Постанова № 12668843, 23.11.2010, Львівський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2010 р. , 15 год. 10 хв. м. Львів № 2а-9004/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравчука В.М.,

за участю секретаря судового засідання Ганачівської Л.Ю.,

представників позивачаНізоли Н.М., Гуш М.Ф.,

представника відповідача Качмарик Г.В.,

розглянувши справу за адміністративним позовом

ЗАТ "Карпатський дім"

до Державна податкова інспекція у м.Трускавець

пропро визнання нечинними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій , ВСТАНОВИВ: 11 жовтня 2010 року Закрите акціонерне товариство «Карпатський дім»(надалі ЗАТ «Карпатський дім») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Трускавці (надалі ДПІ у м. Трускавці) з позовом про визнання нечинними та скасування рішень ДПІ у м. Трускавці про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000842308/0 та № 0000852308/0 від 30 квітня 2010 року.

В обґрунтування позову позивач покликається на те, що зазначені рішення є протиправними, оскільки не відповідають дійсності висновки відповідача про не оприбуткування готівки у касі підприємства; про порушення порядку видачі готівки під звіт та її використання; про перевищення граничних строків подання звіту про використання виданої під звіт готівки; про не проведення розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій з порушенням законодавства; не зберігання фіскальних чеків в книзі обліку розрахункових операцій та невиконання щоденного друку звітних чеків.

Відповідач позов заперечує. Вважає, що висновки, які зафіксовані в акті перевірки від 20.04.2010р. № 70/23-0/32037555, відповідають фактичним обставинам і підтверджують правопорушення, за які було застосовано штрафні (фінансові) стягнення.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ЗАТ «Карпатський дім» є платником податків і перебуває на обліку у ДПІ у м. Трускавці. За наслідками планової виїзної перевірки за період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р. ДПІ у м. Трускавці склала акт від 20.04.2010р. № 70/23-0/32037555 (надалі акт перевірки), в якому зафіксовано порушення законодавства щодо оприбуткування надходжень готівки, щодо видачі готівки під звіт та її використання, щодо проведення розрахунків за готівку.

За наслідками перевірки ДПІ у м. Трускавці прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000842308/0 від 30.04.2010 року у розмірі 131307,5 гривень за порушення п. 1, 2, 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року та рішення № 0000852308/0 від 30.04.2010 року у розмірі 144486,82 гривень за порушення абз. 2 пункту 2.2. глави 2, абз. 3 пункту 2.6. глави 2, пункту 2.11 глави 2, пункту 3.1 глави 3 Положення «Про порядок ведення касових операцій у національній валюті України», затвердженого Постановою Правління Національного банку України»від 15.12.2004 року № 637.

Зазначені рішення оскаржували в адміністративному порядку. Рішенням ДПА України від 24.09.2010р. рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000842308/0 від 30.04.2010 року залишено без змін, а рішення № 0000852308/0 від 30.04.2010р. скасовано частково та залишено без змін в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 131068,90 гривень.

Розмір штрафних санкцій визначено за сукупністю санкцій за окремі порушення розрахункової та касової дисципліни, які зафіксовані в акті перевірки.

Щодо не оприбуткування в касі готівки в сумі 25860,26 гривень. В акті перевірки зазначено, що за робочий день 09.07.2009р. виторг складав 17513,26 гривень, а 13.08.2009 року - 8347 гривень. Зазначені суми проведені через зареєстрований РРО, проте відповідні записи в розділі 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків»не здійснено. На думку відповідача, зазначене свідчить про порушення позивачем абз. 2 пункту 2.2. глави 2, абз. 3 пункту 2.6. глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме не оприбуткування готівки в книгах обліку на загальну суму 25860,26 гривень (а.с. 129).

Позивач пояснив, що 09.07.2009 року виторг ЗАТ «Карпатський дім»склав 17513,26 гривень. Відповідно до Z-звіту № 00003 від 09.07.2009 р. цього дня проведено наступні операції:

-отримано оплату готівкою в сумі 15231,63 гривень;

-отримано оплату платіжкою карткою в сумі 2281,63 гривень;

-повернуто покупцеві кошти в сумі 13981,63 гривень.

