Рішення № 126712069, 18.04.2025, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/518/23

Провадження № 2/708/6/252

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2025 року м. Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Попельнюха А.О.,

з участю:

секретарів судового засідання Лисенко І. В., Омельченко Ю. М.,

позивача ОСОБА_1 ,

прокурора Бордуніс О. П.,

представника відповідача Яроша С. В. (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Чигиринського районного суду Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Черкаської області, Черкаської окружної прокуратури, Державної Казначейської служби України про визнання рішень, дій (бездіяльності) органів прокуратури (неправомірними) незаконними та відшкодування матеріальної, моральної шкоди, заподіяної (неправомірними) незаконними рішеннями, діями (бездіяльністю) органів прокуратури та

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання рішень, дій (бездіяльності) органів прокуратури (неправомірними) незаконними та відшкодування матеріальної, моральної шкоди, заподіяної (неправомірними) незаконними рішеннями, діями (бездіяльністю) органів прокуратури. В обґрунтування поданого позову зазначив, що наказом головного лікаря Чигиринської районної лікарні № 29§2 від 05.05.2009 ОСОБА_2 начальнику штабу МСЦО ОСОБА_3 за ненадання звіту за 2008 рік та не доопрацювання робочої документації з питань МСЦО району з відповідним донесенням ГУОЗ та МК оголошена догана.

За результатами прокурорської перевірки на адресу головного лікаря Чигиринської ЦРЛ ОСОБА_2 був внесений протест.

На підставі наказу головного лікаря Чигиринської районної лікарні № 55 кл від 31.07.2009 дружина позивача ОСОБА_3 була звільнена з роботи «за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, п. 3 ст. 40 КЗпП України». Наслідком таких дій було звернення ОСОБА_3 до суду.

15.09.2009 головний лікар Чигиринської ЦРЛ Андрущенко О. О. надав до суду наказ № 55§ 1 від 15.09.2009 «Про відміну наказу від 05.05.2009 № 29§2 «Про оголошення догани ОСОБА_3 », а також наказ № 67 кл від 15.09.2009 «Про поновлення на роботі ОСОБА_3 ».

В цей же день, а саме 15.09.2009, президією Чигиринської районної ради прийнято рішення № 60-5/? «Про упорядкування структури та штатного розпису Чигиринської ЦРЛ», яким рекомендовано головному лікарю Чигиринської центральної районної лікарні (Тамку А. М.) провести заходи щодо упорядкування структури та штатного розпису установи.

05.10.2009 головним лікарем Чигиринської ЦРЛ ОСОБА_4 на підставі вказаного рішення президії Чигиринської районної ради був виданий наказ № 76 кл від 05.10.2009 «Про скорочення штату працівників Чигиринської центральної районної лікарні».

Згідно наведеного наказу було прийнято рішення про скорочення з 05.10.2009 штату працівників лікарні на 7,25 одиниць із затвердженням переліку виключених зі штатного розпису посад та професій у зв`язку зі скороченням штатів та затвердженням штатного розпису на 2009 рік в новій редакції. Додатком до наказу було визначено, що до переліку виключених зі штатного розпису посад увійшли посада начальника штабу медичної служби цивільної оборони, яку обіймала дружина позивача ОСОБА_3 , а також посада юрисконсульта, яку обіймав позивач особисто.

Сприймаючи такі дії як намір незаконно звільнити ОСОБА_1 та його дружину позивач звернувся до прокуратури Чигиринського району щодо проведення перевірки законності видачі головним лікарем Чигиринської ЦРЛ Тамком А. М. наказу № 76 кл від 05.10.2009 «Про скорочення штату працівників Чигиринської центральної районної лікарні».

Листом від 04.12.2009 за вих. № 07/1-106зв-09 прокуратура Чигиринського району Черкаської області повідомила позивача, що проведеною перевіркою встановлено, що рішенням Чигиринської районної ради, комунальною власністю якої являється Чигиринська ЦРЛ, з метою економічного та раціонального використання бюджетних коштів, головному лікарю цієї лікарні рекомендовано провести заходи щодо упорядкування структури та штатного розпису установи. На виконання такого рішення і був виданий наказ про скорочення штату. Відповідно до додатку наказу посада юрисконсульта, яку обіймав ОСОБА_1 , вивільнилася зі штатного розпису посад та професій у зв`язку зі скороченням штату.

