Рішення № 126701068, 16.04.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року справа № 580/9370/24 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23.09.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті позивачу за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців січень 2008 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення повному розмірі, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті позивачу за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня по 24 липня 2024 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від І 7 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня по 24 липня 2024 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині 4 463,15 грн в місяць, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб,, шо утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 24.07.2024. Однак, за період з 01.01.2016 по 24.07.2024 позивачу була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення не в повному обсязі. Вважає, що за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексація мала нараховуватись із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, а за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 24.07.2024 - як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078. За захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

17.10.2024 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що грошове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України було підвищене з 01.12.2015 за рахунок значного збільшення премій військовослужбовців, яка не містить разового характеру та виплачується щомісячно. У зв`язку із підвищенням грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України було встановлено базовий місяць для нарахування індексації січень 2016 року. Також щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2024 по 07.06.2024 зазначив, що відповідно до ст. 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» - обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. Тобто базовим місяцем для проведення нарахування та виплати індексації позивачу було встановлено грудень 2023 року. Відповідно до офіційно опублікованих Державною службою статистики України індексів споживчих цін за період з 01.01.2024 по 24.07.2024 їх поріг не перевищив 103 відсотки, що є загальнодоступною інформацією. Тому вважає необгрунтованими заявлені позовні вимоги.

Ухвалою від 04.10.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, подані письмові докази, суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.07.2024 № 220 був виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 24.07.2024.

З відзиву на позовну заяву та розрахунку нарахованої суми індексації від 17.09.2024 № 354 вбачається, що відповідач нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2016 року, за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня по 24 липня 2024 року індексація-різниця грошового забезпечення позивачу не нараховувалась і не виплачувалась.

Відповідно до розрахунку індексації грошового забезпечення від 17.09.2024 № 354 відповідач нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 в сумі 4 957,19 грн із застосуванням базового місяця січень 2016 року (а. с. 19).

Згідно з довідкою від 14.04.2025 № 172 про нараховані та виплачені ОСОБА_1 суми грошового забезпечення за період з 01.02.2018 по 31.03.2018 заробітна плата позивача за лютий 2018 року становила 8 294,64 грн, за березень 2018 року 8 798,68 грн, а саме:

за лютий 2018 року становить:

оклад за військовим званням 45,00 грн;

посадовий оклад 685,00 грн;

надбавка за вислугу років 219,00 грн;

надбавка за особливості проходження служби 474,50 грн;

премія 3 760,65 грн;

щомісячна додаткова грошова винагорода 3 110,49 грн;

за березень 2018 року становить:

оклад за військовим званням 740,00 грн;

посадовий оклад 2 910,00 грн;

надбавка за вислугу років 1 642,50 грн;

надбавка за особливості проходження служби 529,25 грн;

премія 2 976,93 грн.

Не погоджуючись із розрахунком індексації грошового забезпечення за спірні періоди, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовних вимог з приводу нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як базового місяця суд зазначає таке.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III (далі Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Відповідно до статті 19 цього ж Закону державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції, що діє з 01 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01.01.2016 1 відсоток).

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта статті 4 Закону № 1282-XII).

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону №1282-XII).

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Керуючись пп. 2 п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищення грошових доходів громадян (в межах прожиткового мінімуму) для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов`язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

Важливим елементом алгоритму нарахування індексації є термін (так званий "базовий" місяць), від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, оскільки нарахування індексації розпочинається після досягнення цим індексом певного значення у відсотках (так званого "порогу"), визначеного законом.

Так, індексація грошових доходів населення починає нараховуватися, коли зростання індексу споживчих цін перевищує:

- 101 відсоток за період до 01.01.2016 (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII), в редакції, що діяла до 01.01.2016);

- 103 відсотки за період після 01.01.2016 (ч. 1 ст. 4 Закону № 1282-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, який набрав чинності 01.01.2016).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 в редакції, що діяла до 01.12.2015, "базовим" місяцем для нарахування індексації вважався місяць, в якому відбулася одна із подій:

- підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, або

- зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.

При цьому місяць, у якому відбулося підвищення, вважається "базовим" при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 в редакції, яка діє з 01.12.2015, у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзаци 1, 2, 3).

Отже, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 у справі № 825/565/17 звертав увагу на те, що місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації.

Як було вказано вище, за змістом п. 5 Порядку № 1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця.

Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (набрала чинності 01.01.2008) затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Як не заперечується учасниками справи, з січня 2008 року по 28.02.2018 посадовий оклад позивача не змінювався.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності (01.03.2018) постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Отже, відповідно до положень Порядку № 1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Вказаний висновок у подібних правовідносинах сформував Верховний Суд у постанові від 26.01.2022 по справі № 400/1118/21 та у постанові від 04.05.2023 у справі № 640/29759/21, який відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України застосовується судом при вирішенні цієї справи як обов`язковий.

Як встановив суд, відповідно до розрахунку нарахованої суми індексації від 17.09.2024 № 354 відповідач нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2016 року.

Враховуючи зазначене, дії відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січня 2016 року є протиправними.

При вирішенні цього спору суд також враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, які полягають, зокрема, в такому.

Місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації. За змістом пункту 5 Порядку № 1078 підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов`язати до її вчинення у судовому порядку. Аналіз пункту 5 Порядку № 1078 свідчить про те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов`язується з місяцем підвищенням тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець. Отже, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.

Враховуючи, що відповідач здійснив нарахування та виплату індексації, однак зробив розрахунок із урахуванням неналежного базового місяця, що свідчить про вчинення відповідачем протиправних дій, для належного захисту порушеного права позивача суд, у відповідності до вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне визнати в межах заявлених позовних вимог протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2016 року та зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за такий період із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум індексації.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті позивачу за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 24.07.2024 індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078 у фіксованій величині та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абз. 3, 4, 6 п. 5 зазначеного Порядку у фіксованій величині 4 463,15 грн в місяць, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44, то суд зазначає наступне.

Схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Указана постанова була чинною з 01.01.2008 до 01.03.2018.

Отже, від січня 2008 року посадовий оклад позивача не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.

Тому, нарахування й виплата поточної індексації з 01.03.2018 мала здійснюватися з урахуванням місяця підвищення доходів березень 2018 року, а індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року, був опублікований Держстатом у листопаді 2018 року і фактично з грудня 2018 року у військовослужбовців з`явилося право на індексацію грошового забезпечення.

Разом з тим, необхідно враховувати, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці.

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача , за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 п. 5 Порядку № 1078 дають суду підстави зробити висновок, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.

Із довідки про доходи від 14.04.2025 № 172 про нараховані та виплачені ОСОБА_1 суми грошового забезпечення за період з 01.02.2018 по 31.03.2018 вбачається, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 8 294,64 грн, за березень 2018 року 8 798,68 грн.

При цьому суд врахував, що у лютому 2018 році позивачу була нарахована, зокрема, щомісячна додаткова грошова винагорода 3 110,49 грн, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».

Водночас щомісячна додаткова грошова винагорода у сумі 3 110,49 грн, яка була виплачена у лютому 2018 року, в березні 2018 році виплачена не була, оскільки Постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 втратила чинність у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Отже при визначенні збільшення грошового доходу за березень 2018 року додаткова грошова винагорода, виплачена у лютому 2018 року, не підлягає врахуванню.

З урахуванням вказаного розмір підвищення доходу становив 3 614,53 грн (8 798,68 грн 5 184,15 (8294,64 грн 3 110,49 грн) грн).

У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1 762,00 грн, величина приросту індексу споживчих цін 253,30% .

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762,00 грн * 253,30% / 100 = 4463,15 грн).

У силу вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Таким чином, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 мала виплачуватися позивачеві до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення.

Водночас відповідачем не дотримано вказаних вимог Порядку та не нараховано позивачу належні суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022.

Згідно з абзацом 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" № 2710-IX від 03.11.2022, зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Статтею 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Отже, у 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється.

Щодо виплати позивачу "фіксованої" індексації (індексації-різниці) суд враховує, що позивач у період з 01.01.2024 по 24.07.2024 продовжував проходити службу, посадовий оклад не змінився та перебував на грошовому забезпеченні у відповідача, відтак позивач має право на отримання фіксованої індексації в належному розмірі.

Таким чином, за період з 01.01.2024 по 24.07.2024 індексація з урахуванням абзаців 3-6 пункту 5 Порядку №1078 підлягала виплаті позивачу у фіксованій величині, яка востаннє була виплачена у грудні 2022 року.

Разом з тим, суд врахував, що визначення розміру фіксованої величини віднесено до дискреційних повноважень відповідача, тому не вбачає підстав для втручання в такі повноваження та визначати її конкретну суму.

Тож, обираючи належний спосіб захисту прав позивача, з огляду на відсутність у суду повноважень самостійно здійснювати розрахунки сум індексації, суд вважає за необхідне з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в цій частині позовних вимог визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 24.07.2024 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням виплачених сум та з урахуванням висновків суду.

Таким чином позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Порядком «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» від 15 січня 2004 р. N 44 визначено умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 44 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Суд зазначає, що Порядком № 44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки.

Суд звертає увагу, що на відповідача, як податкового агента, Законом покладено кореспондуючий обов`язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією такої суми позивачу.

Таким чином, у суду відсутні підстави зобов`язувати відповідача здійснити на користь позивача заявлену компенсацію, оскільки відповідний обов`язок виникає одночасно з виплатою нарахованих відповідачем сум грошового забезпечення, які не були належним чином виплачені під час проходження військової служби, тобто у майбутньому, а отже відповідні позовні вимоги є передчасними, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 257, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2016 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум індексації грошового забезпечення.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 24.07.2024 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 24.07.2024 включно відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням висновків суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Суддя Алла РУДЕНКО