За підсумками дня у позивача залишилось 1250 грн., які він оприбуткував у касі, про що зроблено запис в розділі 2 книги обліку розрахункових операцій за 09.07.2010р., а 10.07.2010р. оприбутковано в касу згідно касової книги за 10.07.2009р. та прибуткового касового ордеру від 10.07.2009р. № 79.

Щодо 13.08.2009 р. позивач вважає, що кошти в сумі 8347,00 гривень були оприбутковані, оскільки цього числа зроблено запис в розділі 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків»книги обліку розрахункових операцій на підставі Z-звіту № 00038 від 13.08.2009 р. та оприбутковано в касу 14.08.2009р., що відображено в касовій книзі.

Сторони визнають факт та обсяг розрахункових операцій і вони підтверджуються Z-звітом № 00003 від 09.07.2009 р.

Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення в цій частині, Суд виходить з наступного. Відповідно до п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320 (надалі Положення № 637) книга обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Відповідно до п. 2.2 зазначеного Положення підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно до п. 2.6. Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У абз. 3 цього пункту, який відповідач вважає порушеним, зазначено, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.

В судовому засіданні оглядався оригінал книги обліку розрахункових операцій за 09.07.2009 року, копія якого є в матеріалах справи (а.с. 46). В розділі 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків»є записи про дату (09.07.09), номер Z-звіту (00003), службове внесення (500), загальну суму розрахунків (1250) та за ставкою ПДВ 20% (1250), суму ПДВ (208,33).

З урахуванням проведених операцій з готівкою, за підсумком 09.07.2009 року готівкою залишилося 1250 гривень (15231,63 13981,63). Сума 1750 гривень (500 + 1250) відповідає сумі, яка відображена у фіскальному звітному чеку за 09.07.2009 року.

У книзі обліку розрахункових операцій за 13.08.2009 року, копія якого є в матеріалах справи (а.с. 49) в розділі 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків»є записи про дату (13.08.09), номер Z-звіту (00038), службове внесення (40503,00), службову видачу (48850), загальну суму розрахунків (8347) та за ставкою ПДВ 20% (3590,50), суму ПДВ (598,42).

Оскільки оприбуткуванням готівки є здійснення її обліку в книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО, дата внесення відповідних записів до касової книги не є визначальною для дотримання порядку оприбуткування готівки.

Таким чином, безпідставними є висновки відповідача про відсутність записів в розділі 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» та не оприбуткування зазначених вище сум. Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підлягають до задоволення, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № № 0000852308/0 від 30.04.2010 р. в частині штрафу у розмірі 129301,3 гривень (25860,26 грн. х 5) є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, в т.ч. ОСОБА_4 на суму 200 грн., ОСОБА_5 на сумі 856,20 грн., ОСОБА_6 на суму 450 грн. В акті перевірки зазначено, що в авансовому звіті № АО-0000294 від 30.10.2009р., складеному підзвітною особою ОСОБА_4 на суму 200,00 грн. відсутні документи, які б підтверджували факт витрачання готівкових коштів в сумі 200,00 грн. Даний звіт складений на підставі двох скетч-карток «Київстар»номінальною вартістю 200 грн., які не є розрахунковими документами (а.с. 130).

Позивач пояснив, що витрачання коштів ОСОБА_4 підтверджується товарним чеком на 200 грн., копію якого надав суду (а.с. 36).

Відповідач зазначив, що товарний чек під час перевірки був відсутній, був долучений до скарг в процедурі адміністративного оскарження рішень податкового органу. Окрім того, вважає, що товарний чек не є розрахунковим документом, оскільки ПП «Експрес-Звязок», яке видало товарний чек, при розрахунках за готівку застосовує реєстратори розрахункових операцій з видачею фіскальних чеків (а.с. 114).

В акті перевірки зазначено, що в авансовому звіті № АО-0000370 від 11.12.2008р., складеному підзвітною особою ОСОБА_5 на суму 856,20 грн. (господарські потреби), відсутні документи, які б підтверджували факт витрачання готівкових коштів в сумі 856,20 грн. даний звіт складений на підставі квитанції про надсилання документів спецзвязком (від юридичної особи), яка не є платіжно-розрахунковим документом.

