Рішення № 126712556, 11.04.2025, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/4471/24

Номер провадження 2/585/67/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2025 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючого судді В.О.Шульги, з участю секретаря Ю.В. Кириленко, розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ,який дієв інтересах ОСОБА_2 ,до Об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку «Горького248»про стягненнякомпенсації заневикористані днівідпустки,вихідної допомоги,середнього заробіткуза часзатримки в проведенні розрахунку при звільненні працівника та судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ,який дієв інтересах ОСОБА_2 ,звернувся всуд зпозовом доОб`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«Горького 248»в якомупросить:Стягнути з відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Горького 248»: 1) заборгованість з виплати компенсації за невикористані дні відпустки у сумі 10492 (десять тисяч чотириста дев`яносто дві) гривень 67 копійок; 2) заборгованість з виплати вихідної допомоги у сумі 24627 (двадцять чотири тисячі шістсот двадцять сім) гривень 36 копійок; 3) середній заробіток в рахунок компенсації майнових витрат, яких він зазнав і зазнає до даного часу, тобто протягом 14 (чотирнадцяти) місяців внаслідок несвоєчасного здійснення роботодавцем зі звільненим працівником розрахунку в сумі 57463 (п`ятдесят сім тисяч чотириста шістдесят три) гривень 84 копійок; 4) стягнути з відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Горького 248» (код ЄДРПОУ 41802103) на користь позивача ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок компенсації понесених судових витрат за надану професійну правничу допомогу адвоката 7200 (сім тисяч двісті) гривень та 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок сплаченого судового збору за подання позовної заяви. В обґрунтування позову вказав, що у період з 03 січня 2018 року по 22 серпня 2023 року позивач ОСОБА_2 (надалі - Позивач) перебував у трудових відносинах з відповідачем Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Горького 248» (надалі - Відповідач) на посаді голови правління згідно з рішенням загальних зборів від 30 грудня 2017 року. Зазначені обставини підтверджуються протоколами загальних зборів ОСББ «Горького 248» № 2 від 30.12.2017 року та № 8 від 03.08.2023року, наказами про прийом та звільнення з роботи позивача, що видані відповідачем. Так, 22 серпня 2023 року на підставі рішення загальних зборів припинено повноваження правління ОСББ «Горького 248» (Протокол №8 від 03.08.2023 р.), у тому числі і повноваження Голови правління (керівника ОСББ «Горького 248») ОСОБА_2 та відповідно обрані нові члени правління об`єднання. На підставі вищевказаного рішення загальних зборів співвласників будинку АДРЕСА_1 (Протокол №8 від 03.08.2023 р.) роботу правління ОСББ «Горького 248» за звітний період та в цілому за весь час роботи визнано задовільною. 22 серпня 2023 року позивача було звільнено відповідачем з роботи згідно з рішенням загальних зборів ОСББ «Горького 248» № 8 від 03 серпня 2023 року в зв`язку з припиненням повноважень посадової особи на підставі п. 5 ч. і ст. 41 КЗпП України, про що видано відповідний наказ № 1-К від 07 серпня 2023 року. Під час останнього дня перебування позивача у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього 22 серпня 2023 року позивачу були нараховані до виплати наступні кошти, які у відповідності до вимог трудового законодавства України відповідач зобов`язаний був провести з позивачу, як звільненим працівником в день його звільнення усіх виплат (заробітна плата, виплата вихідної допомоги, інші виплати) до яких також належить і компенсація за невикористані дні відпустки (що є предметом позовних вимог в частині), зокрема: 1. Основна заробітна плата та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю - 2312,50 грн.; 2. Допомога в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю - 799,72грн.;3. Компенсація заневикористані днівідпустки - 21592,47грн.;4. Вихідна допомога - 24627,36грн. Всього нараховано до виплати в сумі 49 532,05 грн. (у том числі відрахування загальнообов`язкових податків, зборів та платежів), а сплатити-39873,31 грн. (за мінусом відрахування загальнообов`язкових податків, зборів та платежів). Зазначені суми грошових коштів, які підлягають виплаті позивачу при звільненні з роботи, вказані відповідачем у повідомленні про нараховані суми, належні працівникові при звільненні від 22.08.2023 року. Враховуючи наявність грошових коштів на банківському рахунку відповідача ОСББ «Горького 248» позивачу ОСОБА_2 було виплачено 22.08.2023 року (після відрахування загальнообов`язкових податків, зборів та платежів): основну заробітну плату за серпень 2023 року та допомогу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю у сумі 2666,34грн. та частину компенсації днів за невикористану щорічну відпустку в розмірі 2086,94грн. Всього виплачено - 4753,28 грн. Отже, належна до виплати позивачу ОСОБА_2 на дату його звільнення сума усіх виплат складала 35 120 (тридцять п`ять тисяч сто двадцять) гривень 03 копійки, яку відповідач ОСББ «Горького 248» не виплатив ні у день звільнення позивача з роботи, ні до цього часу. Сплата залишку коштів, належних до виплати позивачу, як звільненому працівникові, для проведення повного розрахунку, за усною домовленістю з головним бухгалтером ОСББ «Горького 248» ОСОБА_3 та новообраним головою правління ОСББ «Горького 248» Басарабом А.Г., мала перераховуватись на зарплатну картку позивача частинами чи/або повністю при надходження коштів на рахунок ОСББ «Горького 248». Але, не зважаючи на вимоги трудового законодавства та усну домовленість про погашення заборгованості до кінця поточного 2023 року, до даного часу жодної копійки з заборгованої позивачу суми відповідачем ОСББ «Горького 248» не перераховано. У той же час ОСББ «Горького 248» регулярно сплачувало і на даний час сплачує рахунки за використану електроенергію місць загального користування будинку, рахунки за отримані послуги, матеріали тощо. Отже, станом на 22 жовтня 2024 року існує заборгованість відповідача перед позивачем тому, що з останнім не проведено повного розрахунку при звільненні у сумі 35120,03грн. (після відрахування загальнообов`язкових податків, зборів та платежів), з яких 10 492,67 грн. - заборгованість з виплати компенсації за дні невикористаної ним щорічної відпустки та 24 627,36 грн. - заборгованість з виплати вихідної допомоги. Підтвердженням факту існування заборгованості відповідача є повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні за №1 та довідка про доходи, які видані 22.08.2023 року позивачу ОСОБА_2 відповідачем ОСББ «Горького 248». Відповідно до довідки про доходи від 22.08.2023 року, середньомісячна заробітна