Рішення № 12670720, 03.12.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.12.10р.Справа № 8/118-10 За позовом Закритого акціонерного товариства "Лактоліс-Миколаїв" (м. Миколаїв)

до Сільськогосподарського приватного підприємства "Чумаки" (с. Чумаки Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором № 2087 на поставку молока від 01.09.2007р. у загальному розмірі 106 430,99 грн.

Головуючий колегії Дубінін І.Ю., члени колегії - судді: Красота О.І., Ліпинський О.В.

Представники:

Від позивача: Жадько В.Л. - представник (дов. б/№ від 02.06.10р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерного товариства "Лактоліс-Миколаїв" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом доСільськогосподарського приватного підприємства "Чумаки" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 2087 на поставку молока від 01.09.2007р. у загальному розмірі 106 430,99 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 99 949,34 грн. - сума неповернутої попередньої оплати та 6 481,65 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

01.09.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 2087 на поставку молока, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався продавати позивачу молоко, а останній зобов'язався здійснювати оплату за отриману продукцію, відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 4.5. договору, позивач зобов'язаний до відвантаження молока перерахувати на розрахунковий рахунок відповідача авансовий платіж у розмірі вартості більше 6-ти партій молока, але не менше 200 000 грн., що за вирахуванням суми попередньої оплати за одну партію було сумою постійної передоплати.

На виконання умов договору, позивач перерахував у якості передоплати за поставлене молоко у майбутньому 150 014,21 грн. платіжним дорученням № 11947 від 31.10.2007р.

Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної поставки молока не виконав, внаслідок чого станом на час закінчення дії договору - 31.12.2007р. вартість недопоставленої продукції складає 99 949,34 грн.

03.11.2009р. відповідачу було направлено акт звірки взаємних розрахунків з відображенням дат реалізації молока, сум належних до оплати, а також сплачених сум; претензію № 13 на суму 105 445,18 грн. Вказані документи отримані відповідачем, що підтверджується поштовим повідомленням, на якому є відмітка про отримання документів відповідачем.

Претензія № 13 залишена відповідачем без задоволення.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на наступне.

Як зазначено у п. 4.3 договору, до обов'язків відповідача входить, зокрема, вивозити молоко з пункту відвантаження молока відповідача власним транспортом за свій рахунок, після виконання відповідачем п. 2.2. договору.

Пункт 2.2 відповідачем було виконано в повному обсязі, але позивач не вивозив молоко з пункту відвантаження молока, не попередив та не роз'яснив причини цього відповідачу.

Фактично, на думку відповідача, позивач намагається в односторонньому порядку відмовитись від свого зобов'язання, згідно укладеного договору.

На теперішній час, відповідач готовий поставляти товар на зазначену у позові суму заборгованості та не відмовляється від зобов'язань щодо умов договору № 2087.

Ухвалою голови господарського суду від 02.09.10р. розгляд справи призначено в колегіальному складі: судді Дубініна І.Ю., судді Красоти О.І. та судді Юзікова С.Г. Головуючим колегії призначити суддю Дубініна І.Ю.

Ухвалою суду від 03.09.10р. справу прийнято до провадження вказаним складом суду.

Ухвалою голови господарського суду від 26.10.10р. замінено члена колегії - суддю Юзікова С.Г. на суддю Ліпинського О.В. та утворено колегію суддів для розгляду справи у наступному складі: Дубінін І.Ю. - головуючий колегії; Ліпинський О.В.; Красота О.І.

Ухвалою суду від 26.10.10р. справу прийнято до провадження вказаним складом суду.

Відповідач у судове засідання не з'явився, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням № 5202400022186, яке повернулося до господарського суду з відміткою про отримання ухвали суду відповідачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 2087 поставки молока (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався виготовляти та передавати у власність позивачу, а позивач зобов'язався приймати та оплачувати відповідне встановленим договором вимогам та показникам цільне молоко в обсягах, за цінами та на умовах, зазначених в договорі.

Відповідно до п. 4.5. договору, позивач зобов'язаний до відвантаження молока перерахувати на розрахунковий рахунок відповідача авансовий платіж у розмірі вартості більш ніж 6-ти партій молока, але не менше 200 000 грн., що за вирахуванням суми попередньої оплати за одну партію складає суму постійної передоплати.

Згідно п. 2.2. договору, позивач зобов'язався своїми силами та за свій рахунок здійснювати відвантаження молока, здійснювати її на підставі товаротранспортної накладної.

На виконання умов договору, позивач перерахував у якості передоплати за поставлене молоко у майбутньому 150 014,21 грн. платіжним дорученням № 11947 від 31.10.2007р., копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 23).

В матеріалах справи знаходиться копія листа № 120 від 06.11.07р. (лист вперше було надіслано факсом 06.11.2007р.), в якому відповідач просив позивача, у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань, не перераховувати гроші за отримані кошти та ввести їх у розрахунки попередньої оплати в сумі 200 000 грн. Також відповідач повідомив позивача, що відвантаження молока з 07.11.2007р. тимчасово не буде здійснюватись.