Позивач пояснив, що документи, які додані до авансового звіту ОСОБА_5, підтверджують витрати та є розрахунковими документами. Надав суду квитанцію № 25/51 від 11.12.2008р. про прийняття двох відправлень від ОСОБА_5 та одержання 856,20 гривень (а.с. 31), а також два фіскальні чеки (а.с. 32, 33) на суму 428,10 грн. кожен.

В акті перевірки зазначено, що в авансовому звіті № АО-0000127 від 24.07.2009р., складеному підзвітною особою ОСОБА_6 на суму 450,00 грн. відсутні документи, які б підтверджували факт витрачання готівкових коштів в сумі 450,00 грн. Авансовий звіт складений на підставі вантажної квитанції на транспортно-експедиційні послуги, яка не є розрахунковим документом (а.с. 130).

Позивач пояснив, що вантажна квитанція на транспортно-експедиційні послуги є розрахунковим документом.

На думку податкового органу, позивачем порушено вимоги п. 3.1. глави з Положення № 637, а саме: проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів розрахункових документів, які б підтверджували факт отримання готівкових коштів.

Відповідно до п. 2 Положення № 637 розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

З урахуванням зазначеного поняття, Суд вважає, що товарний чек на суму 200 гривень, доданий до авансового звіту № АО-0000294 від 30.10.2009р., складеного підзвітною особою ОСОБА_4, а також квитанція № 25/51 від 11.12.2008р. та два фіскальні чеки, на суму 428,10 грн. кожен, додані до авансового звіту № АО-0000370 від 11.12.2008р., складеного підзвітною особою ОСОБА_5 на суму 856,20 грн., є розрахунковими документами.

Покликання відповідача на відсутність товарного чеку на 200,00 грн. під час перевірки Суд відхиляє, оскільки свідок ОСОБА_7 пояснив, що реєстру документів, які ним перевірялися, не складалося; копії з документів не знімалися, а тому неможливо достовірно встановити відсутність цього чеку під час перевірки. Всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач зазначеної обставини не довів.

Таким чином, висновки податкового органу в частині неналежного оформлення звітів № АО-0000294 від 30.10.2009р. ОСОБА_8 та № АО-0000370 від 11.12.2008р. ОСОБА_5 є помилковими, а рішення № 0000852308/0 від 30.04.2010 р. протиправним і підлягає скасуванню в частині штрафу у розмірі 1056,20 гривень (200 грн. + 856,20 грн.)

Водночас, вантажна квитанція на транспортно-експедиційні послуги не має ознак розрахункового документу, а тому в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 450 грн. у звязку із авансовим звітом № АО-0000127 від 24.07.2009р. ОСОБА_6 оскаржуване рішення № 0000852308/0 від 30.04.2010 р. є правильним, а позовні вимоги -необґрунтованими.

Щодо перевищення строків використання виданої під звіт готівки ОСОБА_9 в сумі 394,84 грн., ОСОБА_10 в сумі 394,84 грн., ОСОБА_11 в сумі 255,93 грн. В акті перевірки зазначено, що згідно оборотно-сальдової відомості по рах. 3721 за жовтень 2009 р. початкове сальдо на 01.10.2009р. по підзвітній особі ОСОБА_9 становило 0,00 грн. З каси підприємства згідно видаткового касового ордеру № 378 від 14.10.2009р. підзвітній особі ОСОБА_9 виплачено готівкові кошти в сумі 820 грн. на відрядження (термін з 14.10.2009р. по 18.10.2009р.). Підзвітною особою ОСОБА_9 складено авансовий звіт № АО-0000310 від 19.10.2009р.) про витрачені кошти на відрядження в сумі 425,16 грн. Враховуючи вищенаведене, податковий орган дійшов висновку, що ОСОБА_9 не відзвітувала за отримані готівкові кошти в сумі 394,84 грн.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рах. 3721 за жовтень 2009 р. початкове сальдо на 01.10.2009р. по підзвітній особі ОСОБА_10 становило 0,00 грн. З каси підприємства згідно видаткового касового ордеру № 377 від 14.10.2009р. підзвітній особі ОСОБА_10 виплачено готівкові кошти в сумі 820 грн. на відрядження (термін з 14.10.2009р. по 18.10.2009р.). Підзвітною особою ОСОБА_9 складено авансовий звіт № АО-0000311 від 19.10.2009р.) про витрачені кошти на відрядження в сумі 425,16 грн. Враховуючи вищенаведене, податковий орган дійшов висновку, що ОСОБА_10 не відзвітувала за отримані готівкові кошти в сумі 394,84 грн.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рах. 3721 за жовтень 2009 р. початкове сальдо на 01.10.2008р. по підзвітній особі ОСОБА_11 становило 0,00 грн. З каси підприємства згідно видаткового касового ордеру № 1022 від 22.10.2008р. підзвітній особі ОСОБА_11 виплачено готівкові кошти в сумі 2700 грн. на відрядження (термін з 23.10.2008р. по 25.10.2008р.). Підзвітною особою ОСОБА_11 складено авансовий звіт № АО-0000347 від 27.10.2008р.) про витрачені кошти на відрядження в сумі 2444,07 грн., а невикористані готівкові кошти в сумі 255,93 грн. він повернув в касу підприємства 29.10.2008р. Враховуючи вищенаведене, податковий орган дійшов висновку, що ОСОБА_11 не своєчасно відзвітував за отримані готівкові кошти в сумі 255,93 грн. (а.с. 133-134)

За перевищення строків використання виданої під звіт готівки ОСОБА_9 в сумі 394,84 грн., ОСОБА_10 в сумі 394,84 грн., ОСОБА_11 в сумі 255,93 грн., податковий орган застосував штраф у розмірі 261,40 грн. (25%).

Позивач пояснив, що підзвітними особами ОСОБА_9 та ОСОБА_10, кожною з них, складено авансові звіти від 14.09.2010р. на суму 420 грн. та 19.10.2009р. на суму 425,16 грн. про витрачені кошти на відрядження на суму 845,16 грн. Тому виплата кожного з цих працівників коштів в сумі 820 грн. не призвела до боргу працівників перед позивачем.

Оцінюючи зазначені докази, Суд вважає, що висновки податкового органу є правильними лише частково. Відповідно до п. 2.11 Положення № 637 видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 1.11 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 13.03.1998 № 59 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 10.06.1999 № 146, після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення третього банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку. Разом із звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і документи в оригіналі, що підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.

Позивач не спростував, що ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не повернули надміру отримані готівкові кошти до каси підприємства протягом трьох днів після завершення відрядження. Зарахування залишку коштів, отриманих під звіт, в рахунок погашення заборгованості перед цими працівниками законом не передбачено і є порушенням касової дисципліни, за яке відповідач обґрунтовано застосував санкцію у вигляді штрафу у розмірі 197,42 гривень ((394,84 грн. + 394,84 грн.) х 25%). Тому в цій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до п. 9.10.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту. Таким чином, ОСОБА_11 повинен був повернути гроші до каси підприємства не пізніше дня подання звіту, тобто 27.10.2008р.

Водночас, відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, а відтак повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки порушення мало місце 27.10.2008р., а рішення про застосування штрафу прийнято 30.04.2010 р., минув передбачений законом строк, протягом якого могла бути застосована адміністративно-господарська санкція. З цих підстав, рішення № 0000852308/0 від 30.04.2010 р. в частині накладення штрафу у розмірі 63,98 грн. (255,93 грн. х 0,25) є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій в сумі 25921,50 грн. В акті перевірки зазначено, що:

(1) 01.10.2009р. в касу підприємства від фізичної особи ОСОБА_12 прийнято готівкові кошти в сумі 798 грн. згідно прибуткового касового ордеру № 214 від 01.10.2009р. за часткову оплату вартості санаторної путівки № 3311.

(2) Фізичній особі ОСОБА_13 повернуто готівкові кошти за проживання через касу підприємства з оформленням видаткового касового ордеру № 475 від 03.12.2009р. на суму 2066 грн. у звязку із достроковим виїздом.

(3) Виторг за реалізацію послуг на суму 3157,50 грн. оприбутковано до каси підприємства прибутковими касовими ордерами № 77 від 09.07.2009р. на суму 2657,50 грн. та № 79 від 10.07.2009р. на суму 1250 грн. Однак, зазначені готівкові кошти внесені в РРО як «службове внесення», що унеможливлює врахування даних готівкових коштів до загального обсягу продажу за день.

(4) Фізичній особі ОСОБА_14 поверталися готівкові кошти, які були зараховані як попередня оплата за апартаменти, через касу підприємства з оформленням видаткових касових ордерів на загальну суму 19900 грн.

Відповідач вважає, що зазначені дії свідчать про порушення п. 1, 2, 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року, оскільки ЗАТ «Карпатський дім»має зареєстрований реєстратор розрахункових операцій DATECS FP 3530 Т для використання в рецепції за адресою: м. Трускавець, вул. Суховоля, 60а, а тому повинен був здійснювати розрахунки із застосуванням цього РРО (а.с. 134-135).

Позивач визнає факт проведення розрахунків без застосування реєстратора розрахункових операцій, але вважає такі дії правомірними з огляду на положення п. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Позивач покликається також на правову позицію, висловлену в листі ДПА України від 14.02.2007р. № 1440/6/23-8019: до продукції власного виробництва може бути віднесено продукцію, яка виробляється та реалізується самим підприємством в єдиному технологічному процесі з використанням власної або найманої робочої сили. Оскільки позивач здійснює діяльність санаторно-курортного закладу, то вважає, що не повинен застосовувати реєстратор розрахункових операцій при розрахункових операціях, що стосуються торгівлі продукцією власного виробництва та надання послуг.

Оцінюючи зазначені правовідносини, Суд виходить з наступного. Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Умовою застосування цієї норми є торгівля продукцією власного виробництва (надання послуг); проведення розрахунків у касі; оформлення прибуткових (видаткових) ордерів; видача відповідних квитанцій.

Відповідач не заперечує належність товарів (послуг), щодо яких проводилися готівкові розрахунки, до продукції власного виробництва. Сторони пояснили, що ЗАТ «Карпатський дім»здійснює діяльність санаторно-курортного закладу (а.с. 53, 56) і між ними немає спору щодо предмету безпосередньої господарської діяльності товариства.

Відповідач не встановив під час перевірки, а в судовому засіданні не покликався на порушення позивачем вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні під час розрахунків з ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 Водночас, письмовими доказами підтверджується проведення розрахунків у касі ЗАТ «Карпатський дім»та належне оформлення прибуткових (видаткових) ордерів (а.с. 84-92).

Суд вважає необґрунтованим висновок відповідача про те, що позивач повинен проводити усі розрахунки із застосовуванням реєстратора розрахункових операцій, оскільки такий реєстратор у позивача є. Норма, яка наведена у п. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є спеціальною щодо норми, передбаченої у ст. 3 цього Закону, і передбачає винятки, коли реєстратор не застосовується. Право субєкта господарювання проводити готівкові розрахунки без застосування реєстратора розрахункових операцій у випадках, передбачених п. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не припиняється і тоді, коли субєкт має зареєстрований реєстратор розрахункових операцій, оскільки таке право повязане із характером господарської діяльності, а не з реєстрацією реєстратора розрахункових операцій. Відтак, сама лише наявність зареєстровано реєстратора розрахункових операцій не покладає на субєкта господарювання обовязок здійснювати усі розрахунки готівкою із застосуванням цього реєстратора, зокрема у випадках, передбачених у п. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем вимог закону під час проведення розрахункових операцій готівкою в сумі 25921,50 грн. без реєстратора розрахункових операцій є необґрунтованим. З урахуванням наведеного, рішення №0000842308/0 від 30.04.2010 р. про застосування до позивача штрафу у розмірі 129607,5 гривень (25921,50 грн. х 5) є протиправним і в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо не зберігання фіскальних звітних чеків в книзі обліку розрахункових операцій. В акті зазначено, що під час перевірки встановлено не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків № 1 і № 2 від 08.07.2009р., № 3 від 09.07.2009р.

