Ухвала суду № 126721592, 18.04.2025, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кс/759/2212/25

ун. № 759/8101/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2025 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Київській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до ЄРДР за №12025110000000236 від 19.03.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

18.04.2025 до слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Київській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до ЄРДР за №12025110000000236 від 19.03.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025110000000236 від 19.03.2025 за ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і діє на теперішній час.

Пунктом 3 Указу Президента України № 64\2022 «Про введення воєнного стану в Україні» зазначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, може бути встановлено у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Згідно ст. 9 Закону України «Про Збройні Сили України» комплектування Збройних Сил України особовим складом, їх мобілізаційне та оперативне розгортання в особливий період, здійснення заходів, пов`язаних з підготовкою та призовом громадян на військову службу забезпечує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил України.

Пунктом 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, визначено, що Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про оборону України», до органів військового управління віднесено і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Таким чином, Міністерство оборони України реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва як безпосередньо, так і через органи військового управління, що перебувають у його підпорядкуванні.

Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення), що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до п. 8 Положення завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків зокрема є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил.

Відповідно до ст.ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закону), військовий обов`язок включає, зокрема, призов на військову службу; проходження військової служби; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно ч. 7 ст. 1 Закону, виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до примітки ст. 369-2 КК України, особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, визначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", а також службові особи, визначені у частині четвертій статті 18 цього Кодексу.

Таким чином, службові особи РТЦК та СП є у розумінні ст. 369-2 КК України особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.

Незважаючи на обізнаність про вимоги вищевказаних нормативно-правових актів та всупереч обов`язку їх неухильного дотримання, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою особистого незаконного збагачення, маючи відповідну освіту та здійснює активну професійну діяльність у вказаній сфері, а саме спеціальність юрист та спеціалізується у сфері кримінального права та справ про адміністративні правопорушення. Консультування клієнтів у сферах військового права, маючи відповідний досвід у підготовці відповідних документів та супроводу військовозобов`язаних, щодо зняття з обліку територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки та знайомих в державних установах, на яких може вчинити вплив на прийняття рішень, зокрема на службових осіб, які здійснюють облік військовозобов`язаних, які відповідно до ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визнані непридатними до військової служби та підлягають виключенню з військового обліку, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 09.04.2025 близько 10 год 30 хв ОСОБА_5 , зустрівся з ОСОБА_7 у ТРЦ «Мегамаркет», який розташований за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Гатне, вул. Київська, 2. В ході зустрічі ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_7 , що у разі надання йому неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у розмірі 12000 доларів США, він зможе вирішити питання про виключення ОСОБА_7 з військового обліку, та видачі відповідного військово-облікового документу.

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_5 повідомив, що зможе здійснити вплив на службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , які без проведення належного медичного обстеження повинні були внести до довідки військово-лікарської комісії відомості про непридатність до військової служби ОСОБА_7 . На підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність ОСОБА_7 до військової служби з виключенням останнього з військового обліку, службові особи ІНФОРМАЦІЯ_2 повинні були видати ОСОБА_7 «Тимчасове посвідчення військовозобов`язаного» із зазначенням про виключення останнього з військового обліку.

У подальшому, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, з метою власного незаконного збагачення, діючи умисно, з корисливих мотивів, 17.04.2025 приблизно о 10 год 16 хв, на паркувальному майданчику біля ТРЦ «Мегамаркет», який розташований за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Гатне, вул. Київська, 2в, вимагав та одержав від ОСОБА_7 частину неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 5500 доларів США (що еквівалентно 226 683 грн. 60 коп. за офіційним курсом НБУ станом на 17 квітня 2025 року) для себе, за здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо прийняття рішення про виключення з військового обліку ОСОБА_7 через непридатність до військової служби та надання йому відповідних військово-облікових документів.

Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на ризики передбачені ст. 177 КПК України та обґрунтованість підозри.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував в повному обсязі, просив відмовити, посилаючись на відсутність ризиків, про які зазначив прокурор в клопотанні та практику Європейського суду з прав людини.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.

Слідчий суддя, перевіривши наданні матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думки усіх учасників даного кримінального провадження дійшов висновку про задоволення клопотання, з наступних підстав.

Слідчим суддею встановлено, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025110000000236 від 19.03.2025 за ч. 3 ст. 369-2 КК України.

17.04.2025 о 10 год. 16 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

17.04.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України..

Підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, обґрунтовується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколами допиту свідка ОСОБА_7 ; протоколами обшуку від 17.04.2025; протоколом затримання особи ( ОСОБА_5 ) у порядку ст. 208 КПК України; протоколом огляду та вручення грошових коштів; іншими доказами у їх сукупності.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі - Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства).

