Рішення № 12670864, 06.12.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.12.10р.Справа № 8/184-10(22/68/10) За позовом Казенного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (м.Запоріжжя)

до 1) Торезького Дочірнього підприємства "Універсум" Відкритого акціонерного товариства "Облпаливо" (м. Торез, Донецької області)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідея, технологія, реалізація "Інвентор" (м.Запоріжжя)

3) Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (м. Дніпропетровськ)

про стягнення 1 501,38 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: Денисков О.М. - юрисконсульт (дов. № 68 від 25.10.10р.)

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

від відповідача-3: Селяков О.В. - юрисконсульт (дов. № 416 від 01.01.10р.)

СУТЬ СПОРУ:

Казенне підприємство "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Торезького Дочірнього підприємства "Універсум" Відкритого акціонерного товариства "Облпаливо" (далі-відповідач-1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідея, технологія, реалізація "Інвентор" (далі-відповідач-2), з урахуванням уточнення позовних вимог про стягнення пропорційно з відповідача-1 та відповідача-2 вартості недостачі вантажу у сумі 1 501,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

14.02.2007р. між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поставки № 19/208, відповідно до умов якого відповідач-2 зобов'язався здійснити поставку та передати позивачу продукцію: атраціт марки АМ 13-25 (вугілля кам'яне) в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, а позивач зобов'язався прийняти товар і сплатити відповідачу-2 його вартість у строки та порядку, передбаченими договором. Специфікація повинна містити найменування товару, одиниці виміру, загальну кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість товару.

Згідно п. 4.1 договору, відповідач-2 гарантує постачання товару в обсягах, вказаних в специфікації до договору.

Відповідно до умов вказаного договору, поставка товару відбувається на умовах DDР, склад покупця м. Запоріжжя відповідно до правил Інкотермс 2000 р.

23.03.2008 року зі станції Торез Донецької залізниці на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці надійшли два вагони №66228024 та № 65793234 з вугіллям: антрацит АМ по залізничній накладній № 50536802.

Відповідно до положень Статуту залізниць України, 24.03.2008р. складено комерційний акт БН 755545/228, в якому встановлено, що при переважуванні вага вагону № 65793234 виявилась меншою, ніж зазначено в документах, на 5620 кг; вагон в технічному відношенні несправний: зліва по ходу пошкоджений армировочний лист 2-го люка, з зазором довжиною 120 см шириною 4 см, про що складено технічний акт форми ГУ-106 від 23.03.2008 р. № 9; в комерційному відношенні завантаження у вагоні нижче рівня бортів на 10 см, рівномірна, вантаж маркірований вапновим розчином, зліва над 2,3 люками порушено маркування, має місце поглиблення завдовжки 250 см, шириною 200 см, глибиною 120 см.

Таким чином, комерційний акт БН 755545/228 від 24.03.2008 р. свідчить про недостачу 5 620 кг.

Оскільки, відповідно до статті А.5 терміну DDР, продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4, а моментом поставки у відповідності зі статтею А.4. терміну ВБР та п. 5.1. договору є дата прибуття вантажу на склад позивача, відповідальність за заподіяну шкоду покладається в першу чергу на відповідача-2.

Відповідно до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 N 04-5/225 Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 "Про деякі питання практики рішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" - обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Стаття 24 Статуту надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення.

Оскільки накладна є письмовою формою договору перевезення вантажу, що укладається вантажовідправником із залізницею, згідно зі статтею 24 Статуту, та вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то й відповідачем за позовом про недостачу має бути відправник вантажу.

Вантажі видаються на станції призначення, зазначеному в накладній, одержувачу після внесення всіх належних залізниці платежів. Підприємства залізничного транспорту загального користування мають право на заставу переданих їм для перевезення вантажів як гарантії отримання належної провізної плати та інших платежів (стаття 51 Статуту). Залізнична накладна одночасно є договором застави вантажу. Заставне право діє, поки вантаж перебуває у віданні залізниці. З цього випливає, що заставне право на вантаж залізниця може використовувати лише для забезпечення отримання платежів за даною конкретною накладною, але не як гарантію отримання платежів за попередні чи наступні перевезення та послуги.

          Отже, залізнична накладна є письмовою формою договору перевезення конкретного вантажу.

Статтею 32 Статуту передбачено обов'язок відправника підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з урахуванням Технічних умов.

З метою забезпечення збереженості вантажу відповідно до п. 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу на їх поверхню наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Відправник, відповідно до п. 2.4 Правил оформлення перевізних документів, може робити у залізничній накладній відмітку про застосування додаткових заходів щодо збереження вантажу, про відвантаження вантажу із "шапкою", а також про нанесення на поверхню вантажу захисного маркування.

Пунктом 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення; у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення.

Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в залізничній накладній у пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. Виходячи з цього, у разі виявлення недостачі чи надлишку маси, які не перевищують норми, станція на вимогу одержувача зобов'язана зробити в накладній відмітку, передбачену пунктом 31 названих Правил. Значення норм недостачі (суми норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) передбачено пунктом 27 Правил видачі вантажів.

Враховуючи викладені норми, залізнична накладна є документом з якого вбачається відправник.

Відповідно до параграфу 5 розділу 2 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів, на відкритому рухомому складі перед завантаженням вантажів дрібних фракцій у вагонах з нижніми розвантажувальними люками, відправник зобов'язаний здійснити заходи з ущільнення наявних зазорів, в тому числі й конструктивних, через які можливе висипання вантажу при перевезенні. Вантажовідправник чи організація, що здійснює навантаження, несе відповідальність за наслідки недотримання Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі.

Відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу: вагонів для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами. Відповідач-1, як відправник вантажу, повинен був визначити придатність вагону № 65793234 для перевезення вантажу в комерційному та технічному відношенні, фактично це підтверджується актом про технічний стан вагону № 9 від 23.03.2008 р. вугілля було завантажено у вагон з видимими несправностями старого походження, тобто такими, які могли бути виявлені до завантаження, що стало причиною недостачі вантажу. Оскільки відповідач-1, як вантажовідправник, не відмовилось від використання несправного за своїм технічним станом вагону та не здійснило заходів, передбачених параграфом 5 розділу 2 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, відповідальність за заподіяну шкоду покладається також і на відповідача-2.

Відповідач-3 у відзиві на позов зазначає, що у випадках коли під завантаження поданий вагон несправний за своїм технічним станом, відправник повинен відмовитись від його використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Вагон № 6579323 мав видимі пошкодження та був непридатний до перевезення антрациту. Отже, відповідальність покладається на вантажовідправник, оскільки саме він визначає придатність вагону до перевезення певного вантажу.

Крім того, відповідачем-3 подано заяву про застосування строку позовної давності, яка мотивована наступним.

Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.

Згідно зі ст. 136 Статуту, позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 Статуту, в якому визначено, що початком перебігу шестимісячного строку, встановленого ст. 136 Статуту, визначається день видачі вантажу.

Вантаж був виданий позивачу комісійно із складанням комерційного акту 24.03.2008р., тобто останнім днем шестимісячного строку, встановленого Статутом, є 24.09.2008р.

Враховуючи викладене, відповідач-3 просить суд відмовити в задоволенні позовним вимог до нього, у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності для пред'явлення позову до відповідача-3.

Відповідач-1 та відповідач-2 відзиву на позов не надали.

Представники відповідачів-1,2 у судове засідання не з'явились, але були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, що підтверджується направленням ухвал суду на юридичну адресу відповідачів-1,2.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року", відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідачі-1,2 не скористалися своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача та відповідача-3, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2007р. між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поставки № 19/208 (далі-договір), відповідно до умов якого відповідач-2 зобов'язався здійснити поставку та передати позивачу продукцію: атраціт марки АМ 13-25 (вугілля кам'яне) в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, а позивач зобов'язався прийняти товар і сплатити відповідачу-2 його вартість у строки та порядку, передбаченими договором. Специфікація повинна містити найменування товару, одиниці виміру, загальну кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість товару.

Згідно п. 4.1 договору, відповідач-2 гарантує постачання товару в обсягах, вказаних в специфікації до договору.

Відповідно до умов вказаного договору, поставка товару відбувається на умовах DDР, склад покупця м. Запоріжжя відповідно до правил Інкотермс 2000 р.

23.03.2008 року зі станції Торез Донецької залізниці на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці надійшли два вагони № 66228024 та № 65793234 з вугіллям: антрацит АМ по залізничній накладній № 50536802.

Відповідно до положень Статуту залізниць України, 24.03.2008р. складено комерційний акт БН 755545/228, в якому встановлено, що при переважуванні вага вагону № 65793234 виявилась меншою, ніж зазначено в документах, на 5620 кг; вагон в технічному відношенні несправний: зліва по ходу пошкоджений армировочний лист 2-го люка, з зазором довжиною 120 см шириною 4 см, про що складено технічний акт форми ГУ-106 від 23.03.2008 р. № 9; в комерційному відношенні завантаження у вагоні нижче рівня бортів на 10 см, рівномірна, вантаж маркірований вапновим розчином, зліва над 2,3 люками порушено маркування, має місце поглиблення завдовжки 250 см, шириною 200 см, глибиною 120 см.

Таким чином, комерційний акт БН 755545/228 від 24.03.2008 р. свідчить про недостачу 5 620 кг.

Відповідачем-3 подано заяву про застосування строку позовної давності, яка мотивована тим, що порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України, а саме: згідно зі ст. 136 Статуту, позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 Статуту, в якому визначено, що початком перебігу шестимісячного строку, встановленого ст. 136 Статуту, визначається день видачі вантажу.

Вантаж був виданий позивачу комісійно із складанням комерційного акту 24.03.2008р., тобто останнім днем шестимісячного строку, встановленого Статутом, є 24.09.2008р.