Позивач пояснив, що такі чеки були наявні. В судовому засіданні оглядався оригінал книги обліку розрахункових операцій. У ній були відсутні фіскальні звітні чеки № 1 і № 2 від 08.07.2009р., № 3 від 09.07.2009р. Пояснення представника позивача про те, що вони будуть надані згодом, Суд відхиляє, оскільки сторони повинні належно виконувати свої процесуальні обовязки і зобовязані подавати докази до початку розгляду справи по суті. З огляду на це, Суд дійшов висновку, що зазначені вище чеки були відсутні у книзі обліку розрахункових операцій і під час перевірки.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Оскільки позивач зазначений обовязок не виконав, податковий орган правомірно притягнув його до відповідальності і застосував штраф у розмірі 1020 гривень. Тому в цій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо не виконання щоденного друку фіскальних звітних чеків. В акті зазначено про не виконання щоденного друку фіскальних звітних чеків за 17.07.2009р. та 03.12.2009р., хоча відповідні записи в книзі обліку розрахункових операцій здійснено.

Позивач пояснив, що друк фіскального звітного чеку за 03.12.2009р. був розпочатий вчасно, тобто 03.12.2009р., а завершений 04.12.2009р. в 00:30, тому порушення немає. Щодо чеку за 17.07.2009р. позивач пояснень не надав.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

За змістом цієї норми, фіскальні звітні чеки друкуються щоденно, тобто до закінчення відповідної доби. Відтак, факт несвоєчасного друкування чеку за 03.12.2009р. мав місце і податковий орган надав йому правильну правову оцінку. Жодних доказів на спростування висновків відповідача щодо не виконання щоденного друку фіскального звітного чеку за 17.07.2009р. позивач не навів, факту порушення, яке зафіксовано в акті перевірки, не спростував. Застосування штрафу за вказані порушення у розмірі 680 грн. є правомірним, а у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

У позовній заяві позивач просить визнати рішення нечинними та скасувати. Відповідно до ч. 2 ст. 165 КАС України, яка регламентує процесуальну діяльність адміністративного суду, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. В свою чергу відповідно до ст. 171 КАС України судове рішення про визнання акту нечинним постановляється лише до нормативно-правових актів. В інших випадках Суд визнає рішення протиправним та скасовує його. Зазначені вимоги розглядаються і вирішуються судом в межах одного й того самого способу захисту, а тому зміна формулювання не є виходом за межі позовних вимог. При цьому суд виходить з того, що вимога про визнання акта владного органу недійсним, незаконним, неправомірним тощо є різними словесними вираженнями одного і того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним. Таким чином, належним формулюванням способу захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування оскаржуваних рішень.

Перевіряючи дотримання відповідачем вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, Суд вважає, що оскаржувані рішення прийняті частково необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З урахуванням положень чинного законодавства України та обставин справи, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов слід задовольнити частково:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Трускавці про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000852308/0 від 30 квітня 2010 року в частині застосування до Закритого акціонерного товариства «Карпатський дім»штрафних санкцій у розмірі 130421,48 гривень (129301,3 грн. + 1056,20 грн. + 63,98 грн.);

-визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Трускавці про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000842308/0 від 30 квітня 2010 року в частині застосування до Закритого акціонерного товариства «Карпатський дім»штрафних санкцій у розмірі 129607,50 гривень.

В іншій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати у справі складаються із сплаченого позивачем судового збору у розмірі 6,80 грн. Оскільки позовні вимоги задоволені в обсязі, що відповідає 99,10% (260028,98 грн./ 262376,4 грн.), судові витрати слід розподілити відповідно до обсягу задоволеної частини вимог, стягнувши з Державного бюджету України на користь позивача 6,74 грн.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Трускавці про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000852308/0 від 30 квітня 2010 року в частині застосування до Закритого акціонерного товариства «Карпатський дім»штрафних санкцій у розмірі 130421,48 гривень.

3.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Трускавці про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000842308/0 від 30 квітня 2010 року в частині застосування до Закритого акціонерного товариства «Карпатський дім»штрафних санкцій у розмірі 129607,50 гривень.

4.В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

5.Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Карпатський дім»частину судового збору у розмірі 6 (шість) гривень 74 (сімдесят чотири) копійки.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 29 листопада 2010 року.

Суддя Кравчук В.М.