плата позивача становила 4104, 56 грн. Крім цього, так як відповідач не провів в період з 22.08.2023 року до даного часу повного розрахунку зі звільненим позивачем, тому в силу вимог чинного трудового законодавства України зобов`язаний виплатити позивачу в рахунок компенсації майнових витрат, яких зазнав і зазнає останній до даного часу, тобто протягом 14 місяців, в сумі 57463 (п`ятдесят сім тисяч чотириста шістдесят три) грн. 84 коп. Позивач ОСОБА_2 звертається з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача ОСББ «Горького 248» на його користь компенсацію за невикористані дні відпустки в розмірі 10 492,67 грн., вихідну допомогу в розмірі 24 627,36 грн. та середній заробіток за час затримки в проведенні повного розрахунку при звільненні працівника 57463,84 грн., а всього в сумі 92583, 87 грн. Так, в день звільнення 22 серпня 2023 року з роботи позивача ОСОБА_2 відповідач ОСББ «Горького 248» письмово повідомив позивача про нараховані суми, які належні останньому при звільненні. Але, в порушення вищезазначених вимог трудового законодавства України, відповідач ні в день звільнення, ні до даного часу не здійснив виплату належних позивачу, як звільненому працівникові, грошових коштів у повному обсязі, тим самим допустив грубе порушення вимог статті 83та частини1статті 116Кодексу законівпро працюУкраїни. А тому позивач, з метою захисту порушених трудових прав та інтересів, вимушений звернутися до суду з даним позовом про стягнення з відповідача компенсації за невикористані дні відпустки, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки в проведенні розрахунку при звільненні працівника та судових витрат. Зокрема, на час звернення з даним позовом до суду існує заборгованість відповідача перед позивачем з виплати нарахованих працівникові при звільненні сум, яка з урахуванням повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, та довідки про доходи від 22.08.2023 року, складає в сумі 35 120,03 грн. (після відрахування загальнообов`язкових податків, зборів та платежів),з яких: 10492,67грн. - заборгованість з виплати компенсації за дні невикористаної позивачем щорічної відпустки та 24627,36грн. - заборгованість з виплати вихідної допомоги. Крім цього, в силу вимог чинного трудового законодавства України відповідач зобов`язаний виплатити на даний час в рахунок компенсації майнових витрат, яких зазнав і зазнає позивач протягом 14 місяців, тобто за час затримки в проведенні розрахунку при звільненні працівника - в сумі 57463 (п`ятдесят сім тисяч чотириста шістдесят три) грн. 84 коп. Так, відповідно до довідки про доходи, виданої 22.08.2023 року відповідачем ОСББ «Горького 248» позивачу ОСОБА_2 , середня заробітна плата останнього на посаді голови правління ОСББ на день звільнення складала 4104, 56 грн. Враховуючи, що відповідач ОСББ «Горького 248» в період з 22.08.2023 року по даний час умисно, за наявності грошових коштів на банківських рахунках, не провів повного розрахунку зі звільненим 22 серпня 2023 року працівником ОСОБА_2 , тому в силу вимог чинного трудового законодавства України зобов`язаний виплатити позивачу в рахунок компенсації майнових витрат, яких останній зазнав і зазнає до даного часу, тобто протягом 14 місяців, в сумі 57463 (п`ятдесят сім тисяч чотириста шістдесят три) грн. 84 коп. (14 місяців х 4104 гривень 56 копійок = 57463 грн. 84 коп.). Отже, за вищевикладених норм трудового законодавства України та наведених обставин з відповідача ОСББ «Горького 248» (роботодавця) на користь позивача ОСОБА_2 (працівникові) підлягають стягненню в судовому порядку середній заробіток в рахунок компенсації майнових витрат, яких останній зазнав і зазнає до даного часу, тобто протягом 14 (чотирнадцяти) місяців внаслідок несвоєчасного здійснення з ним, як звільненим працівником, повного розрахунку з боку роботодавця в сумі 57463 (п`ятдесят сім тисяч чотириста шістдесят три) грн. 84 коп. (післявідрахування загальнообов`язковихподатків,зборів таплатежів). На неодноразові прохання позивача ОСОБА_2 до керівництва відповідача ОСББ «Горького 248» добровільно та з метою досудового врегулювання спору провести з ним, як звільненим працівником, повний розрахунок та виплатити усі заборговані суми, відповідач відмовив. 22 грудня 2023 року позивач ОСОБА_2 , з метою захисту порушених трудових прав, подав до Роменського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області заяву про вчинене відносно нього кримінальне правопорушення, передбачене ст. 175 КК України, по факту затримки в проведенні остаточного розрахунку при його звільненні з посади голови правління ОСББ «Горького 248». Вказана письмова заява ОСОБА_2 про вчинене відносно нього кримінального правопорушення на підставі ухвали слідчого судді Роменського міськрайонного суду від 04.01.2024 року у справі №585/3245/23 Роменським районним відділом поліції ГУНП в Сумській області 08.01.2024 року внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024205500000016 за ч.1 ст. 175 КК України по факту того, що керівництво ОСББ «Горького 248» затримує проведення остаточного повного розрахунку та виплату грошових коштів, належних до виплати ОСОБА_2 , при звільненні з роботи з посади голови правління ОСББ «Горького 248». Таким чином, з відповідача ОСББ «Горького 248» на користь позивача ОСОБА_2 підлягають стягненню в судовому порядку компенсація за невикористані дні відпустки в розмірі 10 492,67 грн., вихідна допомога в розмірі 24 627,36 грн. та середній заробіток за час затримки в проведенні повного розрахунку при звільненні працівника 5463,84 грн., а всього в сумі 92583(дев`яностодві тисячіп`ятсот вісімдесяттри) гривень 87 (вісімдесят сім) копійок. (35120,03грн.+57463,84грн.=92583,87грн.). У зв`язку з необхідністю звернення до суду з даним позовом для захисту цивільних (трудових) прав та інтересів, позивач ОСОБА_2 , скориставшись конституційним правом та правом, гарантованим ст. 15 ЦПК України, на отримання професійної правничої допомоги адвоката, 14 жовтня 2024 року уклав договір про надання правничої (правової) допомоги з адвокатом Національної асоціації адвокатів України Цимбалом В.І. За умовами пункту 4 договору від 15.10.2024 року сторони узгодили гонорар адвоката у фіксованому розмірі в сумі 7200 (сім тисячі двісті) гривень, який розрахований відповідно до Методики обчислення розміру винагороди адвокатів, надають безоплатну вторинну правову допомогу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року №465 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 р. №1048). 16 жовтня 2024 року позивач ОСОБА_2 на виконання умов вказаного договору перерахував на банківський рахунок адвоката Цимбала В.І. грн. за надання професійної правничої допомоги адвоката. 23 жовтня 2024 року позивач ОСОБА_2 сплатив судовий збір за надання даного позову до суду в розмірі 1211,20 грн.

