Рішення № 126709478, 17.04.2025, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/2036/24 Провадження № 2/358/278/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2025 року м. Богуслав

Суддя Богуславського районного суду Київської області Лебединець Г.С., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО-ЛАЙН УКРАЇНА" в особі директора ОСОБА_3, представник позивача - адвокат Кучер Василь Михайлович, до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють вимог на предмет спору - ТОВ "Автомобіль Торгівельна Біржа", Головний сервісний центр МВС про визнання договорів недійсними та скасування реєстрації,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ "ПРО-ЛАЙН УКРАЇНА", в інтересах якого діє адвокат Кучер В.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи - ТОВ "Автомобіль Торгівельна Біржа", Головний сервісний центр МВС про визнання договорів недійсними та скасування реєстрації.

Позивач просить суд визнати договір купівлі-продажу №461 від 23.01.2023р. укладений між ТОВ «Автомобіль торгівельна біржа» та ОСОБА_1 стосовно купівлі транспортного засобу Jeep Wrangler, 2012 р.в., кузов номер НОМЕР_1 та договір купівлі-продажу №462 від 24.01.2023р. укладений між ТОВ «Автомобіль торгівельна біржа» та ОСОБА_1 стосовно купівлі транспортного засобу Humbaur Lemans 3500, 2010 р.в., кузов номер НОМЕР_2 - недійсними та застосувати наслідки недійсності правочину, а саме: скасувати реєстрацію транспортного засобу Jeep Wrangler, 2012 р.в., кузов номер НОМЕР_1 та Humbaur Lemans 3500, 2010 р.в., кузов номер НОМЕР_2 за ОСОБА_1 в ТСЦ МВС №3249; вирішити питання про судові витрати.

В обгрунтування позову зазначає наступне. На початку вересня 2024 директору ТОВ "ПРО-ЛАЙН УКРАЇНА" - ОСОБА_3 стало відомо, що транспортні засоби, які рахуються за товариством, зокрема, Jeep Wrangler, 2012 р.в. та Humbaur Lemans 3500, 2010 р.в. продані (перереєстровані) на інших осіб. За даним фактом він звернувся до ВП №2 (м.Миронівка) Обухівського РУП та були внесені відомості до ЄРДР за ч.3 ст.358 КК України. Ознайомившись із матеріалами досудового слідства, він дізнався, що від його імені було видано довіреність від 23.01.2023, де він уповноважує ОСОБА_2 представляти його інтереси в будь-яких установах, зокрема в сервісних центрах МВС щодо зняття/поставлення на облік, підписувати договори купівлі-продажу спірних транспортних засобів. Довіреностей на продаж транспортних засобів ОСОБА_3 не підписував. Під час досудового розслідування було проведено почеркознавчу експертизу, відповідно до висновку якої від 01.10.2024 № СЕ-19/111-24/54943-ПЧ встановлено, що підписи на довіреності виданої ОСОБА_3 від 23.01.2023 виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Враховуючи вказані обставини позивач змушений звертатися до суду з даним позовом.

08.01.2025 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

17.01.2025 ухвалою суду замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТСЦ МВС № 3249 на Головний сервісний центр МВС.

