіданні, посилаючись на норми ст.ст. 331, 376 ЦК України, вважає вимогу позивача необґрунтованою.

Позивач в обґрунтування позовних вимог, з урахуванням заяви про уточнення позову, посилається на рішення Олександрівської міськради від 12.03.04 № 11/7, згідно з яким йому було надано дозвіл на відведення земельної ділянки площею 0,2855 га та надання її в оренду терміном на 49 років, яка знаходиться за адресою: м. Олександрівськ, на трасі Луганськ-Лисичанськ, для розміщення АГЗС та кафе з майданчиком підприємцю ОСОБА_1

На підставі вказаного рішення було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку.

Разом з цим, будівництво обєкту не було розпочато, у звязку з чим рішенням Олександрівської міськради від 27.06.06 № 4/4 було припинено підприємцю ОСОБА_1 оренду землі згідно з договором оренди № 68 від 12.07.04.

На підставі цього рішення від 27.06.06 вказану земельну ділянку було надано Грекову М.О. без зміни цільового призначення.

У подальшому між Грековим М.О., який діяв від імені відповідача, ПП "Сприяння плюс", та позивачем, ТОВ "Шельф-Оіл", було досягнута домовленість про здійснення спільної діяльності стосовно будівництва обєкта нерухомості, крім того, відповідачу було надано зобовязання щодо оформлення відповідних документів на відведену земельну ділянку, а позивач зобовязався побудувати вказаний обєкт, виходячи з цільового призначення землі.

Рішенням Олександрівської міськради від 24.06.09 № 51/11 земельній ділянці було присвоєно наступну адресу: м. Луганськ, м. Олександрівськ, сел. Тепличне, вул. Радужна, 6.

МКП "БТІ м. Луганська" була здійснена технічна інвентаризація нерухомого майна на вказаній земельній ділянці, згідно з якою за адресою: м. Луганськ, м. Олександрівськ, сел. Тепличне, вул. Радужна, 6, знаходиться: літ. А недобудоване кафе, літ. Б недобудована насосна, літ. В ємність.

Оцінивши матеріали справи, вислухавши доводи представників судового процесу, дослідивши обставини справи, суд вважає наступне.

Статті 329 345 ЦК України встановлюють порядок набуття права власності з певних підстав.

Цивільне законодавство України визначає загальне правило набуття права власності - це підстави, не заборонені законом, не встановлюючи виключний перелік таких підстав. Крім того, законодавством встановлена презумпція правомірності набуття права власності - право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як свідчать матеріали справи та випливає з пояснень представників сторін, будівництво об'єкту нерухомості за вказаною адресою було здійснено позивачем спільно з відповідачем, однак відповідач не набув права власності на цей обєкт.

Відповідно до ч. 2 ст.16 ЦК України, одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами ст. 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчую його право власності, тобто позов позивача по справі є позадоговірною вимогою власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не зєднань про повернення майна чи усунення інших перешкод у здійснені власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Статтею 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Вирішуючи цей спір, суд приймає до уваги, що:

Шземельна ділянка площею 0,2855 га згідно з рішеннями Олександрівської міськради від 12.03.04 № 11/7 та від 27.06.06 № 4/4 за цільовим призначенням є ділянкою під розміщення АГЗС та кафе з майданчиком за адресою: м. Луганськ, м. Олександрівськ, сел. Тепличне, вул. Радужна, 6.

Шспірний об'єкт нерухомості був побудований за рахунок власних коштів позивача, після чого МКП "БТІ м. Луганська" була здійснена технічна інвентаризація цього майна.

Шрішенням Олександрівської міськради від 12.03.04 було затверджено проект відведення вказаної вище земельної ділянки.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки цей спір виник внаслідок неправильних дій позивача, судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за позивачем, ТОВ "Шельф-Оіл", 86430, Донецька обл., м. Єнакієве, пр-т Леніна, 110, кв. 1, код 32276928, право власності на об'єкт нерухомості, що розташований за адресою: м. Луганськ, м. Олександрівськ, сел. Тепличне, вул. Радужна, 6, та складається з літ. А недобудоване кафе, літ. Б недобудована насосна, літ. В ємність.

3. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 03.12.10.

Суддя А.Г.Ворожцов