Рішення № 126723026, 18.04.2025, Київський районний суд м. Одеси

_______________________

Справа № 947/36281/24

Провадження № 2/947/735/25

РІШЕННЯ

Іменем України

18.04.2025 м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Цирфи К.А., за участі:

- секретаря судового засідання Дімової Є.В.,

- позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Черненка Ігоря Петровича про визнання права власності на доплати до пенсії в порядку спадкування за заповітом та скасування постанови приватного нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину,

ВСТАНОВИВ:

Позиції позивача та відповідача, інших учасників справи.

У листопаді 2024 року до Київського районного суду м.Одеси з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі також позивач) до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Черненка Ігоря Петровича (далі також відповідач-1) про:

-скасування постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №184/02-14 від 04.09.2024;

-зобов`язання приватного нотаріуса видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на пенсію, яка була нарахована за рішеннями у судових справах №420/1431/22 в сумі 98457,35грн та №420/8187/21 в сумі 164 327,28 грн, яка належала його батькові ОСОБА_2 , але не одержана ним за життя.

09.12.2024 позивачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, а також витребування інформації та документів.

Ухвалою суду від 09.12.2024 клопотання позивача задоволено. До участі у справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, витребувано докази.

05.02.2025 до суду надійшла заява позивача про зміну предмету позову шляхом збільшення його обсягу та залучення до участі у справі як співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Ухвалою суду від 11.02.2025 заяву позивача про зміну предмету позову прийнято до розгляду. Ухвалено: залучити до участі у цивільній справі як співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі також відповідач-2), виключивши його зі складу учасників справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Позовні вимоги вважати викладеними в такій редакції:

-визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за заповітом, а саме пенсію, яка була призначена та нарахована у судових справах №420/1431/22 в сумі 98 457,35 грн та № 420/8187/21 в сумі 164 327,28 грн, а в загальному розмірі 262 784,63 грн, що належала його батькові ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не була ним одержана за життя;

-скасувати постанову приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Черненка І.П. про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №184/02-14 від 04.09.2024 та зобов`язати приватного нотаріуса видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на пенсію, яка була призначена та нарахована у судових справах №420/1431/22 в сумі 98 457,35 грн та №420/8187/21 в сумі 164 327,28 грн, що належала його батькові ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не була ним одержана за життя.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він є єдиним спадкоємцем після смерті батька за заповітом. Після заведення спадкової справи його матір відмовилася від одержання обов`язкової частки у спадщині на його користь.

За життя батька, на підставі рішень адміністративних судів, йому була донарахована, але не виплачена доплата до пенсії в загальному розмірі 262 784,63 грн, яка входить до спадкової маси. Натомість, приватним нотаріусом Черненком І.П. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину щодо нарахованої, але не виплаченої пенсії батька, з посиланням на позицію ГУ ПФУ в Одеській області.

З указаною позицією відповідачів позивач не згоден, оскільки, на його думку, до спірних правовідносин необхідно застосовувати приписи ст.46,52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст.1227 ЦК України в контексті успадкування пенсійних виплат, які не були одержані спадкодавцем за життя,а не ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка вказує на неможливість такого успадкування, окрім як особами у разі втрати годувальника, яким позивач не є.

У відзиві на позов відповідач-2 приватний нотаріус Черненко І.П. зазначив, що ухвалюючи оскаржувану постанову він керувався відповідями ГУ ПФУ в Одеській області щодо неможливості успадкування перерахованої, але не виплаченої пенсії спадкодавця, в силу приписів ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Уважає, що він не може бути відповідачем у цій справі як нотаріус, оскільки тільки засвідчує правовстановлюючі фактичні відносини між сторонами щодо права на майно (пенсію).

У відповіді на відзив відповідача-1 позивач ОСОБА_1 та у запереченні на відповідь на відзив позивача відповідач-1 приватний нотаріус Черненко І.П. по суті підтримали свої позиції щодо позову з аналогічним обґрунтуванням.

