Постанова № 12668782, 23.11.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2010 р. № 2а-5836/10/1370

о 15 год., 37 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В.

секретар судового засідання Черній Ю.Л.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства «Сокальжитлокомунсервіс», представник Грушка М.М. (доручення від 22.09.2010 року)

до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області, представник не з'явився

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0005761601/0 від 22.06.2010 року

В С Т А Н О В И В:

Позивач Комунальне підприємство «Сокальжитлокомунсервіс»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Сокальському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення рішення № 0005761601/0 від 22.06.2010 року на суму 15414,55 грн.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що не погоджується із вказаним податковим повідомленням рішенням ДПІ у Сокальському районі Львівської області, оскільки здійснювало платежі із призначенням платежу по податковим зобовязанням.

Позивач також вказує на часткову сплату податкових зобовязань з ПДВ в рахунок погашення податкового боргу в сумі 10000,00 грн. за період з 30.06.2006 року по 25.05.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд позов задоволити повністю, при цьому пояснила, що відповідачем при розрахунку штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкового зобовязання не враховано часткову сплату податкових зобовязань з ПДВ згідно податної податкової декларації від 19.06.2006 року.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, заперечення на позовну заяву не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Заслухавши пояснення представника позивача, безпосередньо, всебічно, повно та обєктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив наступні фактичні обставини:

09.06.2010 року ДПІ у Сокальському районі Львівської області складено акт № 514/160/31963156 про результати дотримання вимог п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання по декларації № 12615 від 19.06.2006 року за платежем ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах), чим порушено п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування». КП «Сокальжитлокомунсервіс»сплатило узгоджену суму податкового зобовязання за платежем ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) із затримкою, що є більшою 90 календарних днів в сумі 30829,00 грн.

В акті перевірки також зазначені розрахунки штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкового зобовязання зі сплати податку на додану вартість, згідно яких сума штрафних санкцій становить 15414,55 грн.

22.06.2010 року відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0005761601/0 форми «Ш», яким відповідно до вказаного акту перевірки встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання податку на додану вартість, передбаченого п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та на підставі п.п. 17.1.7., п. 17.1. ст. 17 цього ж Закону зобовязано сплатити штраф у розмірі 50%, у сумі 15414,55 грн.

Щодо вказаного податкового повідомлення рішення судом встановлено:

19.06.2006 року КП «Сокальжитлокомунсервіс»подано податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період - травень 2006 року. Задекларована сума податку становить 30829,00 грн. Граничний термін сплати узгодженого податкового зобовязання 30.06.2006 року.

Позивачем подано копії платіжних документів згідно яких ним здійснювались платежі з ПДВ з призначенням платежу: за травень 2006 року наступними платіжними дорученнями № 1382 від 29.06.2006 року на суму 4000,00 грн., № 1389 від 30.06.2006 року на суму 6000,00 грн., за березень 2010 року наступними платіжними дорученнями № 552 від 19.04.2010 року на суму 3000,00 грн., № 572 від 20.04.2010 року на суму 3000,00 грн., № 618 від 21.04.2010 року на суму 3000,00 грн., № 634 від 22.04.2010 року на суму 3000,00 грн., № 654 від 23.04.2010 року на суму 2600,00 грн., за квітень 2010 року наступними платіжними дорученнями № 839 від 25.05.2010 року на суму 5000,00 грн., № 857 від 26.05.2010 року на суму 5000,00 грн., № 884 від 27.05.2010 року на суму 5000,00 грн., № 888 від 28.05.2010 року на суму 4500,00 грн. (оригінали платіжних документів № 1382 від 29.06.2006 року на суму 4000,00 грн., № 1389 від 30.06.2006 року на суму 6000,00 грн. оглянуті судом).

В матеріалах справи наявні копії актів ДПІ у Сокальському районі Львівської області про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків від 22.04.2010 року, 28.04.2010 року, від 14.05.2010 року, від 17.05.2010 року, від 20.05.2010 року, від 27.05.2010 року за № 240/10.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року за № 2181-ІІІ із змінами і доповненнями, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року із змінами і доповненнями, КАС України.

Згідно п. 1.1. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платники податків - юридичні особи на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Згідно п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 цього ж Закону, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Згідно п.п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього ж Закону для подання податкової декларації.

Згідно п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону України, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 цього ж Закону України, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом враховуються твердження позивача та його представника щодо неправомірності застосування в даному випадку по відношенню до нього положень п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, оскільки докази (вищевказані платіжні доручення), що є у справі вказують на призначення сплати таких коштів, а саме ПДВ за травень 2006 року, березень квітень 2010 року, відтак сплата позивачем зобовязань по податку на додану вартість за травень 2006 року частково підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно п. 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї ж Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї ж Інструкції. При цьому згідно п. 3.8. цієї ж Інструкції, «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів утримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

У податкового органу відсутні право чи обовязок самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу. Докази (платіжні документи), які містяться у справі вказують на призначення платежу сплата податкових зобовязань за певний період.

Вказана позиція узгоджується із позицією викладеною у листі Вищого адміністративного суду України від 17.03.2009 року за № 358/13/13-09 та в ухвалі від 13.04.2010 року.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, а саме:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області № 0005761601/0 від 22.06.2010 року, оскільки у відповідача відсутні право чи обовязок самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу.

Крім цього, судом встановлено неправильність зарахування відповідачем сплати позивачем ПДВ. Однак вказане не звільняє позивача, з урахуванням часткової сплати узгодженої суми податкового зобовязання по ПДВ в розмірі 10000,00 грн., від виконання покладеного на нього обов'язку утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Неправильність зарахування відповідачем сплати позивачем ПДВ за травень 2006 року не позбавляє відповідача можливості вжиття заходів щодо примусово стягнення активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу. Після чого буде можливо відповідачу, з урахуванням часткової сплати, визначити позивачу розмір штрафу за кожну затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Дана обставина надасть можливість ДПІ у Сокальському районі Львівської області прийняти нове податкове повідомлення рішення про нарахування штрафних санкцій за податком на додану вартість в частині порушення позивачем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Вказана позиція по суті узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 05.12.2006 року та від 27.10.2009 року.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є субєктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області № 0005761601/0 від 22.06.2010 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Сокальжитлокомунсервіс»(ЄДРПОУ 31963156, Львівська область, м. Сокаль, вул. Героїв УПА, 11) 3,40 грн. судового збору.

4. Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного

строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена у повному обсязі 29.11.2010 року.

Суддя Гавдик З.В.