Рішення № 126719480, 17.04.2025, Вишгородський районний суд Київської області

"17" квітня 2025 р. Справа № 363/1371/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

17 квітня 2025 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді Рукас О.В.;

за участю секретаря судових засідань Найдюк Б.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» (адреса місцезнаходження: Київська область м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; код ЄДРПОУ: 43657029) до ОСОБА_1 (остання відома зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла вищезазначена позовна заява.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 09.07.2019 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено кредитний договір № 9229936, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» зобов`язалося надати ОСОБА_1 погоджену суму кредиту, а ОСОБА_1 зобов`язалася у встановлений в договорі строк повернути кредит, сплатити проценти за користування ним, а також виконати інші обов`язки, передбачені договором. ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а ОСОБА_1 допустила прострочення грошового зобов`язання в частині повернення тіла кредиту, сплати процентів за користування кредитом.

Внаслідок поступового укладення договорів факторингу право вимоги ТОВ «МІЛОАН» до ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» та складається з права вимоги заборгованості у загальному розмірі 20123 грн. 74 коп., з яких: 6 000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, 12 563 грн. 74 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом, 600 грн. 00 коп. заборгованість за комісією, 900 грн. 00 коп. заборгованість за пенею.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» просило стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю Рукас О.В.

Ухвалою суду від 19.03.2025 року провадження у справі було відкрито у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, зокрема, шляхом подачі заяв по суті справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання. Представником позивача заявлено клопотання, в якому висловлено прохання щодо проведення судового розгляду за відсутності сторони позивача, а також надано згоду на ухвалення заочного рішення суду. На момент ухвалення судового рішення від сторони позивача будь-яких інших заяв, клопотань не надходило.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась. Про дату, час та місце судових засідань повідомлявся шляхом направлення судової повістки про виклик до суду за його зареєстрованою адресою проживання, а також шляхом направлення SMS-повідомлення про виклик до суду на його номер телефону, що вказаний у матеріалах справи.

Як встановлено судом за результатами перевірки, поштове відправлення з копією ухвали суду від 21.02.2025 року разом з судовою повісткою про виклик до суду не було вручено ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживання та повернуто до суду з поміткою про неможливість вручення за закінченням терміну зберігання.

Про причини неявки ОСОБА_1 не повідомила, станом на момент ухвалення судового рішення від відповідача ані засобами поштового зв`язку, ані на офіційну електронну адресу суду, ані в будь-який інший спосіб не надходило жодних заяв, клопотань, у тому числі відзиву на позовну заяву.

Відповідно до п. 4 ч. 7 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд звертає увагу, що положення чинного процесуального законодавства не передбачають обов`язку суду, в якого відсутні відомості щодо місця проживання чи перебування учасника справи, крім як відомостей про офіційно зареєстроване місце проживання/перебування, повторно направляти судові повістки про виклик до суду. Повернення поштового відправлення з відміткою про закінчення строку зберігання, яке відправлялася за офіційно зареєстрованою адресою проживання відповідача, що є єдиними відомостями про його проживання, які перебувають у володінні суду, є належним виконанням суду свого процесуального обов`язку щодо повідомлення особи про дату, час і місце судового засідання, а відповідно вважається належним чином повідомленням особи про проведення судового розгляду.

У Постанові КЦС ВС від 23.01.2023 року у справі № 496/4633/18 зроблено висновок, що листи, що повернулися з відміткою/довідкою поштового відділення про причину повернення «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими, якщо їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або на адресу місця реєстрації фізичної особи чи адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилися, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про проведення судового розгляду за відсутності представника позивача, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Судом встановлено, що позивачем було висловлено згоду на проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, засвідчено обізнаність щодо наслідків ухвалення заочного рішення суду.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав, а позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, то суд відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України вважає за необхідне провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів з наступним ухваленням заочного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У Постанові КЦС ВС від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Суд також звертає увагу, що аналіз конструкції договору позики, передбаченої ст. 1046 ЦК України, дає можливість зробити висновок, що договір позики є реальним договором, тобто вважається укладеним з моменту отримання позичальником у речей, визначених родовими ознаками, зокрема, обумовленої сторонами договору суми грошових коштів.

У свою чергу аналіз конструкції договору кредиту, передбаченої ст. 1054 ЦК України, дає можливість зробити висновок, що кредитний договір має конструкцію консенсуального договору, тобто вважається укладеним з моменту погодження сторонами всіх істотних умов такого договору.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в аспекті доведення позивачем факту укладення кредитного договору (договору позики) та отримання права вимоги за ним саме на кредитора покладається обов`язок доведення належного виконання свого зобов`язання за кредитним договором, тобто доведення факту надання позичальнику обумовленої суми грошових коштів.