Звертаючись до прокуратури позивач та його дружина розраховували, що прокуратурою буде здійснено належну прокурорську перевірку, а за її наслідками буде внесений відповідний документ прокурорського реагування, проте на думку ОСОБА_1 йому була надана необґрунтована відповідь, що на його переконання було обумовлено перебуванням на посаді головного лікаря ОСОБА_4 , який мав можливість впливати на різні органи та їх посадових осіб.

З аналізу відповіді Прокуратури Чигиринського району Черкаської області Добровольський А. В. дійшов висновку, що рішення про упорядкування структури та штатного розпису лікарні було прийнято на пленарному засіданні Чигиринської районної ради, натомість у самому листі міститься посилання на рішення президії Чигиринської районної ради. Відповідно перевірка за його зверненням не проводилася, оскільки наказ про скорочення штату головним лікарем лікарні винесений на підставі неіснуючого рішення.

У серпні 2010 року ОСОБА_1 до прокуратури подав заяву,у якій просив провести прокурорську перевірку законності його звільнення, а також притягнути до кримінальної відповідальності головного лікаря ОСОБА_4 за скоєння ним злочину, передбаченого ст. 172 КК України грубе порушення законодавства про працю. Під час проведення цієї перевірки прокуратурою району був залучений державний інспектор інспекції праці Верченко І. В. Залучений прокуратурою інспектор під час перевірки не виявив порушень та не зазначив про відсутність рішення сесії Чигиринської районної ради щодо скорочення штату працівників Чигиринської ЦРЛ, відсутність документів, які б економічно обґрунтовували необхідність проведення скорочення штату працівників лікарні, відсутність належним чином затвердженого штатного розпису з відповідними змінами у ньому станом на 13.12.2009, на надав оцінки наказу головного лікаря щодо законності та обґрунтованості підстав для видачі наказу про скорочення штату працівників лікарні, не було проаналізовано питання про перебування на посаді техніка особи із юридичною освітою, не були виявлені порушення трудового законодавства під час прийняття на роботу особи із кваліфікацією «юрист» після скорочення посади юрисконсульта.

Відповідно повторно проведена перевірка органами прокуратури за заявою ОСОБА_1 в 2010 році не виявила порушень трудового законодавства та не було ініційовано притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

Оскільки наведені дії на переконання позивача були обумовлені наявною зацікавленістю у кінцевому результаті проведення перевірок у поданій 05.05.2012 заяві до прокуратури району Добровольський А. В. ініціював проведення перевірки у його присутності. Під час її проведення позивачеві не надавали можливість ознайомлюватися із документами, на його зауваження прокурор не реагувала, а згодом обмежили його участь під час перевірки та продовжила її проведення без участі заявника. На переконання ОСОБА_1 такі дії обумовлені особистою зацікавленістю прокурора Бордуніс О. П. у кінцевому результаті перевірки виявленням нею листа із резолюцією головного лікаря, за наслідками дослідження якого ОСОБА_1 міг отримати підтвердження про фактичне виконання обов`язків юрисконсульта іншою особою, працевлаштованою після його звільнення на посаду техніка.

Крім того, після включення з 01.01.2011 до штатного розпису Чигиринської ЦРЛ посади юрисконсульта лікарня не надала інформацію про попит на робочу силу (наявну вакансію) юрисконсульта, оскільки юрисконсульт був у лікарні ще з 05.05.2010.

Рішення президії Чигиринської районної ради не може бути підставою для проведення скорочення штату працівників, оскільки такий орган не є уповноваженим.

