Рішення № 126727160, 17.04.2025, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/485/25

РІШЕННЯ

іменем України

17 квітня 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо мобілізації ОСОБА_1 та подальшого передання його у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

2. Визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо мобілізації та передання у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

3. Визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби.

4. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 03.10.2006 року по теперішній час працює у виробничому структурному підрозділі «Івано-Франківська дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця» AT «Укрзалізниця» на посаді монтера колії 3 розряду, околоток №9.

06.11.2024 позивачу видано посвідчення ДР-4-825 про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час відповідно до розділу III пункту 27 розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.03.2015 №493-р з переліком посад і професій (додаток до розпорядження №106).

Однак, начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 протиправно видано наказ про призов позивача на військову службу під час мобілізації та направлення позивача в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби. Також позивач вважає протиправним наказ командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування останнього до списків особової частини. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 20.01.2025 суд витребував в ІНФОРМАЦІЯ_4 належним чином засвідчену копію посвідчення № НОМЕР_2 про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час ОСОБА_1 відповідно до розділу III пункту 27 розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.03.2015 №493-р.

Представник військової частини НОМЕР_3 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що позивач не звертався до командування військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби, що фактично не заперечується ним у позовній заяві, тому зі сторони відповідача відсутні будь які порушення прав позивача, а його вимога про зобов`язання посадових осіб військової частини НОМЕР_1 видати наказ, яким виключити останнього зі списків складу частини, навіть у разі можливого задоволення позову, є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що станом на 29.11.2024 року під час перевірки військово-облікових даних ОСОБА_1 , відомості про перебування його на спеціальному військовому обліку шляхом бронювання в АІТС «Оберіг» були відсутні. Отже, підстав, які б перешкоджали призову військовозобов`язаного ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації не встановлено. За даними автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи (АІТС) «Оберіг», позивач від початку повномасштабної війни жодного разу не скористався правом на відстрочку та не перебував у статусі заброньованого. Враховуючи вищенаведене, вважає, що жодних підстав для невидачі наказу щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації у відповідача не було. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач з 03.10.2006 року по теперішній час працює у виробничому структурному підрозділі «Івано-Франківська дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця» AT «Укрзалізниця» на посаді монтера колії 3 розряду, околоток №9.

06.11.2024 позивачу видано посвідчення ДР-4-825 про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час відповідно до розділу III пункту 27 розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.03.2015 №493-р з переліком посад і професій (додаток до розпорядження №106).

Це посвідчення завірено підписом та печаткою ІНФОРМАЦІЯ_4 та видане позивачу 06.11.2024, що, на думку, позивача, підтверджує його право на відстрочку на 12 місяців з дня оформлення відстрочки від призову, тобто до 06.11.2025.

Крім того, начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 06.11.2024 за вихідним номером 739 скеровано до ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомлення про зарахування на спеціальний облік військовозобов`язаних відповідно до розпорядження КМУ від 18.03.2015 (додаток 106), у зв`язку із переоформленням бронювання, крім інших осіб, за черговим номером 1 ОСОБА_1 , 1978 р.н., ВОС-956.

До позову надано також рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за номером 0600980803608, що скероване 07.11.2024 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_7 . Згідно трекінгу Укрпошти 14.11.2024 вказаний лист особисто вручено працівнику ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з адміністративно-господарської діяльності) №1083 від 30.11.2024 Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації та інші заходи наказано нижчепойменованого військовозобов`язаного відповідно до Указу Президента України від 28.10.2024 року №741/2024 «Про загальну мобілізацію» (зі змінами), вважати призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період до військової частини НОМЕР_1 з 30.11.2024: Солдата ОСОБА_1 , 1978 р.н., ВОС 956 647А.

Відповідно до поіменного списку ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.11.2024 №14681 та мобілізаційного розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач прибув у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . Зі змісту наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.11.2024 №348, позивача призваного ІНФОРМАЦІЯ_8 по мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» на особливий період, з 30.11.2024 зараховано до списків особового складу військової частини на всі види грошового забезпечення.

Позивач, вважаючи спірні накази та дії відповідачів протиправними, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснює Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII).

Згідно із ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (ч. 1).

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч. 2).

Частиною другою статті 2 Закону №2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Частина шоста статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачає такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII Про правовий режим воєнного стану, Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану продовжувався, воєнний стан діє на даний час.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №3543-ХІІ).

Згідно зі ст. 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до статті 4 Закону №3543-ХІІ загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (ч.2).

Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення (ч. 5).

Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації (ч. 6).

