Рішення № 126712183, 17.04.2025, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/139/25 Провадження № 2/724/206/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2025 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Єфтеньєва О.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Банарюк К.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Хотин Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: моторне (транспортне) страхове бюро України про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, завданої ДТП,-

В С Т А Н О В И В:

До Хотинського районного суду Чернівецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: моторне (транспортне) страхове бюро України про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, завданої ДТП.

В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначає, що 19.08.2024 року в м. Хотин по вулиці Воїнів Визволителів, мало місце ДТП за участю транспортного засобу Mitsubishi Lancer д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 року випуску та транспортного засобу ВАЗ 21121, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_3 являється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В результаті пошкодження транспортного засобу Mitsubishi Lancer д.н.з. НОМЕР_3 , 2008 року випуску, ОСОБА_1 , було завдано матеріальні збитки, таким чином остання являється потеплілою.

Вказує, що відповідно до постанови Хотинського районного суду Чернівецької області від 18.11.2024 року у справі №724/3062/24 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Після того як ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП, ОСОБА_1 звернулася із заявою до МТСБУ про страхове відшкодування матеріальної шкоди завданої під час дорожньо-транспортної пригоди, однак на даний час останній страхові виплати не виплачені тому остання звертається до суду.

Зазначає, що відповідно до висновку експерта від 30.09.2024 року №10/CЕ вартість матеріального збитку, завданого в результаті пошкодження автомобіля марки «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_4 , внаслідок ДТП, станом на 30.09.2024 рік становить 193 843,00 гривень. Так на даний час вартість матеріального збитку, завданого ДТП, яке мало місце 19.08.2024 року ОСОБА_1 - власнику автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_5 , становить 193 843 гривень. Разом з цим ОСОБА_1 понесено витрати на проведення автотоварознавчої експертизи колісного транспортного засобу в сумі 3 864 гривень.

Крім цього вказує, що ОСОБА_1 було завдано також моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку із вчиненням ОСОБА_2 ДТП. Відшкодування перенесених нею за цей період моральних, психічних, фізичних і душевних переживань та страждань, непомірно великих витрат немайнового характеру внаслідок психічного впливу неправомірних дій вона вбачає у матеріальному еквіваленті розміру заподіяної їй моральної шкоди. Розмір моральної шкоди оцінений в тому числі і з урахуванням відношення ОСОБА_2 , який протягом всього часу з моменту скоєння останніми ДТП до цього часу жодного разу не звернувся до ОСОБА_1 , не запропонував останній своєї допомоги, не відшкодував завдані збитки, не вибачився перед ОСОБА_1 та не поцікавився, яким чином відбувається її життя, які проблеми вона долає у зв?язку протиправними винними діями ОСОБА_2 .

Разом з цим, моральна шкода також полягає в тому, що ОСОБА_1 була та наданий час також позбавлена можливості користуватися власним транспортним засобом, в наслідок чого виникли труднощі в добиранні на роботу. Враховуючи вищезазначене, розмір заподіяної ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої ОСОБА_2 внаслідок скоєння ним ДТП, ОСОБА_1 оцінює в 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень, це сума, яка необхідна для того, щоб хоч якимось чином загоїти отримані душевні страждання та моральні переживання, які ОСОБА_1 отримала, а також відновити свій психологічний стан.

Враховуючи вище викладене представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірів 197707 грн., моральну шкоду в розмірі 50000 грн., витрати на правову допомогу та судовий збір.

02.04.2025 від представника третьої особи Моторного (транспортного) страхового бюро України Висоцької Х.О. надійшли письмові пояснення, в яких вона посилається на те, що 09.12.2024 року представник Позивача звернувся до МТСБУ (МТСБУ трактує поданий документ саме як повідомлення про ДТП, оскільки такий документ не містив усіх необхідних даних, визначених у вимогах до змісту заяви про страхове відшкодування). Після чого, МТСБУ направило доручення своєму представнику для проведення огляду пошкодженого транспортного засобу Позивача.

02.01.2025 року МТСБУ повідомило Позивача про потребу у наданні додаткових документів, необхідних для прийняття рішення МТСБУ щодо здійснення на її користь відшкодування. Копії вказаних вище документів додано до позову. 07.01.2025 року Представник Позивача надав запитувані документ. 15.01.2025 року було проведено огляд транспортного засобу представником МТСБУ, результати такого зафіксовані в акті огляду транспортного засобу. Після чого було проведено автотоварознавче дослідження, за результати якого було складено звіт № 42-2909 від 29.01.2025 року.

Відповідно до змісту такого звіту: вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без врахування зносу становила 248 904,14 грн.; значення коефіцієнта фізичного зносу становило 0,7; вартість ремонтно-відновлювальних робіт становила 19 595,00 грн.; вартість необхідних для ремонту матеріалів становила 22 432,88 грн.; вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту становила 206 876,26 грн.

Тобто, експерт не визначив вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з врахуванням зносу, однак визначив всі необхідні показники для здійснення такого розрахунку.

Тому, працівники відділу експертиз МТСБУ, з метою визначення розміру заподіяної Позивачу шкоди та розміру регламентної виплати, здійснили розрахунки відповідно до формули, на підставі змісту звіту автотоварознавчого дослідження, а саме: Сврз =19 595,00+22 432,88+206 876,26х(1-0,7) = 104 090,758 грн.

03.03.2025 року МТСБУ було прийнято рішення (наказ № 3.1/5840) про здійснення на користь Позивача регламентної виплати у сумі 104 090,76 грн., в якості відшкодування шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу. 04.03.2025 року на виконання вказаного вище наказу, МТСБУ здійснило відшкодування на користь Позивача у затвердженому розмірі. Таким чином, МТСБУ виконало свої зобов`язання перед Позивачем в повному обсязі, що відповідно до ч.1 ст.599 ЦК України (зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином), є підставою припинення зобов`язання між МТСБУ та Позивачем.

Також зазначає, що у висновку експерта № 10/СЕ від 30.09.2024 року, на який посилається Позивач, експерт визначив вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з врахуванням зносу у сумі 93 150,04 грн., що є навіть менше, ніж сплачено МТСБУ.

Позивач просить стягнути на її користь вартість проведення авто товарознавчого дослідження у сумі 3 864,00 грн. Така вимога не може бути стягнула з МТСБУ, оскільки оцінка за замовленням Позивача була проведена раніше ніж вона звернулася до МТСБУ. Натомість, МТСБУ виконало свій обов`язок, щодо направлення представника для проведення огляду та визначення розміру шкоди.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області 17.01.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи до підготовчого засідання.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 11.02.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному порядку.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, позивач надала суду заяву в якій просила суд слухати справу у її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовільнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Представник третьої особи в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог та стягнути на користь МТЗБУ витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У зв`язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, в порядку заочного розгляду, по наявним в справі матеріалам.

З урахуванням наведених обставин, та відповідно до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди.

Так судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 .

12.06.2024 року між ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-221467667, на підставі якого ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» взяло на себе зобов`язання відшкодовувати нанесену шкоду третім особам під час експлуатації водієм транспортного засобу марки Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску.

Постановою Хотинського районного суду Чернівецької області від 18.11.2024 року визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ст.122-4, ст.124 КУпАП та на підставі ст. 36 КУпАП, визначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Із вказаної постанови встановлено, що ОСОБА_2 19 серпня 2024 року о 09:20 год. в м.Хотин, по вул. Воїнів Визволителів, Дністровського району Чернівецької області, повторно протягом року, керував транспортним засобом ВАЗ 21121, д.н.з. НОМЕР_7 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом, чим порушив вимоги п.2.1 «а» Правил дорожнього руху України. Він же, 19 серпня 2024 року о 09:20 год. в м.Хотин, по вул. Воїнів Визволителів, Дністровського району Чернівецької області, керуючи транспортним засобом ВАЗ 21121, д.н.з. НОМЕР_7 , при виїзді з другорядної дороги на вул.Воїнів Визволителів, не надав дорогу транспортному засобу MITSUBISHI LANSER д.н.з. НОМЕР_8 під керування водія ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі вул.Воїнів Визволителів та скоїв зіткнення, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.п.16.13, 10.2 Правил дорожнього руху України. Він же, 19 серпня 2024 року о 09:20 год. в м.Хотин, по вул. Воїнів Визволителів, біля будинку №31, Дністровського району, Чернівецької області, керуючи транспортним засобом ВАЗ 21121, д.н.з. НОМЕР_7 та скоївши дорожньо-транспортну пригоду, а саме: при виїзді з другорядної дороги на вул.Воїнів Визволителів, не надав дорогу транспортному засобу MITSUBISHI LANSER д.н.з. НОМЕР_8 під керування водія ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі вул.Воїнів Визволителів та скоїв з ним зіткнення, після чого залишив місце дорожньо транспортної пригоди, чим порушив вимоги п.2.10 (а) Правил дорожнього руху України.

В силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи справу, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Отже наявність вини у діях ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди у даному випадку встановлена і не підлягає доказуванню.

Як вбачається із висновку експерта № 10/СЕ від 30.09.2024 року вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 19.08.2024 року, станом на момент проведення дослідження визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження, що складає 193843,00 грн. Відновлювати автомобіль Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді , що сталася 19.08.2024 року за принципом внеску та найбільш ефективного використання є економічно недоцільно, тому що сума вартості відновлювального ремонту без урахування зазначення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ більша за ринкову вартість КТЗ.

Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику Колісного транспортного засобу № 42-2909 складеного на замовлення МТСБУ від 29.01.2025 року вбачається, що ринкова вартість транспортного засобу Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 198232,16 грн., вартість відновлювального ремонту 248904,14 грн., вартість матеріального збитку 198232,16 грн.

За правилами ст.15 та ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Системний аналіз статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин та втратив чинність 01 січня 2025 року, регулював відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і був спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст.6 Закону страховим випадком є ДТП,що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У пункті 22.1 ст.22 Закону вказано, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, Моторне (транспортне) страхове бюро України у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 30 Закону також визначено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Водночас, згідно з підпунктом "а" п.41.1 ст. 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, окрім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 ст.1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Як вбачається із платіжної інструкції № 5459 від 04.03.2025 Моторне (транспортне) страхове бюро України виплатило позивачу ОСОБА_1 регламентні виплати у сумі 104090,76 грн. в якості відшкодування шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу.

Як роз`яснено у пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

За таких обставин, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить висновку, що шкода була завдана позивачу джерелом підвищеної небезпеки внаслідок вчинення ДТП, проте враховуючи часткове відшкодування шкоди моторним (транспортним) страхове бюро України в розмірі 104090,76 грн. та те, що оплата послуг експерта в розмірі 3864 грн. відноситься до судових витрат, то суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди слід задовольнити в розмірі 89752,24 грн.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Із статті 23 ЦК України слідує, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказала, що їй було завдано моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку із вчиненням ОСОБА_2 ДТП. Відшкодування перенесених нею за цей період моральних, психічних, фізичних і душевних переживань та страждань, непомірно великих витрат немайнового характеру внаслідок психічного впливу неправомірних дій вона вбачає у матеріальному еквіваленті розміру заподіяної їй моральної шкоди. Розмір моральної шкоди оцінений в тому числі і з урахуванням відношення ОСОБА_2 , який протягом всього часу з моменту скоєння останніми ДТП до цього часу жодного разу не звернувся до ОСОБА_1 , не запропонував останній своєї допомоги, не відшкодував завдані збитки, не вибачився перед ОСОБА_1 та не поцікавився, яким чином відбувається її життя, які проблеми вона долає у зв`язку протиправними винними діями ОСОБА_2 .

Згідно з положеннями ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особи неправомірними діями, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Постановою Пленуму ВС України від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», пунктом 5 роз`яснено, що суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 5 постанови Пленуму ВС України від 31.03.1995р. № 4, розглядаючи позов про відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати, за яких обставин і якими діями вони завдані, яким є ступень вини заподіювана, в якій грошовій сумі потерпілий вказує на пов`язані з ними втрати та з чого при цьому виходить.

Згідно роз`яснень, даних у пункті 9 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України із змінами, внесеними постановою № 5 від 25 травня 2001 року, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до роз`яснень, наданих Пленумом ВС України, моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, при настанні інших негативних наслідків.

Так, враховуючи обставини, при яких позивачу була завдана моральна шкода у зв`язку з даною подією, глибину, тяжкість та тривалість моральних страждань, зокрема: дана подія порушила її звичайний ритм життя, вплинула на реалізацію її намірів, спричинила її підвищене нервове та психологічне навантаження. Крім того, позивач була позбавлена можливістю користуватися автомобілем.

Тому, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача у відшкодування завданої моральної шкоди 10 000 грн, задовольнивши позов у цій частині частково.

Що стосується вимоги про стягнення судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2477,07 грн.

Крім цього, згідно рахунку № 106 від 25.09.2024 року позивачем сплачено СП «Західно-Український Експертно-Консультативний центр» кошти за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи в розмірі 3864,00 грн.

Також, представник позивача просить стягнути витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу, які оцінює у розмірі 60000,00 грн. та судовий збір.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 17.10.2014, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Також, діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

В даному випадку позивач підтверджує понесення ним витрат на професійну правничу допомогу підтверджуються наступними доказами, а саме: договір про надання правової допомоги від 15.09.2024, ордером про надання правничої допомоги серії СЕ № 1092110; актом про надання послуг правничої допомоги від 02.01.2025 року та квитанцією № 15/09/24.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

При цьому слід відзначити, що чинний ЦПК встановлює такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Зважаючи на обсяг наданих правничих послуг та виконаних робіт, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності правничих послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає за можливе стягнути розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 32000,00 грн., а саме (8000 грн. консультація щодо характеру спірних правовідносин та вивчення та правовий аналіз матеріалів справи; 4000 грн. збір матеріалів у справі про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, завданої ДТП; 4000 грн. адвокатський запит від 24.09.2024 до ЗУКТЦ; 6000 грн. заява до МТСБУ про страхове відшкодування матеріальної шкоди завданої під час дорожньо-транспортної пригоди; 10000 грн. складання позовної заяви про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, завданої ДТП) Такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

Згідно ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов задоволено частково на суму 99752,24 грн. (матеріальну шкоду в розмірі 89752,24 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.), що складає 40,27 % від ціни позову (247 707 грн.), тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати в розмірі 15439,95 грн. ((2477,07 грн. + 3865,00 грн. + 32000,00 грн.) * 40,27 %).

Крім цього, з відповідача на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України слід стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 грн.

На підставі ст.ст. 11, 16, 22, 1166, 1167, 1187, 1188, ЦК України, суд керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279, 280 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: моторне (транспортне) страхове бюро України про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, завданої ДТП задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_10 ) матеріальну шкоду в розмірі 89752,24 грн. (вісімдесят дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят дві гривні 24 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_10 ) моральну шкоду в розмірі 10000 грн. (десять тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_10 ) судові витрати в розмірі 15439,95 грн. (п`ятнадцять тисяч чотириста тридцять дев`ять гривень 95 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_9 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (адреса місця знаходження: м. Київ, Русанівський бульвар, 8, код ЄДРПОУ 21647131) витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення (в порядку ст. 284 ЦПК України) може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20-ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 17.04.2025 року.

Суддя: Олександр Георгійович ЄФТЕНЬЄВ