У додатку до наказу МОЗ № 33 від 23.02.2000 визначені штатні нормативи центральних та районних лікарень сільських районів, відповідно до яких до штату центральних районних лікарень включена посада юрисконсульта на 0,5 ставки, починаючи від 150 ліжок в стаціонарі медичного закладу. Тому ОСОБА_1 переконаний, що за таких умов головний лікар ОСОБА_4 мав право лише перевести його на 0,5 ставки юрисконсульта, повідомивши про зміну істотних умов праці за 2 місяці.

Не погоджується позивач також із висновками прокуратури і в частині наявності у головного лікаря можливості змінювати штатний розпис або вводити посади не передбачені штатними нормативами для даного закладу і межах фонду оплати праці. Така незгода позивача зводиться до прийняття на роботу іншої особи з вищою юридичною освітою після його звільнення з посади та скорочення посади юрисконсульта.

Під час надання відповіді від 27.06.2012 прокуратурою було зазначено, що фактам, викладеним у зверненні до прокуратури, вже надана правові оцінка судом та прийняті рішення, які набрали законної сили. Зокрема рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 11.08.2011 у справі № 2-275/11, залишеного в силі ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 06.10.2011, встановлений факт законності скорочення в Чигиринській центральній районній лікарні посади юрисконсульта. Натомість у наданій відповіді прокуратура не зазначає доказів неможливості виконання ОСОБА_5 роботи юрисконсульта за період відсутності у штатному Чигиринської ЦРЛ з 01.01.2010 до 31.12.2010 посади юрисконсульта.

Також не врахували працівники прокуратури, що висновки суду суперечать ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки суддя Чигиринського районного суду Черкаської області, діючи в інтересах посадових осіб Чигиринської районної ради та Чигиринської ЦРЛ, умисно постановила у вказаній цивільній справі завідомо неправосудне рішення, чим скоїла злочин, передбачений ст. 375 КК України. Натомість, не зважаючи на наведене, кримінальна справа щодо судді порушена не була.

Не була під час перевірки оцінена законність рішення Чигиринської районної ради від 25.07.2007 № 12-16/? «Про доручення президії районної ради», яким президії надані повноваження вирішувати питання щодо призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до спільної власності територіальних громад району та встановлювати розміри стимулюючих доплат.

Два поставлених ОСОБА_1 питання у заяві від 30.05.2012 щодо можливості виконання ОСОБА_5 , яка має вищу юридичну освіту і не має технічної освіти, роботи техніка у лікарні, та яку саме роботу виконувала вона у період часу з 05.05.2010 до 31.12.2010 на посаді техніка, залишилися без відповіді під час проведення перевірки прокуратурою.

За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що Прокуратурою Чигиринського району не проводилася повна, об`єктивна та всебічна перевірка його заяви від 30.05.2012, під час надання відповіді йому лише продублювали висновки суду за наслідками розгляду цивільної справи № 2-275/11. Хоча на його переконання зазначене рішення суду базується на фальсифікованих документах, тому не може бути законним. Тому посилання на нього у наданій відповіді є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 06.10.2011, то наведені у ній висновки не відповідають дійсності, оскільки обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 посилався на підписання наказу про скорочення штату працівників лікарні особою, яка незаконно призначена на посаду головного лікаря. Під час розгляду справи суд дійшов висновку, що головний лікар діяв у межах наданих йому повноважень та був призначений на посаду відповідним рішенням уповноваженого суб`єкта, у свою чергу законність його призначення не є предметом судового розгляду. Натомість факт незаконності призначення на посаду головного лікаря ОСОБА_4 підтверджено рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 10.01.2012 у справі № 2-731/2011. Про існування вказаного рішення прокуратура умисно не повідомила ОСОБА_1 , про його існування позивачеві стало відомо лише 31.05.2017.

На момент фактичного звільнення ОСОБА_1 існування штатного розпису у новій редакції не було підтверджено, у своїй відповіді прокуратура послалася на додаток до наказу, який є лише проєктом майбутнього штатного розпису, що був затверджений з 01.01.2010. Відповідно законних підстав для звільнення позивача не було, що прокуратурою під час перевірки не було встановлено.

Таким чином позивач вважає, що відсутність належного реагування прокуратури на його заяву 2009 року, а також на заяву ОСОБА_3 , не притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка спричинила порушення його конституційного права на працю за заявами 2010 та 2012 року, не притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб, які позбавили його можливості реалізувати його право на працю, не внесення прокуратурою району протесту на наказ № 76 кл від 05.10.2009, призвело до незаконного позбавлення ОСОБА_1 роботи, а порушене право на працю не було відновлено. Відтак позивач втратив заробітну плату, яка була єдиним джерелом існування для нього та його сім`ї, що відповідно завдало йому значної матеріальної та моральної шкоди. Завдану матеріальну шкоду позивач оцінив у 492920,00 грн та надав відповідний розрахунок, а моральну шкоду у 750000,00 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області (головуючий суддя Акулов Є. М.) провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, справа призначена до підготовчого засідання.

Відповідач Державна казначейська служба України через свого представника за довіреністю ОСОБА_6 подала відзив на позовну заяву. У поданому відзиві проти задоволення позову відповідач заперечив у повному обсязі. На обґрунтування наявних заперечень зазначив, що подана ОСОБА_1 позовна заява із додатками не доводить наявності неправомірних дій органів прокуратури, наявності шкоди та причинного зв`язку між такими неправомірними діями і заподіяною шкодою. Натомість обґрунтованість результатів проведених за зверненням позивача прокурорських перевірок у 2009 2010 роках підтверджується рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 11.08.2011, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу про скорочення штату працівників.

Відповідач Черкаська обласна прокуратура через свою представницю за довіреністю Кващук А. М. подала суду відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач проти задоволення позову заперечив у повному обсязі. На обґрунтування наявних заперечень зазначив, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу звертався до суду із різними позовами, якими оскаржував пов`язані із заявленим позовом рішення та накази, ініціював стягнення матеріальної та моральної шкоди. Крім того, окремо звертався із заявою про вчинення кримінального правопорушення за ст. 375 КК України щодо судді Чигиринського районного суду Черкаської області ОСОБА_7 . Під час розгляду ініційованих ним цивільних справ судами надавалася належна оцінка його твердженням та наданим доказам, у задоволенні його позовів було відмовлено, і такі рішення набрали законної сили. Матеріали наглядового провадження за зверненнями ОСОБА_1 наразі знищені за закінченням терміну їх зберігання. У свою чергу з боку органів прокуратури вживалися необхідні заходи реагування на всі звернення позивача щодо порушення, на його думку, трудових прав керівництвом Чигиринської ЦРЛ під час звільнення з роботи та щодо незаконності наказу «Про скорочення штату працівників Чигиринської ЦРЛ» від 05.10.2009 № 76кл та його опротестування, а також встановлення факту виконання ОСОБА_5 роботи юрисконсульта, щодо можливості ознайомитися та зняти копії необхідних документів з матеріалів перевірки, яка проводилася Прокуратурою Чигиринського району за його заявою від 30.05.2012, а саме проводилися перевірки обставин, викладених у них, надавалися обґрунтовані відповіді та роз`яснення позивачеві у встановлений законом строк та з посиланням на норми матеріального і процесуального права.

Відповідач Черкаська окружна прокуратура через свого представника за посадою ОСОБА_8 подала відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач проти задоволення позову заперечив у повному обсязі. На обґрунтування наявних заперечень відповідач зазначив, що ОСОБА_1 неодноразово звертався зі скаргами до органів прокуратури, за якими належним чином та у повному обсязі були проведені перевірки. Окремо позивач звертався із позовами до Чигиринського районного суду Черкаської області, рішеннями якого у їх задоволенні суд відмовляв, крім того, додатково проводив оцінку правомірності та законності дій державних органів та їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування. Наведені позивачем розрахунки завданої матеріальної та моральної шкоди є безпідставними та необґрунтованими. Тому просить суд у задоволенні позові відмовити у повному обсязі.

Після подання відзивів на позов позивач ОСОБА_1 скористався правом на подання відповіді на відзив.

Також під час підготовчого провадження позивач долучив до матеріалів справи додаткові докази, подав заяву про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 10.01.2024 закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті.

На підставі розпорядження керівника апарату Чигиринського районного суду Черкаської області № 143 від 10 грудня 2024 року у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_9 у відставку проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2024 головуючим суддею у вказаній цивільній справі визначений суддя Попельнюх А. О.

Ухвалою від 17.12.2024 справа прийнята суддею до свого провадження, постановлено провести її судовий розгляд з початку.

Під час судового розгляду справи позивач ОСОБА_1 позов підтримав у повному обсязі, з урахуванням поданих ним заяв про збільшення позовних вимог. Суду додатково пояснив, що він та його дружина ОСОБА_3 були переконані у дієвості та відповідальності органів прокуратури. Зазначене переконання було обумовлено наявним позитивним досвідом звернення до них. Зокрема після незаконного притягнення його дружини до дисциплінарної відповідальності наказом головного лікаря Чигиринської ЦРЛ вони звернулися до Прокуратури Чигиринського району. За наслідками розгляду цього звернення прокурором був винесений протест, а головним лікарем скасований незаконний наказ про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності. Фактично відразу після цього, за вказівкою Управління охорони здоров`я Черкаської ОДА, на посаду головного лікаря Чигиринської ЦРЛ був призначений ОСОБА_4 . Його призначення було незаконним, оскільки не було відповідного рішення Чигиринської районної ради, було рішення президії цієї ради, яка не є повноважним органом. ОСОБА_4 призначили з метою звільнення ОСОБА_1 та його дружини, оскільки вони заважали, а ОСОБА_4 вмів знаходити спільну мову з різними органами та посадовими особами. Після цього, без прийняття відповідного рішення Чигиринською районною радою, ОСОБА_4 виніс незаконний наказ про скорочення штату, яким фактично скоротив не посаду юрисконсульта, а фізичну особу ОСОБА_1 . Після цього позивач звернувся до прокуратури, оскільки був впевнений у їх відповідальності. Після отримання відповіді він не відразу усвідомив, що фактично перевірка за його зверненням не проводилася, про це йому стало відомо згодом за наслідками аналізу та збору інформації.

Свого часу ОСОБА_1 працював у органах прокуратури, та йому достеменно відомо, що будь-яка перевірка проводиться за попередньою вказівкою прокурора які мають бути висновки за наслідками її проведення. Тобто якщо не буде мети відшукати порушення, їх ніколи не встановлять.

За наслідками розгляду другого звернення ОСОБА_1 у 2010 році йому також була надана відповідь, у якій жодних порушень не було встановлено. Хоча під час перевірки був залучений інспектор з праці ОСОБА_10 , але він лише виконував вказівки прокурора. Такі висновки ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що інспектор з праці не виявив явні порушення закону під час скорочення його посади та звільнення позивача, не побачив фактичного працевлаштування на посаду техніка особи з юридичною освітою та фактичне покладення на неї обов`язків юрисконсульта.

У 2012 році ОСОБА_1 втретє звернувся до органів прокуратури із заявою, у якій зазначив про необхідність проведення перевірки із його участю, оскільки розумів, що без його залучення перевірка знову не буде ґрунтовною. Проте майже відразу після початку перевірки, коли до рук прокурора потрапив документ, що підтверджував доводи позивача, йому було відмовлено у можливості ознайомитися із таким документом та згодом взагалі усунули від участі в її проведенні. Надана згодом відповідь була аналогічна попереднім, відповідно надана по шаблону. Також під час надання цієї відповіді прокурор приховав відомості, що рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області встановлено факт незаконного призначення ОСОБА_4 на посаду головного лікаря Чигиринської ЦРЛ. Фактично позивачеві про існування такого рішення стало відомо з власних джерел лише у 2017 році. Також, неправомірним було врахування прокуратурою рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 11.08.2011 за його позовом, оскільки таке рішення є очевидно незаконним та суперечить чинному законодавству.

Наслідками таких дій органів прокуратури стала неможливість поновлення трудових прав ОСОБА_1 , у результаті чого він протягом тривалого часу був безробітнім та фактично був позбавлений засобів до існування. Завдану йому матеріальну шкоду позивач оцінює як середній втрачений ним заробіток за весь час незаконного звільнення. Завдану йому моральну шкоду обґрунтував моральними стражданнями, втратою родини, оскільки через такі протиправні дії органів прокуратури він із дружиною розірвав шлюб, та оцінює її в 750000,00 грн.

Додатково позивач зазначив, що після отримання інформації про встановлення рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області незаконності призначення ОСОБА_4 на посаду головного лікаря Чигиринської ЦРЛ він із заявами про перегляд рішень суду за нововиявленими обставинами не звертався. Такі дії мотивував тим, що відповідне звернення є його правом, проте він не бачив необхідності використовувати його.

Представник Прокуратури Черкаської області та Черкаської окружної прокуратури прокурор Бордуніс О. П. під час судового розгляду справи проти задоволення позову заперечувала з підстав, зазначених у відзивах на позовну заяву. Додатково прокурор зазначила, що матеріли наглядового провадження наразі знищені у зв`язку із завершенням терміну їх зберігання. Про це ОСОБА_1 був давно обізнаний. Відповідно наразі встановити якого змісту були його звернення та які саме дії були проведені органами прокуратури для їх розгляду неможливо. Проте на усі отримані заяви ОСОБА_1 у визначений законом строк прокуратурою були надані вичерпні відповіді на постановлені ним питання з роз`ясненням права звернення до суду. Крім того, ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду із позовами, якими оскаржував незаконність його звільнення та на обґрунтування власних доводів зазначав аналогічні доводи, у тому числі про незаконність призначення ОСОБА_4 на посаду головного лікаря, незаконність винесення ним наказу про скорочення штату, працевлаштування після скорочення штату особи із юридичною освітою на посаду техніка. Усе це було предметом судового розгляду, порушення судами встановлені не були. Відповідно прокуратура не мала та не має повноважень нехтувати рішеннями судів, які набрали законної сили, а також їх переглядати. На момент надання відповіді на звернення ОСОБА_1 у 2012 році рішення Кам`янського районного суду Черкаської області законної сили не набрало, відповідно воно не могло бути враховано при проведенні перевірки.

Наявність порушень у діях прокуратури позивачем не доведені, наявність негативних наслідків у позивача не доведена, причинно-наслідковий зв`язок відсутній, тому позов не підлягає до задоволення. Щодо розірвання шлюбу ОСОБА_1 у відповідному рішенні суду зазначені інші обґрунтування, а саме різні характери та вчинення позивачем насилля щодо дружини.

Представник Державної казначейської служби України за довіреністю Ярош С. В. під час розгляду справи проти задоволення позову заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити у його задоволенні. Підтримав поданий ним відзив на позов та просив урахувати під час прийняття рішення у справі.

Заслухавши учасників, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами спору виникли деліктні зобов`язання або «зобов`язання із заподіяння шкоди», тобто недоговірні зобов`язання, які виникають внаслідок порушення майнових чи особистих немайнових прав. Метою даного зобов`язання є поновлення прав потерпілого за рахунок заподіювача шкоди або особи, яка несе відповідальність за завдану шкоду. До правового регулювання вказаного спору застосуванню підлягають норми Глави 82 «Відшкодування шкоди» Книги п`ятої «Зобов`язальне право» Цивільного кодексу України.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У справі «Bellet v. France» («Белле проти Франції», рішення від 04 грудня 1995 року) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.п. 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (стаття 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

За таких обставин підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається незалежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідачів, а й наявність самої шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідачів та заподіяною шкодою.

Таким чином, з`ясуванню підлягають обставини чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно роз`яснень, які містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 вказаної Постанови зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Під час розгляду справи суд ураховує, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

До основних засад цивільного судочинства законодавцем віднесено принцип змагальності сторін, реалізація якого відбувається шляхом надання сторонам рівних прав щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, покладення на сторони обов`язку довести обставини, які мають значення для справи і на які така сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, та ризиків настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням стороною процесуальних дій (ст. 12 ЦПК України).

Притаманний цивільному процесу принцип диспозитивності передбачає розгляд справ судом не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

У свою чергу обов`язок доказування і подання доказів, регламентований статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України, покладає на сторони обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Виключенням із загального правила можуть бути випадки, які регламентовані законодавцем у статті 82 цього Кодексу, та можуть слугувати підставами звільнення від доказування, зокрема визнання учасниками справи обставин справи, які зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, а також заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги, надані на їх обґрунтування докази та висловлені відповідачами заперечення, суд дійшов висновку, що частина наведених на обґрунтування заявлених позовних вимог доводів та аргументів позивача не відноситься до предмета доказування у даній справі, тому до уваги судом не приймаються. Зокрема, його твердження щодо наявності порушень чинного законодавства у діях державного інспектора інспекції з питань праці Верченка І. В., у діях Чигиринської районної ради та її президії, а також у діях головного лікаря Чигиринської ЦРЛ не відносяться до предмета доказування у даній справі, тому суд їх не оцінює та не бере до уваги, оскільки позовні вимоги до цих осіб не заявлялися.

Також не відноситься до компетенції суду оцінка іншого судового рішення на предмет його законності та дотримання судом норм законодавства під час його ухвалення, відповідно наведені ОСОБА_1 обґрунтування заявлених позовних вимог у цій частині суд може оцінити лише як факти та обставини, що були встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання на всій території України.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо можливого порушення його прав органами прокуратури суд ураховує чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство.

Зокрема, відповідно до статті 121 Конституції України (в редакції від 01.01.2006)прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина,додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом (ст. 123 Конституції України).

Спеціальним законом, який станом на 2009 рік регулював повноваження та основи діяльності органів прокуратури був Закону України «Про прокуратуру» (Закон № 1789-XII, в редакції від 25.09.2008).

Відповідно до статті 12 вказаного Закону прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.

До повноважень прокурора при виявленні порушень статтею 20 Закону № 1789-XII (в редакції від 25.09.2008) віднесено право опротестовувати акти Прем`єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також рішення і дії посадових осіб.

У свою чергу статтею 124 Конституції України регламентовано, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 обіймав посаду юрисконсульта Чигиринської ЦРЛ до моменту його звільнення за скороченням штату на підставі наказу головного лікаря Чигиринської ЦРЛ від 05.10.2009 № 76кл.

Вважаючи даний наказ незаконним позивач звернувся до Прокуратури Чигиринського району, яка у визначений чинним на момент його звернення законодавством строк і порядку провела перевірку, за наслідками проведення якої надала йому відповідь від 04.12.2009 за вих. № 07/1-106 зв-09 (т. 3 а.с. 43-44). У наведеній відповіді ОСОБА_1 було роз`яснено право на звернення до суду із відповідним позовом, яке він реалізував шляхом подачі відповідного позову. Проте отримав негативне для нього рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання на всій території України (справа № 2-275/11).

Повторне звернення у 2010 році також органами прокуратури було отримано, належним чином опрацьовано, у цей раз вже із залученням спеціаліста державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці у Черкаській області Верченка І. Я. За наслідками розгляду звернення позивачеві вчасно надана відповідь від 17.09.2010 за № 07/1-106 зв09/10. У наведеному листі позивачеві також були роз`яснені норми чинного законодавства, якими гарантоване право захисту порушених прав у судовому порядку (т. 3 а.с. 45, 55-57).

Чергове звернення ОСОБА_1 було отримано та належним чином опрацьовано із наданням заявникові відповіді від 27.06.2012 за № 106 зв09/12. У цій відповіді більш детально, порівняно із попередніми, втретє досліджено ініційоване ОСОБА_1 питання законності його звільнення за скороченням штату працівників, що спростовує доводи останнього у частині шаблонного підходу та поверхневого розгляду поданих ним звернень. Також у наданій відповіді акцентована увага позивача на наявності судових рішень за наслідками розгляду наведеного спору судом, що в силу законодавчої заборони вже виключало можливість надання органами прокуратури будь-яких інших висновків на спростування висновків суду.

Твердження про приховування прокуратурою факту визнання незаконним призначення ОСОБА_4 на посаду головного лікаря Чигиринської ЦРЛ є необґрунтованими, оскільки станом на момент надання відповіді таке рішення не набрало законної сили. Відповідно будь-які посилання на нього, а тим більше врахування під час проведення перевірки, суперечили положенням чинного законодавства. Рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 10.01.2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Чигиринської районної ради Черкаської області, голови Чигиринської районної ради Черкаської області, Чигиринської ЦРЛ Черкаської області про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування рішення та розпорядження про звільнення і поновлення на займаній посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу (справа № 2-731/2011) набрало законної сили лише 28.08.2012, тобто вже після надання відповіді прокуратурою.

Наведені обставини у сукупності дають суду підстави для висновку, що з моменту звільнення позивача за скороченням штату працівників Чигиринської ЦРЛ ОСОБА_1 цілеспрямовано та систематично намагався довести незаконність такого звільнення, протягом тривалого часу збирав інформацію та докази, подавав скарги, звертався із різними позовами до суду. Проте, через відсутність на момент розгляду його позовів достатніх доказів на підтвердження своїх доводів та обґрунтувань, вони не були задоволені. Натомість ОСОБА_1 , будучи досвідченим правником, який мав досвід роботи у органах прокуратури та на той момент часу вже мав значний досвід правозахисної діяльності, будучи достеменно обізнаним зі своїми правами та наявними механізмами їх реалізації, усвідомлюючи усі можливі для нього негативні наслідки, не використав наданий та гарантований йому комплекс прав. Зокрема жодне із ініційованих ним судових проваджень не було предметом касаційного розгляду, деякі подані ним позови були залишені судом без розгляду, у тому числі на підставі поданої ним заяви. І навіть після ознайомлення із рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 10.01.2012, яким була підтверджена основна частина його доводів щодо незаконності призначення ОСОБА_4 рішенням президії Чигиринської районної ради на посаду головного лікаря Чигиринської ЦРЛ, будучи обізнаним із положеннями цивільного процесуального законодавства та запровадженим законодавцем інститутом перегляду раніше постановлених рішень суду за нововиявленими обставинами, прийняв свідоме та виважене рішення про відсутність необхідності реалізації свого права на перегляд рішень за нововиявленими обставинами. Наведе позивач особисто визнав під час судового розгляду.

Таким чином, втративши право на звернення до суду із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, але не полишаючи наміру довести наявність порушення його трудових прав, ОСОБА_1 ініціював даний спір. Проте мета такого звернення до суду, яка фактично стосується його бажання переглянути ряд судових рішень, встановити порушення у діях різних органів та посадових осіб, а також довести наявність у їх діях складу злочину, взагалі не відповідає меті цивільного судочинства. І що саме головне, з урахуванням предмета спору та характеру спірних правовідносин, жодним чином не доводить наявності будь-яких порушень його прав у діях органів прокуратури.

Ураховуючи наведене суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 4, 10-13, 76-83, 89, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Відмовити у позові ОСОБА_1 до Прокуратури Черкаської області, Черкаської окружної прокуратури, Державної Казначейської служби України про визнання рішень, дій (бездіяльності) органів прокуратури (неправомірними) незаконними та відшкодування матеріальної, моральної шкоди, заподіяної (неправомірними) незаконними рішеннями, діями (бездіяльністю) органів прокуратури.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники та їх адреси:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , прож.: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Прокуратура Черкаської області (код ЄДРПОУ: 02911119, місцезнаходження: Черкаська обл., Черкаський район, м. Черкаси, бул. Шевченка, буд. 286);

Відповідач: Черкаська окружна прокуратура (код ЄДРПОУ: 02911119, місцезнаходження: Черкаська обл., Черкаський район, м. Черкаси, вул. Б. Хмельницького, буд. 60);

Відповідач: Державна казначейська служба України (код ЄДРПОУ: 37567646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6);

Представник відповідача: Ярош Сергій Васильович (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Суддя Андрій ПОПЕЛЬНЮХ