Постанова № 12668774, 24.11.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2010 р. № 2а-8519/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Янчака П.О.,

з участю представника позивача Мокрія Р.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія»до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта «Надія»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 06 вересня 2010 року №0007841601/0, яким визначено суму податкового зобовязання (штраф) в розмірі 540307, 52 грн. (50% від суми узгодженого податкового зобовязання). В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що податковим органом протиправно зараховано в рахунок погашення податкового боргу товариства, визначеного в Декларації з податку на додану вартість № 8757 від 17 квітня 2008 року, кошти в сумі 1080 615, 00 грн., перераховані за платіжними дорученнями № 1678 від 09.07.2010 року, № 1753 від 19.07.2010 року, № 1814 від 26.07.2010 року та № 1823 від 28.07.2010 року. В кожному з вказаних платіжних доручень було вказано призначення платежу, проте податковий орган протиправно змінив їх. Оскільки ні Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами»№ 2181 ІІІ від 21.12.2000 року, ні Законом України «Про державну податкову службу»від 04 грудня 1990 року за № 509 ХІІ не передбачено права чи обовязку податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податків, вважає висновок відповідача про порушення товариством граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобовязання і застосування штрафних санкцій безпідставним, а податкове повідомлення-рішення від 06 вересня 2010 року №0007841601/0 нечинним.

Представник позивача Мокрій Р.З. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином.

Відповідно до положень ст.128 КАС України справа вирішена на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

За результатами проведеної ДПІ у Сокальському районі Львівської області 18 серпня 2010 року документальної перевірки дотримання ДВАТ «Шахта «Надія» вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами»№ 2181 ІІІ від 21 грудня 2000 року складено Акт № 701/160/00178175, яким встановлено порушення товариством вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами»№ 2181 ІІІ від 21.12.2000 року, а саме - затримка на 819 календарні дні граничного строку сплати узгодженого суми податкового зобовязання за червень 2010 року з податку на додану вартість у розмірі 1080615,00 грн.

На підставі вказаного Акту відповідачем 06 вересня 2010 року винесено податкове повідомлення рішення № 0007841601/0, яким встановлено суму податкового зобовязання (штраф) у розмірі 540307 грн. 52 коп. (50% від суми узгодженого податкового зобовязання) на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 ІІІ.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами»№ 2181ІІІ від 21 грудня 2000 року з наступними змінами і доповненнями.

Відповідно до підпункту 7.7 статті 7 Закону № 2181 ІІІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

У відповідності до вимог підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181 ІІІ джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або погашення податкового боргу платника податків є будь які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно пункту 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»від 20 травня 1999 року за № 679 ХIV з наступними змінами та доповненнями, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. Згідно пункту 3.8 цієї Інструкції, реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіжні документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

З урахуванням вищевикладеного, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику податку, а тому суми податкових зобовязань або податкового боргу, з урахуванням вимог підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України № 2181 ІІІ, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Судом встановлено, що у відповідності до вимог підпункту 5.3.1 пункту 5 статті 5 Закону № 2181ІІІ ДВАТ «Шахта «Надія»в межах граничного строку сплати податкового зобовязання самостійно сплатило узгоджену суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за Декларацією з податку на додану вартість за червень 2010 року у розмірі 2196 599,00 грн., підтвердженням чого є платіжні доручення:

- № 1678 від 09 липня 2010 року, сума платежу 450 000,00 грн., призначення платежу: ПДВ за червень 2010 року;

- № 1753 від 19 липня 2010 року, сума платежу 500000,00 грн., призначення платежу: ПДВ за червень 2010 року;

- № 1814 від 26 липня 2010 року, сума платежу 600 000,00 грн., призначення платежу: ПДВ за червень 2010 року;

- № 1823 від 28 липня 2010 року, сума платежу 646 599,00 грн., призначення платежу: ПДВ за червень 2010 року;

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181 ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Податкова декларація, у відповідності до підпункту «а»підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього ж Закону, подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює у даній ситуації, календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), протягом 20 календарних, днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно пункту 5.1 статті 5 згаданого Закону, податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Платник податків, як передбачено першим абзацом підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону, зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначене у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

З Акту перевірки та Розрахунку до нього (Додаток 1) вбачається, що податковим органом зараховано в рахунок погашення податкового боргу товариства, визначеного в Декларації з податку на додану вартість № 8757 від 17 квітня 2008 року (граничний термін сплати 30 квітня 2008 року), сплачені платником податку кошти в сумі 1080 615, 00 грн., а саме:

- 09 липня 2010 року у сумі 48 131, 30 грн., кількість протермінованих днів 800;

- 19 липня 2010 року у сумі 442 292, 85 грн., кількість протермінованих днів 810;

- 26 липня 2010 року у сумі 529 611, 75 грн., кількість протермінованих днів 817;

- 28 липня 2010 року у сумі 13113, 93 грн., кількість протермінованих днів 819,

- 28 липня 2010 року у сумі 47 465, 17 грн., кількість протермінованих днів 819.

На підставі цього податковим органом зроблено висновок про затримку позивачем сплати узгодженої суми податкового зобовязання на суму 1080 615,00 грн.

Суд вважає помилковим такий висновок ДПІ у Сокальському районі Львівської області, оскільки самостійне зарахування відповідачем сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу, які не вказані в призначенні платежу, під час перерахування платником податків коштів до бюджету за вищевказаними платіжними дорученнями, відбулося в результаті зміни податковим органом призначення платежу у цих платіжних дорученнях, що суперечить чинному законодавству.

Законом України № 2181ІІІ визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, серед яких немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Не передбачено таких повноважень у відповідача і Законом України «Про державну податкову службу»від 04 грудня 1990 року за № 509 ХІІ.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбачених пунктом 7.7 статті 7 Закону України №2181ІІІ, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Оскільки чинним законодавством не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань у порядку календарної черговості їх виникнення, орган державної податкової служби без достатніх на те правових підстав, самостійно змінивши призначення платежу, визначене платником податків у платіжних дорученнях № 1678 від 09.07.2010 року, № 1753 від 19.07.2010 року, № 1814 від 26.07.2010 року та № 1823 від 28.07.2010 року, незаконно застосував до позивача відповідальність, передбачену підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181ІІІ від 21 грудня 2000 року.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не представлено доказів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуване позивачем податкове повідомлення рішення № №0007841601/0 від 06 вересня 2010 року, суд прийшов до висновку, що воно прийнято відповідачем без урахування вимог Законів України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами»№ 2181ІІІ від 21 грудня 2000 року та «Про державну податкову службу»від 04 грудня 1990 року за № 509 ХІІ і з порушенням передбачених ст. 2 КАС України принципів.

Згідно зі ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Виходячи із системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України такий спосіб захисту як вимога визнання акту нечинним може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів.

Відмінність між встановленням судом протиправністю акту індивідуальної дії, яким є податкове повідомлення рішення, та нормативно-правових актів є істотною і полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами.

У разі визнання протиправним індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

З урахуванням викладеного, способом захисту при оскарженні податкового повідомлення рішення є визнання його судом протиправним.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення відповідача №0007841601/0 від 06 вересня 2010 року підлягає визнанню протиправним.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3 грн.40 коп., сплаченого за платіжним дорученням № 2260 від 13.09.2010 року.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним податкове повідомлення - рішення ДПІ у Сокальському районі Львівської області №0007841601/0 від 06 вересня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України в користь Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія»«Шахта «Надія»3 (три) грн. 40 коп. судових витрат.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 29 листопада 2010 року.

Суддя Хома О.П.