Відсутність доказів надання суми кредиту (позики) у власність позичальника, зокрема, шляхом перерахування визначеної суми грошових коштів на його картковий рахунок чи в інший погоджений спосіб, за відсутності інших обставин (наприклад, поведінки позичальника, що підтверджує факт визнання ним отримання кредитних коштів, сплати заборгованості тощо), не дає можливість зробити висновок, що кредитор належним чином виконав своє зобов`язання за кредитним договором, а відповідно не дає можливість зробити висновок про отримання позичальником погодженої суми кредиту (позики), що у свою чергу не дає можливості зробити висновок про наявність правових підстав для виникнення заборгованості.

У постанові КЦС ВС від 30.11.2022 року у справі № 332/3056/15 зазначено, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Вказаний висновок також відображено у Постанові КЦС ВС від 29.01.2020 року у справі № 755/18920/18.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором №9229936 від 09.07.2019.

З анкети-заяви на кредит № 9229936 від 09.07.2019 року (а.с. 37) судом встановлено, що 09.07.2019 року було здійснено авторизацію в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН», заповнено заявку на надання кредиту на ім`я ОСОБА_1 та надано погодження на укладення кредитного договору.

Суд звертає увагу, що анкета-заява від 09.07.2019 року не містить волевиявлення ОСОБА_1 щодо надання їй кредиту, розміру кредиту, розміру процентів за використання кредитних коштів та інших істотних умов кредитного договору.

Матеріали справи місять кредитний договір № 9229936 від 09.07.2019 року, що був укладений в електронній формі між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 (а.с. 44-46), відповідно до п. 1.1 якого ТОВ «МІЛОАН» зобов`язалося на умовах визначених цим договором на строк, визначений п. 1.3 договору, надати ОСОБА_1 грошові кошти у визначеній сумі, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути ТОВ «МІЛОАН» кредит, сплатити проценти за користування кредитом, виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені договором.

Кредитний договір підписаний представником ТОВ «МІЛОАН» шляхом використання електронного підпису, а з боку ОСОБА_1 відповідно до приписів п.п. 6.1, 6.2 договору підписання повинно було відбутись із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що повинен був бути надісланий Товариством електронним повідомленням на мобільний телефонний номер позичальника.

Невід`ємними додатками до кредитного договору № 9229936 від 09.07.2019 року є графік розрахунків (а.с. 46).

Сукупний аналіз положень п. 1.2-2.2, 2.3 кредитного договору № 9229936 від 09.07.2019 року дає можливість зробити висновок, що погоджено наступні умови кредитування: сума кредиту 6000 грн. 00 коп., спосіб надання кредиту шляхом безготівкового перерахування на електронний платіжний засіб ОСОБА_1 ; строк кредитування 30 днів з 09.07.2019 року, термін повернення кредиту та виконання інших зобов`язань 08.08.2019 року; фіксована процентна ставка у розмірі 2% вдень від фактичного залишку заборгованості протягом всього строку користування кредитом; можливість пролонгації строку кредитування на пільгових умовах (із застосуванням пільгової процентної ставки за умови часткової сплати заборгованості) та на стандартних умовах (не більше 60 днів за умови фактичного продовження використання кредитних коштів з застосуванням стандартної процентної ставки у розмірі 2% від фактичного залишку кредиту за кожен день його використання).

Сукупний аналіз умов вищезазначеного договору дає можливість зробити висновок, що погоджено наступний порядок надання кредиту шляхом безготівкового перерахування погодженої суми грошових коштів на електронний платіжний засіб ОСОБА_1 , що був вказаний нею в особистому кабінеті на сайті miloan.ua.

З квитанції за ID платежу № 1066571845 від 09.07.2019 року (а.с. 13) судом встановлено, що 09.07.2019 року ТОВ «МІЛОАН» здійснило безготівковий переказ грошових коштів у розмірі 6000 грн. 00 коп. на електронний платіжний засіб VISA НОМЕР_2 *53. Призначенням платежу вказано кошти згідно договору № 9229936 від 09.07.2019 року.

Внаслідок поступового укладення договорів факторингу право вимоги ТОВ «МІЛОАН» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 9229936 від 09.07.2019 року перейшло до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» (а.с.9-11,18-22,23,24, 47-50, 51,52,53)

Таким чином, з урахуванням вищевикладених висновків, суд звертає увагу, що для підтвердження виникнення в ОСОБА_1 обов`язку з повернення кредитних та/або позичених коштів, сплати процентів за їх використання та виконання інших обов`язків, передбачених договором, матеріали позовної заяви повинні містити достатню сукупність належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження надання у розпорядження ОСОБА_1 погодженої суми грошових коштів в якості кредиту (позики) у погодженому порядку, тобто шляхом безготівкового переказу на електронний платіжний засіб.

