Постанова № 12668780, 22.11.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2010 р. № 2а-5833/10/1370

о 10 год., 45 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В.

секретар судового засідання Черній Ю.Л.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтезгруп», представник Андрієвська Н.Л. (довіреність від 06.09.2010 року)

до Державної податкової інспекції у Радехівському районі Львівської області, представник Полійчук С.Г. (довіреність № 1 від 20.01.2010 року)

про скасування податкових повідомлень рішень №0000852301/0 та №0000842301/0 від 17.12.2009 року, №0000852301/1 та №0000842301/1 від 22.02.2010 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Синтезгруп»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Радехівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень рішень №0000852301/0 та №0000842301/0 від 17.12.2009 року, №0000852301/1 та №0000842301/1 від 22.02.2010 року.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі акту № 841/2301/34677868 від 03.12.2009 року про результати планової виїзної перевірки позивача, 17.12.2009 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000852301/0 та № 0000842301/0, якими позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежами: податок на додану вартість в сумі 60000 грн. (в тому числі 40000 грн. основного платежу, 20000 грн. штрафних (фінансових) санкцій) та податок на прибуток приватних підприємств в сумі 30750 грн. (в тому числі 20500 грн. основного платежу, 10250 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача зазначені в акті перевірки, оскільки 01.12.2008 між позивачем та ТОВ «Трансінвестпостач»укладено договір № 01/12 на проведення маркетингових досліджень. Згідно п. 2.2. вказаного договору, моментом надання результатів дослідження є акт виконаних робіт. Факт передачі маркетингових досліджень зафіксовано в акті виконаних робіт № 2/30-12 від 30.12.2008 року. Сам акт виконаних робіт фіксує лише факт передачі позивачу послуг які є предметом договору, а не розкриває зміст самої послуги. Загальний опис проведених маркетингових досліджень, які здійснювались ТОВ «Трансінвестпостач»на виконання вищевказаного договору викладено у звіті про проведені маркетингових дослідження до акту виконаних робіт.

Позивач також вказує на правомірність здійснення маркетингових послуг, як таких, що повязані веденням та організацією господарської діяльності, оскільки завдяки проведеним дослідженням товариством позивача укладено ряд зовнішньоекономічних контрактів по реалізації рідин технічного призначення по яких здійснюються на даний час експортні поставки.

Крім цього, позивач вказує на правомірність включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених згідно вартості здійснених послуг, оскільки позивачем правомірно включено до валових витрат вартість оплати маркетингових послуг ТОВ «Трансінвестпостач».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала суду додаткові пояснення, просила суд позов задоволити повністю з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу повністю у задоволенні позовних вимог з підстав, що згідно п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат не відносяться витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку. Відповідачем не представлено до перевірки жодних деталізованих звітів з описом обєму та у звязку з чим надавалися маркетингові послуги, а відтак неможливо встановити яку саме економічну ефективність для товариства позивача та його господарської діяльності принесли понесені витрати, а саме чи направлені такі витрати на отримання прибутку в цілому.

Крім цього, в наданому до перевірки акті виконаних робіт № 2/30-12 від 30.12.2008 року відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача. А тому вказаний акт виконаних робіт на суму 240000,00 грн., з яких ПДВ 40000,00 грн. до валових витрат віднесено 82000,00 грн. не є підставою для включення їх до складу валових витрат у четвертому кварталі 2008 року.

Щодо завищення податкового кредиту за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року в сумі 40000,00 грн., у тому числі за квітень 2009 року в сумі 40000,00 грн. відповідач зазначає, що позивачем неправомірно віднесено суми ПДВ по операціях не повязаних з господарською діяльністю товариства позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснення по справі та доповнення до пояснення по справі підтримала, просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встанови наступні обставини:

01.12.2008 року між позивачем (як замовником) та ТОВ «Трансінвестпостач»(виконавцем) укладено договір № 01/12, згідно якого виконавець зобовязується надати замовнику за плату маркетингові послуги за напрямками, визначеними в договорі (п. 1.4. договору), а замовник зобовязується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Згідно п. 1.2. цього ж договору, обєктом маркетингових послуг є рідини технічного призначення.

Згідно п. 2.2. цього ж договору, моментом надання результатів дослідження є Акт виконаних робіт.

29.12.2008 року за № 1/29-12 та від 30.12.2008 року за № 2/30-12 по договору № 01/12 від 01.12.2008 року складені акти виконаних робіт.

Згідно акту виконаних робіт від 30.12.2008 року за № 2/30-12 на суму 240000,00 грн., в тому числі ПДВ 40000,00 грн., виписана податкова накладна № 475 від 30.12.2008 року та включена до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за квітень 2009 року, що підтверджується реєстром отриманих податкових накладних за квітень 2009 року.

29.12.2008 року за № 29/12 виписано рахунок фактуру.

30.12.2008 року за № 30/12 виписано рахунок фактуру.

Без дати та номера складено звіт про проведення ТОВ «Трансінвестпостач»маркетингових досліджень до ТОВ «Синтезгруп»по договору № 01/12 від 01.12.2008 року.

03.12.2009 року ДПІ у Радехівському районі Львівської області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року, про що складено акт з № 841/2301/34677868.

Вказаною перевіркою, крім іншого, встановлено порушення відповідачем вимог:

- п. 5.1., п. 5.2.1. п. 5.2., п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 20500,00 грн.

- п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 40000,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що позивачу на протязі 2008 року ТОВ «Трансінвестпостач»надані маркетингові послуги на суму 490000,00 грн., в тому числі ПДВ 81666,67 грн. Згідно податкової звітності, до складу валових витрат у рядку 04.1 Декларації «Про прибуток підприємств» позивачем включено за четвертий квартал 2008 року вартість отриманих маркетингових послуг від ТОВ «Трансінвестпостач»згідно актів виконаних робіт від 29.12.2008 року за № 29/12 в сумі 208333,33 грн. та від 30.12.2008 року за № 30/12 в сумі 82000,00 грн. Маркетингові послуги згідно акта виконаних робіт 30.12.2008 року за № 30/12 до валових витрат включено частково в сумі 82000,00 грн.

Перевіркою також встановлено завищення задекларованих ТОВ «Синтезгруп»показників податку на додану вартість в сумі 40000,00 грн., у тому числі за квітень 2009 року в сумі 40000,00 грн. у звязку з віднесенням до податкового кредиту суми ПДВ по операціях не повязаних з господарською діяльністю товариства, які не підтверджені відповідними документами.

Позивач з результатами проведеної перевірки не погодився, на акт перевірки подав відповідачу відповідні заперечення від 07.12.2009 року.

17.12.2009 року ДПІ у Радехівському районі Львівської області прийнято податкове повідомлення рішення № 0000842301/0, яким згідно п.п. «б»п.п. 4.2.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі акта перевірки № 841/2301/34677868, визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств, усього 30750,00 грн., в т.ч. 20500,00 грн. за основним платежем та 10250,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

17.12.2009 року ДПІ у Радехівському районі Львівської області прийнято податкове повідомлення рішення № 0000852301/0, яким згідно п.п. «б»п.п. 4.2.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі акта перевірки № 841/2301/34677868, визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість, усього 60000,00 грн., в т.ч. 40000,00 грн. за основним платежем та 20000,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач з прийнятими податковими повідомленнями рішеннями не погодився, оскаржив вказані рішення в порядку передбаченому п.п. 5.2.2. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За наслідками апеляційного оскарження вказаних податкових повідомлень рішень відповідачем оскаржувані податкові повідомлення рішення залишено без змін та скеровано на адресу позивача податкові повідомлення рішення № 0000852301/1 та № 0000842301/1 від 22.02.2010 року.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 від 21.12.2000 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР із змінами і доповненнями, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, КАС України.

Згідно п. 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно п. 5.1. ст. 5 цього ж Закону, валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат

включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим же Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно абз. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно п.п. 17.1.3., п. 17.1. ст. 17 цього ж Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф в даному випадку не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Щодо податкових повідомлень рішень № 0000842301/0 від 17.12.2009 року, № 0000842301/1 від 22.02.2010 року ДПІ у Радехівському районі Львівської області судом не враховуються твердження позивача про правомірність включення ним до валових витрат вартості маркетингових послуг з підстав, що до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо повязані з підготовкою, організацією, веденням

виробництва та реалізацією продукції (робіт, послуг).

