Ухвала суду № 126683884, 11.02.2025, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/81/25

Провадження № 2/392/465/25

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

11 лютого 2025 року м. Мала Виска

Суддя Маловисківського районного суду Кіровоградської області НазаренкоК.П., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», (ЄДРПОУ: 41466388, вул.Дегтярівська, буд. 48, м.Київ, 04112) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст. 175 ЦПК України.

Всі адреси учасників процесу наведені у неналежній формі, яка встановлена підпунктом 2, п.32 Правил надання послуг поштового зв`язку затверджених Постановою КМУ №270 від 05.03.09. Вимога дотримання відповідної форми також закріплена у ДСТУ 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлення документів", затвердженого наказом ДП «УкрНДНЦ» від 01.07.2020 №144 положення якого поширюються на всі без винятку органи державної влади, місцевого самоврядування та юридичних осіб незалежно від форми власності (п. 1.1), п. 5.6: «Реквізити поштової адреси зазначають згідно з постановою Кабінету Міністрів України [7] у такій послідовності: назва вулиці, номер будинку, номер корпусу чи офісу (за потреби), назва населеного пункту, району, області, поштовий індекс.

Якщо місцезнаходження юридичної особи відрізняється від адреси фактичного здійснення діяльності чи розміщення офісу, у довідкових даних допустимо зазначати дві адреси: юридичну (зазначену в ЄДРПОУ) та фактичну (для листування)».

З досліджених матеріалів справи встановлено, що неналежна форма вказування поштових адрес є системною позицією позивача (фірмові бланки, інші заяви до суду, адреси в договорах тощо наводяться в традиції СРСР).

На 33-му році Незалежності, 15му році запровадження міжнародного стандарту вказування адрес, 10му році російської агресії та 3му році широкомасштабного вторгнення, продовжувати дотримуватися імперської традиції адресації є не лише порушенням правил, а й етичним недоліком. Тож фактично невиконаною є вимога п. 2 ч. 1 ст. 175 ЦПК України щодо вказування у позовній заяві місцезнаходження або місця проживання (перебування) учасників справи.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.177 ЦПК України у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. Згідно ч.7 ст.43 ЦПК України, у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Як вказано в позовній заяві, доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів міститься в додатку 1 «Докази направлення копії позовної заяви та додатків Відповідачу.pdf».

Опис вкладення до листа не відповідає формі 107 (зокрема, графа "вкладення у" відсутня, а інформація яка мала бути в ній, наведена на самому початку бланку, ще й без найменування виду поштового відправлення, на що вказує підрядкова підказка). У графі "Перевірив" підрядкова підказка не вказує що необхідно зазначати саме прізвище працівника поштового зв`язку, натомість вказує лише на його підпис тощо).

У графі «Перевірив» відсутнє прізвище працівника поштового зв`язку. Також не вписано дату та час відправлення у відповідних графах. Зазначені недоліки унеможливлюють ідентифікацію наданої послуги з відправлення позову з доданими документами з описом вкладення відповідачу. Тому він не може бути взятий до уваги як належний та допустимий доказ надсилання копії позовної заяви відповідачу.

Таким чином, вимога абзацу 2 ч.1 ст.177 ЦПК України не виконана, доказів надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів не надано.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Оскільки подана заява не відповідає вимогам закону, суд вважає, що її слід залишити без руху і надати строк позивачеві для виправлення вищевказаних недоліків, після усунення яких подати на адресу суду нову редакцію позовної заяви з додатками, які не додані з попередньо редакцією заяви, в необхідній кількості екземплярів (відповідно до кількості учасників) з виправленими недоліками.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 187, 260, 261, 353 ЦПК України,

П О С Т АН О В И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність усунути недоліки позовної заяви, вказані в мотивувальній частині ухвали суду у десятиденний строк з дня отримання ним цієї ухвали.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути її позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя К.П.НАЗАРЕНКО