Ухвалою судді від 28 жовтня 2025 року провадження у справі відкрито і на підставі п.2 ч.1 ст. 274 ЦПК України, яка має імперативний характер, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

Представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та їх обґрунтування. Суду пояснив, що середньоденна заробітна плата - 190,91 грн., а за місяць 4104,56 грн. Є наказ про роботу на умовах неповного робочого часу з відповідною оплатою. В Україні встановлена мінімальна заробітна плата і в червні-липні 2023 року ОСОБА_2 працював, а розрахунок зроблений саме на підставі довідки, виданої відповідачем. ОСОБА_2 був особою відповідальною за ведення бухгалтерського обліку. Він був відповідальним за виплату заробітної плати. Рішення про звільнення було в серпні 2023 році, а в наказі про звільнення було вказано, що контроль за виплатою заробітної плати покладається на головного бухгалтера. Що стосується кримінального провадження, то згідно листа поліції, вони не можуть встановити особу, яка є керівником ОСББ. ОСОБА_2 працював за сумісництвом в ОСББ, а основне місце роботи Роменський коледж СНАУ. ОСОБА_2 мешкає в цьому будинку і мешканці зверталися до нього в будь-який день, в тому числі у вихідні, тому кількість відпрацьованих днів більше ніж по графіку. Компенсація невикористаної відпустки становить 10493 грн. Виплата вихідної допомоги передбачена у самому статуті. На питання суду, чому звернувся більше ніж через рік, представник позивача пояснив, що його довіритель сподівався, що виплатять добровільно.

