Рішення № 126720503, 14.04.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/12047/24

Провадження №: 2/752/1482/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Митрофанової А.О.,

при секретарі судового засідання Осадчук А.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування розпорядження,

У С Т А Н О В И В :

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування розпорядження №185 від 29.03.2024 «Про порядок зустрічей з ОСОБА_3 ».

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що розпорядженням відповідача №185 від 29.03.2024 було визначено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з їхнім спільним малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: кожного другого та четвертого тижня місяця з 18 год. 00 хв. п`ятниці до 18 год. 00 хв. неділі; батько забирає та повертає дитину за місцем проживання її з матір`ю; 7 днів зимових та 15 днів літніх канікул (без присутності матері та обмеження місця проживання). При цьому, визначено, що третя особа - ОСОБА_2 узгоджує з позивачем дату та час, коли забирає сина на канікули, не пізніше ніж за 7 днів перед відпусткою.

Вказане розпорядження позивач уважає таким, що суперечить інтересам дитини та є недоцільним, у зв`язку із чим повинно бути скасованим у судовому порядку. А саме, в обґрунтування незаконності вказаного розпорядження ОСОБА_1 посилалась на те, що у рамках судової справи №752/23935/23, яка розглядалась в Подільському районному суді міста Києва щодо вирішення спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно визначення місця проживання дитини, позивача 08.02.2024 було викликано до Органу опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Орган опіки та піклування), де її було повідомлено про те, що ОСОБА_2 неодноразово звертався до Органу опіки та піклування з метою висловлення своєї позиції щодо безпосереднього спілкування з працівниками відповідача. При цьому, начальник служби у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - Служба) - Ніколаєнко Н. не надавала будь-яких зареєстрованих звернень останнього, та спілкувалася із ОСОБА_1 більше години, задаючи питання, які не стосувалися дитини, а її особистого життя та членів її сім`ї. Окрім того, позивач неодноразово повідомляла начальника Служби та інших її працівників про те, що третя особа - ОСОБА_2 надавав до Служби недостовірні відомості про стан свого житла, де потенційно могла проживати їхня спільна дитина, оскільки 23.01.2024 там перебували сторонні особи (робітники, які виконували шпаклювання стін). На неодноразові клопотання позивача здійснити у найкоротші терміни обстеження житлово-побутових умов за місцем проживання третьої особи, Служба не відреагувала та здійснила таке обстеження тільки через три тижні після обстеження житлово-побутових умов у ОСОБА_1 , незважаючи на те, що їхні житлові помешкання знаходяться на відстані один від одного близько 200 метрів. Вказані дії начальника Служби у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації Ніколаєнко Н. позивач уважає такими, що були здійснені назустріч батьку дитини з метою забезпечення виключно інтересів останнього.

12.03.2024 ОСОБА_1 від відповідача надійшло запрошення на участь у засіданні комісії, яке було призначене на 20.03.2024 з питань захисту прав дитини. У листі було вказано, що на розгляді у Службі перебуває звернення ОСОБА_2 від 23.02.2024 №100/03/П-380 щодо визначення йому способів участі у вихованні та спілкуванні з їхнім малолітнім сином ОСОБА_3 , а також що Службою зібрано необхідний пакет документів та підготовлено до розгляду на засіданні комісії питання про визначення місця проживання дитини. Надалі, позивачем було уточнено суть порядку денного засідання, де працівником Служби було повідомлено, що буде розглядатися питання саме стосовно визначення місця проживання дитини. Під час вказаного засідання начальник Служби - Ніколаєнко Н. надала членам комісії недостовірну інформацію стосовно того, що позивач не надала дитину і сама не захотіла відвідати психолога, визначити прихильність дитини до батька, хоча 22.02.2024 під час відвідування позивача і малолітнього ОСОБА_3 за місцем їхнього проживання, психологом Центру соціальних служб для дітей, сім`ї і молоді з останнім було проведено відповідну роботу та складено акт, на якому також розписалася сама позивач. Під час засідання комісії начальник Служби не ознайомила її та членів комісії із вказаним актом, де психологом була зазначена інформація про ставлення дитини до батька, матері та інших членів сім`ї, а також висвітлено низку інших тем, на які дитина надала відповіді психологу. Окрім вказаного, на засіданні комісії було допущено низку інших порушень, зокрема, не враховано стан здоров`я дитини, та необізнаність батька про особливості потреб лікування сина за допомогою сторонніх приладів та препаратів, на що працівники служби послались на можливість дізнання такої інформації в мережі Інтернет або від сімейного лікаря.