04.02.2025 до суду надійшли письмові пояснення ГСЦ МВС. Представник третьої особи зазначив, що до основних функцій ТСЦ МВС, зокрема, належить: проведення реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів з видачею свідоцтва про реєстрацію, тимчасових реєстраційних талонів та номерних знаків на транспортні засоби, здійснення обміну реєстраційних документів та номерних знаків на транспортні засоби, зняття з обліку зареєстрованих транспортних засобів. Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється відповідно до приписів чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про дорожній рух» та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. № 1388, (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 р. № 1371) зі змінами, (далі - Порядок № 1388). Нормами Порядку № 1388 визначено алгоритм реєстраційних дій щодо транспортних засобів. Реєстраційні дії щодо спірних транспортних засобів проводились адміністратором ТСЦ МВС № 3249 з дотриманням вимог Порядку № 1388. Ані Положенням про ГСЦ МВС, ані Порядком № 1388 не передбачено повноважень ТСЦ МВС на встановлення недійсності документів на об`єкт, який підлягає реєстрації (перереєстрації) в ТСЦ МВС. Абзацом 5 пункту 40 Порядку № 1388 визначено, що державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів скасовується, зокрема, у разі визнання недійсним правочину, на підставі якого проводилася державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортного засобу; на підставі рішення суду. Таким чином, для скасування державної реєстрації транспортного засобу відповідно до вимог законодавства є наявність відповідного судового рішення про визнання недійсним правочину, яке набрало законної сили, і не потребує встановлення окремого зобов`язання для його виконання. Враховуючи зазначене, у разі прийняття судом рішення про визнання недійсними зазначених договорів, вказане судове рішення є підставою для скасування державної реєстрації транспортного засобу. Оскільки позивач не звертався до ТСЦ МВС на території України щодо проведення скасування державної реєстрації на підставі рішення суду винесеного по даній справі, спору щодо відмови позивачу у скасуванні реєстрації на час звернення до суду по даній справі не існує. У випадку задоволення судом позовних вимог позивача про скасування державної реєстрації (перереєстрацію) автомобіля матиме місце втручання суду у дискреційні повноваження ГСЦ МВС. Представник третьої особи просив врахувати надані письмові пояснення під час розгляду справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «Автомобіль Торгівельна біржа» належним чином повідомлений про розгляд справи в суді шляхом направлення ухвал про рух справи на адресу, яка зазначена у позові та у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб. (а.с.78,132). Представник третьої особи не скористався своїм правом надати суду письмові пояснення.

07.02.2025 до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Вишнівського І.А. із запереченнями проти розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

10.02.2025 до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Вишнівського І.А. на позов. Представник відповідача зазначив, що представник позивача не має повноважень на представництво інтересів ТОВ «ПРО-ЛАЙН Україна», оскільки печатка підприємства з лютого 2022 по теперішній час перебуває у володінні ОСОБА_4 Відповідач ОСОБА_1 стверджує, що довіреність від 23.01.2023 від імені ОСОБА_3 були їй передані саме ОСОБА_3 Відповідач є добросовісним набувачем, що виключає можливість задоволення позову про визнання договорів недійсними та скасування реєстрації. На переконання представника відповідача, позивачем невірно обраний спосіб захисту, оскільки за обставинами справи, позивач має право на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.1 ст.388 ЦК України. Крім того, за інформацією ГСЦ МВС 30.12.2024 після розірвання шлюбу ОСОБА_3 без згоди ОСОБА_1 відчужив інші транспортні засоби, які належали їм на праві спільної сумісної власності. У липні-вересні 2024 ОСОБА_3 самовільно залишив військову частину та нелегально перетнув державний кордон, тому не міг підписувати договір про надання йому правової допомоги. Представник відповідача вважає за необхідне витребувати у адвоката оригінал договору про надання правової допомоги від 15.10.2024 та призначити почеркознавчу експертизу з метою встановлення факту підписання цього договору самим ОСОБА_3 чи іншою особою. Крім того, на даний час у розпорядженні відповідача наявний оригінал заяви ОСОБА_3 від 22.01.2023 на ім`я начальника 4 відділу Обухівського РТЦК про перереєстрацію транспортних засобів, яку писав сам ОСОБА_3 . Таким чином, є доцільним провести почеркознавчу експертизу вказаної заяви та довіреності від 23.01.2023 щодо виконавців підпису. Також, на переконання представника відповідача є доцільним провести у справі повторну почеркознавчу експертизу та зупинити провадження у справі, оскільки ОСОБА_3 перебуває у складі ЗСУ. В задоволенні позову просить відмовити.

12.03.2025 ухвалою суду продовжений строк судового провадження у справі до 07.04.2025.