В судовому засіданні представник ОСББ «Горького 248» - Басараб А.Г. пояснив, що ОСОБА_2 , якщо порахувати розмір заробітку, не міг працювати на основному місці роботи, так як він не мав би достатньо часу для виходу на основну роботу. Протягом роботи ОСОБА_2 чомусь не ходив у відпустку, але чому він не ходив, не зрозуміло. Виплата допомоги взагалі не передбачена ні наказом, ні статутом, ні рішенням зборів. Ніде не вказано про розмір виплати допомоги. Якщо вірити інформації бухгалтерії, в період роботи ОСОБА_2 вчасно отримував заробітну плату, було не виплачено лише за останній місяць. Протягом часу роботи ОСББ мешканці не знали розміру заробітку голови ОСББ і бухгалтера. Що перешкоджало ОСОБА_2 отримати належні виплати в час звільнення, він не знає, на його думку перешкод не було. Доступ до документів ОСББ він отримав не відразу, вони забирали у ОСОБА_2 документи на протязі півроку. В ОСББ не було коштів для виплат. Вони оскаржували діяльність ОСББ в суді і можуть надати документи. Для того щоб розібратися в діяльності потрібно було бачити документи. Наприклад, було використано 2 тони «білизни» для місць загального користування, але ніхто з мешканців навіть не чув запаху такого засобу. Інформація в довідках, які надав ОСОБА_2 неправильна, вони таку довідку не оспорювали. Протокол від 30.12.17 року вони не оскаржували і те рішення залишилося діючим до сьогоднішнього часу. Головний бухгалтер у них до цього часу ОСОБА_3 . На його думку компенсація за невикористану відпустку має бути виплачена, але у правильно визначеному обсязі, сума до стягнення, яка в довідці, вони погоджуються на 10492 грн.

В судовому засіданні представник ОСББ «Горького 248» - Мороз Л.О. пояснила, що позивачем не доведено розміру заробітку, який він хоче стягнути. Так, суду не надано належного розрахунку і доказів. Щодо вихідної допомоги її - розмір необґрунтований і нічим не доведений. Також, різні суми компенсації за дні невикористаної відпустки в довідці і в позові. Сума компенсації середнього заробітку завищена безпідставно. Керівник ОСББ був відповідальний за нарахування і виплату йому заробітку і перешкод ніяких для отримання коштів у ОСОБА_2 на час звільнення не було. На питання представника позивача, чи повністю провели розрахунок повідомила, що вони взагалі заперечують будь - які виплати. Сума, яка заявлена розрахована всупереч законодавства про працю. Ці виплати були ОСОБА_2 не отримані навмисно. Свого розрахунку розміру вони не надавали. ОСОБА_2 в ОСББ працював 5 років з 2018 року і жодного разу не ходив у відпустку. Скільки днів була відпустка - не більше 24 днів.

В наказі № 1 від 02.01.2018 року, вказано: «Приступаю до виконання обов`язків голови правління ОСББ «Горького 248» за сумісництвом з 03.01.2018 року на умовах неповного робочого часу (робочі дні: вівторок-п`ятниця, дві години на день - із 19:00 до 21:00) з оплатою праці пропорційно до відпрацьованого часу з посадовим окладом згідно зі штатним розписом.Підстава:протокол засіданняправління ОСББ«Горького 248»від 08.12.2017року (а.с.16). Наказом № 1-к від 07.08.2023 року ОСОБА_2 звільнено з посади Голови правління (керівника) ОСББ «Горького 248». В наказі вказано: «Звільнити ОСОБА_2 з посади голови правління (керівника) ОСББ «Горького 248», у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи, на підставі пункту 5 частини першої етапі 41 КЗпП України з 22 серпня 2023 року. Головному бухгалтеру ОСОБА_3 покладено обов`язок провести належні до виплати нарахування та здійснити остаточний розрахунок з ОСОБА_2 відповідно до чинного законодавства. Контроль за виконанням наказу покладено на Головного бухгалтера ОСББ «Горького 248» ОСОБА_3 . Підстава: протокол загальних зборів проведених 19 липня 2023 року № 8 від 3 серпня 2023 року. Протокол засідання правління від 21 серпня 2023 року» (а.с. 17).