Водночас вказувала, що під час засідання комісії ОСОБА_2 зачитував з телефону нібито висновок шкільного психолога, який був прийнятий до уваги самою комісією, хоча його паперової копії навіть не було надано останній, а ОСОБА_2 перекрутив зміст висновку подавши його комісії недостовірним чином. Будь-які заперечення від позивача з цього приводу комісія не приймала, а у подальшому нею було з`ясовано, що у школі дійсно наявні матеріали проведення психологічної діагностики, а саме шкільні малюнки. Комісія не витребовувала з навчального закладу вказаний висновок та матеріали до нього, посилання ОСОБА_1 про результати іншого психологічного дослідження, за якими дитині з урахуванням її стану не рекомендовано змінювати місце проживання та ночувати у різних місцях, член комісії відповідача зазначив, що дитині рекомендовано мати тата. Таким чином, дії вказаної комісії прямо свідчать про її бажання стати на сторону лише однієї сторони спору, а саме батька дитини, всупереч інтересів самого малолітнього. Разом з тим, Служба на засіданні комісії не врахувала посилання позивача про те, що невролог та психолог дитини радили здійснити огляд останнього у психіатра, на що ОСОБА_2 категорично відмовляється надавати свою згоду.

По суті інших порушень, які були допущені відповідачем під час проведення вищевказаного засідання, ОСОБА_1 також послалась на те, що начальник Служби відмовилась розглядати питання саме про визначення місця проживання дитини в межах судової справи №752/23935/23, хоча таке звернення надійшло до Служби раніше за звернення ОСОБА_2 про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною. Тобто, на переконання позивача, начальник Служби надала пріоритет розгляду заяви ОСОБА_2 , проігнорувавши повторну вимогу суду надати висновок по питанню визначення місця проживання дитини. При цьому, позивач неодноразово направляла відповідачу скарги щодо порушення Службою процедури розгляду вказаних вище питань, зокрема щодо введення її в оману про питання, яке підлягало розгляду 14.03.2024, а також щодо ігнорування її повідомлень про неможливість бути присутньою на засіданні у вказану дату.

Водночас ОСОБА_1 у своєму позові вказувала, що оскаржуваним розпорядженням суттєво порушуються права позивача, як матері дитини, оскільки в ньому не передбачена її відпустка тривалістю 30 діб, у зв`язку із чим вона не зможе виїхати за межі Києва з дитиною на відпочинок, у той час як лікарем алергологом рекомендовано для дитини довготривале санаторне лікування у зоні морського клімату. Надання третій особі - ОСОБА_2 7 днів зимових та 15 днів літніх канікул без обмеження місця перебування без присутності матері порушує права дитини і несе загрозу її життю і здоров`ю, оскільки батько неодноразово мав намір повезти дитини у місто Харків до своїх родичів похилого віку. Сама наявність тривалого спілкування сина з батьком без присутності матері, на думку ОСОБА_1 , ставить під загрозу життя і здоров`я дитини з урахуванням стану її здоров`я та відсутністю навичок у батька вживати певних дій, у разі погіршення стану здоров`я дитини, а також здійснення постійного залякування дитини через погрози вжиття неправомірних дій відносно її бабусі.

Разом з тим, мотивуючи неможливість встановлення побачень з дитиною без присутності матері, позивач посилалась на негативний вплив ОСОБА_2 на їхнього сина, аморальну поведінку зі сторони батька та порушення останнім Правил дорожнього руху України, а також на вчинення ОСОБА_2 психологічного насильства над дитиною. При цьому, згідно складеного психологом-психоаналітиком висновку за результатами психологічного обстеження малолітнього ОСОБА_3 від 15.04.2024, категорично не рекомендується проводити зустрічі дитини з батьком наодинці, оскільки це може мати негативні наслідки для психологічного здоров`я дитини, а проживання за новим місцем окремо від матері може ускладнити перебіг наявних у хлопчика хвороб та розлад сну, що у свою чергу не відповідає інтересам останнього.