У запереченні щодо позову відповідач-2 ГУ ПФУ в Одеській області яке за змістом є відзивом, представник управління повідомив, що не погоджується з позовними вимогами. Зазначив, що позивач не підтвердив своє право на спадкове майно у виді нарахованої, але не виплаченої пенсії батька, у зв`язку зі смертю останнього. Уважає, що до спірних правовідносин необхідно застосувати приписи Закону України «Про виконавче провадження» в частині заміни стягувача (спадкодавця) правонаступником (спадкоємцем), а також приписи ст.1219 ЦК України, оскільки пенсійні виплати нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

У судовому засіданні, 17.04.2025, позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Відповідачі просили розглянути справу за їх відсутності та відмовити у задоволенні позову.

Заяви та клопотання учасників справи.

23.01.2025 позивачем подано клопотання про зміну предмету позову. У судовому засіданні, 11.02.2025, позивач просив залишити вказану заяву без розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, вказане клопотання позивача задоволено, заяву від 23.01.2025 залишено без розгляду.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 18.11.2024 справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовчі судові засідання призначалися на 09.12.2024, 23.12.2024, 29.01.2025, 11.02.2025, 03.03.2025.

Одночасно з відкриттям провадження, ухвалою суду від 18.11.2024, у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Черненка І.П. витребувано копію спадкової справи №59/2023, заведеної щодо майна померлого ОСОБА_2

05.12.2024 матеріали спадкової справи надійшли до суду.

Ухвалою суду від 20.03.2025 підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду на 17.04.2025.

Фактичні обставини справи.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд доходить висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 03.11.2023 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), підтверджено факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №10584.

Відповідно до укладеного заповіту ОСОБА_2 від 07.11.2019, посвідченого приватним нотаріусомОдеського міськогонотаріального округуВасиленко О.В.за реєстровим№7184,спадкодавецьзаповів сину ОСОБА_1 все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день його смерті і на що він, згідно з законом, буде мати право.

28.12.2023 за заявою позивача приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Черненком І.П. заведено спадкову справу №59/2023 щодо майна померлого ОСОБА_2 .

Відповідно до листів ГУ ПФУ в Одеській області від 26.04.2024 №1500-0505-8/63559 та від 05.07.2024 №1500-0405-5/103934 на адресу приватного нотаріуса Черненка І.П. та згідно з відповіддю від 13.12.2024 №1500-0403-7/191588 на виконання ухвали суду установлено, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні та отримував пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Виплата пенсії припинена з 01.12.2023 у зв`язку з його смертю.

Головним управлінням на підставі рішень Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2022 у справі № 420/1431/22, яке набрало законної сили, та від 06.07.2021 у справі № 420/8187/21, яке набрало законної сили, ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019. Суми доплат з урахуванням фактично виплачених сум склали:

- за період з 01.04.2019 по 31.08.2022 98457,35 грн;

-за період з 01.04.2019 по 31.12.2021 164327,28 грн, а всього на загальну суму 262784,63 грн., які обліковуються в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Станом на дату смерті, 02.11.2023, зазначені суми доплат до пенсії не виплачені у зв`язку з відсутністю фінансування ПФУ для їх виплати.

Відповідно до заяви від 28.12.2023 ОСОБА_3 (дружина спадкодавця) остання відмовилася від одержання обов`язкової частки у спадщині на користь позивача.

Наразі єдиним спадкоємцем за заповітом є син спадкодавця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 19.11.1967, виданим Ковилківським РАЦС (Мордовія, РФ), де його батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

До спадкової маси, яка залишилася після смерті ОСОБА_2 , окрім іншого, входять нараховані, але не виплачені доплати до пенсії в загальному розмірі 262784,63 грн.

