Рішення № 12670276, 24.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

24.11.2010Справа №2-15/4486-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26; ЄДРПОУ 19357325)

До відповідача 1 фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

До відповідача 2 фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_2)

До відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю «Лімонс» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Назукіна, 13; ЄДРПОУ 22265408)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відкрите акціонерне товариство «Інноваційно-промисловий банк» (61003, м. Харків, вул. Клочківська, 3) в особі Кримської філії «Інпромбанк» (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Українська,11)

Про стягнення 1268 375, 63 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

представники:

Від позивача Фоміних С.С., представник, дов. №303-Ф/10 від 02.08.2010 р.

Від відповідача 1 ОСОБА_1

Від відповідача 2 не зявився

Від відповідача 3 не з'явився

Від третьої особи не з'явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лімонс» про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором №9/К-07 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії (у національній валюті) від 22.02.2007 в розмірі 1268375,63 грн., також просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за кредитним договором №9/К-07 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії (у національній валюті) від 22.02.2007 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 були надані кредитні кошти у користування. З метою забезпечення виконання зобовязання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, між Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір поруки №9/Zпор-07 від 22.02.2010 та з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лімонс» був укладений договір поруки №9/Zпор-07 від 22.05.2010. Однак, оскільки позичальник порушує строки здійснення платежів щодо основної суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами за кредитними договорами Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» звернувся до господарського суду АР Крим із позовом, в якому просить суд просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №9/К-07 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії (у національній валюті) від 22.02.2007 в розмірі 1268375,63 грн.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лімонс» у судовому засіданні 14.10.2010 надавав суду відзив на позовну заяву відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує, за мотивами викладеними у відзиві на позовну заяву.

Представники відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та третьої особи явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, витребуваних судом документів не надали, про дату, час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку передбаченого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

02.02.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №9/К-07 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії (у національній валюті) (а.с.9-14).

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено додаткові договори до кредитного договору №9/К-07 від 02.02.2007 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії (у національній валюті) №9/1 від 16.03.2007, №9/2 від 30.08.2007, №9/3 від 03.10.2007, №9/4 від 15.01.2008, №9/5 від 20.10.2008 (а.с.16-24).

Відповідно до вказаного договору (із наступними змінами) Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» надав фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 непоновлювану кредитну лінію в сумі 1000000,00 грн. строком до 19.02.2010 на придбання обладнання, із погашенням згідно графіку встановленому Додатками до договору, із сплатою відсоткової ставки 19,5% річних (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 4.4 Договору (із наступними змінами), сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 28 числа поточного місяця по 15 число місяця, наступного за поточним, включно на рахунок кредитора.

Позивач посилається на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №9/К-07 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії (у національній валюті) від 02.02.2007 по сплаті кредиту, відсотків за користування кредитом та комісії за управління кредитною лінією. Вказане підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з історії руху по рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Прострочена заборгованість згідно розрахунку позивача за кредитом складає 941878,57 грн., за відсотками за користування кредитом 77419,89 грн., комісія за управління кредитною лінією 9990,43 грн.

Вказане і стало підставою для звернення з відповідним позовом до господарського суду за захистом порушеного права та стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем грошових зобовязань за кредитним договором №9/К-07 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії (у національній валюті) від 02.02.2007 щодо погашення кредиту в розмірі 941878,57 грн., відсотків за користування кредитом у розмірі 77419,89 грн., комісії за управління кредитною лінією у розмірі 9990,43 грн., отже сума заборгованості по кредиту в розмірі 941878,57 грн., відсоткам за користування кредитом у розмірі 77419,89 грн., комісії за управління кредитною лінією у розмірі 9990,43 грн., повинні бути стягнуті з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 239086,74 грн. за несвоєчасне виконання зобовязань по кредитному договору.

Приписами пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до пункту 8.1 кредитного договору, у випадку порушення строків повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 239086,74 грн. (за період з 17.03.2008 по 01.08.2010) підлягає стягненню з відповідача, оскільки підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №9/К-07 від 02.02.2007 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії (у національній валюті) між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» був укладений договір поруки з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 №9/Zпор-07 від 22.02.2010. (а.с.28-29)

За умовами зазначеного договору поруки фізична особа-підприємець ОСОБА_2 виступив поручителем перед кредитором по зобовязанням фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, які виникають з умов кредитного договору №9/К-07 від 02.02.2007 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії.

Пунктом 2 договору поруки передбачено, що відповідальність поручителя настає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобовязань за основним зобовязанням.

Згідно статей 553-554 Цивільного кодексу України, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. При порушенні боржником зобов'язання, забезпеченого поручительством, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поручительства не передбачена додаткова(субсидіарна) відповідальність поручителя.

Відповідно пункту 3 договору поруки, поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому же обсязі, що і боржник, включаючи повернення кредиту, сплату процентів комісій, штрафних санкцій та відшкодування збитків.

Пункт 4 договору поруки передбачає, що у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань по кредитному договору, кредитор повідомляє про це поручителя шляхом направлення письмової вимоги з зазначенням суми заборгованості та реквізитів рахунків, на які поручитель має сплатити заборгованість.

14.01.2009 позивачем на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 була направлена письмова вимога про сплату боргу за кредитним договором №9/К-07 від 02.02.2007 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії (а.с.136).

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення суми заборгованості та пені за кредитним договором з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, як із солідарних боржників.

Відносно позовних вимог щодо солідарного стягнення суми боргу та пені з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лімонс», суд вважає їх недоведеними та необґрунтованими з огляду на наступне.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №9/К-07 від 02.02.2007 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії (у національній валюті) між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» був укладений договір поруки з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лімонс» №9/Zпор-07 від 22.05.2010. (а.с.25-27)

За умовами зазначеного договору поруки Товариство з обмеженою відповідальністю «Лімонс» виступило поручителем перед кредитором по зобовязанням фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, які виникають з умов кредитного договору №9/К-07 від 02.02.2007 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії.

Пунктом 3 договору поруки передбачено, що відповідальність поручителя настає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобовязань за кредитним договором.

Згідно статей 553-554 Цивільного кодексу України, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. При порушенні боржником зобов'язання, забезпеченого поручительством, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поручительства не передбачена додаткова(субсидіарна) відповідальність поручителя.

Відповідно пункту 4 договору поруки, поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому же обсязі, що і боржник, включаючи повернення кредиту, сплату процентів комісій, штрафних санкцій та відшкодування збитків.

Пункт 5 договору поруки передбачає, що у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань по кредитному договору, кредитор повідомляє про це поручителя шляхом направлення письмової вимоги з зазначенням суми заборгованості та реквізитів рахунків, на які поручитель має сплатити заборгованість.

Однак, на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лімонс» письмова вимога про сплату боргу за кредитним договором №9/К-07 від 02.02.2007 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії була направлена позивачем 05.11.2010, тобто після порушення провадження по даній справі (а.с.125).

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26; ЄДРПОУ 19357325) заборгованість за кредитним договором №9/К-07 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії (у національній валюті) від 22.02.2007 у розмірі 1268375,63 грн.

3.В частині задоволення позовних вимог щодо солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лімонс» заборгованості за кредитним договором №9/К-07 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії (у національній валюті) від 22.02.2007 у розмірі 1268375,63 грн. відмовити.

4.Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26; ЄДРПОУ 19357325) 12683,76 грн. державного мита та 236,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набуття судовим рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 26.11.2010 р.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.