З повідомлення від 22.08.2023 року про нараховані суми, належні працівникові при звільненні виданого Головним бухгалтером ОСББ «Горького 248» ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_2 нараховано: 2512,50 грн. основна заробітна плата; 799,22 грн. - допомога в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю; 21592,47 грн. - компенсація за дні невикористаної щорічної відпустки; 24627,36 грн. вихідна допомога п.5 ст. 41 КЗпП. Всього нараховано: 49532,05 грн. Утримано: ПДФО 8915,77 грн.; Військовий збір 742,98 грн. Всього утримано 9658,75 грн. До сплати: 39873,31 грн. Виплачено заробітної плати за 08/2023 в сумі 2666,34 грн., частину компенсації днів невикористаної щорічної відпустки в сумі 2086,94 грн. Всього виплачено: 4753,28 грн. Належить до виплати на дату звільнення: 35120,03 грн. В повідомленні мається відмітка що ОСОБА_4 отримав дане повідомлення 22 серпня 2023 року (а.с. 18).

В довідці про доходи, яка датована 22.08.2023 року, вказано, що ОСОБА_2 дійсно працював в ОСББ «Горького 248» за сумісництвом та займав посаду Голови (керівника) об`єднання. За червень 2023 року нараховано заробітної плати 4910,80 грн., кількість робочих днів згідно графіку роботи - 22, фактична кількість відпрацьованих робочих днів 26. За липень 2023 року нараховано заробітної плати 4825,60 грн., кількість робочих днів згідно графіку роботи - 21, фактична кількість відпрацьованих робочих днів 25. Всього: 9736,40 грн. Середньоденна заробітна плата складає: 190,91 грн. Середньомісячна заробітна плата складає: 4104,56 грн. Дана довідка складена головним бухгалтером ОСББ «Горького 248» Соловйовою Л.А. (а.с. 19).

Дану довідку суд оцінює критично і до уваги при винесенні рішення не бере, оскільки в наказі від 2 січня 2018 року, згідно якого ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків голови правління ОСББ «Горького 248», вказано що він працює 4 дні в тиждень, з вівторка по п`ятницю, по 2 години. Визначена в довідці кількість робочих днів відповідає загальній кількості робочих днів у вказаних місцях і не відповідає вказаному наказові. Отже, кількість робочих днів, згідно графіку 22 у червні та 21 у липня 2023 року суперечить даному наказу, оскільки правові підстави для встановлення ОСОБА_2 такого графіка роботи відсутні. Згідно вказаного наказу кількість робочих днів ОСОБА_2 в червні 2023 року та в липні 2023 року мала становити 18 та 16 днів відповідно. У випадку перевищення кількості робочих днів, такі зміни мали бути оформлені щонайменше наказом керівника. Проте доказів залучення ОСОБА_2 до робіт у вихідні дні суду не надано.

Що стосується фактичної кількості відпрацьованих робочих днів, на підставі якої нарахована заробітна плата, позивач та його представник не надали суду належних і допустимих доказів, які б могли підтвердити факт переробітку ОСОБА_2 в червні та липні 2023 року. Виплати за роботу у дні не визначені графіком, взагалі мали бути оформлені окремим наказом, що передбачено ч. 3 ст. 71 КЗпП України, в якому мали бути вказані фактичні підстави, з яких особа залучається до роботи у неробочий день та обґрунтування такої потреби. Крім цього, саме в такому наказі має бути визначено спосіб оплати роботи у неробочий день, або ж компенсація шляхом надання іншого дня відпочинку. Позивач та його представник інших доказів на підтвердження роботи позивача понаднормово не надали.

Відповідно до порядку денного загальних зборів ОСББ «Горького 248», проведених 30.12.2017 року, в порядок денний були включені наступні питання: 1. Організаційні питання проведення загальних зборів співвласників ОСББ «ГОРЬКОГО 248» (обрання Голови зборів, секретаря, порядок прийняття рішень). 2. Прийняття рішення про форму управління будинком. 3. Затвердження кошторису ОСББ «ГОРЬКОГО 248» на 2018 рік, затвердження розміру щомісячних внесків співвласників (власників квартир, нежитлових приміщень), визначення порядку їх сплати. 4. Прийняття рішення щодо визначення розміру оплати праці голови правління на підставі п.3 розділу 3 Статуту ОСББ «ГОРЬКОГО 248».

У протоколі по п. 4 рішення зборів, вказано що голова правління ОСББ «Горького 248», який обраний на засіданні правління ОСББ «Горького 248» Максименко О.М. виконує повноваження керівника юридичної особи, який є посадовою особою. Тобто обіймає певну посаду. Тому цілком логічно, що з головою правління ОСББ «Горького 248» ОСОБА_2 необхідно укласти трудовий договір. Підсумками голосування по четвертому питанню порядку денного, встановлено з 03.01.2018 року голові правління ОСББ «ГОРЬКОГО 248» ОСОБА_2 щомісячний посадовий оклад на рівні законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати. До 03.01.2018 року голова правління ОСББ «ГОРЬКОГО 248» ОСОБА_2 виконує свої обов`язки на добровільних засадах без виплати будь-якого матеріального заохочення (а.с. 20-48).

