Рішення № 126726987, 17.04.2025, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/13032/24

РІШЕННЯ

іменем України

17 квітня 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №221350005906 від 24.07.2024;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу позивача:

- період роботи з 01.12.2001 по 31.07.2004;

- періоди роботи з 11.01.2001 по 01.02.2001, з 22.02.2001 по 01.03.2001, з 05.05.2001 по 01.06.2001, з 11.06.2001 по 01.07.2001, з 09.07.2001 по 01.08.2001, з 31.08.2001 по 01.10.2001, з 15.10.2001 по 01.11.2001.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що пенсійний орган протиправно не зарахував до страхового стажу позивача спірні періоди роботи.

До суду надійшов відзив, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області просить відмовити в задоволенні позовної заяви. Зазначає, що оскаржене рішення є правомірним, оскільки в позивача відсутній необхідний страховий стаж - 31 рік.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області правом подати відзив не скористалося.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.09.2024 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно з відомостями трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 позивач працював: з 02.01.2001 по 30.06.2002 в СГТОВ "Прислучанське" по переводу з АТ "Дружба народів"; з 01.07.2003 по 31.07.2004 в СТОВ "Фактор" у зв`язку з реформуванням.

Позивач, 14.07.1964 р.н., звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою від 16.07.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №221350005906 від 24.07.2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж позивача становить 26 років 10 місяців, а необхідний страховий стаж становить 31 рік. До страхового стажу не зараховано період роботи з 01.12.2001 по 31.07.2004, оскільки відсутні відомості про нараховану заробітну плату та сплачені страхові внески у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнобов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5.

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.

Приписами частини 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Положеннями частини 1 статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058-IV.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

У спірному рішенні зазначено, що вік позивача станом на час звернення за призначення пенсії становить 60 років, а страховий стаж - 26 років 10 місяців.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Зі змісту наведеного слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Записи в трудовій книжці позивача не оскаржувались та в судовому порядку недійсними не визнавались. Доказів протилежного не надано. Не здобуто таких доказів і судом.

Крім того, відомостями трудової книжки підтверджується безперервність періоду з 02.01.2001 по 31.07.2004.

Таким чином, до страхового стажу позивача протиправно не зараховано періоди з 11.01.2001 по 01.02.2001, з 22.02.2001 по 01.03.2001, з 05.05.2001 по 01.06.2001, з 11.06.2001 по 01.07.2001, з 09.07.2001 по 01.08.2001, з 31.08.2001 по 01.10.2001, з 15.10.2001 по 01.11.2001.

Підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.12.2001 по 31.07.2004 стали висновки відповідача щодо відсутності відомостей про нараховану заробітну плату та сплачені страхові внески у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнобов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5.

Щодо цих висновків суд зазначає та враховує таке.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено у статті 20 Закону №1058-IV, відповідно до якої, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно з статтею 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Зі змісту викладених норм слідує, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

Порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки або зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси застрахованої особи, зокрема, право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому, їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а, від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а.

При цьому відповідач не заперечує факт роботи позивача в спірних періодах, оскільки він підтверджений записами трудової книжки.

Разом із тим, суд зазначає, що позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо обов`язкового порядку взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків та належної сплати страхових внесків, а відтак, несплата страхувальником страхових внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17 та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17.

Таким чином, відповідач протиправно зазначив в рішенні №221350005906 від 24.07.2024 про не зарахування до страхового стажу позивача періоду з 01.12.2001 по 31.07.2004.

Враховуючи наведене, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області слід зобов`язати зарахувати до страхового стажу позивача періоди з 11.01.2001 по 01.02.2001, з 22.02.2001 по 01.03.2001, з 05.05.2001 по 01.06.2001, з 11.06.2001 по 01.07.2001, з 09.07.2001 по 01.08.2001, з 31.08.2001 по 01.10.2001, з 15.10.2001 по 01.11.2001, з 01.12.2001 по 31.07.2004.

Суд зазначає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №221350005906 від 24.07.2024, прийняте за результатами розгляду заяви позивача від 16.07.2021, в частині відмови зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду з 01.12.2001 по 31.07.2004 (про що зазначено у цьому рішенні) є протиправним та його слід скасувати в зазначеній частині.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (відповідача, яким фактично відмовлено позивачу в зарахуванні періоду до страхового стажу). Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №221350005906 від 24.07.2024 в частині відмови зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду з 01.12.2001 по 31.07.2004.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 11.01.2001 по 01.02.2001, з 22.02.2001 по 01.03.2001, з 05.05.2001 по 01.06.2001, з 11.06.2001 по 01.07.2001, з 09.07.2001 по 01.08.2001, з 31.08.2001 по 01.10.2001, з 15.10.2001 по 01.11.2001, з 01.12.2001 по 31.07.2004.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна 83, м. Одеса, Одеська обл., 65012 , код ЄДРПОУ - 20987385) Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк