Рішення № 126718344, 18.04.2025, Новоодеський районний суд Миколаївської області

18.04.2025

Справа № 487/7653/24

Номер провадження 2/482/69/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

18 квітня 2025 року місто Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Кічули В.М., за участю секретаря судового засідання Алєксєєнко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 28.01.2022 року сталася ДТП за участю автомобіля марки «Опель», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля марки «Лексус», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Зазначає, що на час вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Альфа Страхування», а цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 в ПрАТ «Страхова група «ТАС».

За результатами звернення ОСОБА_2 до страховика із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, було виплачено страхове відшкодування в розмірі 370000,00 грн.

В свою чергу цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована на суму 130000,00 грн., 128500,00 грн., з яких (за вирахуванням 1500,00 грн. франшизи) було сплачено, в порядку регресу, ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ПрАТ «СК «Альфа Страхування».

Тому, посилаючись на викладене позивач просив суд про стягнення з ОСОБА_1 на свою користь, в порядку суброгації, 241500,00 грн. завданої матеріальної шкоди, яка є різницею між страховою виплатою і страховим відшкодування в порядку регресу, а також понесені позивачем судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подавши на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка, будучи належним чином, у відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України та згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, повідомленою про дату, час і місце судового засідання, будь-яких заяв чи клопотань не подавала, правом надання відзиву не скористалася.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

У відповідності з вимогами ст.ст. 223, 280 ЦПК України, на підставі ухвали суду, справу розглянуто в порядку заочного розгляду, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, відповідачка належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, у відповідності до ст. 128 ЦПК України, за місцем реєстрації місця проживання, та позивач проти такого вирішення справи заперечень не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

18.01.2023 року постановою судді Центрального районного суду м. Миколаєва, по справі № 490/994/22, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні, в тому числі, адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме в тому, що 28.01.2022 року о 18 год. 49 хв., у м. Миколаєві, перехрестя просп. Центрального та вул. Садова, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Opel Astra Station Wagon», д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог п.п. 2.3 «б», 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), здійснила проїзд перехрестя на забороняючий рух сигнал світлофора, а саме червоний. В результаті чого допустила зіткнення з транспортним засобом «Lexus RX350», д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Зазначена постанова судді набрала законної сили 31.01.2023 року.

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудні 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Таким чином, вина відповідачки в дорожньо-транспортній пригоді додатковому доказуванню не підлягає.

19.03.2021року між ОСОБА_2 та ПрАТ«СК «АльфаСтрахування» булоукладено договірстрахування ризиків,пов`язаних зексплуатацією наземноготранспортного засобу№ 330.0000055.404.6380, за яким ПрАТ «СК «Альфа Страхування» було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки «Лексус», державний номер НОМЕР_2 .

31.01.2022 року страхувальником було подано до ПрАТ «СК «Альфа Страхування» заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Згідно звіту № 108459 від 18.02.2022 року про оцінку колісного транспортного засобу Lexus RX350, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеного ФОП ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту даного автомобіля складає 497506,56 грн.

Відповідно до Угоди про виплату страхового відшкодування № 0241.206.22.01, яка була узгоджена та підписана зі страхувальником, ПрАТ «СК «Альфа Страхування» було виплачено страхове відшкодування у розмірі 370000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11227 від 18.03.2022 року.

При цьому, на момент вчинення вказаної вище ДТП, обов`язкова цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як власника наземного транспортного засобу була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС», що підтверджується полісом № АТ/ 001815895.

Згідно витягу з електронної бази МТСБУ по Полісу № АТ/001815895, ліміт відповідальності ПрАТ «СГ «ТАС» за шкоду, заподіяну майну, складає 130000,00 грн. Крім того, умовами Полісу передбачена франшиза у розмірі 1500,00 грн.).

ПрАТ «СК «Альфа Страхування» було надіслана до ПрАТ «СГ «ТАС» заява на виплату страхового відшкодування в порядку регресу та 18.04.2022 року ПрАТ «СГ «ТАС» по Полісу АТ/001815895 було перераховано на розрахунковий рахунок ПрАТ «СК «Альфа Страхування» грошові кошти в межах ліміту у розмірі 128500, 00 грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 1500, 00 грн.), що підтверджується випискою з особового рахунку банку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з вимогами ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

За правилом п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (ст. 1 Закону України «Про страхування»).

Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну (ст. 980 ЦК України).

Згідно зі ст. 993 ЦК України, до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 94 Закону України «Про страхування», договором страхування може передбачатися франшиза, яка може бути умовною та безумовною.

У разі зазначення в договорі страхування умовної франшизи страховик не відшкодовує частину збитку, яка не перевищує розмір франшизи, але відшкодовує збитки в повному обсязі, якщо збиток перевищує розмір франшизи.

У разі зазначення в договорі страхування безумовної франшизи страховик вираховує розмір франшизи при здійсненні страхової виплати за кожним страховим випадком.

Франшиза може встановлюватися у відсотках від страхової суми (страхової виплати), в абсолютному розмірі або в інших розрахункових одиницях, визначених договором страхування.

Вид та розмір франшизи зазначаються у договорі страхування.

Відповідно до ст. 108 Закону України «Про страхування», страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відповідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинного та діючого на момент укладення ОСОБА_1 з ПрАТ «СГ «ТАС» полісу № АТ/ 001815895), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування, у тому числі, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

Крім того, п. 27 Постанови пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», роз`яснено, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК встановлено особливий правовий режим.

При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Страховик не має права вимагати від завдавача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику у зв`язку з порушенням умов договору страхування.

З огляду на зазначене, пред`явлений до відповідача позов підлягає повному задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Надаючи оцінку витратам по окремим позиціям у звіті про надання правової допомоги суд звертає у вагу на наступне.

06.04.2021 року ПрАТ «СК «Альфа Страхування» та адвокат Дмітрієв Руслан Ігорович уклали договір № 8/2021 про надання правової допомоги.

Відповідно до акту наданих послуг від 16.09.2024 року , вартість наданих послуг по справі, де відповідачем є ОСОБА_1 складає 15000,00 грн., за надані роботи/послуги: аналіз матеріалів, наданих клієнтом, напрацювання правової позиції, проведення розрахунків ціни позову, складання оформлення та подання до суду позовної заяви цивільного спору в межах України.

Враховуючи типовість для позивача та його представника поданого позову і наданих до суду доказів, суд приходить до висновку, що заявлені витрати на правничу допомогу є не співрозмірними зі складністю справи, витраченим адвокатом часом та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд приходить до висновку що заява про компенсацію судових витрат підлягає задоволенню частково на суму 3000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по судовому збору у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (ЄДРПОУ 30968986) 241500,00 (двісті сорок одна тисяча п`ятсот) грн. завданої шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (ЄДРПОУ 30968986) 2898,00 (дві тисячі вісімсот дев`яності вісім) грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (ЄДРПОУ 30968986) 3000,00 (три тисячі) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Головуючий В.М. Кічула