Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2025 рокуСправа №160/6788/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними дій та скасування постанов, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі Нікопольський ВДВС, відповідач), в якій позивач просить суд:
1) визнати дії Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) незаконними щодо винесення постанов, а саме:
- постанови про стягнення виконавчого збору № 71365130 від 19.02.2025;
- постанови про накладення штрафу №71365130 від 17.01.2025;
2) скасувати у виконавчому провадженні № 71365130 постанови, а саме:
- постанову про стягнення виконавчого збору № 71365130 від 19.02.2025;
- постанову про накладення штрафу № 71365130 від 17.01.2025.
Позовна заява обґрунтована тим, що на виконані у Нікопольському ВДВС перебуває виконавче провадження №71365130 із виконання наказу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області №184/422/23 від 21.03.2023 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходу) до їх повноліття, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи стягнення з 27.02.2023. Станом на 01.08.2024 у ОСОБА_1 була наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 199 099,04 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 11.02.2025. 05.08.2024 позивачем здійснено оплату в сумі 100 000,00 грн в рахунок часткового погашення заборгованості зі сплати аліментів. Позивач наголошує, що при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць. Таким чином, була погашена заборгованість 96 220,01 грн, що утворилась до 01.04.2024. Разом із тим, частково (на суму 3 779,99 грн) погашена заборгованість за квітень 2024, яка складала 4 542,00 грн. Виходячи із даних розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, починаючи з квітня 2024 позивач повинен був сплачувати аліменти щомісячно наступним чином: квітень 2024 762,01 грн (залишок від несплаченої суми аліментів 4 542,00 грн); травень 2024 14 117,80 грн; червень 2024 49 912,14 грн; липень 2024 34 307,09 грн; серпень 2024 54 451,41 грн; вересень 2024 40 174,32 грн; жовтень 2024 60 188,84 грн, що загалом становить суму заборгованості у розмірі 253 913,61 грн. В подальшому ця заборгованість не збільшувалась, оскільки починаючи з листопада 2024 включно і по день подання цього позову аліменти утримуються щомісячно від доходу, який отримує позивач за проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 . В лютому 2025 позивачем погашено заборгованість зі сплати аліментів у повному обсязі. Окрім того, 19.02.2025 стягувачка подала заяву, в якій повідомила, що боржником погашено заборгованість зі сплати аліментів у повному обсязі, що заборгованість за виконавчим провадженням №71365130 відсутня, а претензії щодо сплати боржником аліментів також відсутні. Втім, як вбачається із матеріалів виконавчого провадження №71365130 20.02.2025 в автоматизовану систему виконавчого провадження долучено скан-копію розрахунку нарахування виконавчого збору за листопад 2024. Згідно з даним розрахунком позивачу нараховано виконавчий збір у розмірі 10% від суми заборгованості зі сплати аліментів, яка становила 253 913,61 грн. 19.02.2025 державним виконавцем Нікопольського ВДВС винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 10% від суми заборгованості зі сплати аліментів. Матеріали виконавчого провадження №71365130 вказують на те, що у листопаді 2024 сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів не перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців. Заборгованість зі сплати аліментів станом на листопад 2024 в розмірі 253 913,61 грн, яка відображена, зокрема, в розрахунку нарахування виконавчого збору, є сукупним розміром відповідних платежів за 7 місяців. Також, як вбачається із матеріалів виконавчого провадження №71365130 державним виконавцем 17.01.2025 винесено постанову про накладення на боржника штрафу. В мотивувальній частині вказаної постанови зазначено, що станом на 30.11.2024 боржником допущено заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік. Втім, як було зазначено вище, заборгованість зі сплати аліментів станом на листопад 2024 є сукупним розміром відповідних платежів за 7 місяців. Вважаючи оскаржувані постанови протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 24.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом двох днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Відповідач до суду відзив на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.
На підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Нікопольським ВДВС 22.03.2023 відкрито виконавче провадження №71365130 з примусового виконання виконавчого документу судового наказу від 21.03.2023 №184/422/23, виданого Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходу) до їх повноліття, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи стягнення з 27.02.2023 (а.с. 11).
Матеріали справи містять платіжну інструкцію №0.0.3802095376.1 від 05.08.2024 на суму 100 000 грн, де зазначено: фактичний платник: ОСОБА_1 , отримувач: Нікопольський ВДВС, призначення платежу: сплата заборгованості за ВП №71365130 (а.с. 25).
17.01.2025 головним державним виконавцем Нікопольського ВДВС Вільховською С.Ю. винесено постанову ВП №71365130 про накладення штрафу на ОСОБА_1 на користь стягувача ( ОСОБА_2 ) у розмірі 20% суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 49 686,18 грн, у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік (а.с. 15-16).
У мотивувальній частині постанови про накладення штрафу від 17.01.2025 ВП №71365130 зазначено, що з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання у ОСОБА_1 станом на 30.11.2024 утворилась заборгованість зі сплати аліментів з моменту відкриття виконавчого провадження у розмірі 248 430,91 грн, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів станом на 11.02.2025 випливає, що сукупний розмір заборгованості становить 149 482,48 грн (а.с. 18).