19.03.2025 до суду надійшли заперечення представника позивача на відзив. Представник позивача зазначає, що 15.10.2024 ОСОБА_3 як директор ТОВ «ПРО-ЛАЙН УКРАЇНА» власноруч підписав договір про надання правової допомоги на 22.10.2024 завірив свій підпис печаткою, яку він, як директор підприємства відновив, про що свідчить наявність видаткової накладної №4567 від 21.10.24, квитанції про оплату від 11.10.2024, наказ по підприємству від 11.10.2024 на відновлення печатки. Продаж ОСОБА_3 великої кількості автомобілів не відноситься до предмету даного позову. На дату подання заперечень позови про поділ майна відсутні. Щодо достовірності підпису ОСОБА_3 до позовної заяви додано експертний висновок від 01.10.2024 № СЕ-19/111-24/54943-ПЧ Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України та представник відповідача не позбавлений права замовити експертизу у приватному експертному закладі. Інші аргументи представника відповідача на відносяться до предмету позову. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

09.04.2025 ухвалою суду заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Вишнівського І.А. про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Дослідив матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінив докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 12.06.2020, 11.06.2020 зареєстровано ТОВ «ПРО-ЛАЙН УКРАЇНА», основний вид економічної діяльності якого є - будівництво доріг і автострад, керівник - ОСОБА_3 (Т.1 а.с.18-19).

Судом встановлено, що спірні транспортні засоби Jeep Wrangler, 2012 р.в., кузов номер НОМЕР_1 та Humbaur Lemans 3500, 2010 р.в., кузов номер НОМЕР_2 - значилися зареєстрованими за власником ТОВ «ПРО-ЛАЙН УКРАЇНА» відповідно з 29.12.2020 та 03.10.2020, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру транспортних засобів. (Т.1 а.с.36-39).

23.03.2023 вказані транспортні засоби зареєстровані за відповідачем ОСОБА_1 . Реєстраційні дії здійснені в ТСЦ МВС №3249 на підставі договорів купівлі-продажу від 24.01.2023 № 462 та № 461, які укладені через ТОВ «Автомобільна торгівельна біржа». (Т.1 а.с.25-30).

Згідно листа ТОВ «Автомобільна торгівельна біржа» від 23.09.2024, транспортні засоби Jeep Wrangler, 2012 р.в., кузов номер НОМЕР_1 та Humbaur Lemans 3500, 2010 р.в., кузов номер НОМЕР_2 було прийнято на комісію та реалізовано від юридичної особи ТОВ «ПРО-ЛАЙН УКРАЇНА». (Т.1 а.с.42-43).

Згідно Акту технічного стану транспортного засобу від 23.01.2023 № 8446/23/1/000462, на підставі договору комісії № 462 від 23.01.2023, комісія комісіонера ТОВ «Автомобільна торгівельна біржа», а також комітент - ТОВ «ПРО-ЛАЙН УКРАЇНА» за участю представника комітента ОСОБА_2, який діє за дорученням, наданим директором ТОВ «ПРО-ЛАЙН УКРАЇНА» ОСОБА_3 провели огляд технічного стану транспортного засобу Humbaur Lemans 3500, 2010 р.в., кузов номер НОМЕР_2 та погодили ціну його продажу - 3 925,00 грн; з урахуванням комісійної винагороди сума коштів для виплати комітенту складає 3 725,00 грн. (Т.1 а.с.66).

Згідно договору комісії № 462 від 23.01.2023, комісіонер ТОВ «Автомобільна торгівельна біржа» в особі ОСОБА_5 та комітент ТОВ «ПРО-ЛАЙН УКРАЇНА» в особі ОСОБА_2 уповноважений директором ТОВ «ПРО-ЛАЙН УКРАЇНА» ОСОБА_3 уклали договір, за умовами якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок останнього правочин щодо продажу транспортного засобу Humbaur Lemans 3500, 2010 р.в., кузов номер НОМЕР_2 за ціною не нижче 3 925,00 грн. (Т.1 а.с.67-68).

Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу № 462 від 24.01.2023 та акту огляду реалізованого транспортного засобу № 8446/23/000133 від 24.01.2023, продавець ТОВ «Автомобільна торгівельна біржа» в особі ОСОБА_5 передав у власність покупця - ОСОБА_1 вживаний транспортний засіб Humbaur Lemans 3500, 2010 р.в., кузов номер НОМЕР_2 ; за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 3925,00 грн. (Т.1 а.с.70-73).

Згідно Акту технічного стану транспортного засобу від 23.01.2023 № 8446/23/1/000461, на підставі договору комісії № 461 від 23.01.2023, комісія комісіонера ТОВ «Автомобільна торгівельна біржа», а також комітент - ТОВ «ПРО-ЛАЙН УКРАЇНА» за участю представника комітента ОСОБА_2, який діє за дорученням, наданим директором ТОВ «ПРО-ЛАЙН УКРАЇНА» ОСОБА_3 провели огляд технічного стану транспортного засобу Jeep Wrangler, 2012 р.в., кузов номер НОМЕР_1 та погодили ціну його продажу - 10 337,00 грн; з урахуванням комісійної винагороди сума коштів для виплати комітенту складає 10 137,00 грн. (Т.1 а.с.76).

Згідно договору комісії № 461 від 23.01.2023, комісіонер ТОВ «Автомобільна торгівельна біржа» в особі ОСОБА_5 та комітент ТОВ «ПРО-ЛАЙН УКРАЇНА» в особі ОСОБА_2 уповноважений директором ТОВ «ПРО-ЛАЙН УКРАЇНА» ОСОБА_3 уклали договір, за умовами якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок останнього правочин щодо продажу транспортного засобу Jeep Wrangler, 2012 р.в., кузов номер НОМЕР_1 за ціною не нижче 10 337 грн. (Т.1 а.с.74-75).

Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу № 461 від 24.01.2023 та акту огляду реалізованого транспортного засобу № 8446/23/000132 від 24.01.2023, продавець ТОВ «Автомобільна торгівельна біржа» в особі ОСОБА_5 передав у власність покупця - ОСОБА_1 вживаний транспортний засіб Jeep Wrangler, 2012 р.в., кузов номер НОМЕР_1 ; за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 10 337,00 грн. (Т.1 а.с.78-81).

Згідно довіреності від 23.01.2023, ОСОБА_3 , директор ТОВ «ПРО-ЛАЙН УКРАЇНА» уповноважив ОСОБА_2 представляти його інтереси в будь-яких установах, підприємствах, органах, організаціях та перед фізичними особами щодо зняття/ постановки з/на облік, підписувати договори купівлі-продажу транспортних засобів, зокрема, Jeep Wrangler, 2012 р.в., кузов номер НОМЕР_1 та Humbaur Lemans 3500, 2010 р.в., кузов номер НОМЕР_2 . (Т.1 а.с.82).

Згідно наказу № 1 від 11.06.2020, ОСОБА_3 приступив до виконання обов`язків директора згідно рішення зборів засновників № 1 від 09.06.2020. (Т.1 а.с.83).

Згідно заяви ОСОБА_3 від 11.09.2024 та Витягу з ЄРДР № 12024111220000259, 11.09.2024 ВП №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області зареєстровано вказане кримінальне провадження за заявою директора ТОВ «Про-Лайн Україна» з правовою кваліфікацією за ч.3 ст.358 КК України щодо підробки довіреною особою товариства двох та більше офіційних документів та здійснення перереєстрації майна товариства, чим завдано останньому матеріальної шкоди. (Т.1 а.с.23,24).

Згідно висновку експерта № СЕ-19/111-24/54943-ПЧ від 01.10.2024 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024111220000259, підпис від імені директора ТОВ «Про-Лайн Україна» ОСОБА_3 в Довіреності від 23.01.2023 року, виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_3 в копії наказу №1 від 11.06.2020 поряд із відтиском печаті «Згідно з оригіналом», виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_3 в копії Витягу №2010034500024 з реєстру платників податків на додану вартість поряд із відтиском печаті «Згідно з оригіналом», виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_3 в копії Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань від 12.06.2020 поряд із відтиском печаті «Згідно з оригіналом», виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою. (Т.1 а.с.54-65).

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст. 76, 77, 78 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У відповідності до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення або оспорювання.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 321 ЦК України, власник майна має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Його право приватної власності є непорушним та захищається державою.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 2,3 статті 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція дійсності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1-3, 6 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно до ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина перша статті 639 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.02.2019 р. (справа №646/3972/16-ц) виснувала, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст. 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена ст. 228 ЦК України.

В постанові Верховного Суду від 10.05.2023 р. по справі №755/17944/18 зазначено, що реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Боржник, який відчужує майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, або виникнення у нього обов`язку зі сплати боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що "як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав".

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Приватно - правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно - правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";

наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);

враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України).

За правилами статей 317, 319, 658 ЦК України виключно власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, лише власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, в тому числі реалізує право його продажу.

Продавцем майна за договором купівлі-продажу згідно зі статтею 658 ЦК України має бути лише власник або належним чином уповноважений на укладення такого договору представник.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що визнання правочину недійсним є одним з визначених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

З урахуванням приписів статті 202 ЦК України правочином є поєднання внутрішньої волі та волевиявлення сторін і воля учасників правочину полягає в їх обопільній, добровільній, усвідомленій згоді спільно досягти певної законної мети (набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки) шляхом прийняття на себе певних прав і обов`язків.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Підставою для визнання недійсним договору за частиною першою статті 215 ЦК України може бути встановлений судом дефект такого елемента правочину, як воля його учасника (учасників) - відсутність волі на укладення правочину або невідповідність волі та волевиявлення учасника (учасників) в момент вчинення правочину.

Виключне право на укладення договору купівлі-продажу майна належить лише власнику цього майна або уповноваженій ним у встановленому законом порядку особі.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у пункті 18 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року, правочинами, які порушують публічний порядок, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Судом установлено, що договори купівлі-продажу належних позивачу автомобілів вчинялися в інтересах ТОВ «ПРО-ЛАЙН УКРАЇНА», як продавця, в інтересах якого діяв ОСОБА_2 комісіонером - ТОВ "Автомобільна торгівельна біржа".

Предметом договору комісії виступає діяльність комісіонера, тобто послуга, що ним надається, а не сам правочин як результат діяльності комісіонера.

За змістом статті 1011 ЦК України комісіонер діє в чужих інтересах, але від власного імені, тобто є самостійною стороною у правочині.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначає, що висновком експерта в межах кримінального провадження підтверджено, що підпис директора ТОВ «ПРО-ЛАЙН УКРАЇНА» ОСОБА_3 на довіреності на ім`я ОСОБА_2 щодо продажу транспортних засобів, виконана не ОСОБА_3 .

Наявні в матеріалах справи докази дають суду підстави дійти висновку про те, що воля директора ТОВ «ПРО-ЛАЙН УКРАЇНА» ОСОБА_3 , як власника транспортних засобів не була спрямована на укладення будь-якого договору відчуження цього майна, в тому числі на укладення з ТОВ "Автомобільна торгівельна біржа" договору комісії, позивач не надавав будь-кому права на розпорядження належним йому майном.

Таким чином, вчинені комісіонером договори купівлі-продажу автомобілів від власного імені в інтересах комітента, зокрема правочини купівлі-продажу від 24.01.2023, а також і договори комісії від 23.01.2023 року є недійсним на підставі частини третьої статті 203, статті 215 ЦК України в силу укладення цих правочинів з дефектом волі продавця (за відсутності волевиявлення щодо відчуження майна).

Неукладеність договору у зв`язку з недотриманням установленої для нього законом обов`язкової письмової форми, зокрема й щодо його підписання, повинна насамперед корелюватися з відсутністю у сторони правочину волевиявлення на його укладення, про що може свідчити факт непідписання договору цією особою чи підписання його від імені сторони іншою неуповноваженою особою (підроблення підпису).

На теперішній час спірні автомобілі, зареєстровані за відповідачем - ОСОБА_1 .

Оскільки позивач грошові кошти за належні йому спірні транспортні засоби не отримував, договорів купівлі-продажу чи комісії не укладав, а його ТЗ перереєстровано на іншого власника без його відому, суд вважає що договори купівлі-продажу вважаються недійсними, зворотнього відповідачами не доведено.

Відповідач ОСОБА_1 набула спірний автомобіль без відповідних правових підстав, на підставі нікчемного правочину, а тому реєстрація автомобілів проведена без достатньої правової підстави.

Щодо доводів представника відповідача про доцільність проведення додаткової почеркознавчої експертизи, суд зазначає, що Верховний суд неодноразово робив висновок про допустимість висновку експерта, який проведений в межах кримінального провадження. У випадку незгоди з висновками експерта за результатами проведеної у кримінальному провадженні, сторона не позбавлена можливості заявити клопотання про призначення експертизи, виклавши у клопотанні підстави незгоди з цим висновком та зазначивши вимоги до повторної експертизи. (справа №373/2163/21 постанова КЦС ВС від 20.11.2024).

