Рішення № 12672026, 11.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/43811.10.10

За позовом Прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах

держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега лайт груп"

про                     стягнення 31 806,21 грн.

                                                                                 Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача:           Дорофеєв Д.В. –предст. за довір.;

від відповідача:           не з'явився;

від прокуратури:          не з'явився.                                        

У судовому засіданні 11.10.2010р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Прокурор Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега лайт груп" про відшкодування шкоди у розмірі 31806,21 грн., завданої внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 0,06 га у місті Києві по вул. Попудренка.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2010р. порушено провадження у справі №35/438, розгляд справи призначений на 08.09.2010р.

У зв'язку із неявкою у судове засідання 08.09.2010р. представника відповідача, ухвалою суду від 08.09.2010р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 22.09.2010р.

У судовому засіданні 22.09.2010р. представник прокуратури підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити в повному обсязі, а також надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.09.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні 22.09.2010 р. частково надав документи, витребувані судом ухвалою про порушення провадження у справі від 08.09.2010 р., підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про поважні причини неможливості його явки суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі №35/438 від 10.08.2010р. не виконав, витребуваних документів суду не надав.

Ухвалою суду від 22.09.2010р. розгляд справи відкладено на 06.10.2010р.

У наданих письмових поясненнях позивач підтримав позов прокурора у повному обсязі.

У судове засідання, призначене на 06.10.2010р., представник відповідача не з’явився, при причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

У судовому засіданні 06.10.2010р. відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 11.10.2010р.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 №02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору оренди торгового місця №1/03-09 від 04.03.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" отримало в оренду торгівельне місце (павільйон), загальною площею 200,0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Попудренка, 50.

Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Товариству з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" було видано тимчасовий дозвіл № 03-0203 на тимчасове розміщення павільйону (до 100 кв.м.) по продажу продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: вул. Попудренка, 50 у Деснянському районі. Термін дії дозволу з 04.03.2009р. по 03.03.2010р.

Під час проведення 04.12.2009р. та 19.03.2010р. перевірок дотримання вимог земельного законодавства Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель було встановлено, що земельна ділянка площею 0,06 га за адресою: вул. Попудренка, напроти будинку № 50 у Деснянському районі м. Києва використовується Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" під розміщення торгівельного металевого павільйону без документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, передбачених ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, про що було складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №1358/03 від 04.12.2009р., Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А 228/21 від 19.03.2010р. та Акт обстеження земельної ділянки №52/21 від 19.03.2010р.

Вказана земельна ділянка за цільовим призначенням відноситься до земель житлової та громадської забудови.

18.03.2010р. Управління Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель направило відповідачу клопотання про надання документів, що посвідчують право власності на об'єкти нерухомого майна, право власності чи право користування, в тому числі і на умовах оренди, земельною ділянкою за адресою: вул. Попудренка, 50 у Деснянському районі м. Києва, розрахунок сплати орендної плати, акт встановлення меж в натурі (на місцевості), акт прийомки-передачі межових знаків.

Однак, як пояснив позивач, відповідач не надав документів, які посвідчують право власності, право постійного користування або право оренди земельної ділянки.

Прокурор у поданому позові зазначає, що внаслідок самовільного використання відповідачем земельної ділянки площею 0,06 га на вулиці Попудренка, напроти будинку №50 державі було завдано шкоди на суму 31 806,21 грн., розмір якої розраховано відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грантового покриву без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.07 №963.

Згідно із ст.2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України N3-рп/99 від 08.04.1999р. під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у ч. 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Як передбачено ч.1 ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.

Пунктом 1 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №224від 19.03.2008р. встановлено, що Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п.7 зазначеного Положення повноваження щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель Держкомзем здійснює через Держземінспекцію та її територіальні органи.

