Рішення № 126718417, 28.03.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/10709/24

н\п 2/490/1233/2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2025 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Шолох Л.М.,

при секретарі Горбань М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаєві цивільну справу за позовом Орган опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради в інтересах дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, про відібрання малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов зазначений позов, у якому позивач просив суд ухвалити рішення, яким: відібрати малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення батьківських прав; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку батька, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь органу опіки та піклування Миколаївської міської ради, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття; дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передати органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради для вирішення її подальшої долі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2024 року визначено головуючого у справі суддю Шолох Л.М.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.11.2024 року справу прийнято до свого провадження суддею Шолох Л.М. та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження.

УхвалоюЦентрального районного суду м. Миколаєва від 04.032025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.

У судове засідання сторони не з`явилися з невідомих суду причин. Представником позивача до суду подано заяву, у якій представник просить провести розгляд справи за її відсутності та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На час розгляду справи відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Враховуючи відсутність заперечення позивача щодо заочного розгляду справи, належним чином повідомлення відповідача про дату та час слухання справи, суд відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України ухвалив провести розгляд справи у заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 (5 місяців), її батьками зазначено: у графі батько ОСОБА_3 , матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України №00047964628).

В акті обстеження житлово-побутових умов проживання від 15.10.2024 року №0408.01.16 зазначено, що комісією у складі головного спеціаліста сектору захисту прав, свобод і законних інтересів дітей служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради була відвідана адреса: АДРЕСА_1 де ОСОБА_2 повідомила, що за даною адресою проживати не збирається, житло не є її власністю. Під час бесіди було з`ясовано, що житло за вказаною адресою не відповідає санітарним нормам та знаходиться у нежитловому стані.

В акті обстеження житлово-побутових умов проживання від 12.11.2024 року №0408.01.16 зазначено, що комісією у складі головного спеціаліста сектору захисту прав, свобод і законних інтересів дітей служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради була відвідана адреса: АДРЕСА_2 та встановлено, що умови для проживання дитини не створені. Ознак проживання матері за даною адресою відсутні.

У листі службою у справах дітей Адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради від 30.10.2024 року зазначено, що у ОСОБА_2 , матері дитини, немає постійного місця проживання та на даний час житло, в якому вона планувала проживати відсутнє.

КНП Миколаївської міської ради «Міська дитяча лікарня №2» звернулося до Служби у справах дітей Центрального району Миколаївської міської ради з проханням визначити подальше місце перебування дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була доставлена 11.11.2024 року.

Наказом служби у справах дітей Адміністрації центрального району №1573 від 14.11.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поставлено на облік таких, що опинилися в складних життєвих обставинах у зв`язку із виявленням неналежного виконання батьків сих обов`язків матір`ю дитини.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 21.11.2024 року №1971: відібрано дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері ОСОБА_2 ; влаштовано дитину до філії КНП «Миколаївська обласна дитяча клінічна клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради «Центр медичної реабілітації та паліативної допомоги».

З висновку виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 22001/02.02.01-22/06/14/24 від 22.11.2024 року вбачається, що виконавчий комітет Миколаївської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає доцільним відібрати малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення батьківських прав.

З характеристики, яку складено інспектором СЮП МПУП ГУНП України в Миколаївській області, слідує, що ОСОБА_2 підтримує стосунки з особами, які вживають наркотики. Не схильна до зловживання алкогольними напоями, у вживанні наркотичних речовин помічена не була.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог щодо відібрання малолітньої дитини у матері суд зазначає таке.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статями 18, 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованоїПостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІпередбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 27 Конвенції, передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Статтею 7 СК України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права та обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина 1 статті 151 СК України).

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь в її вихованні та має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. (стаття153, частини 1-3 статті157 СК України).

Відповідно до частин 1, 2статті 155 СК Україниздійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Аналогічні положення щодо виховання дітей та спілкування з їх батьками містяться у розділах8, 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства».

У своєму рішенні від 07 грудня 2006 року у справі HUNT v. UKRAINE, № 31111/04 (§54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, п. 90)0, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції ( 995_004 ) не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 07 серпня 1996 року, п. 78).

У §100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі MAMCHUR v. UKRAINE, №10383/09 вказано на те, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (див. рішення у справі Йохансен , зазначеній вище, п. 78; рішення у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France), заява № 35991/04, п. 79, від 10 січня 2008 року; та у справі Р. І Х., зазначеній вище, пп. 73 та 81). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Відповідно до частини першої ст. 170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5частини першої статті 164цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Під час розгляду даної справи судом встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що відповідач ОСОБА_2 не виконує належним чином своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини - ОСОБА_1 , яка перебуває на обліку служби у справах дітей адміністрації Центрального району таких, що опинилися в складних життєвих обставинах.

Також враховуючи той факт, що відомості про батька у свідоцтво про народження ОСОБА_4 внесені відповідно до ст. 135 СК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

під час розгляду справи судом допитано свідка ОСОБА_5 , яка підтвердила викладені у висновку органу опіки та пікулвання обставини щодо необхідність відібрання дитини у матері.

Таким чином, суд, оцінивши відповідно до вимог частини першоїстатті 81 ЦПК Українинадані докази, вивчивши матеріали справи, вважає доведеним той факт, що відповідач не піклується належним чином про свою малолітню дитину, мати ОСОБА_2 свідомо ухиляється від своїх обов`язків по її вихованню та догляду, не бажає змінити свою поведінку на краще, а тому малолітню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід відібрати від матері без позбавлення її батьківських прав, що буде відповідати інтересам дитини ОСОБА_4 .

Що стосується вимоги позивача про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку батька, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь органу опіки та піклування Миколаївської міської ради, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, то слід зазначити наступне.

У відповідності до ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про стан здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ч. 2 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

У відповідності до ст.180 СК України обидва батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст.182, ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу), яка стягується як аліменти на дитину, визначається судом з врахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини і платника аліментів, наявності у платника інших дітей та непрацездатних осіб, а також інших обставин, що мають істотне значення.

Зважаючи на те, що згідно ч. 4 ст. 170 СК України, при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

За такого слід стягнути аліменти з ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини від заробітку батька, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь органу опіки та піклування Миколаївської міської ради, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

За такого,суд дійшоввисновку,що позовнівимоги провідібрання малолітньоїдитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у матері ОСОБА_2 безпозбавлення їїбатьківських правта стягнення з неї на користь позивача аліментів на утримання дитини обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно зістатті 141 ЦПК Україниз відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягнення судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. за подання позовної заяви до суду про відібрання дитини та стягнення аліментів.

Керуючись ст. ст.18,259,263-265,268,273,280 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Відібрати малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у її матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від доходу матері, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь виконавчого комітету Миколаївської міської ради як органу опіки та піклування, починаючи з 27.11.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Передати дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконавчому комітету Миколаївської міської ради як органу опіки та піклування для вирішення питання її подальшої долі.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. за подання позовної заяви до суду.

Рішення в частин стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Центральним районним судом міста Миколаєва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Суддя Л.М. Шолох