Разом з тим, до позовної заяви не надано довідку про ідентифікацію особи під час підписання кредитного договору. До позовної заяви не додано жодного доказу на підтвердження того, що кредитодавцем на виконання умов договору № 9229936 від 09.07.2019 року було здійснено безготівковий переказ обумовленої суми грошових коштів на електронний платіжний засіб належний ОСОБА_1 .

До позовної заяви не додано жодного документа на підтвердження того, що платіжний засіб VISA 402961*53 належить саме ОСОБА_1 , жодного документа на підтвердження здійснення безготівково переказу погодженої суми грошових коштів на цей платіжний засіб, як і не заявлено клопотань про витребування цієї інформації. Зокрема, відсутні квитанції про безготівковий переказ та успішність його статусу, відсутня виписка по особовому рахунку ОСОБА_1 , або будь-які інші документи, які б могли підтвердити рух коштів між кредитодавцем та ОСОБА_1 .

До позовної заяви не долучено розрахунку заборгованості, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості провести оцінку правильності проведеного розрахунку заборгованості за кредитним договором.

В той же час складові суми заборгованості за кредитним договором наведені в позовній заяві дають можливість зробити висновок, що ОСОБА_1 з моменту укладення договору не здійснювала жодних погашень заборгованості ані шляхом повернення тіла кредиту (позики), ані шляхом сплати процентів за користування ним. Таким чином, поведінка ОСОБА_1 не вказує на підтвердження нею існування кредитного (позикового) зобов`язання та отримання у своє розпорядження кредитних коштів.

Будь-яких інших доказів, на основі яких суд міг би побачити рух коштів між кредитодавцями та відповідачем на підставі укладеного договору, до позову не додано.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 отримала на свій платіжний електронний засіб погоджену суму кредиту (позики), а також докази того, що ОСОБА_1 своєю поведінкою, зокрема, шляхом перерахування коштів на користь позивача чи попереднього кредитора в якості погашення боргу, підтвердила існування кредитного зобов`язання.

Відсутність доказів надання у розпорядження відповідача обумовленої суми кредиту (позики) свідчить про відсутність правових підстав для виникнення заборгованості за договором та її стягнення з відповідача.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З положень договору № 9229936 від 09.07.2019 року, що був укладений в електронній формі між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , можливо зробити висновок, що його сторони обумовили виникнення між собою саме кредитних відносин, тобто відносин, підставою для виникнення яких є укладення саме кредитного договору.

Таким чином, ще раз слід зазначити, що в аспекті доведення позивачем факту укладення кредитного договору та отримання права вимоги за ним, саме на кредитора покладається обов`язок доведення належного виконання свого зобов`язання за кредитним договором, тобто доведення факту надання позичальнику обумовленої суми грошових коштів. Відсутність доказів надання суми кредиту у власність позичальника, зокрема, шляхом перерахування визначеної суми грошових коштів на його картковий рахунок чи в інший погоджений спосіб, не дає можливість зробити висновок, що кредитор належним чином виконав своє зобов`язання за кредитним договором, та позичальник отримав погоджену суму кредиту, що у свою чергу не дає можливості зробити висновок про наявність правових підстав для виникнення заборгованості.

У зв`язку з цим суд звертає увагу, що матеріали поданої позовної заяви не містять жодного належного документального підтвердження (зокрема, квитанцій чи інших розрахункових документів) того факту, що ТОВ «МІЛОАН» у відповідності до умов укладеного кредитного договору № 9229936 від 09.07.2019 року надало у власність відповідача погодженої суми кредиту у розмірі 6000 грн. 00 коп. шляхом перерахування на її картковий рахунок чи в будь-який інший спосіб.

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем не доведено факт виконання попереднім кредитодавцем своїх зобов`язань з надання кредиту (позики) у розпорядження ОСОБА_1 на підставі договору № 9229936 від 09.07.2019 року.

У зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог слід відмовити через їх недоведеність.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, то судові витрати, понесені позивачем, слід залишити за ним.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 11, 526, 610, 612, 626, 1046-1056-1, 1077, 1079 ЦК України, ст. 12, 81, 133, 141, 265, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» (адреса місцезнаходження: Київська область м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; код ЄДРПОУ: 43657029) до ОСОБА_1 (остання відома зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Судові витрати сторони позивача залишити за ТОВ «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач:

ТОВ «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» (адреса місцезнаходження: Київська область м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; код ЄДРПОУ: 43657029).

Відповідач:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; остання відома зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Головуючий суддя О.В. Рукас