Відповідно до постанови приватного нотаріуса Черненка І.П. від 03.09.2024 №184/02-14 у спадковій справі №50/2023 останнім було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на нараховані, але не виплачені доплати до пенсії ОСОБА_2 на підставі рішень Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2022 у справі № 420/1431/22 за період з 01.04.2019 по 31.08.2022 у сумі 98457,35 грн, та від 06.07.2021 у справі № 420/8187/21 та за період з 01.04.2019 по 31.12.2021 у сумі 164327,28 грн. Відмовляючи у видачі свідоцтва про право на спадщину на нараховані,але невиплачені доплатидо пенсіїспадкодавця, нотаріус послався на відповіді ГУ ПФУ в Одеській області та приписи ст.61Закону України«Про пенсійнезабезпечення осіб,звільнених звійськової служби,та деякихінших осіб».

Отже, з аналізу заяв по суті справи та наданих сторонами доказів на їх підтвердження випливає, що сторони не заперечують факт облікування в автоматизованих базах даних ГУ ПФУ в Одеській області нарахованих, але не виплачених доплат до пенсії ОСОБА_2 в загальному розмірі 262784,63грн, однак відповідач-2 заперечує проти можливості їх успадкування, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Мотиви прийнятого рішення.

Надаючи правову кваліфікацію встановленим обставинам, суд зазначає, що спірні правовідносини з приводу спадкування нарахованої, але не виплаченої пенсії, врегульовані положеннями ЦК України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

При цьому, застосовуючи правові норми до спірних правовідносин та визначаючи їх зміст шляхом тлумачення, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), відповідно до якої національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (п.45, рішення ЄСПЛ від 06.12.2007, справа «Воловік проти України», заява №15123/03).

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1,2 ст.15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст.16 ЦК України).

Відповідно до положень ст.41 Основного Закону України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положення цієї статті Конституції України кореспондуються із положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1959 року, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З аналізу указаних правових норм випливає логічно закріплений принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ нарахована, але не виплачена пенсія, уважається «майном» в розумінні Конвенції, а право спадкоємця щодо набуття права власності на це майно як його «легітимні очікування», які також перебувають під захистом норм Конвенції, оскільки спадкоємець має реальні підстави очікувати набуття майнового права, навіть якщо юридично воно ще не оформлене.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст. 392 ЦК України).

Згідно з нормами книги шостої «Спадкове право» ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Водночас, відповідно до ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (ч.1,3 ст. 11 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Згідно з ч.1-3 ст.52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Як було встановлено під час судового розгляду, спадкодавець ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ ПФУ України в Одеській області та отримував пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З аналізу приписів ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» випливає, що недоодержані у зв`язку з його смертю суми доплат до пенсії, не можуть бути включені до складу спадщини.

Натомість, ці норми прямо протиріччять приписам ст.52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст.1227 ЦК України щодо можливості успадкування вказаних пенсійних виплат.

Норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є спеціальними порівняно з нормами Закону України«Про загальнообов`язковедержавне пенсійнестрахування»,але вонипоступаються юридичноюсилою нормамЦК України,які єспеціальними відноснонорм цихдвох законівв частинірегулювання спадковихправовідносин.

1. Щодо застосування приписів норм ЦК України, як спеціального нормативно-правовового акту вищої юридичної сили.

Як зазначалося, статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Так, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України (ч.2 ст.4 ЦК України).

У доктрині приватного права зауважується, що ієрархія актів цивільного законодавства може базуватися на їх юридичній силі (вимір по вертикалі). Вона поширюється, по-перше, на співвідношення закону та підзаконних актів та, по-друге, на співвідношення Конституції та законів (як кодифікованих, так і інших (поточних)). Одночасно слід визнати існування ієрархії між ЦК як кодифікованим законом та іншими (поточними) законами, що регулюють цивільні відносини. Ця ієрархія базується на визнанні ЦК основним актом цивільного законодавства (вимір ієрархії по горизонталі).