Позивачем належним та допустимими доказами не підтверджено, що віднесення витрат вартості маркетингових послуг до складу валових витрат є їх безпосереднє використання у господарській діяльності товариства.

Маркетинг, за своєю суттю, це система організації його праці за якою виробничі рішення приймаються спеціальним вивченням вимог ринку, їх прогнозуванням та управлінням. У систему маркетингу входить вивчення конюнктури та динаміки платоспроможного попиту на продукцію, що виробляється (збувається) підприємством; аналіз зміни цін на продукцію та її замінники; прогнозування доходів потенційних споживачів і їх потреб у певному товарі; використання реклами як основного способу нецінової боротьби з конкуруючими фірмами, стимулювання збуту продукції; планування товарного асортименту з урахуванням соціально-психологічних настанов різних груп споживачів; спеціальна організація обслуговування споживачів, яка передбачає максимальне наближення товару до потенційного споживача.

Підставою для включення витрат підприємства до валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю товариства. Факт безпосереднього звязку витрат з господарською позивача може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б свідчили про призначення наданих послуг для використання у господарській діяльності позивача та відповідали б змісту цієї діяльності.

З наявних в матеріалах справи актів виконаних робіт та звіту про проведення маркетингових досліджень не вбачається, які роботи маркетингового характеру та в якому обсязі були виконані ТОВ «Трансінвестпостач». У вказаних документах види наданих послуг носять загальний характер і фактично відтворюють умови договору про надання маркетингових послуг стосовно зобовязань виконавця за цим договором. В звіті про проведення маркетингових досліджень відсутні реквізити підприємств (постачальників, покупців), що є наслідком відсутності інформації, яку може використати замовник (позивач).

Представником позивача, на запитання суду, вказано, що реалізація продукції згідно вищевказаних контрактів за період що перевірявся не здійснювалася. Факт відсутності експортних операцій позивача також підтверджується поданими деклараціями по податку на додану вартість за січень грудень 2009 року та січень вересень 2010 року.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність звязку між укладеними позивачем зовнішньоекономічними договорами (контрактами від 30.09.2009 року за № 2009.0930-01, від 20.10.2009 року за № 2009.1020-01, від 29.07.2010 року за № 08-10) та наданням спірних маркетингових послуг без подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Вказана позиція суду по суті узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України викладеною в ухвалах від 18.09.2007 року, від 25.12.2008 року, 30.07.2010 року, постанові від 13.05.2010 року.

Податкові повідомлення рішення № 0000842301/0 від 17.12.2009 року, № 0000842301/1 від 22.02.2010 року ДПІ у Радехівському районі Львівської області, якими визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств, усього 30750,00 грн., в т.ч. 20500,00 грн. за основним платежем та 10250,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями не підлягають скасуванню, оскільки судом встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1., п. 5.2.1. п. 5.2., п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо податкових повідомлень рішень № 0000852301/0 від 17.12.2009 року, № 0000852301/1 від 22.02.2010 року, судом не враховуються твердження позивача щодо правомірності включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за надання маркетингових послуг, оскільки позивачем належними на допустимими доказами не підтверджено, що сплачені суми ПДВ за надання спірних послуг повязані з господарською діяльністю товариства позивача.

Податкові повідомлення рішення № 0000852301/0 від 17.12.2009 року, № 0000852301/1 від 22.02.2010 року, якими визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість, усього 60000,00 грн., в т.ч. 40000,00 грн. за основним платежем та 20000,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями не підлягають скасуванню, оскільки судом встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд перевірив чи рішення відповідача (податкові повідомлення рішення № 0000842301/0 від 17.12.2009 року, № 0000842301/1 від 22.02.2010, № 0000852301/0 від 17.12.2009 року, № 0000852301/1 від 22.02.2010 року) прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, розсудливо (ч. 3 ст. 2 КАС України).

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують у підставності позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, чого позивачем зроблено не було.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Синтезгруп»до ДПІ у Радехівському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень №0000852301/0 та №0000842301/0 від 17.12.2009 року, №0000852301/1 та №0000842301/1 від 22.02.2010 року задоволенню не підлягають.

Правила ст. 94 КАС України про розподіл судових витрат не застосовується.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 29.11.2010 року.

Суддя Гавдик З.В.