Ухвала суду № 126698424, 16.04.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

16 квітня 2025 року 320/18595/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Інспектора з благоустрою сьомого відділу контролю за благоустроєм управління (інспекції) контролю за благоустроєм Департаменту територіального контролю міста Києва Марченко М.А., Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування припису та протоколу, зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Інспектора з благоустрою сьомого відділу контролю за благоустроєм управління (інспекції) контролю за благоустроєм Департаменту територіального контролю міста Києва Марченко М.А. (03057, м.Київ, вул. Дегтярівська, буд. 31, корпус 2), Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 31, корпус 2), в якому просить суд:

визнати протиправними та скасувати Припис №202509534 від 25.03.2025 року та Протокол про адміністративне правопорушення №2025001085, що складені і підписані інспектором з благоустрою Марченко М.А., який є службовою особою Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код юридичної особи: 34926981);

визнати дії інспектора з благоустрою Марченко М.А., як суб`єкта владних повноважень і представника Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), протиправними і зобов`язати Інспектора та Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код юридичної особи: 34926981) утриматися від вчинення дій, спрямованих на демонтаж чи замовлення демонтажу воріт, розміщених в арці житлового багатоповерхового будинку №29-Б по вулиці Воздвиженська у місті Києві.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/18595/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

На адресу суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:

до набрання законної сили рішенням суду у даній справі зупинити дію Припису №202509534 від 25.03.2025 року та Протоколу про адміністративне правопорушення №2025001085, що складені і підписані інспектором з благоустрою Марченко М.А., який є службовою особою Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код юридичної особи: 34926981);

заборонити інспектору з благоустрою Марченко М.А., Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та іншим особам вживати заходи спрямовані на демонтаж воріт в арці будинку 29-Б по вулиці Воздвиженська у місті Києві чи будь-яких заходів із підготовки до такого демонтажу.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, заявник зазначив, що забезпечення позову необхідне задля забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження можливих труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Зазначений перелік способів забезпечення позову є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Частиною 1 статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

У свою чергу, відповідно до вимог пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

При цьому слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що предметом спору у даній справі є припис №202509534 від 25.03.2025 року та протокол про адміністративне правопорушення №2025001085 Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Суд звертає увагу, що обставини правомірності/протиправності спірних рішень можуть бути встановлені лише за результатами розгляду судом справи по суті та дослідження усіх доказів, наданих як позивачем, так і відповідачем у цій справі.

Таким чином, наявність очевидних ознак протиправності спірних рішень може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.

Суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, з яких можливо встановити порушення прав, свобод та інтересів позивача, а також, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Також суд зауважує, що сама ж лише незгода позивача із рішеннями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про його скасування ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, суд дійшов висновку, про недоведеність заявником існування визначених у статті 150 КАС України обставин, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії Припису №202509534 від 25.03.2025 року та Протоколу про адміністративне правопорушення №2025001085, що складені і підписані інспектором з благоустрою Марченко М.А., який є службовою особою Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та заборони інспектору з благоустрою Марченко М.А., Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та іншим особам вживати заходи спрямовані на демонтаж воріт в арці будинку 29-Б по вулиці Воздвиженська у місті Києві чи будь-яких заходів із підготовки до такого демонтажу.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 КАС України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Парненко В.С.