Також Європейський суд з прав людини у справі «Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

На даному етапі кримінального провадження слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень.

Дослідивши матеріали, долучені до клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні даного кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років

Прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , може ухилятися від органу досудового розслідування та суду оскільки за вчинене кримінальне правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5 , передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 8-ми років, та будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує за інкримінований йому злочин, для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, полягає у тому, що на даний час у кримінальному провадженні проведений не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування; не встановлені усі співучасники кримінального правопорушення, місця зберігання речей та документів, що можуть бути використані як докази у справі, не встановлено усіх осіб, причетних до вчинення злочину, тому перебуваючи на волі ОСОБА_5 може знищити, сховати речі та документи, які мають доказове значення для вказаного провадження, зокрема, мобільні телефони, комп`ютери тощо, з яких здійснювалась переписка з особами, задіяними до протиправної діяльності.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, виражається у тому, що отримавши матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_5 володітиме інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних, даних свідка, який надав органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього, у зв`язку з чим останній, перебуваючи на волі, матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів.

Так, кримінальне правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5 , вчинювалося у тому числі із невстановленим досудовим розслідуванням на даний час колом осіб, яким підозрюваний може повідомити форми і методи роботи правоохоронних органів України, що стали йому відомі у зв`язку із набуттям статусу підозрюваного. Крім того, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, він зможе, як сам, так і на його вимогу, використовуючи інших осіб, шляхом вмовлянь, погроз чи підкупу впливати, або вимагати впливу на свідків та очевидців вчиненого злочину, відомості про які він може отримати, як з копій матеріалів кримінального провадження так із інших джерел.

Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, виражається у тому, що на даний час невстановлені усі можливі спільники ОСОБА_5 у вчиненні даного кримінального правопорушення, яким останній може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб, а тому ОСОБА_8 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, виражається у тому, що на даний час ОСОБА_5 не має постійного джерела доходів, проте налагодивши схему вимагання грошових коштів за здійснення впливу на службових осіб РТЦК та СП, щодо прийняття рішення про непридатність до військової служби, отримував нелегальний дохід. ОСОБА_5 знехтував принципами поведінки в суспільстві, моральними засадами, став на шлях діяння, яке є кримінально караним. ОСОБА_5 , з метою заробітку, використавуючи ситуацію в Україні яка склалася пов`язану із військовою агресією російської федерацією та оголошеною мобілізацією може вчинити інше кримінальне правопорушення, пов`язане з організацією здійснення впливу на службових осіб РТЦК та СП, щодо прийняття рішення про непридатність до військової служби, оскільки на даний час не встановлене коло всіх свідків та співучасників вказаного правопорушення, тому перебуваючи на волі ОСОБА_5 може продовжувати вчиняти аналогічні злочинні дії.

При обранні виду запобіжного заходу слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, надає належну оцінку наступним обставинам: ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, офіційно працює, має законне джерело доходів, одружений, має на утриманні малолітню дитину та матір інваліда другої групи яка потребує постійного догляду.

Обираючи вид запобіжного заходу, слідчий суддя також враховує, що застосування особистого зобов`язання є недостатнім для уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; письмових зобов`язань про поруку від осіб, які заслуговують на довіру, слідчому судді не надходило; домашній арешт є недостатнім запобіжним заходом для уникнення перелічених вище ризиків.

Наведені обставини переконують та доводять необхідність застосування до ОСОБА_5 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що повністю узгоджується з вимогами п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України; підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу не встановлено.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

При визначенні розміру застави слідчий суддя враховує, що п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи виключні обставини кримінального правопорушення, розмір грошових коштів, на заволодіння яким посягав ОСОБА_5 , слідчий суддя вважає, що для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, є доцільним визначити підозрюваному заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Святошинського районного суду м.Києва, після внесення якої ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України, оскільки саме така застава достатня забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього законом обов`язків.

Визначаючи розмір застави необхідно згідно ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора і суду за викликом; прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та роботи; не відлучатись із Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Враховуючи наведене слідчий суддя вважає доцільним застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 202 КПК України, ст. ст. 5, 6 Конвенції «Про захист прав та основоположних свобод» слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15.06.2025 включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок)грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Святошинського районного суду м.Києва, (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059, банк отримувача ДКСУ, м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA128201720355259002001012089), після внесення якої ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на два місяці, наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора і суду за викликом; прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та роботи; не відлучатись із Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Роз`яснити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання, покладених на нього обов`язків застава звертається в дохід держави.

Ухвала слідчого судді діє до 15.06.2025 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Для утримання підозрюваний ОСОБА_5 , підлягає направленню до ДУ "Київський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде складено та оголошено 18.04.2025.

Слідчий суддя ОСОБА_1