Ухвала суду № 126683455, 16.04.2025, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/2222/24

1-кп/195/5/25

У Х В А Л А

іменем України

16.04.2025 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Томаківка матеріали кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041590000232 від 03.12.2024 та за №12025041590000057 від 04.03.2025 стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Вищетарасівка Томаківського району, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше несудимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 197-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Згідност. 13 Конституції Україниземля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 18 Земельного кодексу України встановлено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Відповідно до частини 1 статті 53 встановлено, шо до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Відповідно до статті 54 Земельного кодексу України встановлено, що землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, об`єктів культурної всесвітньої спадщини, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, які надані та використовуються для потреб охорони культурної спадщини, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Відповідно до статті 54-1 Земельного кодексу України встановлено, що з метою охорони культурної спадщини на використання земель у межах території пам`ятки культурної спадщини, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, охоронюваної археологічної території, музею просто неба, меморіального музею-садиби, зон охорони, буферної зони, історичного ареалу населеного місця, території об`єкта культурної всесвітньої спадщини встановлюються обмеження відповідно доЗакону України"Про охорону культурної спадщини". Обмеження у використанні земель у межах території пам`ятки культурної спадщини, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, охоронюваної археологічної території, музею просто неба, меморіального музею-садиби, зон охорони, історичного ареалу населеного місця, буферної зони, території об`єкта культурної всесвітньої спадщини поширюються на усі розташовані в межах цих територій та об`єктів землі незалежно від їх цільового призначення. Межі території, на яку поширюються такі обмеження, визначаються відповідно доЗакону України"Про охорону культурної спадщини" і зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації, науково-проектній документації у сфері охорони культурної спадщини. Відомості про зазначені обмеження у використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру. Режим використання земель у межах території пам`ятки культурної спадщини, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, охоронюваної археологічної території, музею просто неба, меморіального музею-садиби, зон охорони, історичного ареалу населеного місця, буферної зони, території об`єкта культурної всесвітньої спадщини визначається науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини, а до затвердження такої документації -Законом України"Про охорону культурної спадщини".

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частини 3 статті 79 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до частини 1 статті 110 Земельного кодексу України встановлено, що на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження.

Відповідно до пункту а частини 1 статті 112 Земельного кодексу України встановлено, що охоронні зони створюються: навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів.

Відповідно до пункту г частини 1 статті 150 Земельного кодексу України, до особливо цінних земель відносяться землі історико-культурного призначення.

Землі, на яких розташовуються пам`ятки культурної спадщини, відносяться до категорії земель історико-культурного призначення (ст. 53 Земельного Кодексу України) і відповідно до ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» перебувають виключно у державній власності.

Відповідно до частини 1 статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо земельної ділянки.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Об`єкт культурної спадщини визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти під водної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Відповідно п.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про охорону культурної спадщини», курган нерухомий археологічний об`єкт культурної спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать, центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до частини 6 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини», об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України, а із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам`ятки.

Відповідно до частини 2 статті 14 «Про охорону культурної спадщини», об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу), переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, забороняються зокрема, ландшафтні перетворення, меліоративні, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до стаття 43 Закону України «Про охорону культурної спадщини», за незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних чи підводних робіт на об`єкті археологічної спадщини, а також за умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об`єктів культурної спадщини чи їх частин винні особи притягаються до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 13.05.2013 №110-р «Прo oxopoнy пам`яток археології Томаківського району» визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані пам`ятки археології, належать до земель історико-культурного призначення, в межах зон охорони пам`яток забороняються в тому числі земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини, за незаконне проведення у тому числі земляних робіт на об`єкті археологічної спадщини, а також за умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об`єктів культурної спадщини винні особи притягаються до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Відповідно до «Переліку археологічних об`єктів культурної спадщини, розташованих на території Томаківського району (нині Нікопольського району) Дніпропетровської області», за обліковим №2289 включено курганну групу (2 кургани), місце розташування: «с. Глухе Виводівської сільської ради (нині Мирівська територіальна громада), 0,8 км на північний захід від центру села; 0,5 км на схід від залізниці; розташований поряд», датований ІІ тис. до н.е., розмірами Н 1,5 м, Д 50 м, Н 0,7 м, Д 40 м, охоронна зона 70х70м, 60х60м, виявлений 1981 р., археологами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Зазначений об`єкт культурної спадщини курганна група (2 кургани) за обліковим № 2289, розташований в межах земельної ділянки з кадастровими номерами 1225482000:01:001:0815, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 12.8220 га, яка на підставі Державного акту на право приватної власності на землю I-ДП № 118090 від 15.01.2001, належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на використання якої є обмеження у виді охоронної зони навколо об`єкта культурної спадщини, площею 0.3697 га, про що зазначено у технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Площу та місце розташування вищевказаного могильника курганного та їх охоронних зон зазначено в технічній документації по встановленню меж територій пам`яток археології на землях Виводівської сільської ради ї Томаківськогорайону Дніпропетровської області, розробленої ТОВ «Верхньодніпровське землевпорядне підприємство» на підставі договору № 2/1-19 від 19.05.2006, укладеного з обласним центром з охорони історико-культурних цінностей про проведення геодезичних робіт по встановленню місцезнаходження пам`яток.