Стосовно виміру ієрархії актів цивільного законодавства по горизонталі, то в ст.4 ЦК України закріплюється пріоритет норм ЦК (як основного регулятора приватних відносин) над нормами інших законів. Причому, що такий спосіб вирішення колізії норм ЦК із нормами інших законів, із констатацією пріоритету норм ЦК над нормами інших законів, підтримувався, зокрема, Конституційним Судом України (рішення від 13.03.2012 у справі №5-рп/2012), Верховним Судом України (постанова від 30.10.2013 у справі №6-59цс13, постанова від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15), Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Питання успадкування врегульовано нормами книги шостої «Спадкове право» ЦК України. Ці норми є спеціальними порівняно з нормами інших законів щодо підстав та порядку успадкування прав та обов`язків спадкодавця. Тлумачення ст.1227 ЦК України свідчить, що у разі не виплати членам сім`ї спадкодавця нарахованої, але не виплаченої за життя спадкодавця пенсії, ці пенсійні нарахування включаються до складу спадщини, а їх спадкування має відбуватися за заповітом або законом.

При цьому норми ЦК України не містять будь-яких винятків з цього правила та не ставлять право спадкоємців на отримання в порядку спадкування нарахованих, але не одержаних спадкодавцем за життя пенсійних нарахувань, у залежність від факту проживання разом зі спадкодавцем на момент смерті, або перебування на його утриманні.

Як було встановлено судом, позивачем як спадкоємцем у межах спадкової справи подано заяву приватному нотаріусу Черненку І.П. про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно нараховані, але не виплачені доплати до пенсії спадкодавця в загальному розмірі 262 784,63 грн, які обліковувалися в ГУ ПФУ в Одеській області та не були виплачені за життя спадкодавця у зв`язку з відсутністю належного фінансування пенсійних органів.

Відмовляючи у видачі свідоцтва про право на спадщину на нараховані, але не виплачені суми доплат до пенсії спадкодавця, нотаріус у постанові від 03.09.2024 послався на відповіді ГУ ПФУ в Одеській області та приписи ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Водночас нотаріусом на ГУ ПФУ в Одеській області не були взяті до уваги приписи ст.1227 ЦК України, яка не містить винятків щодо віднесення нарахованої але не виплаченої пенсії до спадкової маси.

Відтак, керуючись принципом превалювання приписів спеціальної норми (ст.1227 ЦК України) над загальною (ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») щодо підстав та порядку успадкування прав та обов`язків спадкодавця, а також превалювання норм з вищою юридичною силою (ЦК України) над іншими норами (Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») суд доходить висновку про задоволення позову в частині визнання за позивачем права власності на пенсійні виплати батька в порядку спадкування.

2. Щодо неможливості застосування приписів закону, які носять дискримінаційний характер.

Дискримінація це нерізне ставлення до осіб у схожих ситуаціях без об`єктивного та розумного обґрунтування.

Принцип заборони дискримінації, закріплений у нормах Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1959 року та є елементом більш ширшого за обсягом принципу верховенства права.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст.9 Основного Закону).

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст. 24 Основного Закону).

Указані положення Конституції України прямо кореспондуються з приписами ст.14 «Заборона дискримінації» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1959 року, відповідно до якої користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Як зазначалося вище, норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» забороняють успадкування пенсії, нарахованої на підставі цього закону, але не виплаченої спадкодавцеві за життя (ст.61). Водночас, приписи Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (ст.52) та Закону України «Про пенсійне забезпечення» (ст.91) прямо передбачають в імперативному порядку зарахування до спадкової маси пенсії, що належала спадкодавцеві і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, без будь-яких обмежень та винятків. Аналогічний підхід застосований законодавцем при формуванні норми ст.1227 ЦК України.

Відтак, норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» носять дискримінаційний характер щодо права спадкоємців отримати у спадщину нараховану, але не виплачену пенсію спадкодавця за цим законом, порівняно із приписами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст.1227 ЦК України, які передбачають право на отримання цих виплат, як спадщини, від будь-якої категорії осіб. При цьому норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не містять будь-якого об`єктивного та розумного обґрунтування законності дискримінації за цим критерієм.

Відтак приписи ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не можуть бути застосовані до спірних правовідносин як дискримінаційні.

3. Щодо скасування постанови приватного нотаріуса.

Суд відмічає, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відмовляючи у видачі свідоцтва про право на спадщину на нараховані, але не виплачені доплати до пенсії спадкодавця, приватний нотаріус Черненко І.П. у постанові від 03.09.2024 №184/02-14 у спадковій справі №50/2023 керувався позицією та покликався на відповіді ГУ ПФУ в Одеській області.