8 грудня 2017 року, рішенням установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , затверджено Статут об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Горького 248», про що вказано у самому статуті. В розділі ІІІ Статутні органи Об`єднання, їхні повноваження та порядок формування» Статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Горького 248», визначено наступне: п. 1 Органами управління Об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія (ревізор) Об`єднання. п. 2. Вищим органом управління Об`єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності Об`єднання. п. 14. До компетенції правління належать: підготовка кошторису, балансу, штатного розкладу Об`єднання та річного звіту; здійснення контролю за своєчасною сплатою співвласниками внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно із законодавством; розпорядження коштами Об`єднання відповідно до затвердженого загальними зборами Об`єднання кошторису; укладення договорів про виконання робіт, надання послуг та здійснення контролю за їх виконанням; ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність об`єднання; скликання та організація проведення загальних зборів співвласників або зборів представників; призначення письмового опитування співвласників та утворення відповідної комісії для його проведення; припинення дій третіх осіб що утруднюють або перешкоджають реалізації прав володіння, користування і розпорядження спільним майном співвласниками. п. 16. Загальні збори обирають з числа правління голову правління. (а.с. 49 54).

З повідомлення № 1664/52-24 від 18.01.2024 року вбачається, що Роменський РВП ГУНП в Сумській області повідомив ОСОБА_2 , що на підставі ухвали слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області справа 585/5245/23 номер провадження 1-кс/585/20/24) відомості внесені до ЄРДР за № 12024205500000016 від 09.01.2024 за ч. 1 ст. 175 КК України. На даний час проводиться досудове розслідування по даному факту, встановлюються можливі свідки і очевидці вчинення кримінального правопорушення, витребовуються документи в відповідних органах і установах, проводиться ряд слідчих дій для встановлення об`єктивних обставин вчинення правопорушення та встановлення особи( осіб) причетних до його скоєння (а.с. 59).

04 січня 2024 року ухвалою слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області постановлено зобов`язати уповноважену особу Роменського РВП ГУНП в Сумській області невідкладно, але не пізніше 24 годин після отримання копії ухвати слідчого судді, внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі поданої ОСОБА_2 заяви про вчинення кримінального правопорушення від 21.12.2023 року (зареєстрована 22.12.2023 року) та розпочати досудове слідство. Зобов`язати уповноважену особу Роменського РВП ГУНП в Сумській області надати ОСОБА_2 витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що підтверджує внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення за його заявою від 21.12.2023 року (зареєстрована 22.12.2023 року) (а.с. 60).

15.10.2024 року між адвокатом Цимбал В.І. та ОСОБА_2 було укладено договір про надання правничої допомоги (а.с.62).

Згідно з копії роздруківки на IBAN з карткового рахунку (№ посилання НОМЕР_2 ) від 16.10.2024 року Максименко О.М. сплачено адвокату 7200 грн. за правничу допомогу адвоката (а.с.63 зв.).

4 квітня 2025 року від представника позивача, через канцелярію, до суду надійшли письмові пояснення з додатками: протокол № 1 засідання правління ОСББ «Горького 248» від 08.12.2017; типовий статут ОСББ; виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та інш. В судовому засіданні 9 квітня 2025 року, на питання суду, представник позивача повідомив, що заяв і клопотань не має. За таких обставин, суд не приймає надані представником позивача докази - протокол № 1 засідання правління ОСББ «Горького 248» від 08.12.2017 і типовий статут ОСББ, оскільки представник позивача клопотання про залучення даних доказів не заявляв ні в поясненнях, разом з якими надав ці документи, ні в судовому засіданні. Крім цього, дані докази подані вже після початку судового розгляду по суті, а представник позивача є професійним адвокатом і йому мають бути відомі положення ст.81 ЦПК України, згідно яких позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Проте представник позивача не тільки не заявляв клопотання про залучення до справи доказів а і не вказав причин подання доказів з пропуском строку та не обґрунтував неможливості подання даних доказів своєчасно. Проте представник позивача не обґрунтував причини несвоєчасного подання доказів та неможливості їх надання у визначений законом строк.

Відповідно дост.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимогст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.2ст.2 КЗпП Українипрацівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Частинами 1, 4, 5 ст.43Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За змістом норм ч. 1 ст. 1 Закону України«Про оплатупраці» тач.1, 2 ст. 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно положень ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» - оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в ч. 5 ст.97 КЗпП України.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Частиною 3 ст. 71 КЗпП України визначено, що залучення працівників (крім домашніх працівників) до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) роботодавця.

Відповідно ст. 72 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правиламистатті 107цього Кодексу.