Відтак, зважаючи на викладені вище обставини позивач уважала розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.03.2024 за №185 таким, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства та не в інтересах дитини, а тому повинне бути скасоване судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2024 для розгляду цивільної справи №752/12047/24 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 18 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху з наданням позивачеві строку для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 14 серпня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

03.09.2024 на адресу суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» надійшли пояснення, згідно змісту яких останній повністю заперечував проти вимог позову ОСОБА_1 та просив суд відмовити у їх задоволенні. Вказував, що оскаржуване розпорядження відповідача було видане на підставі вивчення умов життя обох батьків малолітнього ОСОБА_3 , їхнього ставлення до дитини, необхідності забезпечення прав та інтересів дитини, забезпечення участі обох батьків у вихованні дитини, відповідності інтересам дитини спілкування із батьком та участі його у вихованні сина, а також обставин, які мають істотне значення для розгляду та задоволення заяви батька. Позивач в обґрунтування свого позову не надала суду належних та допустимих доказів, які могли б підтвердити її посилання про порушення оскаржуваним розпорядженням, як її прав, так і їхнього малолітнього сина.

Окрім того, ОСОБА_2 у своїх поясненнях зауважував на тому, що позивач чинила йому перешкоду у спілкуванні з дитиною, у зв`язку із чим він, реалізуючи закріплене законодавством права другого із батьків, хто проживає окремо, на спілкування з дитиною та її виховання, звернувся до відповідача із заявою про встановлення порядку його участі у спілкування та вихованні малолітнього сина. Визначені оскаржуваним розпорядженням способи участі батька у вихованні сина та спілкування з ним у повній мірі відповідають як інтересам самої дитини, так і інтересам батьків. Сама позивача до цього часу розпорядження відповідача не виконує та чинить перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною.

17.09.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником Ніколаєнко Н.М. , у якому остання просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, з огляду на його безпідставність та необґрунтованість.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказував на те, що розпорядження №185 від 29.03.2024 було розроблене на підставі документів та проведеної роботи відповідно до діючого порядку Службою у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації в межах повноважень та компетенції, керуючись чинним законодавством України. Зокрема, Службою у встановленому порядку було проведено обстеження житлово-побутових умов проживання дитини за місцем проживання кожного із батьків, з`ясовувалося ставлення кожного з батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, а також працівниками Голосіївського районного в місті Києві центру соціальних служб (далі - Центр) проводилася оцінка потреб сім`ї за місцем проживання дитини. Окрім того, позивач була проінформована Службою про можливість отримання соціальної послуги Центру та запрошено відвідувати консультації психолога разом із сином ОСОБА_3 . Проте, остання відмовилась від відвідування психолога, мотивуючи це службовою зайнятістю та тим, що графік консультацій може негативно вплинути на успішність сина у навчальному закладі. Водночас, ОСОБА_1 зазначала, що психологом проводилася бесіда з нею, дитиною та бабусею, а тому вважала, що отриманих даних достатньо для визначення психоемоційного стану дитини. У зв`язку із чим, провести роботу психологом Центру по вивченню психологічного стану дитини та її особистісних характеристик, особливості дитячо-батьківських відносин та встановлення прихильності дитини до батьків не виявилося можливим.

Окрім того, під час засідання комісії відповідача, останньою брався до уваги висновок, складений практичним психологом Приватного закладу загальної середньої освіти І ступеня «Республіка кідс» ТОВ «Академія сучасної освіти» Чигирик І., де психологом рекомендувалося відсторонити дитину від вирішення внутрішніх проблем сім`ї та рішень, що не відповідають віковим нормам дитини.

Разом з тим, у поданому відзиві відповідач посилався на те, що позивач неодноразово запрошувалася до Служби для ознайомлення із заявою ОСОБА_2 і надання пояснень по суті справи. Однак, станом на дату проведення засідання комісії з питань захисту прав дитини, пояснень від останньої щодо її бачення графіку зустрічей батька з дитиною Служба так і не отримала. В телефонній розмові з працівником Служби ОСОБА_1 повідомила, що надасть такі пояснення до суду. На засіданні комісії, яке відбулось 20.03.2024 доповідач ознайомлював членів комісії з усіма наявними в матеріалах справи документами, у тому числі заявами ОСОБА_1 щодо ситуації в родині малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1. На засіданні комісії обидва батьки були присутніми особисто та мали можливість надати пояснення і відповісти на запитання членів комісії. У даній ситуації, видачею відповідачем оскаржуваного розпорядження права позивача, як матері, на участь у вихованні дитини не порушено. Крім того, нею не було наведено виключних обставин та не надано доказів виключної необхідності захисту інтересів дитини шляхом позбавлення батька права на участь у вихованні малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1.

У жовтні 2024 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій остання проти доводів відповідача повністю заперечувала, посилаючись на обставини, що були викладені у позовній заяві. Також, зазначила суду про те, що 20.05.2024 нею була надіслана скарга на ім`я заступника голови Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, яка містила висновок, складений за результатами психологічного обстеження дитини, що 15.04.2024 надавався психологом-психоаналітиком ОСОБА_5 . Одночасно із вказаною скаргою ОСОБА_1 просила заступника адміністрації скасувати розпорядження №185 від 29.03.2024, але таке прохання позивача було проігноровано, що у свою чергу свідчить про байдужість органу опіки та піклування на фактичний психологічний стан її сина та його прихильність до батьків.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 15 січня 2025 року, занесеної до протоколу судового засідання, закрито підготовче засідання, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні.

Позивач у в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд про їх задоволення, посилаючись на обставини, що викладені у позові.

Представник відповідача - Годун Л.М. у судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечувала у повному обсязі та просила суд відмовити у їх задоволенні, з огляду на обставини, що викладені у поданому до суду відзиві на позовну заяву.

У судове засідання, яке відбулось 14.04.2025 року представник відповідача не з`явився, причини неявки не повідомив.

Будь-яких клопотань або заяв з приводу неможливості забезпечення своєї явки у судове 14.04.2025 року засідання або ж заперечень проти розгляду справи за його відсутності від останнього на адресу суду не надходило.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 за викликом у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Окрім того, в ході розгляду справи судом ОСОБА_2 у поданих до суду поясненнях та заяві від 09.10.2024 просив проводити проводити призначені у визначену дату підготовче та судове засідання за його відсутності. Будь-яких клопотань або заяв з приводу неможливості забезпечення своєї явки у судове 14.04.2025 року засідання або ж заперечень проти розгляду справи за його відсутності від останнього на адресу суду не надходило.

У відповідності до вимог частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно приписів пункту 1 частини третьої статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, суд уважав за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи, що не з`явились.

Заслухавши пояснення з`явившихся учасників справи та їх представників, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 мають спільного малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження (а.с.20, т.1).

Сторонами не заперечується той факт, що 23.02.2024 ОСОБА_2 звернувся до Служби у справах дітей і сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою №100/09/П-1621 про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до наданої позивачем копії заяви від 12.02.2024 убачається, що вона зверталася до відповідача із проханням здійснення її завчасного повідомлення про заплановану дату обстеження її житлово-побутових умов проживання телефонним дзвінком або смс-повідомленням через будь-який месенджер, а також просила врахувати викладені нею у заві обставини щодо вчинення ОСОБА_2 психологічного тиску на дитину, а також щодо стану житлового приміщення ОСОБА_2 , обстеження житлово-побутових умов якого вона просила здійснити найближчим часом, коли там фактично здійснювалися ремонтні роботи. Також, у своєму звернення позивач наголошувала на безпідставному наданні Службою переваги у розгляді питання про визначення ОСОБА_2 способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, замість розгляду питання щодо розв`язку спору про визначення місця проживання дитини, яке перебуває на розгляді в суді в межах цивільної справи №752/23935/23.

Згідно наданої суду копії листа Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної (далі - Служби) від 12.03.2024 за №100/09-722 позивача було запрошено 14.03.2024 на 09 год. 00 хв. на прийом до начальника Служби з метою об`єктивного з`ясування обставин справи щодо визначення місця проживання дитини (в рамках цивільної справи) та звернення ОСОБА_2 щодо визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.27, т.1).

Листом Служби від 12.03.2024 за №100/09-727 позивача було повідомлено про те, що на розгляді у Служби перебуває звернення ОСОБА_2 (№100/09/П-380 від 23.02.2024) про визначення йому способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, та відповідно Службою зібрано необхідний пакет документів та підготовлено до розгляду на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини питання про визначення місця проживання дитини. Крім того, повідомлено, що визначення ОСОБА_2 способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_3 включено до порядку денного засідання Комісії 20.03.2024 15 год. 00 хв. та відповідно запрошено позивача на засідання Комісії (а.с.26, т.1).

Позивачем в матеріали справи надана копія заяви від 21.03.2024, складеної на ім`я голови Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, у якій ОСОБА_1 , зокрема, повідомляла про допущені, на її переконання, працівниками Служби порушення під час засідання комісії від 20.03.2024 та неналежного врахування комісією обставин щодо стану здоров`я дитини, за яким малолітньому ОСОБА_3 не рекомендовано змінювати місце проживання та ночувати в різних місцях (а.с.30-34, т.1).

01.04.2024 відповідачем була надана ОСОБА_1 письмова відповідь за вих.№100-100/О-311-630, де адміністрація повідомила останню про результати розгляду її звернення від 21.03.2024 та вказала, що позивач неодноразово запрошувалась до Служби для ознайомлення із заявою ОСОБА_2 і надання пояснень по суті справи, проте, станом на дату проведення засідання комісії вона не надала пояснень щодо свого бачення графіку побачень дитини з батьком, повідомивши про надання таких пояснень до суду. Також, адміністрація у своїй відповіді зазначила про те, що у листі Служби від 12.03.2024 №100/09-727 була допущена механічна помилка в другому абзаці у зазначенні питання засідання комісії та акцентувала увагу на тому, що із загального змісту листа випливало, що саме питання визначення способів участі у вихованні дитини було включено до порядку денного засідання комісії. На засіданні комісії, яке відбулось 20.03.2024 доповідач ознайомив членів комісії з усіма наявними у матеріалах справи документами, у тому числі із заявою ОСОБА_1 від 12.02.2024 щодо ситуації в родині малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, а також на засіданні комісії батько та матір останнього були присутні особисто та мали можливість надати пояснення та відповісти на поставлені запитання. Також, адміністрація у своїй відповіді зауважила на тому, що в матеріалах справи була наявна інформація Голосіївського районного в місті Києві центру соціальних служб від 27.02.2024 №100/06/25-286 та від 27.02.2024 №100/06/25-290, згідно з якою ОСОБА_1 було запропоновано відвідувати консультації психолога центру разом з сином, проте від послуг Центру остання відмовилась, про що свідчать її пояснення від 22.02.2024.

Окрім того, у вказаному вище листі відповідач повідомив позивача, що розгляд в судовому порядку питання визначення місця проживання дитини жодним чином не перешкоджає розгляду органом опіки та піклування заяви ОСОБА_2 щодо визначення йому способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною. Одночасно позивача було запрошено на засідання комісії з розгляду питання надання висновку щодо доцільності визначення місця проживання дитини (а.с.39-41, т.1).

З наданої суду копії витягу з протоколу №5 засідання комісії з питань захисту прав дитини Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.03.2024 убачається, що у вказану дату Комісією за присутності позивача та третьої особи - ОСОБА_2 було спільно розглянуто заяву ОСОБА_2 від 23.02.2024 №100/09/П-380 щодо встановлення йому способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За результатами розгляду даного питання комісія рекомендувала органу опіки та піклування визначити способи участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_3 наступним чином: кожного другого та четвертого тижня місяця з 18.00 год. п`ятниці до 18.00 год. неділі батько забирає та повертає дитину за місцем її проживання з матір`ю; 7 днів зимових та 15 днів літніх канікул (без присутності матері та обмеження місця перебування). ОСОБА_2 узгоджує з ОСОБА_1 дату та час, коли забирає сина на канікули, не пізніше ніж за 7 днів перед відпусткою.

