Рішення № 126718811, 16.04.2025, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/9658/24

Провадження № 2/204/526/25

РІШЕННЯ

іменем України

16 квітня 2025 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючий суддя Книш А.В.,

секретар судового засідання Малкамова О.С.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Дніпровської міської ради, треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору, державний нотаріус Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Крупська Лариса Вікторівна, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою, у якій просила визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:07:093:0003, та на земельну ділянку площею 0,0102 га, кадастровий номер 1210100000:07:093:0004, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що після смерті батька позивач 17.01.2006 звернулась до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, внаслідок чого була заведена спадкова справа №37/2006. При цьому, позивач є єдиним спадкоємцем померлого. Після смерті батька позивача відкрилася спадщина на належне спадкодавцю майно, яке складається, зокрема з: житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належали спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу домоволодіння, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шевченко І.Б. 24.04.1999 року за №784, зареєстрованого в Дніпропетровському інвентар бюро 20.05.1999 року за №399-111, реєстровий

номер 19203900 (надалі домоволодіння); земельної ділянки за вказаною ж адресою загальною площею 1102 кв.м. Приймаючи до уваги наявність заповіту померлого, державним нотаріусом Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Крупською Л.В. 29.09.2007 року позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом щодо вказаного домоволодіння, на підставі якого 18.12.2007 позивач зареєструвала своє право власності на вказане домоволодіння. Втім, щодо земельної ділянки загальною площею 0,1102 га, а саме: земельні ділянки кадастрові номери 1210100000:07:093:0003 та 1210100000:07:093:0004, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , позивач отримала постанову державного нотаріуса від 11.09.2024 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій зазначено, що спадкодавець за життя не здійснив державну реєстрацію свого права власності на вказані земельні ділянки. Позивач вказує, що у зв`язку з цим у неї не було іншого способу захистити свої права, окрім як звернутися до суду з даною позовною заявою про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, а також залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 та витребувано докази у державного нотаріусаТретьої дніпровськоїдержавної нотаріальноїконтори КрупськоїЛ.В.

06 листопада 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні позову, оскільки після купівлі спірних земельних ділянок спадкодавець не зареєстрував за собою відповідне право, а успадкувати речові права після смерті померлого особа має право виключно у разі, якщо такі було набуто останнім за життя.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовної заяви, оскільки успадкувати можна лише те майно, на яке спадкодавцем було набуто право власності.

Третя особа, яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору, державний нотаріус Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Крупська Л.В., про час і місце судового розгляду повідомлена належним чином, до судовогозасідання не з`явилася, до початку судового засідання надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника державної нотаріальної контори у зв`язку з виробничою завантаженістю.

Третя особа, яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору, ОСОБА_4 , у судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 , дослідивши письмові докази, встановив такі фактичні обставини.

18 жовтня 1994 року батько позивача ОСОБА_5 склав заповіт, яким все своє майно, яке йому належатиме на час смерті та де б воно не знаходилося, заповів своїй доньці позивачу (а.с.10 зворотна сторона,11,12,109).

24 квітня 1999 року батько позивача ОСОБА_5 купив у третьої особи ОСОБА_4 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 24 квітня 1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шевченко І.Б. та зареєстрованого у реєстрі за №784 (а.с.120-121).

Також 24 квітня 1999 року батько позивача ОСОБА_5 купив у третьої особи ОСОБА_4 земельну ділянку без розміщених на ній об`єктів нерухомості у межах плану, площею 1102,00 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу від 24 квітня 1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шевченко І.Б. та зареєстрованого у реєстрі за №785 (а.с.20).

Вказана земельна ділянка загальною площею 0,1102 га складається із земельних ділянок з кадастровими номерами 1210100000:07:093:0003, площею 0,1000 га, та 1210100000:07:093:0004, площею 0,0102 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та станом на час розгляду справи залишаються зареєстрованими за третьою особою ОСОБА_4 (а.с.21-30).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 (а.с.108).

Після смерті ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом звернулася його донька позивач ОСОБА_3 (а.с.107).

29 вересня 2007 року державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Крупською Л.В. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого позивач після смерті ОСОБА_5 успадкувала житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.123).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11 вересня 2024 року державний нотаріус Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Крупська Л.В. відмовила позивачу у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки кадастрові номери 1210100000:07:093:0003 та 1210100000:07:093:0004, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_5 , у зв`язку з тим, що спадкоємицею не надано документ, що посвідчує право власності спадкодавця на спадкове майно земельні ділянки, а наданий договір купівлі-продажу, посвідчений Шевченко І.Б., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу 24 квітня 1999 року за реєстровим №785, який державну реєстрацію не пройшов (а.с.146-147).

Вирішуючи пред`явлені позовні вимоги судом враховується наступне.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті1220,1222, 1270 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

З державною реєстрацією не пов`язаний момент виникнення в особи права власності.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Під час дослідження судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама собою державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 12 березня 2019 року в справі N 911/3594/17 (провадження N 12-234гс18), та Верховного Суду, викладеними в постановах від 24 січня 2020 року в справі N 910/10987/18, від 17 січня 2024 року в справі N 522/3999/23.

Отже, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24 квітня 1999 року в спадкодавця позивача ОСОБА_5 виникло право власності на спірні земельні ділянки і та обставина, що таке право не було зареєстроване, не виключає факту його виникнення. Тому до спадкової маси після смерті ОСОБА_5 увійшло належне спадкодавцю нерухоме майно.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (стаття 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що позивач прийняла спадщину після смерті батька, однак не отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки через відсутність правовстановлюючого документа на них.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (частина перша статті 386 ЦК України).

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Ефективним способом захисту прав спадкоємця, що прийняв спадщину, є вимога про визнання права власності на спадкове майно за відсутності правовстановлюючих документів на нього.

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23 липня 2024 року в справі N 204/8935/22 (провадження N 61-7194св24), від 25 вересня 2024 року в справі N 707/2877/22 (провадження N 61-2621св24), від 03 січня 2025 року в справі N 754/7860/22 (провадження N 61-13339св24) та інших.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що спадкодавець за життя набув право власності на земельні ділянки на підставі правочину, позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 доДніпровської міськоїради,треті особи,якінезаявляють самостійнихвимогщодопредмета спору,державний нотаріусТретьої дніпровськоїдержавної нотаріальноїконтори КрупськаЛариса Вікторівна, ОСОБА_4 про визнанняправа власностіна спадковемайно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:07:093:0003, та на земельну ділянку площею 0,0102 га, кадастровий номер 1210100000:07:093:0004, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Дніпровська міська рада, місцезнаходження: м. Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд.75, ідентифікаційний код 26510514.

Третя особа: державний нотаріус Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Крупська Лариса Вікторівна, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Робоча, 22А.

Третя особа: ОСОБА_4 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий