Рішення № 126720773, 11.04.2025, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/20314/24

Провадження №2/523/1267/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"11" квітня 2025 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Далеко К.О.,

за участю секретаря судового засідання - Дмітрієвої В.С.,

розглянувши увідкритому судовому засіданні, в залі суду №17 в м. Одеса, у загальному позовному провадженні, цивільну справу № 523/20314/24 за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про зняття арешту з нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Одеської обласної прокуратури, якою просить зняти арешт, накладений на 1/4 частину нерухомого майна, а саме, квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження № 1507998, реєстратором Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, який було накладено на підставі постанови прокуратури Одеської області від 02.11.2004 року.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності належить 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Будучи співвласником квартири, він разом із сестрою має намір її продати, але від нотаріуса 02.11.2024 року йому стало відомо, про те що постановою прокуратури Одеської області, на належну йому частину квартири накладено арешт, що зареєстровано 30.11.2004 року, реєстратором Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, реєстраційний номер обтяження № 1507998.

У зв`язку із вищезазначеним, він 30.07.2024 року звернувся до Одеської обласної прокуратури з питанням зняття арешту.

З наданої відповіді Одеської обласної прокуратури на звернення позивача, стало відомо про те, що прокурорами обласної прокуратури процесуальне керівництво у кримінальних справах, а також у кримінальних провадженнях стосовно запитуваної інформації не здійснюється, у зв`язку з чим відомості та документи щодо прийняття у рамках кримінальних справ або кримінальних проваджень рішень про накладання та зняття арешту з нерухомого майна відсутні. Роз`яснено право на звернення із клопотанням до суду про скасування арешту у порядку передбаченому ст. ст. 174, 539 КПК України.

Відповідно до відповіді наданої з Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУПН в Одеській області від 298.10.2024 року вих. № 13/вх С-97, вбачається, що надати копію постанови прокуратури Одеської області від 02.11.2004 року, якою накладено арешт не передбачається можливим, оскільки дане питання знаходиться поза межами компетенції УІАП ГУНП в Одеській області, а також зазначено, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за обліками інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» на території України станом на 28.10.2024 рік до кримінальної відповідальності не притягувався та засудженим не значиться, тому надати відомості в рамках якого кримінального провадження було накладено арешт не передбачається можливим.

Враховуючи вищезазначене, вирішити питання щодо скасування обтяження у позасудовому порядку позивач не має можливості.

Тому, позивач вважає що наявне обтяження порушує його право на розпорядження свої майном, передбаченого ст. 41 Конституції України.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 13 березня 2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку загального позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 31 березня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи міститься заява представника про підтримання позовних вимог, в якій він просив розглядати справу у їх з позивачем відсутності.

Представник відповідача Одеської обласноїпрокуратури не забезпечив явку свого представника до судового засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причин неявки не повідомив.

Враховуючи наявність в матеріалах справи доказів належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи судовою повісткою, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Згідно з положеннями ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи згоду позивача та його представника на проведення розгляду справи, відсутність відзиву на позовну заяву, заяв про відкладення розгляду справи, належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, неповідомлення відповідачем причин неявки на судове засідання, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення, що відповідає ч.1 ст. 280 ЦПК України.

Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, з`ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки обґрунтованість вимог підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності виданого 26.10.1993 року Управлінням житлово-комунального господарства Виконкому Одеської міської Ради народних депутатів, належить 1/4 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

02.11.2024 року позивачу від нотаріуса стало відомо, про те, що постановою прокуратури Одеської області, на частини квартири накладено арешт, що зареєстровано 30.11.2004 року, реєстратором Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, реєстраційний номер обтяження № 1507998.

У зв`язку із вищезазначеним, позивач 30.07.2024 року звернувся до Одеської обласної прокуратури з питанням зняття арешту.

З наданої відповіді Одеської обласної прокуратури на звернення позивача, стало відомо про те, що прокурорами обласної прокуратури процесуальне керівництво у кримінальних справах, а також у кримінальних провадженнях стосовно запитуваної інформації не здійснюється, у зв`язку з чим відомості та документи щодо прийняття у рамках кримінальних справ або кримінальних проваджень рішень про накладання та зняття арешту з нерухомого майна відсутні. З даними питанням рекомендовано звернутися до Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУПН в Одеській області та роз`яснено право на звернення із клопотанням до суду про скасування арешту у порядку передбаченому ст. ст. 174, 539 КПК України.

Відповідно до наданої відповіді з Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУПН в Одеській області від 298.10.2024 року вих. № 13/вх С-97, вбачається, що надати копію постанови прокуратури Одеської області від 02.11.2004 року, якою накладено арешт не передбачається можливим, оскільки дане питання знаходиться поза межами компетенції УІАП ГУНП в Одеській області, а також зазначено, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за обліками інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» на території України станом на 28.10.2024 рік до кримінальної відповідальності не притягувався та засудженим не значиться, тому надати відомості в рамках якого кримінального провадження було накладено арешт не передбачається можливим.

Таким чином, на теперішній час визначити в рамках якої кримінальної справи було накладено арешт постановою прокуратури Одеської області від 02.11.2004 року не є можливим. Однак арешт з квартири знято не було.

Статтею 41 Конституції Українипередбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого ПротоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно п.1ст. 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1статті 319 ЦК Українивизначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно дост. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно дост.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.11.2019 року по справі № 905/386/18 та постанові Верховного Суду України від 15 травня 2013 року по справі №6-26цс13, які враховуються судом, на підставі ч.4 ст. 263 ЦПК України.

За змістом п. 11 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з`ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно додержуючись при цьому як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і положень про належність та допустимість доказів.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», відповідачем у справі за позовом про зняття арешту з майна є або боржник, або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Матеріалами справи підтверджується, що арешт накладений на підставі постанови б/н від 02.11.2004 року Прокуратури Одеської області, але в рамках якого кримінального провадження не відомо та не зазначено відповідними органами. Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 згідно наданих відповідей до будь-якої кримінальної відповідальності не притягувався, то наявний арешт порушує та обмежує право позивача ОСОБА_1 , на здійснення права власності, передбаченогост.41 Конституції України.

Під час оцінки законності вимог позивача, судом на підставі ч.4 ст. 263 ЦПК України, враховані правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 813/1341/15 (провадження № 11-38апп19) та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 вересня 2020 року по справі № 537/1085/18.

Також суд виходить із того, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушене цивільне право чи інтерес підлягає судовому захисту у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Враховуючи: наявність накладеного арешту на нерухоме майно протягом 20 років; відсутність підстав для обтяження на майно ОСОБА_1 ; неможливість скасування арешту в позасудовому порядку; відсутність між сторонами будь-якого спору; відсутність будь-якого кримінального провадження; суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_1 , та необхідність скасування арешту, накладеного на нерухоме майно.

Керуючись ст. ст.4,128, 141,ч. 2ст.247, 263,264, 265,268, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 доОдеської обласноїпрокуратури прозняття арештуз нерухомогомайна задовольнити.

Скасувати та зняти арешт з 1/4 частини нерухомого майна, а саме, квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрований 30.11.2004 11:17:00 за №1507998 реєстратором: Одеська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, на підставі постанови б/н, 02.11.2004, Прокуратури Одеської області

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 18.04.2025 року.

Суддя: К.О. Далеко