Ухвала суду № 126687048, 17.04.2025, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1892/25

Провадження № 1-кп/487/485/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2025 року м. Миколаїв

Заводський районнийсуд м.Миколаєва вскладі головуючогосудді ОСОБА_1 ,за участю:секретаря судовихзасідань ОСОБА_2 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судум.Миколаєва впідготовчому судовомузасіданнікримінальнепровадження №12024150000000313 від 15.03.2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Миколаєва Миколаївської області, одружений, не маючий на утриманні неповнолітніх дітей, який працює ФОП ОСОБА_3 , зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, уродженець м. Миколаєва Миколаївської області, одружений, маючий на утриманні двох неповнолітніх дітей, тимчасово не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимий,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, уродженець м. Миколаєва Миколаївської області, одружений, маючий на утриманні 4-х неповнолітніх дітей, не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимий,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, уродженець м. Миколаєва Миколаївської області, одружений, маючий на утриманні одну неповнолітню дитину, не працюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимий,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України, уродженець м. Миколаєва Миколаївської області, не одружений, не маючий на утриманні неповнолітніх дітей, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 та проживаючий за адресою: АДРЕСА_7 , раніше не судимий,

за обвинуваченням у кримінальному правопорушенні, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурор -ОСОБА_8 , представник заявника -ОСОБА_9 адвокати -ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 обвинувачені -ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

в с т а н о в и в:

В провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва знаходиться кримінальне провадження, відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.

Заслухавши думку прокурора та інших учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з наступних підстав.

Згідно з наданим до суду обвинувальним актом, складеним відповідно до вимогКПК України, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності. Дане кримінальне провадження підсудне Заводському районному суду м. Миколаєва.

Угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст.ст. 468-475 КПК Українидо суду не надійшло.

Підстав для закриття кримінального провадження або повернення обвинувального акту прокуророві судом не встановлено.

Суд, під час підготовки до судового розгляду, визначивши дату і місце проведення судового розгляду, з`ясувавши необхідність проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні, з`ясувавши питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, вчинивши всі необхідні дії, завершує підготовку до судового розгляду.

Таким чином, наявні достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

В судовомузасіданні представникомВсесвітньої продовольчоїпрограми ООНв Україні ОСОБА_9 заявлено клопотанняпро скасуванняарешту майна накладений на майно ВПП ООН за ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області у справі № 482/2463/24 від 13.01.2025 року та ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області у справі № 482/2481/24 від 13.01.2025 року, обґрунтовуючи свої клопотання тим, що майно ВПП ООН є гуманітарною допомогою, що має критично важливе значення для населення. Відповідно до статті 1 Закону України "Про гуманітарну допомогу" № 1192-ХГУ від 22.10.1999, гуманітарна допомога - цільова безоплатна допомога у вигляді коштів, товарів або послуг, надану для забезпечення життєво важливих потреб населення, яке опинилося у кризових умовах. Арешт гуманітарної допомоги унеможливлює її подальше цільове використання та позбавляє вразливі категорії цивільного населення доступу до життєво необхідних засобів існування, зокрема продовольства.

Інші учасники не заперечили щодо клопотання.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 2 ст.174 КПК України, арешт майна може бути повністю або частково скасований за ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування або суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, або представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що необхідність у такому заході відпала або арешт було накладено без достатніх підстав.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до переконання, що вищевказані клопотання підлягають задоволенню.

Від прокурора надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 оскільки заявлені раніше ризики відповідно до ст.177 КПК України відносно нього не відпали.

Захисник та обвинувачений заперечували проти задоволення клопотання та просили обрати домашній арешт, або визначити розмір застави у сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму, з підстав викладених у клопотанні.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, суддя приходить до наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Згідно ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України прокурором доведено обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, визначені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та виправдовують тримання особи під вартою.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави судді вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).

Згідно ч. 3 ст. 201-2 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років.

Отже, з урахуванням наведених обставин, а також враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, суддя вважає доведеним, що з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений може переховуватись від органів слідства та суду, в тому числі на тимчасово непідконтрольній Україні території, а тому продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, доведено продовження існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, що дає підстави вважати, що він може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України суд враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, в разі визнання обвинуваченого винуватим йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років. Також судом враховуються: вік та стан здоров`я обвинуваченого; на обліку за станом здоров`я не перебуває, інвалідність не встановлювалась.

Судом встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу до ОСОБА_3 для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та забезпечення його належної процесуальної поведінки. За вказаних вище обставин, обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі обвинуваченого та є достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантію його належної процесуальної поведінки на даній стадії кримінального провадження, отже, підстави для зміни раніше обраного запобіжного заходу на більш м`який на даній стадії кримінального провадження відсутні.

Таким чином, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає задоволенню оскільки прокурорм у клопотанні доведено, що заявлені ризики не зменшилися та не перестали існувати, та виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.

Щодо клопотання захисника ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_3 суд зазаначає наступне:

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченого у вчиненні тяжкого злочину від двадцяті до восьмидесяті розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.

Також, щоб-розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу обвинуваченого, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи вищенаведене, а також тяжкість злочину, за яким обвинувачується ОСОБА_3 , наявність ризиків щодо впливу, які доведені прокурором, особу обвинуваченого, співмірність раніше встановленого розміру застави з обставинами скоєного правопорушення, у якому останній обвинувачується, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для зменшення розміру застави.

Від прокурора надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 оскільки заявлені раніше ризики відповідно до ст.177 КПК України відносно нього не відпали.

Захисник та обвинувачений проти задоволення клопотання заперечували, просили змінити запобіжний захід на нічний домашній арешт.

Суд, заслухавши клопотання прокурора, пояснення захисника, обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах обраного запобіжного заходу, приходить до висновку щодо задоволення клопотання прокурора, з наступних підстав.

Запобіжні заходи, затримання у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК України.

У відповідності до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, крім інших, і запобіжні заходи.

У відповідності до п. 9 Інформаційного Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 р. «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» виключною (єдиною) метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у ч. 1 ст. 177 КПК.

Підставою застосування запобіжного заходу згідно з ч. 2 ст. 177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, обвинувачений раніше не судимий, характеризується позитивно, не працює.

За таких обставин, суд, що з урахуванням ризиків переховування від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, приходить до висновку про наявність підстав для продовження запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Частиною 1 та 2 ст. 181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Тому, обвинуваченому, слід продовжити запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням на нього обов`язків: прибувати до суду за першою вимогою; здати на зберігання слідчому свій паспорт(паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; не залишати місце постійного проживання, без дозволу суду; утримуватися від будь-якого спілкування зі свідками.

Виходячи з положень ст.ст.176, 178, 331 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи матеріали кримінального провадження, особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне продовжити раніше обраний у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці.

Від прокурора надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 оскільки заявлені раніше ризики відповідно до ст.177 КПК України відносно нього не відпали.

Захисник та обвинувачений проти задоволення клопотання не заперечували, просили змінити запобіжний захід на нічний домашній арешт з 21.00 до 06.00.

Суд, заслухавши клопотання прокурора, пояснення захисника, обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах обраного запобіжного заходу, приходить до висновку щодо задоволення клопотання прокурора, з наступних підстав.

Запобіжні заходи, затримання у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК України.

У відповідності до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, крім інших, і запобіжні заходи.

У відповідності до п. 9 Інформаційного Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 р. «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» виключною (єдиною) метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у ч. 1 ст. 177 КПК.

Підставою застосування запобіжного заходу згідно з ч. 2 ст. 177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, обвинувачений раніше не судимий, характеризується позитивно, не працює.

За таких обставин, суд, що з урахуванням ризиків переховування від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, приходить до висновку про наявність підстав для продовження запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Частиною 1 та 2 ст. 181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Тому, обвинуваченому, слід продовжити запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням на нього обов`язків: прибувати до суду за першою вимогою; здати на зберігання слідчому свій паспорт(паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; не залишати місце постійного проживання, без дозволу суду; утримуватися від будь-якого спілкування зі свідками.

Виходячи з положень ст.ст.176, 178, 331 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи матеріали кримінального провадження, особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне продовжити раніше обраний у відношенні обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 19.00 до 06.00 строком на 2 місяці.

Від прокурора надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 оскільки заявлені раніше ризики відповідно до ст.177 КПК України відносно нього не відпали.

Захисник та обвинувачений проти задоволення клопотання не заперечували, просили змінити запобіжний захід на нічний домашній арешт з 21.00 до 06.00.

Суд, заслухавши клопотання прокурора, пояснення захисника, обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах обраного запобіжного заходу, приходить до висновку щодо задоволення клопотання прокурора, з наступних підстав.

Запобіжні заходи, затримання у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК України.

У відповідності до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, крім інших, і запобіжні заходи.

У відповідності до п. 9 Інформаційного Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 р. «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» виключною (єдиною) метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у ч. 1 ст. 177 КПК.

Підставою застосування запобіжного заходу згідно з ч. 2 ст. 177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, обвинувачений раніше не судимий, характеризується позитивно, не працює.

За таких обставин, суд, що з урахуванням ризиків переховування від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, приходить до висновку про наявність підстав для продовження запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Частиною 1 та 2 ст. 181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Тому, обвинуваченому, слід продовжити запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням на нього обов`язків: прибувати до суду за першою вимогою; здати на зберігання слідчому свій паспорт(паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; не залишати місце постійного проживання, без дозволу суду; утримуватися від будь-якого спілкування зі свідками.

Виходячи з положень ст.ст.176, 178, 331 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи матеріали кримінального провадження, особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне продовжити раніше обраний у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 19.00 до 06.00 строком на 2 місяці.

Від прокурора надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 оскільки заявлені раніше ризики відповідно до ст.177 КПК України відносно нього не відпали.

Захисник та обвинувачений проти задоволення клопотання заперечували, просили змінити запобіжний захід на нічний домашній арешт.

Суд, заслухавши клопотання прокурора, пояснення захисника, обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах обраного запобіжного заходу, приходить до висновку щодо задоволення клопотання прокурора, з наступних підстав.

Запобіжні заходи, затримання у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК України.

У відповідності до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, крім інших, і запобіжні заходи.

У відповідності до п. 9 Інформаційного Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 р. «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» виключною (єдиною) метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у ч. 1 ст. 177 КПК.

Підставою застосування запобіжного заходу згідно з ч. 2 ст. 177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, обвинувачений раніше не судимий, характеризується позитивно, не працює.

За таких обставин, суд, що з урахуванням ризиків переховування від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, приходить до висновку про наявність підстав для продовження запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Частиною 1 та 2 ст. 181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Тому, обвинуваченому, слід продовжити запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням на нього обов`язків: прибувати до суду за першою вимогою; здати на зберігання слідчому свій паспорт(паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; не залишати місце постійного проживання, без дозволу суду; утримуватися від будь-якого спілкування зі свідками.

Виходячи з положень ст.ст.176, 178, 331 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи матеріали кримінального провадження, особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне продовжити раніше обраний у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_10 у судовому засіданні заявив клопотання про скасування арешту майна, а саме просив скасувати арешт на майно, а саме автомобіль «Volkswagen Multivan-T6» 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить обвинуваченому ОСОБА_3 , а також на ключі від автомобіля і технічний паспорт на вказаний автомобіль, накладений ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 02.01.2025. В обґрунтуванні клопотання зазначив, що арешт був накладений не обґрунтовано.

В судовому засіданні інші учасники підтримали клопотання.

Прокурор вважав необхідним відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання та додані до них матеріали, вважаю за необхідне задовольнити клопотання частково.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу ( ч. 2 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч.І ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник чи законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Згідно ч.2 ст.174 КПК України, арешт майна може бути скасований повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При розгляді клопотання, суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.

З досліджених в судовому засіданні доказів, суд приходить до переконання про необхідність зняття арешту з Свідоцтво про реєстрацію автомобіля «Volkswagen Multivan-T6» 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Оскільки не встановлено обставин, які б стверджували про те що арешт на «Volkswagen Multivan-T6» 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; ключі від автомобіля «Volkswagen Multivan-T6» 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 був накладено необґрунтовано, то в продовженні арешту необхідність не відпала, то суд приходить до переконання, що в цій частині клопотання необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.314-316 КПК України суд -

у х в а л и в:

Призначити кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК Україниу відкритому судовому засіданнів приміщенні Заводського районного суду м. Миколаєва (м. Миколаїв, вул. Радісна, 3 зал судових засідань №3) на 25.04.2025 р.о11-00 год.

Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.

В судове засідання викликати учасників судового провадження для участі в судовому засіданні.

Клопотання представника Всесвітньої продовольчої програми ООН в Україні ОСОБА_9 про скасування арешту майна накладений на майно ВПП ООН за ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області у справі № 482/2463/24 від 13.01.2025 року та ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області у справі № 482/2481/24 від 13.01.2025 року задовольнити.

Скасувати арешт, накладений на майно ВПП ООН ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області у справі № 482/2481/24 від 13.01.2025 року.

Скасувати арешт, накладений на майно ВПП ООН за ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області у справі № 482/2463/24 від 13.01.2025 року.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 строк тримання під вартою з утриманням в СІЗО м. Миколаєва на 60 днів - до 15 червня 2025 року (включно).

У задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого - відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 обраний відносно нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на 60 діб до 17.06.2025 року (включно).

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 обраний відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в періоддоби уперіод з19.00по 06.00 на 60 діб до 17.06.2025 року (включно).

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 обраний відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в періоддоби уперіод з19.00по 06.00 на 60 діб до 17.06.2025 року (включно).

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 обраний відносно нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на 60 діб до 17.06.2025 року (включно).

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_10 про скасування арешту майна - задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчогосудді Новоодеськогорайонного судуМиколаївської областівід 02.01.2025 справа № 482/2467/24, провадження № І-кс/482/39/2025 на Свідоцтво про реєстрацію автомобіля «Volkswagen Multivan-T6» 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

В задоволенні клопотання в частині скасування арешту на Автомобіль «VolkswagenMultivan-T6»2019року випуску,реєстраційний номер НОМЕР_1 та ключі від автомобіля «VolkswagenMultivan-T6»2019року випуску,реєстраційний номер НОМЕР_1 відмовити.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1