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені в статті 22 Закону №3543-ХІІ.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону №3543-ХІІ громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

За змістом абз. 1 ч. 5 ст. 22 Закону №3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Отже, територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки надано повноваження щодо призову громадян на військову службу під час мобілізації.

Водночас статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку (п. 1 ч. 1).

Перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (ч. 7).

Частиною п`ятою статті 22 Закону №3543-ХІІ встановлено, що Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Цей порядок визначає, зокрема: процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів; процедури оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону №3543-ХІІ Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 16.05.2024 № 560, якою затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560).

Згідно з п. 2 Порядку №560 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Відповідно до п. 56 Порядку №560 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Пунктом 57 Порядку №560 передбачено, що питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються.

Додаток 5 до Порядку №560 визначає Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно з пп. 1 п. 1 додатку 5 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку повинні надати такі документи, що підтверджують право на відстрочку: клопотання керівника органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації щодо оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаних, які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та витяг із наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов`язаних.

Бронювання військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період (ст. 24 Закону №3543-ХІІ).

Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що здійснюють бронювання військовозобов`язаних, зобов`язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаних, які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються (ч. 3 ст. 25 Закону №3543-ХІІ).

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону №3543-ХІІ Порядку та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов`язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання.

На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 27.01.2023 № 76, пунктом першим якої затверджено, зокрема, Порядок бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час (далі Порядок №76).

Згідно з п. 1 Порядку №76 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Порядок визначає механізм бронювання під час дії воєнного стану військовозобов`язаних за списками військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють:

в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, у разі, коли це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів;

на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі, коли це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень);

на підприємствах, в установах і організаціях, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань;

на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Пунктом 2 Порядку №76 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється згідно з рішенням Мінекономіки за списками військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), погодженими Генеральним штабом Збройних Сил (військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку в СБУ, Службі зовнішньої розвідки, - за списками, погодженими СБУ, Службою зовнішньої розвідки).

Заброньованим військовозобов`язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка).

У рішенні Мінекономіки зазначається строк дії відстрочки, який не може перевищувати:

строку проведення мобілізації - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці другому пункту 1 цього Порядку;

шість місяців - для військовозобов`язаних, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 1 цього Порядку.

Відповідно до п. 10 Порядку №76 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за результатами перевірки списків, поданих відповідно до пункту 9 цього Порядку, щодо повноти їх заповнення, наявності обґрунтувань та погодження Міноборони (СБУ, Службою зовнішньої розвідки) Мінекономіки приймає у строк не більше ніж п`ять робочих днів з дня отримання зазначених списків рішення про бронювання військовозобов`язаних.

Зазначення в рішенні Мінекономіки про бронювання військовозобов`язаного неправильної інформації про його прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), рік народження, військово-облікову спеціальність (профіль), найменування (повне та скорочене) та місцезнаходження органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, код згідно з ЄДРПОУ (за наявності) може бути підставою для відмови у зарахуванні такого військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік.

Згідно з п. 11 Порядку №76 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою оформлення військовозобов`язаним відстрочок Мінекономіки надсилає рішення про бронювання військовозобов`язаних органам державної влади, іншим державним органам, якими подано списки, а також Міноборони (СБУ, Службі зовнішньої розвідки).

Міноборони (СБУ, Служба зовнішньої розвідки) у триденний строк доводить зазначене рішення до відома відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки).

Орган державної влади, інший державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа і організація видає військовозобов`язаному витяг із зазначеного рішення за формою згідно з додатком 3.

Витяг, завірений підписом керівника та печаткою (у разі її наявності) відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, є документом, що підтверджує надання військовозобов`язаному відстрочки.

Витяг видається військовозобов`язаному під розпис у відомості видачі бланків спеціального військового обліку, складеній за формою згідно з додатком 4.

Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації у п`ятиденний строк з дня видачі витягу військовозобов`язаному надсилають до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де військовозобов`язаний перебуває на військовому обліку (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки), повідомлення про бронювання військовозобов`язаного за формою згідно з додатком 5 для зарахування його на спеціальний військовий облік.

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов`язаний перебуває на військовому обліку (відповідний підрозділ Центрального управління та/або регіональний орган СБУ, відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки), на підставі рішення про бронювання військовозобов`язаних зараховує у строк не більше ніж п`ять робочих днів з дня його отримання такого військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік.

З матеріалів справи суд встановив, що позивач з 03.10.2006 року по теперішній час працює у виробничому структурному підрозділі «Івано-Франківська дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця» AT «Укрзалізниця» на посаді монтера колії 3 розряду, околоток №9.

06.11.2024 позивачу видано посвідчення ДР-4-825 про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час відповідно до розділу III пункту 27 розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.03.2015 №493-р з переліком посад і професій (додаток до розпорядження №106).

Це посвідчення завірено підписом та печаткою ІНФОРМАЦІЯ_4 та видане позивачу 06.11.2024, та підтверджує його право на відстрочку на 12 місяців з дня оформлення відстрочки від призову, тобто до 06.11.2025.

Крім того, начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 06.11.2024 за вихідним номером 739 скеровано до ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомлення про зарахування на спеціальний облік військовозобов`язаних відповідно до розпорядження КМУ від 18.03.2015 (додаток 106), у зв`язку із переоформленням бронювання, крім інших осіб, за черговим номером 1 ОСОБА_1 , 1978 р.н., ВОС-956.

До позову надано також рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за номером 0600980803608, що скероване 07.11.2024 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_7 . Згідно трекінгу Укрпошти 14.11.2024 вказаний лист особисто вручено працівнику ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Доказів недійсності чи недостовірності вищевказаних документів відповідачем-1 до суду не надано.

Вищевказане свідчить, що на день прийняття відповідачем-1 спірного наказу від 29.11.2024 №14681, позивач був заброньований у встановленому законом порядку та не підлягав призову на військову службу.

Відповідач-1 вказані обставини не спростував та не надав доказів, що могли б ці обставини спростувати.

Суд підкреслює, що заброньовані особи мають відстрочку вже в силу факту їх бронювання, центр комплектування та соціальної підтримки лише сприймає цей факт та здійснює облік особи відповідним чином, не приймаючи при цьому жодних рішень щодо права особи на відстрочку.

Відповідно до абз. 9 пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Також за приписами п.15 Положення №154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний організовувати проведення:

- перевірок готовності підприємств до оповіщення та забезпечення явки громадян, що підлягають призову на військову службу під час мобілізації та у воєнний час, на пункти збору або у військові частини,

- перевірок стану бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час і виконання військово-транспортного обов`язку.

Аналізуючи вищевикладені норми суд зазначає, що не лише у військовозобов`язаного громадянина є обов`язок щодо повідомлення органів ТЦК про відповідне бронювання, а й органи ТЦК зобов`язані перевіряти та володіти інформацією щодо заброньованих осіб з метою недопущення протиправних дій щодо особи.

З наведеного слід дійти висновку, що обов`язок щодо перевірки наявності відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу та підстав для її надання також покладено й на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а тому відповідач-1 мав перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочку від призову за мобілізацією.

Водночас пунктом 12 Порядку №76 прямо передбачено, що Міноборони (СБУ, Служба зовнішньої розвідки, розвідувальний орган Міноборони) у триденний строк доводить рішення про бронювання військовозобов`язаних до відома відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки, відповідного підрозділу розвідувального органу Міноборони).

Отже, поряд із обов`язком роботодавця повідомити відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про прийняте Мінекономіки рішення про бронювання військовослужбовця, відповідний обов`язок покладено також на Міноборони.

У будь якому випадку, на переконання суду, позивач не може нести негативні наслідки за належність доведення до відповідача інформації про відстрочку від призову, оскільки така процедура залежна від комунікації між підприємством, в якому працює позивач, а не від дій самого позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Як встановлено за результатами розгляду справи, оспорюваний наказ про мобілізацію позивача зазначеним критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень не відповідає та порушує законне право позивача на відстрочку від призову на військову службу, а тому його необхідно визнати протиправним та скасувати.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби, суд зазначає таке.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

Суд зазначає, що підстави звільнення з військової служби визначені ст.26 Закону №2232-ХІІ.

Приписами ч.7 ст.26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Відповідно до приписів Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280, зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини для військовослужбовців є іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Суд зауважує, що чинним законодавством не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов на військову службу під час загальної мобілізації, в частині призову на військову службу під час мобілізації до військової частини.

У цьому випадку відновлення порушеного права повинно відбуватися в межах спірних відносин, відповідно, за участю їхніх учасників.

Водночас визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби виходить за межі правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем-1 щодо його призову на військову службу під час мобілізації.

Іншими словами, такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, і фактично створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 висловив правову позицію про те, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині не відповідають суті порушеного права позивача.

З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у цій справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду, на які посилається суд вище та які є релевантними до спірних відносин.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.3 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.11.2024 №1083 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації та інші заходи" щодо ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 (с. Лазещина,Рахівський р-н, Закарпатська обл.,90633 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ) Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 ) Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_6 )

Головуючий суддя В.К. Блонський