Відповідно до п.п. 1, 3 Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 477від 21.06.2010 р. державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель (Держземінспекція) є урядовим органом, який діє у системі Держкомзему і йому підпорядковується. До основних завдань Держземінспекції відноситься, зокрема, організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Держземінспекція відповідно до покладених на неї завдань розраховує розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, та вживає заходів до її відшкодування в установленому законодавством порядку (п. 13-1 п. 4 Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель). Для реалізації зазначених завдань Держземінспекції надано право, зокрема, звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу (п. 5 Положення).

Таким чином, Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель є органом, уповноваженим державою здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель та вимагати відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельних ділянок, а тому є належним позивачем.

Згідно із ст. 116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації,в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Документами, що посвідчують право на земельні ділянки, відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, є державний акт про право власності на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, встановленої форми, договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З урахуванням зазначеного, розміщення та використання відповідачем торгівельних павільйонів на земельній ділянці площею 0,06 га на вулиці Попудренка напроти будинку № 50 у Деснянському районі м. Києва можливо лише за наявності у нього документу, що посвідчує право на цю земельну ділянку та державної реєстрації цього документу (ст. 125 та 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" під самовільним зайняттям земельної ділянки розуміються будь - які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до листа Держкомзему України № 14-17-4/12991 від 11.11.2008 р. "Щодо застосування терміну “Самовільне зайняття земельної ділянки" зайняття земельної ділянки не вважається самовільним, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Даний перелік рішень є вичерпним. У разі використання земельної ділянки за наявності будь - яких інших рішень зазначених органів (наприклад про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, про погодження місця розташування об’єкту тощо), дані дії слід кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності і знаходиться у межах населеного пункту –м. Києва, а тому розпорядження вказаною земельною ділянкою, передача її у власність чи користування громадян та юридичних осіб відповідно до п. 12 Перехідних положень та ст. 9 Земельного кодексу України належать до повноважень Київської міської ради.

Однак, Київською міською радою не приймалися рішення щодо передачі відповідачу у власність або у користування земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Попудренка, напроти будинку № 50 у Деснянському районі м. Києва. В матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як передбачено ст.211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.

Пунктом 12 Постанови пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004р. "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" передбачено, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 Земельного кодексу України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України особами, що її заподіяли.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач самовільно користуються вказаною земельною ділянкою земельною ділянкою площею 0,06 га, що розташована напроти будинку № 50 по вул. Попудренка у Деснянському районі м. Києва, що тягне за собою відповідальність, визначену законодавством.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий прокурором розрахунок шкоди, завданої відповідачем внаслідок самовільного зайняття ним земельної ділянки, у розмірі 31 806,21 грн., який розрахований відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В матеріалах справи відсутні докази правомірного використання відповідачем земельної ділянки або компенсації відповідачем шкоди у розмірі 31 806,21 грн., завданої ним внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, а тому суд вважає вимоги прокуратури, підтримані позивачем, про стягнення з відповідача шкоди в розмірі 31 806,21 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як передбачено п. 30 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" Генеральна прокуратура України та її органи звільнені від сплати державного мита за позовами, з якими вони звертаються до суду або господарського суду в інтересах громадян і держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

З огляду на задоволенням позову у повному обсязі витрати по сплаті державного мита згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача повністю.

Відповідно до пп. а) п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1% ціни позову, але не менше 6 та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ціна позову, вказана прокурором у позовній заяві, складає 31 806,21 грн., а, отже, розмір державного мита, яке підлягає стягненню з відповідача, становить 318,07 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 152, 211 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 5, 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" (02094, м. Київ, вул. Попудренка, 50-В, інформація про банківські рахунки відсутня, ідентифікаційний код 35221845) на користь Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у м. Києві (03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3, інформація про банківські рахунки відсутня, ідентифікаційний код 36273339) 31 806 (тридцять одну тисячу вісімсот шість) гривень 21 коп. шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" (02094, м. Київ, вул. Попудренка, 50-В, інформація про банківські рахунки відсутня, ідентифікаційний код 35221845) в доход Державного бюджету України 318 (триста вісімнадцять) гривень 07 коп. державного мита.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя           М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 03.11.2010