Відповідно до ст.74КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Згідно вимог ч. 1 ст. 83 КЗпП Українита ст.24 Закону України «Про відпустки» - у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно ст. 102-1 КЗпП України сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи. Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Відповідно до ст.115КЗпПУкраїни заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 1 статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Відповідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Відповідноч.1,ч. 2ст.233КЗпП України працівникможе звернутисяіз заявоюпро вирішеннятрудового спорубезпосередньо досуду втримісячний строкз дня,коли віндізнався абоповинен бувдізнатися пропорушення свогоправа,крім випадків,передбачених частиноюдругою цієїстатті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні(стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

В позовній заяві позивач та його представник не обґрунтували підстав, з яких заявлена позовна вимога про стягнення заборгованості з виплати вихідної допомоги в сумі 24627 грн. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що виплата вихідної допомоги передбачена статутом ОСББ, проте не вказав розділу і пункту статуту, де передбачено виплату вихідної допомоги.

В той же час, стаття 44 КЗпП України визначає, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених упункті 6 статті 36тапунктах 1,2і6 статті 40,пункті 6частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38і39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених упункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

В наказі про звільнення ОСОБА_2 вказано, що він звільнений у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи на підставі п.5) ч.1 ст. 41 КЗпП України.

Постановою Великої ПалатиВерховного Суду від 10 липня 2024 року у справі №573/1020/22,провадження № 14-40 цс 23 встановлено наступне:

Велика Палата Верховного Суду акцентує увагу на тому, що за змістом цього Закону № 1255-VII ця норма запроваджена з 01 червня 2014 рокуз метою покращення умов для здійснення інвестиційної діяльностіта надає товариству право розірвання трудового договору унаслідок припинення повноважень посадових осіб (пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України).

Отже, ці правові норми тісно взаємопов`язані, доповнюють одна іншу, їх треба розуміти та застосовувати системно.

Щодо сфери застосування частини третьої статті 99 ЦК України і пункту 5 частини третьої статті 41 КЗпП України.

Ключовою новелою Закону № 1255-VII є внесення змін до КЗпП України, а саме: доповнення частини першої пунктом 5 статті 41 КЗпП України новою підставою звільнення - припинення повноважень посадових осіб.

Як указали автори в пояснювальній записці до відповідного урядового законопроєкту, його розробили на виконання Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 року «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» та Плану заходів щодо підвищення показників України у рейтингу Світового банку та Міжнародної фінансової корпорації «Ведення бізнесу».

Послалися на те, що економічна ситуація в Європі і загалом у світі складається таким чином, що без залучення інвестицій будь-якій країні буде важко виходити із кризи та досягти нового, якісного рівня економічного розвитку. Залучення інвестицій у реальний сектор економіки, як це прийнято у розвинених країнах, здійснюється у тому числі через залучення коштів дрібних інвесторів (міноритарних акціонерів). Але жоден інвестор не вкладатиме свої кошти, якщо не буде впевнений у їх захищеності та ефективному використанні, що у свою чергу пов`язано з наданням йому можливостей контролювати та впливати на менеджмент підприємства, де він є акціонером (учасником).

Пункт 3 частини першої Закону № 1255-VII одночасно частину третю статті 99 ЦК України виклав у такій редакції: «3. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень». У такий спосіб держава надалаінвесторам господарських товариствправо на свій розсуд (без пошуку причин) звільняти посадових осіб товариства, встановлюючи таким чином повний контроль над ним.

Оскільки Закон № 1255-VII був прийнятийз метою захисту прав інвесторів,можна підсумувати, що дія норми пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України поширюється лише на посадових осіб юридичної особи - виконавчого органу товариства, членів наглядової ради акціонерного товариства та загалом посадових осіб будь-якого господарського товариства, а також інших осіб товариства, наділених організаційно-розпорядчими чи адміністративно-функціями.

Діючи послідовно, законодавець для такого випадку передбачив додаткову підставу для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України - припинення повноважень посадових осіб.

Отже, додаткова підстава розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, передбачена пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, - припинення повноважень посадових осіб поширюється лишена членів виконавчого органу господарських товариств.

Склалася усталена практика Верховного Суду застосування пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України. Це питання неодноразово було предметом вирішення Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у постановах від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20), від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20), від 14 вересня 2021 року у справі № 490/4465/18 (провадження № 14-30цс21) та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 23 січня 2023 року у справі № 766/23789/19 (провадження № 61-3796сво 21), від 07 червня 2023 року у справі № 569/24685/18 (провадження № 61-3336св23).

Щодо визначення критерію застосування частини третьої статті 99 ЦК України і пункту 5 частини третьої статті 41 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що як КЗпП України, так і ЦК України визначають чіткий критерій можливості застосування пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, який полягає у порядку створення юридичної особи.

По перше, відповідно до частини другої статті 81 ЦК України юридичні особи залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Ця норма права містить вказівку на одну зі складових порядку створення юридичних осіб публічного права. У частині третій статті 81 ЦК України вказується, що в ЦК України встановлюється порядок створення виключно юридичних осіб приватного права, тоді, як порядок створення юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.

За частиною другою статті 169 ЦК України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Однією з ознак юридичної особи публічного права є реалізація публічних інтересів держави чи територіальної громади.