Пункт 3.1 договору передбачає поставку молока у листопаді в кількості 450 тонн, фактично ж було поставлено 61 тонну, і надалі відповідач повідомив про призупинення поставок.

Іншу частину товару відповідачем поставлена не була.

Отже, при попередженні за 1 день було поставлено під зрив виробництво молочної продукції підприємством позивача, оскільки виробництво молочної продукції є безперервним та за затвердженими планами. Один день призупинення поставок призводить до порушення графіків виробництва та недотримання належних обсягів виробництва, а отже до недопоставки за договорами купівлі-продажу власної виготовленої молочної продукції.

Викладене свідчить про те, що відповідач свої зобов'язання щодо поставки молока, відповідно до умов договору, не виконав, внаслідок чого станом на час закінчення дії договору - 31.12.2007р. вартість недопоставленої продукції складає 99 949,34 грн.

Позивач, в свою чергу, направив відповідачу претензію № 13 (за № 2122/015 від 02.11.09р.), в якій просив перерахувати у встановлений законом строк заборгованість у сумі 105 445,18 грн., крім того, позивач повідомив, що відповідно до статей 536, 693 ЦК України на суму попередньої оплати позивачем буде нараховані 3% річних за користування грошовими коштами, що належать позивачу, з моменту закінчення строку дії договору, тобто з 31.12.2007р., у сумі 5 495,84 грн. Разом з претензією відповідачу було направлено акт звірки взаємних розрахунків з відображенням дати реалізації молока, сум належних до оплати, а також сплачених сум; претензію № 13 на суму 105 445,18 грн. Вказані документи отримані відповідачем, що підтверджується поштовим повідомленням № 1029038, в якому є відмітка про отримання документів відповідачем.

Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.

Доказів виконання зобов'язання по поверненню передоплати в сумі 99 949,34 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 99 949,34 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути три проценти річних від простроченої суми, які також підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 267 Господарського кодексу України, строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

З огляду на вказану норму закону, позивач мав право відмовитись від договору № 2087 на поставку молока від 01.09.2007 року і вимагати повернення передоплати, що і було зроблено у претензії № 13 від 02.11.2009 року.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання; розірвання договору; відшкодування збитків; сплата неустойки тощо.

Оскільки відповідач порушив п. 3.1 договору щодо обсягів поставки у листопаді 2007 року та повідомив про зупинення поставок з 07.11.2007 року, а позивач, у зв'язку з цим відмовився від подальшого виконання зобов'язання в натурі та вимагав повернення сплаченої передоплати, то в силу вимог ст. 611 ЦК України зобов'язання припинились.

Статтею 670 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару, та встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

В свою чергу, в ч. 2 ст. 693 ЦК України зазначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі викладеної норми закону, з ціллю досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію № 13 від 02.11.09 р. (вих. № 2122/015), в якій містилася вимога щодо повернення суми попередньої оплати в розмірі 99 949,34 грн. Але вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді.

Викладене є підставою для задоволення позову щодо стягнення передоплати у розмірі 99 949,34 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 6 481,65 грн.

З 01.01.2008р. у відповідача, згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Враховуючи викладене, позивач направив відповідачу претензію № 13 від 02.11.09р. (вказана претензія була відправлена 03.11.09р., що підтверджується квитанцією та поштовим повідомленням, копії яких знаходяться в матеріалах справи, а.с. 25) з проханням повернути на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в розмірі 99 949,34 грн., які були сплачені за товар, який відповідач так і не поставив.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище, позивач направив відповідачу вимогу 03.11.09р., отже, строк повернення грошових коштів є таким, що настав. Останнім днем повернення коштів в сумі 99 949,34 грн. є 11.11.2009р.

Отже нарахуванням 3% річних слід починати з 11.11.2009р.

При підрахунку господарським судом встановлено, що стягненню підлягають 3% річних за період з 11.11.2009р. по 01.03.2010р. у сумі 911,87 грн.

При викладених обставинах вимога позивача щодо стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 911,87 грн.

Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 173, 174, 193, 194, 218, 265, 267 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 615,625, 629, 663, 665, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського приватного підприємства "Чумаки" (52024, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Чумаки, вул. Шкільна, 10; код ЄДРПОУ 31313240) на користь Закритого акціонерного товариства "Лакталіс-Миколаїв" (54018, м. Миколаїв, вул. Виноградна, 2; код ЄДРПОУ 23624594) - 99 949 грн. 34 коп. боргу, 911 грн. 87 коп. 3 % річних, 1 008 грн. 61 коп. витрат на держмито, 223 грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Головуючий колегіїІ.Ю. Дубінін Суддя                                                                                 О.І. Красота Суддя О.В. Ліпинський