19.02.2025 стягувач, ОСОБА_2 , звернулась до начальника Нікопольского ВДВС з заявою, в якій повідомила, що згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 11.02.2025 ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 19 482,48 грн. Боржник погасив вказану заборгованість в повному обсязі. Заборгованість по ВП № 71365130 відсутня. Претензії щодо сплати аліментів відсутні (а.с. 27).
19.02.2025 державним виконавцем Нікопольського ВДВС Барановою Ю.В. винесено постанову про стягнення виконавчого збору з боржника ОСОБА_1 у розмірі 10% від суми боргу, що становить 25 391,36 грн (а.с. 12).
З розрахунку нарахування виконавчого збору за ВП №71365130, боржник: ОСОБА_1 (а.с. 17) випливає таке:
місяць/рік: листопад 2024;
сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів: 253 913,61 грн;
сума нарахованого виконавчого збору: 25 391,36 грн;
сукупний розмір виконавчого збору: 25 391,36 грн.
Станом на 30.11.2024 розмір нарахованого виконавчого збору складає 25 391,36 грн.
Позивач не згоден з постановами державних виконавців від 17.01.2025 та 19.02.2025, винесених у ВП №71365130, тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VІІІ).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 2 Закону №1404-VІІ виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VІІ визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина 1 статті 5 Закону №1404-VІІ).
Згідно з частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частинами 1, 2 статті 18 Закону №1404-VІІ передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов`язаний:
1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;
4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки;
6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Згідно з пунктом 1, 16, 22 частини 3 статті 18 Закону №1404-VІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:
здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина 4 статті 18 Закону №1404-VІІ).
На підставі пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно з частиною 5 статті 26 Закону №1404-VІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону №1404-VІІІ, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Частиною 2 статті 27 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Згідно з частиною 4 статті 27 Закону №1404-VІІІ державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов`язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.
Згідно з пунктом 1 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (далі Інструкція №512/5), ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (виконавчих документів) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 3 Закону №1404-VIII (пункт 1 розділу ІІІ Інструкції №512/5).
На підставі пункту 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону №1404-VIII .
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.
За виконавчим документом про стягнення аліментів у разі, якщо розмір заборгованості боржника перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, державний виконавець зобов`язаний нарахувати виконавчий збір із суми заборгованості зі сплати аліментів.
Розрахунок нарахування виконавчого збору (додаток 17) обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.
Виконавчий збір нараховується із суми заборгованості, визначеної у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.
Надалі у разі прострочення боржником щомісячного аліментного платежу нарахування виконавчого збору здійснюється державним виконавцем щомісяця.
Не пізніше наступного робочого дня з дня погашення у повному обсязі заборгованості зі сплати аліментів, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 7, 9, 14 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, державний виконавець на підставі розрахунку нарахування виконавчого збору виносить постанову про стягнення виконавчого збору.
Виконання постанови про стягнення виконавчого збору здійснюється за рахунок стягнутих з боржника коштів за умови відсутності заборгованості зі сплати аліментів.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом №1404-VIII та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
Таким чином, під час примусового виконання судового рішення про стягнення аліментів, державний виконавець зобов`язаний нарахувати суму виконавчого збору із суми заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, проте постанова про стягнення виконавчого збору виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.
До матеріалів позову долучено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 11.02.2025 (а.с. 18), з якого вбачається, що сукупний розмір заборгованості становить 149 482,48 грн.
Зі вказаного розрахунку також випливає, що станом на останній день липня 2024 у ОСОБА_1 була наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 199 099,04 грн.
05.08.2024 ОСОБА_1 здійснено оплату у сумі 100 000,00 грн в рахунок часткового погашення заборгованості зі сплати аліментів, що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.3802095376.1 від 05.08.2024 (а.с. 18).
Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин (стаття 8 Сімейного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 9 Цивільного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу (стаття 534 Цивільного кодексу України).
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частина третя статті 195 Сімейного кодексу України).
Аналіз вказаних норм свідчить, що в Сімейному кодексі України не передбачено як відбувається погашення вимог за грошовим зобов`язанням. Тому в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства, а саме, статті 534 Цивільного кодексу України. При здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.01.2022 у справі №711/679/21.
Таким чином, позивачем, при сплаті заборгованості в сумі 100 000,00 грн у серпні 2024, погашена заборгованість що утворилась до 01.04.2024, в сумі 96 220,01 грн (100 000,00 96 220,01 = 3 779,99 грн сума коштів, що залишилась після погашення заборгованості зі сплати аліментів, яка утворилась з моменту її виникнення, до 01.04.2024).
Виходячи із даних розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, починаючи з квітня 2024, позивач мав сплачувати аліменти щомісячно наступним чином: квітень 2024 762,01 грн (залишок від несплаченої суми аліментів 4 542,00 грн); травень 2024 14 117,80 грн; червень 2024 49 912,14 грн; липень 2024 34 307,09 грн; серпень 2024 54 451,41 грн; вересень 2024 40 174,32 грн; жовтень 2024 60 188,84 грн, що загалом становить суму заборгованості у розмірі 253 913,61 грн (станом на 30.11.2024).
Судом встановлено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та як випливає з матеріалів позовної заяви, починаючи з листопада 2024, аліменти утримуються щомісячно від доходу, який отримує позивач за проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .
Крім того, 19.02.2025 стягувач, ОСОБА_2 , звернулась до начальника Нікопольского ВДВС, в якій повідомила, що згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 11.02.2025 ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 19 482,48 грн. Боржник погасив вказану заборгованість в повному обсязі. Заборгованість по ВП № 71365130 відсутня. Претензії щодо сплати аліментів відсутні (а.с. 27).
Суд зауважує, що досліджені докази підтвердили наявність за позивачем заборгованості зі сплати аліментів станом на 30.11.2024 за сім місяців.
В той час, коли норми частини 2 та абзацу 2 частини 4 статті 27 Закону №1404-VІІІ передбачають нарахування виконавчого збору за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців у розмірі 10 відсотків заборгованості із сплати аліментів.
Отже, заборгованість зі сплати аліментів станом на листопад 2024 в розмірі 253 913,61 грн, яка відображена, зокрема, в розрахунку нарахування виконавчого збору, є сукупним розміром відповідних платежів за 7 місяців.
Будь-яких інших належних доказів наявності заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 у ВП №71365130 матеріали справи не містять.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця Нікопольського ВДВС від 19.02.2025 про стягнення виконавчого збору в розмірі 25 391,36 грн винесена безпідставно та підлягає скасуванню.
Щодо вимог про скасування постанови про накладення штрафу від 17.01.2025 у ВП №71365130, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 71 Закону №1404-VІІІ порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Відповідно до частини 4 статті 71 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі:
1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача;
2) подання заяви стягувачем або боржником;
3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи;
4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;
5) закінчення виконавчого провадження.
На підставі частини 6 статті 71 Закону №1404-VІІІ у разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.
Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів (частина 14 статті 71 Закону №1404-VІІІ).
Згідно з пунктом 1 розділу XVI Інструкції №512/5 виконавець розпочинає примусове виконання рішення про стягнення аліментів на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 Закону №1404-VIII, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
На підставі пункту 4 розділу XVI Інструкції №512/5 виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону №1404-VIII, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із:
звіту про здійснені відрахування та виплати;
квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником;
заяв та (або) розписок стягувача;
інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості;
інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України.
Відповідно до пункту 8 розділу XVI Інструкції №512/5 виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону №1404-VIII.
Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу І цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.
Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилається сторонам виконавчого провадження.
Суми штрафів стягуються виконавцем з боржника після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Згідно з пунктом 9 розділу XVI Інструкції №512/5 виконавець закінчує виконавче провадження про стягнення аліментів після закінчення передбаченого законом строку їх стягнення за умови, що суму аліментів стягнено в повному обсязі. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.
Як вбачається із матеріалів ВП №71365130, державним виконавцем 17.01.2025 винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 20% суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 49 686,18 грн, у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
У мотивувальній частині постанови про накладення штрафу від 17.01.2025 ВП №71365130 зазначено, що з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання у ОСОБА_1 станом на 30.11.2024 утворилась заборгованість зі сплати аліментів з моменту відкриття виконавчого провадження у розмірі 248 430,91 грн, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Втім, як встановлено судом, у ВП №71365130 заборгованість зі сплати аліментів за на ОСОБА_1 станом на листопад 2024 є сукупним розміром відповідних платежів за 7 місяців, а не за 12 місяців.
Будь-яких інших належних доказів наявності заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 у ВП №71365130 матеріали справи не містять.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця Нікопольського ВДВС від 17.01.2025 про накладення штрафу у розмірі 49 686,18 грн є безпідставною та підлягає скасуванню.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням зазначеного, оскаржувані постанови Нікопольського ВДВС від 17.01.2025 про накладення штрафу та від 19.02.2025 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 71365130 винесені необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено, недобросовісно і нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, внаслідок чого підлягають скасуванню.
З огляду на викладене, з урахуванням встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1937,92 грн, що документально підтверджується квитанцією №0.0.4256503753.1 від 17.03.2025.
Отже, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 1937,92 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (адреса: вул. Отаманська, 2, м. Нікополь, Дніпропетровська обл., 53207; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35004297) про визнання дій протиправними та скасування постанов - задовольнити.
Визнати протиправними дії Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 19.02.2025 у ВП № 71365130 та постанови про накладення штрафу від 17.01.2025 у ВП №71365130.
Скасувати постанову Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення виконавчого збору від 19.02.2025 у ВП № 71365130 та постанову Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про накладення штрафу від 17.01.2025 у ВП №71365130.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) судові витрати у розмірі 1937 (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім) гривень 92 копійки.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар
Судове рішення № 126723843, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 18.04.2025. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 160/6788/25. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: