Рішення № 12670948, 06.12.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.11.10р.Справа № 20/253-10(5/503-09)

за позовом Навчально-виховного комплексу «Загальноосвітній навчальний заклад -дошкільний навчальний заклад»№13 м. Дніпродзержинськ

до Відкритого акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль»м.Дніпродзержинськ

про стягнення 1687,00грн.

Суддя Пархоменко Н.В.

Представники:

Від позивача: Попова Л.О. довіреність № б/н від 05.11.2010р.

Від відповідача: Пека З.О. довіреність № 002/08-10 від 15.04.2010р.

СУТЬ СПОРУ :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача надмірно сплачені в грудні 2006року грошові кошти - 1687,00грн. та з метою забезпечення позову просить накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача. В обґрунтування позовних вимог посилається на ті підстави, що між сторонами укладено договір №277п від 01.09.2005р. про постачання теплової енергії та відповідач в листопаді 2006р. завищив встановлені тарифи на теплоенергію, що встановлено в акті перевірки, яка була здійснена Контрольно - ревізійним відділом м. Дніпродзержинська.

Представник позивача вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає, що застосований ним тариф розрахований виключно на підставі законів та рішень, уповноважених на те органів. Вважає, що розрахував тариф прямим складанням величин тарифів, які були затверджені рішенням Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 03.11.2006р. №734 та Постановою НКРЕ від 28.09.2006р. №1288, та вказані рішення не враховували при цьому нормативних втрат теплової енергії в розподільній мережі в розмірі 13%. Посилається на те, що ціну на теплову енергію в розмірі 166,06 грн сторони узгодили шляхом підписання додаткової угоди від 12.02.2007р., та правомірність застосування ним вказаного тарифу підтверджена висновком судової експертизи, проведеної 08.08.2008р. в м. Харків науково-дослідним інститутом судових експертиз, рядом рішень господарського суду Дніпропетровської області . Зазначає, що акт перевірки Контрольно - ревізійного відділу м. Дніпродзержинська не має обов’язкового характеру.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 5/503-09 від 22.12.2009року позовні вимоги позивача були повністю задоволені.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2010року рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 5/503-09 від 22.12.2009року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2010року у справі № 5/503 Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2010року та рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 5/503-09 від 22.12.2009року скасовані, справа передана на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Під час нового розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги, надав докази перерахування відповідачу 1687,00грн., платіжне доручення №558 від 13.12.2006року на суму 18014,95грн. в яку ввійшли 1687,00грн..

Відповідач просить в позові відмовити.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2005року Між позивачем Навчально-виховним комплексом « Загальноосвітній навчальний заклад-дошкільний навчальний заклад»№13 ( споживач) та відповідачем Відкритим акціонерним товариством «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль»- (енергопостачальна організація) було укладено договір з додатками №277п на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води строком дії до 01.09.2007р. та який відповідно до п. 11.2 вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. До договору було укладено додаткова угода № б/н від 12.02.2007р.

Відповідно до п. 6.2, 6.6 договору споживач здійснює розрахунки за теплову енергію відповідно до встановлених тарифів та зобов’язаний самостійно одержувати рахунки до сплати.

Відповідно до п. 7.1.3. договору №313п від 01.01.2005р. відповідач несе відповідальність за неправильне застосування тарифів та недостовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію.

За спірний листопад 2006р. відповідачем було виставлено рахунок №277/11.06 від 30.11.2006р. на оплату теплової енергії на загальну суму 16930,74грн. , в тому числі за опалення по 2 групі –за 101,9580 Гкал по ціні 166,056 грн з ПДВ за 1 Гкал, який позивачем оплачено повністю, що підтверджується платіжним дорученням №558 від 13.12.2006р. та не заперечується відповідачем.

Контрольно - ревізійним відділом м. Дніпродзержинська було проведено перевірку використання коштів державного бюджету на здійснення фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2006р. по 31.01.2009р., про що складено акт №02-24/09 від 06.03.2009р. (стор. 38-40 том.1 справи) .Перевіркою було встановлено, що відповідачем протягом листопада 2006р. в рахунку на оплату послуг з теплопостачання було безпідставно завищено тариф на поставлену теплоенергію, внаслідок чого на рахунок відповідача у грудні 2006р. були зайво перераховані бюджетні кошти на загальну суму 1687грн.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону чи іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Істотною умовою договору є ціна, яка визначається в порядку, встановленому Господарським кодексом України, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України (ч. 5 ст. 180 Кодексу). Зазначене кореспондується із приписами ст. 632 Цивільного кодексу України, згідно якої при укладенні договору у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи тощо), що встановлюються уповноваженим органом державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послу-ги»до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.Порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги визначений статтею 31 цього Закону, а саме, порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.

Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Згідно з повноваженнями, наданими Законами України "Про елек-троенергетику" та "Про теплопостачання", Указом Президента України від 14.03.1995р. N213 "Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України" та відповідно до Процедури перегляду та затвердження тарифів для ліцензіатів з виробництва електричної та теплової енергії, затвердженої постановою НКРЕ від 12.10.2005р. N898, Порядку розрахунку тарифів на електричну та теплову енергію, що виробляється на ТЕЦ, ТЕС, АЕС, затвердженого постановою НКРЕ від 12.10.2005р. N896, пунктом 1 Постанови НКРЄ від 28.09.2006р. № 1288 «Про затвердження тарифів на виробництво теплової енергії для ВАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ» було затверджено тарифи на виробництво теплової енергії яка поставляється :

- для населення та бюджетних установ - 92,39 грн. за 1 Гкал (без ПДВ);

- для промислових споживачів - 99,61 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Ця постанова набула чинності з 1 жовтня 2006р. та втратила чинність з 01.01.2007р. на підставі Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики №1859 від 26.12.2006р.

Рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 03.11.2006р. №734 «Про погодження тарифів на послуги з транспортування та постачання теплової енергії» встановлено тариф на транспортування теплоенергії для бюджетних установ –31,54 грн з ПДВ, на постачання –7,10 грн з ПДВ за 1 Гкал.

Статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Таким чином, загальний тариф на виробництво, постачання та транспортування теплової енергії за 1 Гкал, що виробляється ВАТ «Дніпродзержинська ТЕЦ», встановлено в розмірі 149,51 грн. (разом з ПДВ). Термін дії тарифу, згідно з п. 4 вищезазначеного рішення виконкому, з 04.11.2006р. до 04.12.2006р.

Як встановлено вище, відповідач за надані в листопаді 2006р. послуги застосував тариф 166,056 грн з ПДВ за 1 Гкал, посилаючись на ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка передбачає, що тариф на теплову енергію повинен враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України, а також зазначає, що у розрахунку тарифу керувався Постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006р. №955 «Про затвердження порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на послуги з центрального опалення і постачання гарячої води». Вказує також, що при затвердженні тарифу органами місцевого самоврядування не були враховані втрати теплової енергії при транспортуванні в розмірі 13%.

Вказані посилання відповідача судом не приймаються оскільки зазначені відповідачем нормативні акти регулюють порядок розрахунку тарифів до їх затвердження, та не змінюють встановлений законом порядок затвердження тарифу (ціни) на послуги з центрального опалення і постачання гарячої води. Виробникам (постачальникам) теплової енергії не надано право самостійно змінювати тарифи та вказані послуги після їх затвердження в установленому порядку чи включати до них інші складові. Отже, відповідач безпідставно змінив тариф в листопаді 2006р. та надав позивачу рахунок на оплату за іншою ціною, ніж встановлено рішеннями повноважних органів та надмірно отримав від позивача плату за теплову енергію в сумі 1687,00 грн, що є прямими збитками позивача в зв’язку з неналежним виконанням відповідачем п. 7.1.3. договору №277п від 01.09.2005р.

Висновок судової економічної експертизи №5754 від 08.08.2008р. по справі №6-89/08 (стор. 70-83 справи, том 1 ) на який посилається відповідач як на підставу своїх заперечень не спростовує вище встановленого судом, оскільки у відповіді по третьому питанню визначено тариф в розмірі 166,07 грн з врахуванням 13% втрат теплової енергії, але тариф у вказаному розмірі в установленому порядку не було затверджено відповідними органами державної влади та місцевого самоврядування. У відповіді на четверте питання наведено висновок з правових питань, що не входить до компетенції експерта.

Спірне питання врегульовано статтею 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно частин 4 - 8 якої у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Центральні органи виконавчої влади несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень, тощо.

За приписами ст.632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Як встановлено вище, ціна на теплову енергію є регульованою та не може самостійно змінюватися виробником послуг чи угодою сторін. Виходячи з викладеного та керуючись ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, умови додаткової угоди №б/н від 12.02.2007р. в частині встановлення тарифу на теплову енергію в листопаді 2006р. – 166,06 грн. з ПДВ, застосуванню не підлягають.

З огляду на викладене, з врахуванням встановлених обставин справи, вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на відповідача.

Суд вважає клопотання позивача про накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу, таким, що не підлягає задоволенню, так як умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі і грошові кошти), яке є у відповідача на момент подання позову, може зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення господарського суду. Таких обґрунтованих припущень позивачем не наведено.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль»(51925, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул. Радянська,2, код ЄДРПОУ 00130820 (р/р 26008160876012 в Дніпродзержинській філії КП ПриватБанк, МФО 305965) на користь Навчально-виховного комплексу «Загальноосвітній навчальний заклад дошкільний навчальний заклад»№13 (51900, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул. Бойка,42, код ЄДРПОУ 23370314 (р/р 35417001008830 в ГУДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012) надміру сплачені грошові кошти (збитки) – 1687 (одну тисячу шістсот вісімдесят сім )грн. 25 коп., витрати по сплаті державного мита –102 (сто дві )грн.00коп.та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236 (двісті тридцять шість) грн.. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.В. Пархоменко

Повне рішення складено

06.12.2010р.