Так, 17.09.2024 власник земельної ділянки з кадастровими номерами 1225482000:01:001:0815 ОСОБА_7 уклав з ОСОБА_4 договір підряду на виконання робіт, згідно умов договору ОСОБА_4 зобов`язався виконати сільськогосподарські роботи щодо оранки, культивації та засівання зернових культур в межах земельної ділянки з кадастровими номерами 1225482000:01:001:0815, крім об`єкта культурної спадщини курганної групи (2 кургани) № 2289 та їх охоронних зон, на яких, відповідно Закону України «Про охорону культурної спадщини»таЗемельного кодексу України, заборонено виконання земельних робіт та взяв на себе зобов`язання не руйнувати та не розорювати вказану курганну групу (2 кургани) № 2289, включаючи їх охоронних зон.

В порушення вищевказаних вимог законодавства, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30 вересня 2024 в денний час доби (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), достовірно знаючи про наявність в межах земельної ділянки з кадастровими номерами 1225482000:01:001:0815 об`єкту культурної спадщини курганної групи (2 кургани) № 2289 разом з її охоронними зонами, а також про заборону ведення земельних робіт в межах охоронних зон та насипів курганів, діючи умисно, із корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді порушення цілісності курганів і бажаючи їх настання, з метою швидшого і безперешкодного виконання робіт з оранки в більших обсягах, та подальшого засівання, вирощення та збору зернової культури в більших об`ємах, для власних цілей, в межах об`єкту культурної спадщини курганної групи (2 кургани)2289, особисто, використовуючиоснащену для культиваційних робіт сільськогосподарську техніку трактор МТЗ-82, здійснив розорювання курганної групи (2 кургани) № 2289 разом з їх охоронними зонами, тим самим самовільно зайняв землі історико-культурного призначення, а саме об`єкт культурної спадщини - курганну групу (2 кургани) № 2289.

Згідно акту обстеження встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 1225482000:01:001:0815, площею 12,8220 га, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_7 , наявні землі Державної власності, які відповідно до п. д ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України мають статус землі історико-культурного призначання та відповідно не входять в приватну власність вищезазначеної земельної ділянки, а саме могильник курганний (2 кургани) обліковий номер 2289, з яких: курган 2289-1 розорано на площі 0,0659 га, та курган 2289-2 розорано на площі 0,1236 га. Крім цього, відповідно до переліку об`єктів культурної спадщини (археологія) по колишньому (Томаківському району) нині Нікопольському району Дніпропетровської області земельна ділянка з кадастровим номером 1225482000:01:001:0815, площею 12,8220 га має також охоронну зону курган 2289-1 70х70 м., а курган 2289-2 60х60 м., що відповідно підпадає під перелік обмежень щодо використання земель та земельних ділянок визначених постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012 року, яким присвоєно код 01,02 Зона охорони пам`ятки культурної спадщини, яка наявна на даній земельній ділянці під курганом 2289-1 на площі 0,1003 га, яка на час обстеження розорана та на площі 0,0494 га, яка на час обстеження не розорана, а під курганом 2289-2 на площі 0,1545 га, яка на час обстеження розорана, чим порушено вимоги ст.ст. 54, 54-1, 112 Земельного кодексу України та ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Таким чином, ОСОБА_4 самовільно зайняв земельні ділянки історико-культурного призначення державної форми власності, чим вчинив кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Крім того, відповідно до «Переліку археологічних об`єктів культурної спадщини, розташованих на території Томаківського району (нині Нікопольського району) Дніпропетровської області», за обліковим №6922 включено курган, місце розташування: с. Виводове Виводівської сільської ради (нині Мирівська територіальна громада), 2,5 км на північний захід від центру села, поряд з межею земель Володимирівської сільськоі ради, ліворуч дороги Стрюківка-Садове », датований ІІ тис. до н.е., розмірами Н 0,7 м, Д 50 м, охоронна зона 70х70м, виявлений 2006 р., археологом ОСОБА_8 .

