Рішення № 126685662, 17.04.2025, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/2503/25

2-а/303/32/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2025 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Желізняк К.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА 4363737 від 27.03.2025 року та закриття справи про адміністративне правопорушення. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27.03.2025 року поліцейським 2 взводу ТОР рота Управління патрульної поліції у Закарпатській області Пацьо Віктором Валерійовичем було винесено постанову серії ЕНА 4363737 від 27.03.2025 року відповідно до якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн. за те, що 27.03.2025 року о 08 год. 50 хв. на вул. Володимира Данчевського, 20 в м. Мукачево він керував транспортним засобом марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , в якого не горів правий задній стоп та не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.1.а Правил дорожнього руху.

При цьому, позивач в позові зазначає, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню виходячи з наступного. Так, ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачає стягнення за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом. Натомість, у п. 4 постанови зазначено, що водій ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_2 . Отже за наявності чинного посвідчення водія до якого у поліцейського є доступ, складення постанови за ч. 2 ст. 126 КУпАП є неправомірним. Крім того, з оскаржуваної постанови вбачається, що відносно позивача складено одну постанову за два встановлені правопорушення.

Враховуючи вищезазначене, вважає постанову незаконною та такою, що не відповідає нормам КУпАП, оскільки при складанні постанови не були з`ясовані і не доведені обставини, які б свідчили про те, що в його діях є ознаки адміністративного правопорушення у зв`язку з чим така підлягає скасуванню. Також просить закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою суду від 08.04.2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

14.04.2025 року від представника позивача надійшла заява (документ сформований в системі «Електронний суд» 13.04.2025 року) в якій він просить приєднати до справи відеофайл в якому відображено час та місце зупинки транспортного засобу позивача з якого вбачається, що при зупинці в автомобілі були у робочому стані всі задні фари-стопи.

14.04.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Посилається на те, що постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.12.2021 року у справі № 303/9167/21, яка набрало законної сили 29.08.2022 року, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. При цьому, ОСОБА_1 не отримував повторно посвідчення водія. Також відповідачем було направлено запит до РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, а з відповіді встановлено, що ОСОБА_1 у ТСЦ № 2142 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 15.05.2019, строком дії до 15.05.2049. Отже, ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 15.05.2019 та в подальшому був позбавлений права керування транспортним засобом постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.12.2021 року, яке набрало законної сили 29.08.2022 року, після його перегляду в апеляційній інстанції. Таким чином, після позбавлення права керування судом нового посвідчення водія не отримував. Також зазначає, що з довідки старшого інспектора з особливих доручень ВАП УПП в Закарпатській області вбачається, що з підсистеми «Позбавлені права керування ТЗ» Національної автоматизованої інформаційної системи (НАС) встановлено, що ОСОБА_1 не виконав вимогу п. 20 Постанови КМУ № 340 від 08.05.1993 року «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», а саме не склав теоретичну і практичну частину іспиту після позбавлення права керування транспортними засобами. При цьому позивачу в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, всі доводи позивача були взяті до уваги про розгляді справи, його було ознайомлено зі змістом оскаржуваної постанови та запропоновано отримати її копію. Отже, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є обґрунтованою та законною, а також такою, що не підлягає скасуванню.

15.04.2025 року від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів в якому просить долучити до справи відеозаписи з місця події, записані на оптичному пристрої DVD-R.

17.04.2025 року від представника позивача надійшла заява (пояснення) зі змісту яких встановлено, що позивачем було надано чинне посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 позивача сформовано в електронній формі. Також зазначено, що питання притягнення позивача до адміністративної відповідальності було предметом оцінки у справі № 303/8216/22 де за аналогічних обставин дії водія в тому випадку кваліфікувалися за ч. 4 ст. 126 КУпАП, а не за ч. 2 ст. 126 КУпАП, як у оскаржуваній постанові. Таким чином вважає, що дії позивача відповідачем кваліфіковано неправильно.

Позивач заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подав.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений у порядку, передбаченому ст. 268 КУпАП, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження і матеріалів позову на відповідну поштову та електронну адреси.

Належним чином повідомлений про розгляд справи відповідач заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не висловив.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням положень ч. 8 ст. 262 КАС України, судовий розгляд справи проведено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши представлені докази та з`ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до постанови серії ЕНА 4363737 від 27.03.2025 про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної поліцейським 2 взводу ТОР рота Управління патрульної поліції у Закарпатській області Пацьо Віктором Валерійовичем, позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн.

Оскаржувана постанова винесена з тих підстав, що 27.03.2025 року о 08 год. 50 хв. на вул. Володимира Данчевського, 20 в м. Мукачево ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , в якого не горів правий задній стоп та не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.1.а Правил дорожнього руху, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Приписами ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини справи на предмет їх відповідності зазначеним судом положенням Основного Закону України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує наступне.

Диспозицією ч. 2 ст. 126 КУпАП серед іншого передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Згідно з п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктами 1.3. та 1.9. Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.1.а Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з п. 2.4.а Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.

Обргунтовуючи поданий до суду позов позивач стверджує, що у постанові серії ЕНА 4363737 від 27.03.2025 року відсутні будь-які докази на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, зважаючи на те, що у нього наявне посвідчення на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_2 . Крім того, з оскаржуваної постанови вбачається, що відносно позивача складено одну постанову за два встановлені правопорушення.

