Ухвала суду № 126691839, 26.03.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/6754/25 6/760/338/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Воловіченко Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича про встановлення тимчасвого обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мілоцький О. Л. звернувся з поданням до Солом`янського районного суду міста Києва, в якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон, без вилучення паспорта для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданого 10 жовтня 2023 року органом видачі 7310, та паспорта для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданого 10 квітня 2024 року органом видачі 8018 боржника - ОСОБА_1 , до повного виконання зобов`язань покладених на нього виконавчими документами, а саме, виконавчими листами № 760/16002/23 від 20 березня 2024 року та від 25 листопада 2024 року.

Подання мотивує тим, що у нього на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_7 з примусового виконання виконавчого листа № 760/16002/23, виданого Солом`янським районним судом міста Києва 20 березня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу за договором позики у розмірі 320 000 дол. США (виконавче провадження № НОМЕР_4), виконавчого листа № 760/16002/23, виданого Солом`янським районним судом міста Києва 20 березня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 13 420 грн (виконавче провадження № НОМЕР_5), виконавчого листа № 760/16002/23, виданого Солом`янським районним судом міста Києва 25 листопада 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 грн (виконавче провадження № НОМЕР_6).

Загальна сума до стягнення, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, становить 13 258 876 грн.

Постанови про відкриття виконавчого провадження та інші процесуальні документи у наведених виконавчих провадженнях направлялись боржнику відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» рекомендованим повідомленням на адресу боржника визначену у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 .

У межах примусового виконання виконавчих проваджень № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 виконавцем на адресу боржника направлено постанову про відкриття, та інші процесуальні документи у наведених виконавчих провадженнях. Відповідно до відстеження рекомендованого поштового відправлення, за кодом 0600901766379, станом на 25 березня 2024 року відправлення не вручене під час доставки.

У межах примусового виконання виконавчого провадження № НОМЕР_8 виконавцем на адресу боржника направлено постанову про відкриття, та інші процесуальні документи. Відповідно до відстеження рекомендованого поштового відправлення, за кодом 0600991144436, станом на 16 грудня 2024 року невдала спроба вручення.

20 березня 2024 року винесено постанову про арешт майна боржника № НОМЕР_4 з внесенням до реєстрів обтяжень, та постанову про арешт коштів боржника № НОМЕР_4 від 20 березня 2024 року, з подальшим направленням на виконання до банківських установ.

Згідно з відповіддю на запит № 196748542 від 20 березня 2024 року до Пенсійного фонду України, інформація щодо доходу боржника датується квітнем 2021 року, інформація щодо нарахованого доходу з 2021 по 2024 роки - відсутня.

Згідно з відповіддю на запит № 196748548 від 20 березня 2024 року до Державної фіскальної служби України, боржника знято з обліку у контролюючих органах, як фізичну

особу-підприємця.

Згідно з відповіддю на запит № 196748547 від 20 березня 2024 року до Державної податкової служби України, відсутня інформація про отримання боржником доходу.

Згідно з відповіддю на запит № 219441942 від 08 серпня 2024 року до Міністерства внутрішніх справ України, відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається відсутність за боржником нерухомого майна.

Відповідно до інформації наданої на підставі запиту № НОМЕР_4 від 21 березня 2024 року, (розкриття банківської таємниці) вбачається, що у боржника відкриті рахунки в банківських установах, а саме: АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», АТ «УКРГАЗБАНК», АТ КБ «ПРИВАТБАНК», АТ «КРЕДОБАНК», АТ «ОЩАДБАНК», АТ ТАСКОМБАНК», АТ «СЕНС БАНК», АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ».

Відповідно до залишків коштів на вищевказаних рахунках боржника, вбачається що загальний залишок по рахункам на 20 серпня 2024 року дорівнює 33,63 грн, що є недостатнім для повного виконання зобов`язань покладених на боржника виконавчими документами, наведений залишок є незмінним протягом 2024 року.

Разом з тим, виконавцем встановлено, що боржником 02 вересня 2024 року відкрито рахунок в АТ «АКЦЕНТ БАНК», а також, у подальшому 02 грудня 2024 року відкрито рахунок в АТ «ПУМБ».

Крім того, виконавцем здійснено вихід за адресою боржника: АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено, що на час виходу боржник за адресою відсутній, двері не відкриває, встановити фактичне перебування боржника або належного йому майна на час виходу не виявилося можливим, про що виконавцем складено Акт від 03 квітня 2024 року.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме

майно квартира АДРЕСА_3 боржнику не належить.

03 квітня 2024 року виконавцем на адресу боржника направлено виклик, наведений виклик боржник проігнорував, пояснень щодо невиконання рішення суду та причини неявки не повідомив.

30 листопада 2024 року виконавцем на адресу боржника направлено виклик, наведений виклик боржник проігнорував, пояснень щодо невиконання рішення суду та причини неявки не повідомив.

Відповіддю Державної міграційної служби України повідомлено про наявність у боржника ОСОБА_1 : паспорта громадянина України № НОМЕР_3 , виданого 10 жовтня 2023 року Чернівецьким відділом УДМС у Чернівецький області; паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 виданого 10 жовтня 2023 року органом видачі 7310; паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданого 10 квітня 2024 року органом видачі 8018.

У подальшому, виконавцем неодноразово здійснювались вище наведені запити в

частині встановлення рухомого, нерухомого майна боржника чи отримання доходу, але виявити майно чи дохід не виявилось можливим.

Згідно з відповіддю на запит № 256259777 від 10 березня 2025 року до Державної податкової служби України, сукупний дохід боржника за 2024 рік становить 8 966,20 грн.

Відповідно до відповіді з Пенсійного фонду України щодо отримання доходу, вбачається, що останній раз боржнику нараховували дохід 01 квітня 2021 року, нарахування здійснювало Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛІТАРІ СЕКЬЮРІТІ ГРУП» (ЄДРПОУ 43969580). Шляхом перевірки зазначеного товариства встановлено, що засновником та одноосібним власником є боржник - ОСОБА_1 .

З огляду на встановлене, вбачається, що боржник будучи засновником та одноосібним власником Товариства 3 обмеженою відповідальністю «МІЛІТАР СЕКЬЮРІТІ ГРУП» (ЄДРПОУ 43969580) не обмежений в отриманні доходу з господарської діяльності наведеного товариства, а обмеження встановлені на нього як боржника не розповсюджуються на дохід отриманий товариством.

Враховуючи, той факт, що боржником є саме фізична особа, у виконавця відсутні можливості витребувати інформацію щодо господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛІТАРІ СЕКЬЮРІТІ ГРУП» (ЄДРПОУ 43969580).

Виконавцем здійснено вихід за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛІТАРІ СЕКЬЮРІТІ ГРУП» (ЄДРПОУ 43969580), а саме: м. Київ, вул. Лаврська, буд. 8, літ. Б. На час виходу, боржник за вказаною адресою відсутній, встановити фактичне перебування боржника або належного йому майна, за наведеною адресою не виявилось можливим, про що виконавцем складено Акт від 10 січня 2025 року.

Відповідно до відповіді на запит № 256259790 від 10 березня 2025 року до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону, вбачається що боржником з 20 березня 2024 року по 10 березня 2025 року здійснено перетин державного кордону 8 разів.

Враховуючи вищевикладене, боржником ігноруються рішення суду, що набрали законної сили, а також арешти рахунків в банківських установах. Відкриття нових рахунків в 2 банківських установах, свідчить про опосередковану обізнаність боржника про відкриті виконавчі провадження, та свідчить про ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, що згідно з пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» надає право виконавцю звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України, тому приватний виконавець звернувся до суду з указаним поданням.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 березня 2025 року для розгляду зазначеного подання визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.

У попередньому судовому засіданні приватний виконавець Мілоцький О. Л. подання підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у ньому.

Представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Кенц Р. І. в попередньому судовому засіданні заперечував проти задоволення подання, посилаючись на те, що предметом доказування у вирішенні питання обмеження особи у праві виїзду за межі України є доведення факту ухилення боржником від виконання зобов`язань, які покладені на нього судовим рішенням. Разом з тим, з матеріалів подання вбачається неможливість виконання рішення суду боржником, а не його ухилення від виконання такого. Зокрема, відсутні докази щодо вчинення боржником дій, направлених на ухилення від виконання рішення. Ним не вчинялися дії для приховування майна від примусового стягнення, обходу заборон та арештів, які накладені у межах відкритого виконавчого провадження. Крім того, приватним виконавцем не було вчинено жодних дій щодо приводу боржника, який ухиляється від прибуття на виклик, не оголошено боржника у розшук, що свідчить про непослідовність його дій. Враховуючи вищевикладене, що обмеження у праві виїзду за межі України є крайнім заходом та кожному гарантується право на вільне пересування, просив відмовити у задоволенні подання

Приватний виконавець в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку.

Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися, оскільки відповідно до вимог частини четвертої статті 441 ЦПК України не викликалися.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки державний виконавець в судове засідання не з`явилась, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали подання, суд приходить до висновку про залишення його без задоволення, з огляду на наступне.

Судом установлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького О. Л. знаходиться зведене виконавче провадження № НОМЕР_7 з примусового виконання виконавчого листа № 760/16002/23, виданого Солом`янським районним судом міста Києва 20 березня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу за договором позики у розмірі 320 000 дол. США (виконавче провадження № НОМЕР_4), виконавчого листа № 760/16002/23, виданого Солом`янським районним судом міста Києва 20 березня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 13 420 грн (виконавче провадження № НОМЕР_5), виконавчого листа № 760/16002/23, виданого Солом`янським районним судом міста Києва 25 листопада 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 грн (виконавче провадження № НОМЕР_6).

Вжиті приватним виконавцем заходи, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а саме: арешт коштів боржника, арешт майна божника, неодноразові запити до Пенсійного фонду України, Державної податкової служби України з метою встановлення джерел та суму доходів боржника, запити до МВС України з метою встановлення наявності рухомого майна у боржника, перевірка Державного реєстру речових прав з метою встановлення наявності у боржника нерухомого майна, запити до банківських установ з метою отриманні інформації, що містить банківську таємницю, виклики боржника до приватного виконавця, запити до Державної міграційної служби України, вихід за адресою боржника, вказаною у виконавчому документі, а також за адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛІТАРІ СЕКЬЮРІТІ ГРУП» (ЄДРПОУ 43969580), засновником та одноосібним власником якого є боржник, спрямовані на виконання рішення, фактично не досягли бажаного результату.

При цьому, встановлено, що згідно з відповіддю Державної міграційної служби України від 21 січня 2025 року № 6.3-662/6-25, за даними інформаційно-комунікаційної системи ДМС, на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлено паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , виданий 10 жовтня 2023 року Чернівецьким відділом УДМС у Чернівецький області; паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 10 жовтня 2023 року органом видачі 7310; паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 10 квітня 2024 року органом видачі 8018.

Згідно з відповіддю на запит № 256259790 від 10 березня 2025 року до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону, вбачається, що ОСОБА_1 з 20 березня 2024 року по 10 березня 2025 року систематично здійснювався перетин державного кордону, дати виїзду: 29 червня 2024 року, 03 серпня 2024 року, 16 листопада 2024 року, 28 листопада 2024 року, 05 грудня 2024 року, 27 грудня 2024 року, 02 січня 2025 року, 05 лютого 2025 року. Остання дата в`їзду на територію України - 08 лютого 2025 року.

Вищевикладене, на думку приватного виконавця, свідчить про ухилення боржником від виконання зобов`язань, покладених на нього рішеннями суду, тому звернувся до суду з цим поданням з метою встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника.

Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об`єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому пакті.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року по справі № 331/8536/17-ц.

Крім того, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином. У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик проти Угорщини», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)...».

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин (правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 331/8536/17-ц, провадження № 61-6899св19).

Відповідно до вимог статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Згідно з вимогами статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

За змістом пункту 5 частини першої статтв 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон є ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Ухиленням від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду, що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли у нього є всі реальні можливості виконати цей обов`язок (наприклад, наявність майна, грошових коштів, тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

З матеріалів справи вбачається, що приватним виконавцем вживалися окремі заходи, спрямовані на виконання рішення суду.

У своєму поданні приватний виконавець Мілоцький О. Л. зазначив, що боржник обізнаний про виконавчі провадження № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, відкриті 20 березня 2024 року, та № НОМЕР_6, відкрите 25 листопада 2024 року, що були об`єднані у зведене виконавче провадження № НОМЕР_7, загальна сума до стягнення становить 13 258 876 грн, і станом на день звернення приватного виконавця з поданням до суду в березні 2025 року судове рішення боржником не виконано.

Разом з тим в матеріалах справи відсутні докази того, що маючи майно чи грошові кошти боржник приховує їх з метою ухилення від виконання рішення суду.

Також не надано доказів вчинення боржником дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01 лютого 2013 року "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", однією з підстав для відмови у задоволенні подання є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань.

Доказів наявності у боржника вказаного майна та будь-якого іншого рухомого чи нерухомого майна на праві власності за рахунок якого й можливо було би виконати рішення суду приватним виконавцем не надано.

Відсутність такого майна у боржника визнається і в поданні, в якому зазначається про те, що будь-якого майна боржника, за рахунок якого можна виконати рішення суду виконавцем не виявлено, у боржника на відкритих рахунках в банках недостатньо коштів для повного виконання зобов`язань. Транспортних засобів, які би належали боржнику не виявлено. Іншого рухомого або такого, що належить боржнику майна також немає.

Отже, будь-яких доказів ухилення боржника від виконання рішень суду, а також доказів про реальну можливість боржника виконати зазначені рішення матеріали подання не містять.

В даному випадку приватний виконавець мав навести, в чому саме полягає факт ухилення боржника від виконання рішення, так як сам по собі факт наявності виконавчого провадження та вчинення певних виконавчих дій не можуть бути належною підставою обмеження права боржника у виїзді за межі України.

Крім того, доведення факту умисного ухилення боржника від виконання зобов`язання покладено саме на приватного виконавця.

Звертаючись до суду з поданням, приватний виконавець зокрема вказував, що ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішеннями суду, підтверджується тим, що боржник рішення суду не виконує, на виклики не з`являється, кореспонденцію не отримує, що підтверджується наявністю в матеріалах виконавчого провадження трекінгів поштових відправлень, ухиляється від виконання зобов`язань, що підтверджується відсутністю майна та коштів на його рахунках, на які можливо звернути стягнення, відкриттям боржником нових банківських рахунків в період примусового виконання судових рішень, та ненадання пояснень про причини невиконання рішень суду.

Разом із тим, сам по собі факт відкриття виконавчого провадження, неявка боржника до виконавця на виклики (докази про вручення яких боржнику виконавцем суду не надані, з наявних в матеріалах справи трекінгів поштових відправлень неможливо встановити, що саме виклики приватного виконавця були направлені за відповідним номером поштового відправлення), складання акта приватного виконавця від 03 квітня 2024 року (без зазначення конкретного часу здійснення виконавчих дій) про неможливість перевірки майнового стану боржника за адресою місця проживання останнього, а також невиконання боржником зобов`язання самостійно не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього обов`язків.

Відтак, судом встановлено, що приватним виконавцем не доведено вчинення боржником дій або бездіяльності з метою ухилення від виконання рішень суду, тому обмеження його права залишати країну, враховуючи в тому числі умови воєнного стану, не можна вважати виправданим і пропорційним.

Доводи приватного виконавця, що ОСОБА_1 умисно ігнорує рішення суду, враховуючи невиконання ним судових рішень щодо стягнення грошових коштів, ігнорує арешт коштів на банківських рахунках (за умови, що грошові кошти на його рахунках відсутні), і що він в період примусового виконання виконавчих листів відкрив нові рахунки в 2 банках з метою ухилення від виконання зобов`язань, ґрунтуються на припущеннях та відхиляються судом.

Також суд враховує, що Указом Президента України №64/2022, що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено воєнний стан, який продовжувався неодноразово і діє до теперішнього часу.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Суд бере до уваги зазначені обставини, а також положення Конституції України та зауважує, що виїзд за межі України в умовах воєнного стану може бути необхідним з метою евакуації та/або виїзду на лікування, тобто, таким, що спрямований на збереження життя і здоров`я людини.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовими рішеннями, відтак обставини викладені у поданні приватного виконавця не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, тому воно є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», статтями 260, 352-355, 441 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л. М. Ішуніна