Рішення № 12671356, 29.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.11.10 р.                     Справа № 37/203пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі (Позивач) Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 23599040

до відповідача: Колективно виробничого підприємства „Блок” м. Маріуполь, ідентифікаційний код 33654986

про: розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 971-Ж від 23.01.2008р.

за участю уповноважених представників:

від Прокурора – Пономарьов А.О. (за посвідченням №2644);

від Позивача – Катан І.М. (за доверністю б/н від 12.11.2010р.);

від Відповідача – не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 15.08.2010р. на 29.11.2010р.

У судовому засіданні 29.11.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (далі – Позивач) звернувся із позовом до Господарського суду Донецької області до Колективно виробничого підприємства „Блок” м. Маріуполь (далі – Відповідач) про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 971-Ж від 23.01.2008р., нотаріально посвідченого 06.03.2008р.

В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на виявлене в ході проведеної перевірки неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди нерухомого майна (приміщення) комунальної власності №971-Ж від 23.01.2008р.

На підтвердження вказаних обставин Заявник позову надає договір оренди нерухомого майна (приміщення) комунальної власності №971-Ж від 23.01.2008р., акт прийому-передачі, лист від 09.09.2009р. з доказами відправки.

Нормативно свої вимоги Прокурор обґрунтовує ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 5, 10, 18, 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 651. 762 Цивільного кодексу України, ст. 20 Закону України „Про прокуратуру”.

Позивач у судовому засіданні 15.11.2010р. надав пояснення (а.с.10), якими позовні вимоги підтримав, вказуючи на систематичні порушення Відповідачем грошових зобов’язань за спірним договором, наявність яких підтверджується рішеннями Господарського суду Донецької області по справах №40/49 та №22/183.

На обґрунтування своєї позиції та на виконання вимог суду Позивачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 11-20, 29-33).

Відповідач у судові засідання не з’являвся, своєї позиції до відома суду не довів, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи – у реквізитах спірного договору.

У світлі висновків Вищого господарського суду України, викладених в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке повідомлення Відповідача вважається належним, оскільки до повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а повторна неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних документів у світлі ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дійсно Відповідачу було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своє позиції по суті спору з представленням відповідних доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання Відповідача здійснювати свої процесуальні права та обов’язки.

Вислухавши у судових засіданнях представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України , суд

ВСТАНОВИВ:

23.01.2008р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений, а 06.03.2008р. посвідчений нотаріально (а.с.6) договір на довгострокову оренду нежитлового приміщення №971-Ж (а.с.а.с.4, 5), згідно п.п.1.1., 2.1., 8.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нежитлове приміщення загальною площею 294,30кв.м. (далі – об’єкт оренди), розташоване за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Миколаївська, 63, на земельній ділянці, яка знаходиться у розпорядженні міської ради, а саме: Літ. А-1, приміщення 1, (кімната 1, 7, 9-25) окремо стояче, приналежне територіальній громаді м. Маріуполя на праві комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно ЯЯЯ №399346 виданого Маріупольською міською радою 28.01.2008р. та зареєстрованого у реєстрі права власності на нерухоме майно згідно витягу про реєстрацію від 28.01.2008р. виданого Маріупольським БТІ за реєстраційним №21903302 та витягу із реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Маріупольським БТІ від 30.01.2008р. №17548590 під реєстраційним №21903302 (номер запису: 2681 у книзі: 5), для використання під офіс, строком по 03.03.2018р.

За змістом п. 2.4. Положення про Управління міського майна Маріупольської міської ради (а.с.а.с.12-14) здійснення повноважень орендодавця міського комунального майна віднесено, серед іншого, до основних напрямків роботи Позивача.

Згідно умов розділу 5 зазначеного договору визначені наступні умови грошових зобов’язань Відповідача:

·          Орендна плата визначається на підставі рішення Маріупольської міської ради і становить за перший місяць оренди у розмірі 3387,39грн. з розрахунку 11,51грн. за 1 кв.м. та підлягає щомісячному інфляційному коригуванню;

·          Орендна плата сплачується щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця Орендарем на підставі рахунків виданих Орендодавцем з 11 по 19 число кожного місяця, до міського бюджету Жовтневого району на розрахунковий рахунок №33213871700052, ЄДРПОУ 34686694, банк одержувача ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, код платежу 22080401.

Окрім орендної плати відповідно до п. 4.2 договору за послуги з обслуговування Орендаря останній має щомісячно сплачувати Орендодавцю суму у розмірі 38,26грн. з розрахунку 0,13грн. за 1 кв.м. орендованої площі.

Пунктом 4.2. договору своєчасне і повне внесення орендної плати віднесено до обов’язків Орендаря, а п. 8.3. передбачено, що договір може бути розірваний за ініціативою однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадку невиконання обов’язків та з інших підстав, які передбачені законодавчими актами України.

06.03.2008р. об’єкт оренди, приналежність якого територіальній громаді м. Маріуполя в особі Маріупольської міської ради підтверджується відомостями Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.а.с.32, 33), згідно із п. 4.1. договору був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт (а.с.7).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.12.2009р. по справі №22/183 (а.с.а.с.18-20) задоволені позовні вимоги Прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь про стягнення з Колективно виробничого підприємства „Блок”, м. Маріуполь заборгованості за договором на довгострокову оренду нежитлового приміщення №971-Ж від 13.04.2010р. з орендної плати в розмірі 8830,72грн., заборгованості за експлуатаційні послуги в розмірі 141,26грн. та пені в розмірі 183, 21грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.04.2010р. по справі №40/49 (а.с.а.с.16-17) задоволені позовні вимоги Прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь про стягнення з Колективно виробничого підприємства „Блок”, м. Маріуполь заборгованості за договором на довгострокову оренду нежитлового приміщення №971-Ж від 13.04.2010р. з орендної плати в розмірі 17812,20грн. та за послуги орендодавця в розмірі 282,52грн.

Із змісту означених рішень вбачається, що заборгованість утворилась за період з вересня 2009р. по грудень 2009р. саме за договором оренди №971-Ж від 23.01.2008р., відносно якого в межах справи 37/203пд заявлені вимоги про розірвання.

Листом від 09.09.2009р. (а.с.8), надісланим Відповідачеві 11.09.2009р., Позивач, зважаючи на наявність заборгованості за спірним договором, в порядку ст. 188 Господарського кодексу України запропонував його достроково розірвати, але до наступного часу відповіді на лист не отримано.

Згідно довідки за підписом керівника та головного бухгалтера Позивача 9а.с.29), а також виписки по особовому рахунку Відповідача (а.с.31) за період з 01.01.2010р. по 26.11.2010р. за ним обліковується заборгованість з орендної плати в сумі 57987,55грн. та за послуги Орендодавця в сумі 776,93грн.

За таких обставин Прокурор та Позивач наполягають на задоволені позовних вимог.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Прокурора до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у та застосування наслідків невиконання грошових зобов’язань за договором оренди у вигляді його розірвання.

Враховуючи статус сторін та об’єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) щодо визначеного у позовній заяві періоду, регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та умовами спірного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Виходячи з підстав позову у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, Заявник позову наполягає на розірванні договору як на наслідку порушення умов договору з боку Відповідача у вигляді (порушення) невиконання обов’язку щодо оплати орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язків із здійснення орендної плати відповідно до умов спірного договору, адже жодних доказів існування обставин для звільнення від необхідності внесення такої плати у розумінні ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином, тоді як неналежне виконання або невиконання обов’язків є порушенням зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, факт порушення Відповідачем своїх зобов’язань із внесення орендних платежів був встановлений рішеннями Господарського суду Донецької області за участю цих же сторін від 13.04.2010р. у справі №40/49 та від 28.12.2009р. у справі №22/183, внаслідок чого він (факт) має преюдиціальне значення для розглядуваної справи у розумінні ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Відносно означених судових актів в контексті їх доказової сили у цій справі суд наголошує, що Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. зі справи „Совтрансавто-Холдинг” проти України” визначено, що „одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів” (згадується в п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про юрисдикцію Європейського суду з прав людини в Україні” від 18.11.2003р. № 01-8/1427).

Принцип верховенства права закріплений ст. 8 Конституції України, а згідно із ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р. рішення Європейського суду є джерелом права для національних судів.

Таким чином, факт тривалого і систематичного порушення Відповідачем грошових зобов’язань із здійснення орендних платежів є доведеним і не може бути підданий сумніву за умов чинності рішень Господарського суду Донецької області від 28.12.2009р. у справі №22/183 та від 13.04.2010р. у справі №40/49.

В свою чергу, умова про сплату орендної плати ч. 1 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” віднесена до істотних умов договору оренди у розумінні ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, виконання якої Відповідачем є обов’язковим у розумінні ст. 629 цього Кодексу, а порушення - зумовлює правомірність ініціювання питання про розірвання договору згідно ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

За таких обставин, вимога спірного договору про своєчасне і повне внесення орендної плати (п.5.2.), яка формулює істотну умову, Орендарем порушена, що зумовлює можливість суду констатувати наявність істотного порушення умов договору у розумінні ст.ст. 610, 651 Цивільного кодексу України (адже саме на своєчасне і повне отримання орендних платежів розраховував Орендодавець при укладанні спірного договору), одним із наслідків якого (порушення) згідно ст. 611 цього Кодексу законодавець визначає розірвання договору.

Отже, викладене, за висновком суду, вказує на наявність достатньої у розумінні ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України підстави для дострокового розірвання спірного договору оренди. Такий висновок узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, викладеною в абз. 2 п.13 Роз’яснення „Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна” від 25.05.2000 р. N 02-5/237.

Положення ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України вимагають дотримання порядку розірвання, встановленого ст. 188 Господарського кодексу України, що і було здійснено Позивачем шляхом надсилання листа від 09.09.2009р. (а.с.8). Разом із тим, у світлі приписів ст. 124 Конституції України та висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 09.07.2002р. №15-рп/2002 обставини дотримання/недотримання такого порядку взагалі не впливають на можливість застосування судовим відповідного способу захисту порушених прав Позивача. Аналогічна правова позиція сформульована в п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача у повному обсягу та підлягають стягненню в доход державного бюджету, оскільки Позивач у встановленому порядку звільнений від сплати означених платежів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040) до Колективного виробничого підприємства „Блок” м. Маріуполь (ідентифікаційний код 33654986) про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 971-Ж від 23.01.2008р. задовольнити.

2. Розірвати договір на довгострокову оренду нежитлового приміщення №971-Ж від 23.01.2008р., укладений між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040) і Колективним виробничим підприємством „Блок”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 33654986).

3. Стягнути з Колективного виробничого підприємства „Блок”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 33654986) в доход державного бюджету компенсацію судових витрат зі сплати державного мита в сумі 85грн. та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 29.11.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.11.2010р.

Суддя