Головна відмінність між ними полягає в тому, що юридичні особи приватного права створюються на підставі установчих документів (статуту або засновницького договору, якщо інше не встановлено законом) рівноправними суб`єктами на договірних засадах, що й визначає приватноправовий характер їх взаємовідносин.

Юридичні особи публічного права створюються на підставі розпорядчого акта Президента України, органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування.

Під час здійснення своєї діяльності юридичні особи приватного права керуються главою 8 підрозділу 2 розділу ІІ ЦК України та іншими спеціальними законами.

Діяльність юридичних осіб публічного права визначена Конституцією України та спеціальними законами, зокрема Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації».

По друге, статті 96-1-100 ЦК України (зі статтею 99 включно) регулюють діяльність учасників корпоративних відносин у вигляді товариства.

Текстуальний системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що критеріями застосування частини третьої статті 99 ЦК України і пункту 5 частини третьої статті 41 КЗпП України є:

- порядок створення юридичної особи (юридична особа приватного права)

- форма організації (товариство).

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, які викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі № 815/3200/16 (адміністративне провадження № К/9901/19991/18), від 06 серпня 2020 року у справі № 186/294/16-а (адміністративне провадження № К/9901/10359/19), зазначивши, щоповноваження посадових осіб публічного права, зокрема органів державної влади та місцевого самоврядування, припиненню на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України не підлягають.

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень підкреслила, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні (пункт 49).

Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм.

На забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 05 грудня 2018 року у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43, 44) і № 818/1688/16 (пункти 44, 45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44, 45), від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (пункт 24), від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23), від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (пункт 48), від 30 червня 2020 року у справах № 264/5957/17 (пункт 41) і № 727/2878/19 (пункт 39), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (пункт 35), від 9 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 (пункти 58, 59), від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 40), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 41), від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18 (пункт 29), від 08 червня 2021 року у справах № 346/1305/19 (пункт 32) та у справі № 487/8206/18 (пункт 95), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 7.19), від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункт 34), від 02 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18 (пункт 90), від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (пункт 31), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (пункт 49), від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (пункт 45).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що вона відступає не від постанов у конкретних справах, а від висновку щодо можливості застосування пункту 5 частини третьої статті 41 КЗпП України у подібних відносинах. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах.

Відсутність згадки повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц).

За таких обставин, з урахуванням наведеного вище висновку ВС, суд вважає що підстави для стягнення заборгованості з виплати вихідної допомоги в розмірі 24627, 36 грн. відсутні, оскільки застосування при звільнені ОСОБА_2 п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗПП України є безпідставним, так як він не є спеціальним суб`єктом, а ця норма права стосується лише члена виконавчого органу господарських товариств (правління, дирекція тощо), яким ОСББ не є. Відповідно відсутні і правові підстави для стягнення виплати, на які особа не має права.

Крім цього, вирішуючи даний спір, суд вважає, що він не підлягає задоволенню, оскільки позивач був призначений на посаду винесеним ним же наказом, але даний наказ суперечить статуту ОСББ, оскільки голову правління ОСББ обирають загальні збори, а загальні збори рішення про обрання головою ОСББ ОСОБА_2 не приймали і дане питання навіть не виносилося на голосування. Навіть за умови того, що ОСОБА_2 був правомірно обраний зборами правління ОСББ на посаду, відповідно типового статуту ОСББ, його повноваження мали бути підтверджені рішенням загальних зборів ОСББ про обрання голови правління, прийнятим на перших зборах, як це передбачено статутом. Отже, з часу проведення зборів ОСББ, на яких його не було обрано головою ООББ, - 30 грудня 2017 року, ОСОБА_2 не міг вважатися головою правління ОСББ і виносити наказ про вступ до виконання обов`язків голови правління ОСББ.

Окремою підставою для відмови у задоволенні позову могла би виступити та обставина, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, який визначений ч. 2 ст. 233 КЗПП, так як ОСОБА_2 одержав повідомлення про суми нараховані та виплачені йому при звільненні 22 серпня 2023 року, отже строк звернення до суду сплив 22 листопада 2023 року, а позивач звернувся до суду лише 24 жовтня 2024 року і не просив суд поновити строк позовної давності та не обґрунтовував поважності причин звернення до суду з позовом поза межами строку позовної давності. Проте, суд не вбачає підстав для задоволення позову по суті заявлених вимог, у зв`язку з чим суд не застосовує строк позовної давності.

Оскільки, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову по суті, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 55, 124 Конституції України, ст.ст. 3, 10, 11, 76, 81, 89, 141, 209, 229, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.116 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 ,який дієв інтересах ОСОБА_2 ,до Об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку «Горького248»про стягненнякомпенсації заневикористані днівідпустки,вихідної допомоги,середнього заробіткуза часзатримки в проведенні розрахункупри звільненніпрацівника тасудових витрат- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п.15.5) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 17 квітня 2025 року.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга