Постанова № 12668663, 25.11.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2010 р. № 2а-4149/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костіва М.В.

при секретарі Билень Н.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Коваль А.О.;

від відповідача: Антонюк І.Б., Салтиський С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства “Старичі”, с. Старичі, Львівська область, до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області, м. Яворів, Львівська область, про скасування вимоги податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено Комунальним підприємством “Старичі”, с. Старичі, Львівська область, до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області, м. Яворів, Львівська область, про скасування вимоги податкового повідомлення рішення. Уточненням до позовної заяви позивач просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001342320/0 від 06.05.2010 р.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2010 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 07.07.2010 р. Розгляд справи відкладався в порядку, передбаченому ст. 150 КАС України.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, уточненні. Ствердив, зокрема, що при формуванні податкового кредиту позивач використав надану від постачальника податкову накладну. Коригуючі податкові накладні йому не надавались, а тому власне коригування податкового кредиту не проводили, хоча товар фактично отриманий не був. Просить позов задовольнити, враховуючи, що шкоди державі не завдано, а при надходженні коригуючої накладної за формою №2 позивач самостійно виправить помилку.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченні. Ствердив, зокрема, що не отримавши товару від ТзОВ “Евербест”, але отримавши саму лише податкову накладну, позивач включив зазначені у ній суми до податкового кредиту. Правочин з ТзОВ “Евербест” є нікчемний, не спрямований на настання правових наслідків. Просить у позові відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З 14.04.2010 р. по 20.04.2010 р. відповідач провів позапланову перевірку позивача, що підтверджується актом від 22.04.2010 р. №591/23-2/32599846 “Про результати позапланової виїзної перевірки КП “Старичі”, код за ЄДРПОУ 32599846, з питань достовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість у серпні вересні 2008 року”. Актом встановлено відсутність поставки товару (труб) у серпні вересні 2008 р. між ТзОВ “Евербест” (постачальник) та КП “Старичі” (покупець), що свідчить про укладення угоди №01-08/08 від 01.08.2008 р. без мети настання реальних наслідків. Даний договір відповідач вважає нікчемним в силу ст. 216 ЦК України. В порушення п. 7.2.3, 7.5.1, 7.4.5., 7.7.1. Закону України “Про податок на додану вартість” було занижено податок на додану вартість у вересні 2008 р. на загальну суму 985813,50 грн.

З цієї підстави було винесено оспорюване податкове повідомлення-рішення від 06.05.2010 р. №0001342320/0 на загальну суму платежу податок на додану вартість 1478719 грн., у т.ч. основний платіж 985813 грн., штрафні (фінансові) санкції 492906 грн.

Як вбачається з договору №01-08 від 01.08.2008 р., за його умовами постачальник (ТзОВ “Евербест”) зобовязався здійснити поставку (передати у власність) позивачу товар протягом 30 календарних днів з дня підписання договору, а покупець зобовязався прийняти та оплатити його.

Матеріалами справи підтверджується, що поставка товару фактично здійснена не була, позивач не наполягав на такій поставці з дати укладення договору, оплату не проводив. Водночас, отриману від ТзОВ “Евербест” податкову накладну від 26.09.2008 р. №26093 на суму 5914881 грн. (ПДВ 985813,50 грн.) отримав та включив її дані до податкового кредиту.

Посилання позивача на не заподіяння ним шкоди державі, можливість провести відповідне коригування не заслуговують на увагу як такі, що не стосуються суті справи, враховуючи, що до проведення перевірки позивач коригування не проводив.

Згідно із ч. 1 ст. 215, ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення право чину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1- 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зокрема, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а його зміст не може суперечити актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства. Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. тобто сума податкового кредиту зменшує розмір сплаченого платником податку до бюджету.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, банківські виписки, податкові накладні, реєстри отриманих і виданих податкових накладних є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», обєктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Згідно із п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», обєкти оподаткування, визначені ст. 3 Закону, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Пунктом 7.1., пп. 7.2.1 п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну. Згідно із п. 7.2.3. вказаного закону, податкова накладна складається лише у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Частина друга пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону встановлює відповідальність платника податку у випадку включення в податковий кредит сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними. Позивач не заперечує факту отримання податкової накладної не в дату виникнення податкових зобовязань без поставки товару.

Ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 69 -71, 86, 98, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У позові відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяМ.В. Костів

Повний текст постанови виготовлено 30.11.2010 року.