У зв`язку з цим суд звертає увагу на таке.

З тексту оскаржуваної постанови встановлено, що водієм порушено п. 2.1.а Правил дорожнього руху та його притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 3400,00 грн. В постанові хоча і наведено, з-поміж іншого, опис порушення, а саме керування транспортним засобом марки в якого не горів правий задній стоп, проте будь-якого посилання на порушення Правил дорожнього руху саме в цій частині описаного, як і притягнення особи до адміністративної відповідальності за іншими нормами КУпАП, спірна постанова не містить. В постанові не відображено і застосування відповідачем ч. 2 ст. 36 КУпАП при розгляді справи про адміністративне порушення.

У зв`язку з наведеним суд вважає за необхідне розглядати справу лише в частині того порушення, що прямо зазначене в спірній постанові, а саме щодо порушення п. 2.1.а Правил дорожнього руху та притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Згідно з ч. 2 ст. 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Отже, приписами ч. 2 ст. 317-1 КУпАП чітко встановлено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом на певний строк після набрання законної сили відповідного рішення суду про позбавлення цього права.

Водночас п. 4 ст. 291 КУпАП передбачено, що постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.

Встановлено, що постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.12.2021 року (справі № 303/9167/21) ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до вказаної постанови на позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на строк один рік.

Крім цього, згідно з комп`ютерної програми документообігу загальних судів «Д-3» та Єдиного реєстру судових рішень встановлено, що постановою Закарпатського апеляційного суду від 29.08.2022 року апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, а постанова Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.12.2021 року без змін.

Таким чином, строк позбавлення позивача права керування транспортними засобами сплинув 29.08.2023 року.

Відповідно до п. 20 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993 року, особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов`язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту.

При цьому судом встановлено, що відповідно до листа РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях від 11.04.2025 року ОСОБА_1 у ТСЦ № 2142 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 15.05.2019, строком дії до 15.05.2049. Також ОСОБА_1 не отримував повторно посвідчення водія.

Саме на цей документ також вказує і позивач як на такий, що дає йому керувати транспортним засобом.

Одночасно судом також встановлено, що з підсистеми «Позбавлені права керування ТЗ» Національної автоматизованої інформаційної системи (НАС) слідує, що ОСОБА_1 не виконав вимогу ч. 2 п. 20 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993 року, а саме не склав теоретичну і практичну частини іспитів після позбавлення права керування транспортними засобами.

В ході розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським чітко було роз`яснено позивачу суть вчиненого правопорушення, а саме, що у зв`язку з зазначеними вище судовими рішеннями ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортним засобом, відповідне право не поновив, а тому на час складення оспорюваної постанови не мав права керувати транспортним засобом. Зазначене підтверджується долученими до матеріалів справи відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів поліцейських.

Отже, зважаючи на той факт, що позивач не виконав визначених законодавством вимог, якими обумовлено повернення йому права керування транспортними засобами після закінчення строку позбавлення права на керування транспортними засобами, то наразі позивач є особою, яка не має спеціального права керування транспортними засобами будь-якої категорії.

Належних та допустимих доказів того, що позивач, склав теоретичний та практичний іспити у матеріалах справи немає.

До того ж, необхідно розрізняти наявність в особи посвідчення водія та наявність в особи права керування транспортними засобами, що є відмінними поняттями. При цьому, наявність в особи посвідчення водія жодним чином не може однозначно вказувати на наявність в цієї особи права керування транспортними засобами.

Враховуючи вищевикладене, дії позивача кваліфіковано правильно за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Підсумовуючи слід відзначити, що постановою Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 760/2846/17 зроблено висновок про те, що обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Також Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 року у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Доводи позивача щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Сторона позивача не надала суду належних та достатніх доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 права керування транспортними засобами станом на момент прийняття оскаржуваної постанови, оскільки, як встановлено вище, згідно з постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.12.2021 року, з урахуванням постанови Закарпатського апеляційного суду 29.08.2022 року, такий був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та до нього застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Після закінчення строку позбавлення позивача права керування транспортними засобами, вимоги п. 20 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993 року, не виконані.

До того ж судом встановлено, що оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, при цьому розмір штрафу відповідає санкції ч. 2 ст. 126 КУпАП. Також суд встановив, що з долучених до матеріалів справи відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів поліцейських підтверджується факт керування ОСОБА_1 27.03.2025 року в 08 год. 50 хв. на вул. Володимира Данчевського, 20 в м. Мукачево транспортним засобом марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 року у справі № 813/1790/18, постанові Верховного Суду від 22.05.2020 року у справі № 825/2328/16.

З огляду на зазначене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності та враховуючи те, що в ході розгляду справи належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження заявлених вимог суду не представлено, позивачем у межах розгляду справи не заперечувався факт його зупинення поліцейськими саме під час руху та перебування за кермом автомобіля, факт відсутності в нього права керування транспортними засобами встановлений, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 19, 72-77, 246, 250, 255, 262, 286 КАС України, ст.ст. 9, 17, 18, 33, 126, 247, 251, 254, 258, 268, 284, 288, 293 КУпАП, суд,-

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Відповідач: Департамент патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Ф.Ернста, 3, м. Київ, ЄДРПОУ 40108646).

Суддя А.М.Заболотний