Постанова № 12668801, 23.11.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2010 р. № 2а-7700/10/1370

о 17 год., 50 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В.

секретар судового засідання Черній Ю.Л.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовомЛьвівського міського центру зайнятості, представник Венгринович І.Я. (довіреність № 8289/01 від 03.11.2010 року)

доОСОБА_2, представник не з'явився

простягнення коштів в сумі 92,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Львівський міський центр зайнятості звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 92,90 грн.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач перебуваючи на обліку в Львівському районному центрі зайнятості, отримуючи допомогу по безробіттю, перебував у трудових відносинах з ТОВ «ПРО Маркетинг»та отримував доходи. Станом на дату розгляду справи сума коштів, виплачених відповідачу як допомога по безробіттю, становить 92,90 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд задоволити позов повністю з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки не повідомив, заперечення на позовну заяву не подав.

Заслухавши пояснення представника позивача, безпосередньо, всебічно, повно та обєктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив наступні фактичні обставини:

16.02.2009 року відповідач звернувся до позивача з заявою про надання йому статусу безробітного з наданням допомоги по безробіттю, при цьому, вказав, що на час подання заяви не є найманим працівником, не укладав договорів цивільно-правового характеру, зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, пенсії не отримує.

Згідно акту від 20.07.2010 року за № 122 про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення згідно Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», перевіркою встановлено, що відповідач дійсно працював в ТОВ «ПРО Маркетинг»з 12.08.2009 року згідно наказу № 31/7-09-319-к від 31.07.2009 року про прийняття на роботу з 12.08.2009 року і був звільнений за власним бажанням з 26.08.2009 року згідно наказу № 26/8-09-9-к «Про звільнення з роботи»та отримав доходи.

28.07.2010 року Львівським міським центром зайнятості прийнято наказ № 314 «Про відшкодування коштів ОСОБА_2», оскільки ОСОБА_2 перебуваючи на обліку в службі зайнятості отримував виплату допомоги по безробіттю і одночасно був прийнятий на посаду мерчандайзера з обслуговування підрозділу ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед»за сумісництвом за строковим договором на строк та виконання робіт згідно заявки № 9/2707 до Договору № 270709 від 27.07.2009 року, укладеного між ТОВ «ПРО Маркетинг»та ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», з 12.08.2009 року по 31.08.2009 року.

29.07.2010 року позивачем направлено претензію № 5581/14, у якій ОСОБА_2 зобовязано повернути кошти в сумі 92,90 грн., яка відповідачем отримана 03.08.2010 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення. Вказана сума коштів відповідач у встановлений строк добровільно не сплачена.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»за № 1533-ІІІ від 02.03.2000 року, із змінами і доповненнями, Законом України «Про зайнятість населення»за № 803-ХІІ від 01.03.1991 року, із змінами і доповненнями, Порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 219 від 14.02.2007 року, із змінами і доповненнями, Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 307 від 20.11.2000 року, із змінами і доповненнями, КАС України.

Згідно ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Згідно п. «а»ч. 3 ст. 1 цього ж Закону, в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 2 цього ж Закону, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Згідно ч. 4 ст. 2 цього ж Закону, у разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.

Згідно ст. 4 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби).

Особа набуває статусу застрахованої особи з дня укладання трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, з цього дня починається сплата страхових внесків. Сплата страхових внесків припиняється з дня розірвання трудового договору (контракту) або закінчення строку дії цивільно-правового договору.

Згідно ст. 6 цього ж Закону, право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 цього ж Закону, видами забезпечення є допомога по безробіттю.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 цього ж Закону, кошти Фонду використовуються на виплату забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених ст. 7 цього ж Закону.

Згідно ч. 1 ст. 22 цього ж Закону, застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 36 цього ж Закону, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно п.п. 5.5, п. 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності (з дня державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності).

Згідно п.п. 6.14. п. 6 цього ж Порядку, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Згідно п. 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом встановлено, що відповідачем подано до центру зайнятості заяву про надання статусу безробітного.

Перебуваючи на обліку в службі зайнятості відповідач отримував виплату допомоги по безробіттю і одночасно був прийнятий на посаду мерчандайзера з обслуговування підрозділу ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед»за сумісництвом за строковим договором. Відповідач згідно п. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»не повідомив позивача про вказані обставини, відтак сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг відповідачу внаслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання ними стягується з відповідача відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати йому забезпечення та надання соціальних послуг.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем підтверджують підставність позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, позовні вимоги Львівського міського центру зайнятості про стягнення з ОСОБА_2 виплачених йому коштів в сумі 92,90 грн., розрахунку позовних вимог, підлягають задоволенню повністю. З пояснень представника позивача, вказана заборгованість відповідачем на час розгляду справи не сплачена.

Розподіл судових витрат згідно ст. 94 КАС України не застосовується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Керуючись ст.ст. 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1.) на користь Львівського міського центру зайнятості (ЄДРПОУ 25555035, м. Львів, вул. Кн. Ольги, 122, р/р 37170001000584, ГУДК у Львівській області, МФО 825014 ) кошти в сумі 92,90 грн.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі складена 25.11.2010 року.

Суддя Гавдик З.В.