В даній справі станом на дату ухвалення судового рішення стороною відповідача клопотання про призначення повторної експертизи не заявлено.

Щодо доводів представника відповідача про відсутність у представника позивача повноважень на звернення до суду в інтересах позивача, суд зазначає, що надані представником позивача в підтвердження своїх повноважень документи відповідають вимогам, визначеним ст.62 ЦПК України, тому суд відхиляє доводи представника відповідача в цій частині.

Щодо доводів відповідача про неналежний спосіб захисту, суд зазначає, що за змістом пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Наведені норми цивільного права свідчать про те, що правочин може бути визнано недійсним, якщо волевиявлення учасника правочину не є вільним і не відповідає його внутрішній волі.

В даній справі не було волі позивача на продаж спірного майна, у зв`язку із чим оспорювані договори купівлі-продажу мають дефект волі.

Крім того, у спірних правовідносинах є договір купівлі-продажу як документ. Суд врахує, що висновком експерта № СЕ-19/111-24/54943-ПЧ від 01.10.2024 встановлено, що директор ТОВ «ПРОО-ЛАЙН УКРАЇНА» ОСОБА_3 не видавав довіреність 23.01.2023 та не уповноважував ОСОБА_2 на вчинення дій щодо продажу спірних транспортних засобів, які належали товариству.

Таким чином, між позивачем та відповідачем не виникло цивільних правовідносин, оспорюваний договір не містить обов`язкових для обох сторін правил поведінки, оскільки договір є недійсним саме в першому аспекті, тобто як правочин.

Підсумовуючи відзначаю, що підроблення підпису сторони правочину, щодо якого передбачена обов`язкова письмова форма, свідчить про дефект волі та створює презумпцію відсутності волевиявлення сторони на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, що є підставою для визнання такого договору недійсним.

Крім того, суд враховує специфіку обороту рухомого майна. Факт володіння рухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. Відомості державного реєстру прав на рухоме майно презюмуються правильними, допоки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем вірно обраний спосіб захисту порушеного права власника рухомого майна щодо визнання договорів купівлі-продажу недійсними та є пропорційним втручанням у право власності відповідача, ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.

Щодо позовних вимог про скасування реєстрації транспортних засобів, суд зазначає наступне.

Абзацом 5 пункту 40 Порядку № 1388 визначено, що державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів скасовується, зокрема, у разі визнання недійсним правочину, на підставі якого проводилася державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортного засобу; на підставі рішення суду.

Тобто, підставною для скасування державної реєстрації транспортного засобу відповідно до вимог законодавства є наявність відповідного судового рішення про визнання недійсним правочину, яке набрало законної сили, і не потребує встановлення окремого зобов`язання для його виконання.

Враховуючи зазначене, у разі прийняття судом рішення про визнання недійсними зазначених договорів, вказане судове рішення є підставою для скасування державної реєстрації транспортного засобу.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "ПРО-ЛАЙН УКРАЇНА" в особі директора ОСОБА_3, до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють вимог на предмет спору - ТОВ "Автомобіль Торгівельна Біржа", Головний сервісний центр МВС про визнання договорів недійсними та скасування реєстрації підлягають задоволенню частково з вищенаведених підстав.

В порядку ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Визнати недійсними договір купівлі-продажу №461 від 23.01.2023р. укладеного між ТОВ «Автомобіль торгівельна біржа» та ОСОБА_1 стосовно купівлі транспортного засобу Jeep Wrangler, 2012 р.в., кузов номер НОМЕР_1 та договір купівлі-продажу №462 від 24.01.2023р. укладеного між ТОВ «Автомобіль торгівельна біржа» та ОСОБА_1 стосовно купівлі транспортного засобу Humbaur Lemans 3500, 2010 р.в., кузов номер НОМЕР_2 .

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО-ЛАЙН УКРАЇНА", ЄДРПОУ 43657040 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: суддя Г. С. Лебединець