З цього приводу суд зазначає, що нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності (ч.1 ст.1 Закону України «Про нотаріат»).

Тобто, вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, безвідносно до інтересів учасників нотаріальної дії.

Як було встановлено, у цій справі наявний майновий спір між позивачем та відповідачем-2 ГУ ПФУ в Одеській області. При винесені оскаржуваної постанови нотаріус керувався позицією однієї зі сторін щодо відсутності майнового права на успадкування доплат до пенсії спадкодавця. Відтак, установивши помилковість позиції відповіда-2 та дійшовши висновку про застосування такого способу захисту права позивача як визнання права власності в порядку спадкування, суд не вбачає підстав для скасування постанови, оскільки спір вирішено по суті.

Отже, у цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Далі,аналізуючи доводивідповідачів напредмет їхобґрунтованості,суд відхиляєпосилання відповідача-2на необхідністьзастосування до спірних правовідносин приписів Закону України «Про виконавче провадження» щодо заміни стягувача (спадкодавця) правонаступником (спадкоємцем), оскільки відсутні дані про відкриття виконавчого провадження за означеним фактом.

Також, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ст.1219 ЦК України, оскільки предметом регулювання цієї статті є право на пенсійні виплати, які нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, тобто виплати на майбутнє (які ще не нараховані для виплати спадкодавцеві за життя). Натомість об`єктом спірних правовідносин у цій справі є фактично нараховані, але не виплачені суми доплат до пенсії, подальша доля яких врегульована спеціальною нормою ст.1227 ЦК України.

Також, суд не може погодитися з посиланням представника відповідача-2 на ухвалу ВАС України від 08.05.2012 (провадження №К/9991/8624/11), яка не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки відмова у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину у виді нарахованої, але не виплаченої пенсії спадкодавця, і є складовою обґрунтування для звернення з цим позовом.

З урахуванням викладеного суд уважає, що визнання за позивачем права власності в порядку спадкування на пенсійні виплати у цій справі буде найбільш ефективним способом захисту невизнанихправ позивача.

Висновки суду.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню та зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст.82 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 4 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1, 2 ст. 13, ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).

Проаналізувавши заяви по суті справи та надані сторонами докази на їх підтвердження у поєднанні із застосованими нормами права, враховуючи мотиви, покладені в основу рішення, суд доходить висновку, що позивачем доведено перед судом належними та допустимими доказами підстави для визнання за ним права власності на майно (доплати до пенсії) в порядку спадкування, які були донараховані згідно судових рішень за життя спадкодавця, але не були ним одержані у зв`язку зі смертю.

Іншого перед судом не доведено.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, рішення від 10.02.2010).

Отже, суд, надавши відповідь на основні аргументи сторін, які відносяться до предмету спору, та обґрунтувавши прийняте рішення, не вбачає за необхідне надавати відповідь на кожний детальний аргумент, указаний в заявах по суті справи, який не стосується предмету спору.

Судові витрати.

Згідно з ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки до задоволення підлягає майнова вимога про визнання права власності в порядку спадкування, заявлена до відповідача-2, відтак з останнього підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору на користь позивача в розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Черненка Ігоря Петровича про визнання права власності на доплати до пенсії в порядку спадкування за заповітом та скасування постанови приватного нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину задовольнити частково.

2.Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за заповітом, а саме суми доплат до пенсії, які були донараховані відповідно до рішень у судових справах №420/1431/22 в сумі 98 457,35 грн та № 420/8187/21 в сумі 164327,28 грн, а в загальному розмірі 262 784,63 грн, що належали його батькові ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не були ним одержані за життя.

3. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення тексту повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНКОПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );

Відповідач-1: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Черненко Ігор Петрович (свідоцтво №6016, місце реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ №20987385, адреса: м. Одеса, вул. Канатна, буд.83).

Суддя К. А. Цирфа