Розпорядженням Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 29 березня 2024 року за №185 було визначено способи участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у рекомендований комісією вищевказаний графік (а.с.21, т.1).

01.04.2024 ОСОБА_1 на ім`я заступника голови Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації Березовського В.І. було складено скаргу щодо розгляду її звернення про розслідування законності дій при розгляді питання участі батька у вихованні малолітнього ОСОБА_3 , де нею, зокрема, вказувалось про порушення процедури її повідомлення про розгляд Службою вищевказаного питання, просила повторно надіслати їй без допущених механічних помилок запрошення на комісію стосовно заяви ОСОБА_2 від 23.02.2024 №100/09/П-380, так як 20.03.2024 вона не була підготовлена належним чином для розгляду даного питання.

Також, ОСОБА_1 у вказаній скарзі вказувала, що 27.02.2024 психолог Голосіївської районного в місті Києві центру соціальних служб спілкувався у неї вдома з нею та сином ОСОБА_3 , психолог більше години говорила з дитиною. Проте, 20.03.2024 на засіданні комісії начальник Служби заявили, що позивач нібито відмовилася спілкуватися з психологом та відмовилася показувати дитину цьому фахівцю, що у свою чергу не відповідало дійсним обставинам справи. ОСОБА_1 зазначала, що вона особисто написала психологу пояснювальну записку, де обґрунтовувала те, що їй та її синові достатньо однієї консультації, а для подальшою консультації вона звернулася до шкільного психолога. У зв`язку із чим, просила відповідача повідомити про прийняті міри та дату повторно розгляду питання участі батька у вихованні сина (а.с.45-47, т.1).

Звертаючись до суду із позовом у цій справі, позивач уважала незаконним видане відповідачем розпорядження від 29.03.2024 за №185, яким було визначено способи участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що відповідачем під час підготовки до розгляду вказаного питання за заявою ОСОБА_2 було допущено ряд порушень, а саме неналежним чином здійснювалося повідомлення позивача про суть питання, яке розглядалось на засідання комісії, а також не було належним чином взято до уваги психоемоційний стан дитини та стан її здоров`я, за яким дитині не рекомендовано змінювати місце сну. Також, вказувала на те, що ОСОБА_2 не володіє знаннями, які необхідні для надання дитини належної медичної допомоги, у разі коли у їхнього сина раптово може погіршитися стан здоров`я. Не врахованими відповідачем обставинами позивач також назвала факти вчинення ОСОБА_2 психологічного насильства над їхнім сином та аморальної поведінки батька в цілому.

На підтвердження доводів позовних вимог позивачем до позову, окрім вказаних вище документів, також долучені: витяги встановлених у будні дні графіків навчання та додаткових занять малолітнього ОСОБА_3 ; копія акту обстеження умов проживання від 16.02.2024, складеного Службою у справах дітей і сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації; копія акту оцінки потреб сім`ї від 22.02.2024, складеного Голосіївським районним в місті Києві центром соціальних служб, разом із доданою копією висновку оцінки потреб сім`ї; копії письмових пояснень ОСОБА_1 від 22.02.2024, які подавались директору Голосіївського районного в місті Києві центру соціальних служб; копія медичних висновків щодо стану здоров`я дитини та результатів медичного обстеження;

Позивачем до позовної заяви також була долучена копія складеного практичним психологом Приватного навчального закладу середньої освіти І ступеня «Республіка кідс» ТОВ «Академія сучасної освіти» Чиририк І. висновку за результатами психологічної діагностики та індивідуальної роботи ОСОБА_3 від 15.03.2024, згідно якого психологом було рекомендовано відсторонити дитину від вирішення внутрішніх проблем сім`ї, та рішень що не відповідають віковим нормам дитини, а також реалізувати потребу у відпочинку та ігровій діяльності, проведення дій на розвантаження та активацію процесів розслаблення та за потреби більш детального і глибинного обстеження - звернутись до інших спеціалістів (а.с.125, т.1).

Крім того, у матеріалах справи ОСОБА_1 було надано суду висновок за результатами психологічного обстеження малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного 15.04.2024 психологом-психоаналітиком ОСОБА_5 , де остання, зокрема, вказала, що у ОСОБА_3 є індивідуально-особистісні особливості, що потребують особливої уваги з боку батьків і вихователів, у дитини наявні особливості психосоматичного здоров`я і їй бажано створити такі умови, в яких буде підтримуватись щоденний звичний ритуал без сильних змін в житті та змін місця перебування (а.с.127-166, т.1).

05.03.2024 Службою у справах дітей і та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації на підставі цивільної справи №752/23935/23 та звернення ОСОБА_2 від 23.02.2024 було проведене обстеження житлово-побутових умов проживання останнього за адресою - АДРЕСА_1 , та відповідно складено акт, згідно якого умови для проживання та виховання малолітнього ОСОБА_3 , 29.04.2017 створено належним чином.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Принцип найкращих інтересів поширюється на всі дії, що стосуються дітей, і вимагає активних дій із захисту їхніх прав та сприяння їх зростанню та благополуччю, а також заходів з підтримки та надання допомоги батькам й іншим особам, які несуть щоденну відповідальність у питаннях реалізації прав дітей

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частини друга і третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У частині першій статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи (частина друга статті 159 СК України).

Зміст наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а другий із батьків не має права перешкоджати першому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Водночас, той із батьків, хто проживає окремо, має право на звернення до органу опіки та піклування або до суду за захистом свого права на особисте спілкування і виховання дитини.

Згідно з частиною другою статті 19 СК України рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм, викладені у постановах Верхового Суду (частина 2 статті 263 ЦПК України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 вересня 2021 року у справі №757/39693/20, провадження №61-13261св21 зазначив наступне.

Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не стадії відкриття провадження. (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року в справі №543/994/17, провадження № 61-6125св21).

За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини (стаття 158 СК України).

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (частина друга статті 159 СК України).

Тлумачення цих норм дозволяє зробити висновок про те, що у справі за позовом одного з батьків про визнання незаконним рішення органу опіки піклування про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні того з батьків, хто проживає окремо від неї, належними відповідачами є: особа, рішення якої стосується (той з батьків, для якого визначено способи участі у вихованні дитини та спілкуванні) та орган опіки та піклування.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 вересня 2021 року у справі №757/39693/20 (провадження №61-13261св21).

У справі, що розглядається судом, ОСОБА_1 у червні 2024 року пред`явила позов до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, якою, як органом опіки та піклування, приймалося розпорядження щодо участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з сином - малолітнім ОСОБА_3 . В обґрунтування вимог свого позову щодо незаконності вказаного розпорядження, позивач, окрім допущених, на її переконання, порушень розгляду органом опіки та піклування вказаної вище заяви ОСОБА_2 , посилалась переважно на те, що встановлений відповідачем графік побачень батька з дитиною не відповідає інтересам малолітнього ОСОБА_3 , зважаючи на стан його здоров`я та психоемоційний стан, який може погіршитись через спілкування дитини з батьком на самоті або під час короткого періоду проживання за місцем проживання батька з ночівлею.

При цьому спір щодо порядку участі батька у вихованні дитини, побачення батька з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , існує фактично між батьком ОСОБА_2 та матір`ю ОСОБА_1 .

Таким чином, саме ОСОБА_2 повинен був брати участь у справі як співвідповідач.

Зазначене свідчить про неналежний суб`єктний склад учасників справи та є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_2 , а отже, такі вимоги не можуть бути розглянуті судом і вирішені у спорі позивача з третьою особою, яка в такій ситуації має бути залучена співвідповідачем, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд може вирішувати питання про обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

До аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постановах від 17 червня 2020 року у справі №607/7041/17, від 02 лютого 2022 року у справі №462/4724/20, від 14 вересня 2022 року у справі №530/487/20 та від 16 листопада 2023 року у справі №756/19799/21.

Водночас, суд першої інстанції позбавлений права самостійно замінити неналежного відповідача на належного або залучити його в якості співвідповідача.

А тому, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Разом з тим, зважаючи на той факт, що ОСОБА_2 був залучений до участі у даній справі в якості третьої особи, та відповідно мав можливість висловлювати свої заперечення проти вимог позову, то суті щодо суті позову також зазначає наступне.

Статтею 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним і скасувати розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.03.2024 за №185 «Про порядок зустрічей з ОСОБА_3 ».

Як вже зазначалося вище, частинами першою, третьою статті 159 СК України встановлено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

Отже, з указаного вище вбачається, що законодавець визначив певний порядок вирішення батьками питання участі у виховані дитини. Так, у випадку якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо порядку спілкування з дитиною та участі у її вихованні, спір між ними може бути вирішений органом опіки та піклування або судом. Таким чином, законодавством встановлена варіативність вирішення цього питання, тобто батьки можуть його вирішити у судовому порядку або звернутися до відповідного органу опіки і піклування. Якщо хтось із батьків не погоджується із рішенням органу опіки та піклування, він може звернутися для вирішення спору щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї до суду. У цьому випадку законодавство не вимагає окремого оскарження рішення органу опіки та піклування, оскільки частиною третьою статті 159 СК України встановлено, що суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

У справі, що розглядається, предметом оскарження є рішення органу опіки та піклування (розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.03.2024 за №185 «Про порядок зустрічей з ОСОБА_3 »).

Разом з тим, судом установлено, що на момент звернення позивача до суду з позовом у цій справі, в провадженні Подільського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа №752/23935/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з матір`ю, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з обома батьками.

Окремо з позовними вимогами про визначення способів участі батька у вихованні дитини - малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач не зверталась та в межах даного судового провадження вимог про встановлення інакшого графіку побачень з дитиною, аніж того, що був визначений рішенням органу опіки та піклування, суду не заявляла.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на важливість дотримання принципу процесуальної економії, відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим (пункт 58 постанови від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, пункт 63 постанови від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №333/6816/17 зазначено, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у іншій справі.

У цій справі позивач не довела наявності окремого спору, а отже, і наявності свого правомірного інтересу в правовій визначеності, у зв`язку з чим суд уважає, що позивач не довела порушення свого права або інтересу, у зв`язку із чим позов не підлягає задоволенню.

Окрім того, суд звертає увагу учасників справи на те, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року, ухваленим у справі №752/23935/23 та залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року, було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спор: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини.

Вказаним судовим рішенням визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , почергово з кожним з батьків, у такому порядку: два тижні з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; два тижні з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Визначено, що двотижневий період проживання дитини з кожним з батьків починається з 17:00 год. неділі та завершується через два тижні о 17.00 год. неділі. Перші два тижні, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з батьком. По завершенні двох тижнів, протягом яких дитина проживала з батьком чи матір`ю, той з батьків, з ким вона проживала, зобов`язаний супроводити (привезти) дитину до місця проживання іншого з батьків та передати під фізичну опіку іншого з батьків. Під час проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з одним із батьків, надати дитині можливість спілкування з тим з батьків, який проживає окремо, на першу вимогу дитини.

Дане судове рішення у відповідності до приписів статті 273 ЦПК України набрало законної сили 22 жовтня 2024 року.

Отже, вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, при вирішенні між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спору щодо визначення місця проживання дитини було застосовано спільну фізичну опіку батьків над їхнім малолітніми сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідно встановлено, що під час почергового проживання з кожним із батьків, дитині на її першу вимогу повинна надавати можливість спілкування з тим із батьків, хто за графіком проживає окремо від дитини.

Тобто, оскільки у судовому порядку між батьками вирішено спір щодо визначення місця проживання дитини, їм визначено спільну фізичну опіку над дитиною з її почерговим проживання у кожного із батьків та безперешкодним спілкуванням дитини з другим із батьків на її вимогу, то у даному випадку встановлення способів участі одного з батьків у вихованні дитини, а також місце та час їхнього спілкування, закон не передбачає, оскільки положення статті 159 СК України застосовуються у випадках, коли дитина проживає окремо від такого із батьків, а не у випадку почергового проживання з кожним із них при застосуванні спільної фізичної опіки.

Відтак, на час запровадження такого спільного проживання оспорюване рішення органу опіки та піклування виконанню відповідно не підлягає.

Оскільки, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати, на підставі статті 141 ЦПК України, розподілу між сторонами не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 235, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування розпорядження - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 18.04.2025.

Суддя А.О. Митрофанова