Постанова № 12668355, 08.11.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2010 р. № 2а-8730/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Андрушакевич Т.В.,

за участю:

представника позивача: Ядчишин О.Т.;

відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму заборгованості у розмірі 4015 грн. 20 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, всупереч ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не сплатив адміністративно господарські санкції за нестворені робочі місця для інвалідів Львівському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, що зумовило його звернення до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце його проведення. Про причини неявки суд не повідомив, а тому, суд ухвалив розглядати справу без його участі.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Субєкти господарювання самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог ст. 18 цього Закону. Крім того, використання нормативу робочих місць, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких місце роботи є основним.

Як вбачається із поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу (осіб) відповідача у 2009 році становить 10 осіб (код рядка звіту 01). Чисельність інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»- 1 особа, фактично працює інвалідів 0 осіб (код рядка звіту 02 середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з розрахунком заборгованості, відповідачу визначено суму адміністративно господарських санкцій у розмірі 3860 грн. 00 коп. та нараховано пеню у розмірі 155 грн. 20 коп., що всього складає борг у розмірі 4015 грн. 20 коп.

Отже, судом встановлено, що сума заборгованості зі сплати адміністративно господарських санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів, яка підлягає стягненню з відповідача, на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, становить 4015 грн. 20 коп.

Докази вжиття відповідачем заходів погашення заборгованості перед Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів у розмірі 4015 грн. 20 коп. в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1) на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 79000, м. Львів, пл. Маланюка, буд. 6, код ЄДРПОУ 23949066) суму заборгованості у розмірі 4015 грн. 20 коп. (чотири тисячі пятнадцять гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 листопада 2010 року.

Суддя Гулик А.Г.