Враховуючи викладене, а також те, що позивачем не зазначено поважних причин пропуску вказаного строку, позовні вимоги до відповідач-3 є такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності для пред'явлення позову до відповідача-3.

У задоволенні позову до відповідача-3 слід відмовити.

З приводу вимог до відповідача-1 та відповідача-2 господарським судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до статті А.5 терміну DDР, продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4, а моментом поставки у відповідності зі статтею А.4. терміну ВБР та п. 5.1. договору є дата прибуття вантажу на склад позивача, відповідальність за заподіяну шкоду покладається в першу чергу на відповідача-2.

На перевезення залізничним транспортом вантажів, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспортну загального користування, поширюються норми Статуту залізниць України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 р. N 457 (далі-Статут).

Відповідно до ст. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Стаття 24 Статуту надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення.

Оскільки накладна є письмовою формою договору перевезення вантажу, що укладається вантажовідправником із залізницею, згідно зі статтею 24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то й відповідачем за позовом про недостачу має бути відправник вантажу.

Вантажі видаються на станції призначення, зазначеному в накладній, одержувачу після внесення всіх належних залізниці платежів. Підприємства залізничного транспорту загального користування мають право на заставу переданих їм для перевезення вантажів як гарантії отримання належної провізної плати та інших платежів (стаття 51 Статуту). Залізнична накладна одночасно є договором застави вантажу. Заставне право діє, поки вантаж перебуває у віданні залізниці. З цього випливає, що заставне право на вантаж залізниця може використовувати лише для забезпечення отримання платежів за даною конкретною накладною, але не як гарантію отримання платежів за попередні чи наступні перевезення та послуги.

          Отже, залізнична накладна є письмовою формою договору перевезення конкретного вантажу.

Статтею 32 Статуту передбачено обов'язок відправника підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з урахуванням Технічних умов.

З метою забезпечення збереженості вантажу відповідно до п. 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу на їх поверхню наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Відправник, відповідно до п. 2.4 Правил оформлення перевізних документів, може робити у залізничній накладній відмітку про застосування додаткових заходів щодо збереження вантажу, про відвантаження вантажу із "шапкою", а також про нанесення на поверхню вантажу захисного маркування.

Пунктом 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення; у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення.

Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в залізничній накладній у пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. Виходячи з цього, у разі виявлення недостачі чи надлишку маси, які не перевищують норми, станція на вимогу одержувача зобов'язана зробити в накладній відмітку, передбачену пунктом 31 названих Правил. Значення норм недостачі (суми норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) передбачено пунктом 27 Правил видачі вантажів.

Враховуючи викладені норми, залізнична накладна є документом з якого вбачається відправник.

Відповідно до параграфу 5 розділу 2 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів, на відкритому рухомому складі перед завантаженням вантажів дрібних фракцій у вагонах з нижніми розвантажувальними люками, відправник зобов'язаний здійснити заходи з ущільнення наявних зазорів, в тому числі й конструктивних, через які можливе висипання вантажу при перевезенні. Вантажовідправник чи організація, що здійснює навантаження, несе відповідальність за наслідки недотримання Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі.

Відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України, придатність рухомого складу: вагонів для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами. Відповідач-1, як відправник вантажу, повинен був визначити придатність вагону № 65793234 для перевезення вантажу в комерційному та технічному відношенні, фактично це підтверджується актом про технічний стан вагону № 9 від 23.03.2008 р. вугілля було завантажено у вагон з видимими несправностями старого походження, тобто такими, які могли бути виявлені до завантаження, що стало причиною недостачі вантажу. Оскільки відповідач-1, як вантажовідправник, не відмовилось від використання несправного за своїм технічним станом вагону та не здійснив заходів, передбачених параграфом 5 розділу 2 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, відповідальність за заподіяну шкоду покладається також і на відповідача-2.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення пропорційно з відповідача-1 та відповідача-2 суми недостачі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідачів-1,2.

Керуючись ст. ст. 908, 909 Цивільного кодексу України, ст. ст. 6, 24, 31, 32, 134, 136 Статуту залізниць України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" відмовити.

Позовні вимоги до Торезького Дочірнього підприємства "Універсум" Відкритого акціонерного товариства "Облпаливо" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідея, технологія, реалізація "Інвентор" задовольнити.

Стягнути з Торезького Дочірнього підприємства "Універсум" Відкритого акціонерного товариства "Облпаливо" (86600, Донецька область, м. Торез, пров. Запорізький, 1; код ЄДРПОУ 30775785) на користь Казенного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18; код ЄДРПОУ 00194731) - 750 грн. 69 коп. недостачі, 51 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідея, технологія, реалізація "Інвентор" (69059, м. Запоріжжя, вул. Магара, 6А-13; код ЄДРПОУ 13611410) на користь Казенного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (69600, м. Запоріжжя, вул.Теплична, 18; код ЄДРПОУ 00194731) - 750 грн. 69 коп. недостачі, 51 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяІ.Ю. Дубінін