Ухвала суду № 126697132, 16.04.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду

16 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/40014/21

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №240/40014/21.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.07.2022 адміністративний позов - задоволено.

Від позивача надійшла до суду заява, у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій позивач просить подати у встановлений судом строк, звіт про виконання судового рішення.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області через систему "Електронний суд" подано заперечення на заяву, у яких йдеться про те що з 01 січня 2025 року згідно з приписами статті 45 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX Про Державний бюджет на 2025 рік (далі Закон № 4059-ІХ) на період воєнного стану в Україні по-новому визначено коло осіб, які мають право на відповідні доплати, розмір цих виплат та порядок їх встановлення. Виконуючи норми Закону № 4059-ІХ, за результатом звірки відомостей в Єдиному державному демографічному реєстрі встановлено, що відсутні відомості щодо постійного проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 01 січня 1993 року.

Дослідивши заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та заперечення на дану заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційній нормі про обов`язковість судового рішення кореспондують положення норм статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Окрім цього у рішеннях Європейського суду з прав людини (у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, прослідковується однозначна позиція, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.

З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (висновок Верховного Суду, наведений в ухвалі від 01.02.2021 у справі №9901/226/19).

Поряд із цим, за правилами частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказаною нормою процесуального закону передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, на чому також наголошено й в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06.05.2019 у справі №826/9960/15.

За висновками щодо застосування норм права, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №800/592/17, клопотання про встановлення судового контролю може бути подано й задоволено судом вже після ухвалення рішення у справі.

Отже, за наведеним висновком Верховного Суду, позивач не позбавлений можливості звернутися із клопотанням про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його невиконання.

Водночас, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

За змістом норм статті 129-1 Конституції України, статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 13 Закону №1402-VIII щодо обов`язковості судового рішення підставою для встановлення судового контролю є обставини, які ставлять під сумнів виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення.

Такий висновок щодо застосування норм права наведено Верховним Судом у постанові від 17.09.2020 у справі №340/962/19, а також в ухвалі Верховного Суду від 13.12.2021 у справі №826/3235/16.

Судом встановлено, що на виконання рішення суду у справі №240/11406/20 позивачу нараховано підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.

На виконання рішення суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області позивачу проведено перерахунок підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, тобто з 01.06.2021 - 12000,00 грн. (6000,00 грн. х 2), з 01.12.2021 - 13000,00 грн. (6500,00 грн. х 2), з 01.10.2022 - 13400,00 грн. (6700,00 грн. х 2). З 01.01.2024 року при перерахунку пенсії застосовано розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду - 1600,00 грн. відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України за 2024 рік"

Сума донарахованих коштів за період з 01.06.2021 року по 31.01.2024 року складає 249128,14 грн.

Інформацію про виконання даного рішення та про суму нарахованих, але не виплачених коштів (потребу) надано Пенсійному фонду України шляхом включення до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України підсистеми "Реєстр судових рішень" ІКІС ПФУ.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду по справі було включено до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою відповідно до Порядку погашення заборгованості пенсійних виплат за рішенням суду .

Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Статтею 63 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

З 1 квітня 2021 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1279 "Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги" (далі - Постанова), якою вносяться зміни до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596 (далі - Порядок).

Пунктом 3 Постанови закріплено, що Пенсійному фонду України до 1 квітня 2021 року провести підготовчі технічні заходи для забезпечення переходу до централізованого фінансування виплати пенсій.

Постановою також внесено зміни до підпункту 4 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, відповідно до якого Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій.

Отже, з 1 квітня 2021 року функції з фінансування виплати пенсій покладені на Пенсійний фонд України, а не на його територіальні органи. Тому, відсутність у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повноважень щодо виплати пенсії (виплати заборгованості на виконання судового рішення) унеможливлює притягнення до відповідальності шляхом накладення штрафів.

Виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України, що підтверджується судовою практикою, а саме: Верховним Судом у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 71834551), від 07.11.2018 року у справі №818/159/18 (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 77763071), від 07.11.2019 у справі № 560/523/19 (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 85450386), від 23.04.2020 у справі №560/523/19 (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 88886054) зазначено, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Тобто виплата пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Окрім того, суд також зазначає, що стаття 113 Конституції України встановлює, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права та законності.

Приписи статті 117 Конституції України визначають, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови та розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Механізм погашення заборгованості, що утворилась внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, визначався Порядком 649.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі №640/5248/19 змінено пункт 2 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 та визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".

Однак, скасування Порядку №649 створило правову невизначеність порядку здійснення виплат, зазначених у пункті 2 постанови КМ України №649.

Водночас, пунктами 20 та 29 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України визначено, що взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Пенсійний фонд України є органом виконавчої влади, реалізація нормативних приписів та програм якого здійснюється шляхом фінансування виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел і відповідно до конкретних напрямків витратної частини бюджету Пенсійного фонду України.

Статтею 7 Бюджетного кодексу України встановлено, що одним з основних принципів бюджетної системи є принцип цільового використання бюджетних коштів.

Тобто, бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Отже, нарахована, але не виплачена позивачу сума доплати до пенсії має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України, однак проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань. При цьому виділення коштів із Державного бюджету на погашення заборгованості з виплати пенсії не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення.

Верховним Судом у постановах від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 07.11.2018 у справі №818/159/18, від 07.11.2019 у справі №560/523/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19 вказано про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

А тому, відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Отже, здійснення перерахунку пенсії та нездійснення виплати заборгованості, що утворилась до вирішення спору по суті, не є доказом невиконання судового рішення, оскільки невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. В той же час, як зазначалося вище, відповідачем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду.

Відповідну позицію викладено Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 06 березня 2023 року у справі №240/2911/21, від 13 квітня 2023 року у справі №240/34866/21.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача в порядку ст.382 КАС України.

Керуючись статтями 248, 250, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі №240/40014/21 - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Р.М.Шимонович