Зазначений об`єкт культурної спадщини курган за обліковим номером 6922, розташований в межах земельної ділянки з кадастровими номерами 1225482000:01:002:0405, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5.5300 га, яка на підставі Державного акту на право приватної власності на землю III-ДП № 029726 від 27.12.2001, належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на використання якої є обмеження у виді охоронної зони навколо об`єкта культурної спадщини, площею 0.3848 га, про що зазначено у технічній документації із землеустрою щодо зовнішніх меж земельної ділянки та на підставі договору оренди землі № 05/2024 від 01.01.2024 укладеного між орендодавець: ОСОБА_9 з однієї сторони та орендар:ФГ « ОСОБА_10 » (код ЄДРПОУ 24599467), адреса: 53563, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Вищетарасівка, вул. Учительська, 8), в особі голови фермерського господарства ОСОБА_10 , який діє на підставі Статуту, з іншої сторони, перебуває у користуванні ФГ « ОСОБА_10 » (код ЄДРПОУ 24599467).

Площу та місце розташування вищевказаного кургану та його охоронних зон зазначено в технічній документації по встановленню меж територій пам`яток археології на землях Виводівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, розробленої ТОВ «Верхньодніпровське землевпорядне підприємство» на підставі договору № 2/1-19 від 19.05.2006, укладеного з обласним центром з охорони історико-культурних цінностей про проведення геодезичних робіт по встановленню місцезнаходження пам`яток.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 15.09.2024 ФГ « ОСОБА_10 » (код ЄДРПОУ 24599467), адреса: 53563, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Вищетарасівка, вул. Учительська, 8), в особі голови фермерського господарства ОСОБА_10 уклав з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 договір підряду на виконання робіт, згідно умов договору ОСОБА_4 зобов`язався виконати сільськогосподарські роботи щодо оранки, культивації та засівання зернових культур в межах земельної ділянки з кадастровими номерами 1225482000:01:002:0405, крім об`єкта культурної спадщини кургану обліковий номер 6922 та його охоронних зон, на яких, відповідно Закону України «Про охорону культурної спадщини»таЗемельного кодексу України, заборонено виконання земельних робіт та взяв на себе зобов`язання не руйнувати та не розорювати вказаний курган обліковий номер 6922, включаючи його охоронні зони.

В порушення вищевказаних вимог законодавства, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30 вересня 2024 в денний час доби (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), достовірно знаючи про наявність в межах земельної ділянки з кадастровими номерами 1225482000:01:002:0405 об`єкту культурної спадщини кургану обліковий номер 6922 разом з його охоронними зонами, а також про заборону ведення земельних робіт в межах охоронних зон та насипів курганів, діючи умисно, із корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді порушення цілісності кургану і бажаючи їх настання, з метою швидшого і безперешкодного виконання робіт з оранки в більших обсягах, та подальшого засівання, вирощення та збору зернової культури в більших об`ємах, для власних цілей, в межах об`єкту культурної спадщини кургану обліковий номер 6922 та його охоронних зон, особисто, використовуючи оснащену для культиваційних робіт сільськогосподарську техніку трактор МТЗ-82, здійснив розорювання об`єкту культурної спадщини кургану обліковий номер 6922 разом з його охоронними зонами, тим самим самовільно зайняв землі історико-культурного призначення, а саме об`єкт культурної спадщини курган обліковий номер 6922.

Згідно акту обстеження встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 1225482000:01:002:0405, площею 5,5300 га, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_9 , наявні землі Державної власності, які відповідно до п. д ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України мають статус землі історико-культурного призначання та відповідно не входять в приватну власність вищезазначеної земельної ділянки. Земельна ділянка державної власності, а саме землі історико-культурного призначення під курганом № 6922 розорано повністю на площі 0,1931, відповідно до переліку об`єктів культурної спадщини (археологія) по колишньому (Томаківському району) нині Нікопольському району Дніпропетровської області земельна ділянка з кадастровим номером 1225482000:01:002:0405, площею 5,5300 га має також охоронну зону 70х70 м., що відповідно підпадає під перелік обмежень щодо використання земель та земельних ділянок визначених постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012 року, яким присвоєно код 01,02 Зона охорони пам`ятки культурної спадщини, яка наявна на даній земельній ділянці на площі 0,2153 га, яка на час обстеження розорана, , чим порушено вимоги ст.ст. 54, 54-1, 112 Земельного кодексу України та ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Таким чином, ОСОБА_4 самовільно зайняв земельні ділянки історико-культурного призначення державної форми власності, чим вчинив кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 197-1 КК України, а саме: самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України у зв`язку з тим, що вчинене ним діяння втратило суспільну небезпеку, у звязку з чим площа курганної групи (2 кургани) № 2289 та №6922 та їх охоронні зони залишаються задернованими, мають огородження у вигляді стовбців та сільськогосподарські роботи на них не проводяться, а також після подій за яких він вчинив кримінальне правопорушення бульше обробітком землі не займається. Обвинувачений у скоєному розкаюється.

Прокурор не заперечував проти закриття кримінального провадження, погодившись, що внаслідок зміни обстановки вчинене обвинуваченим діяння втратило суспільну небезпечність.

Представник Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_11 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та просить звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України. Претензій матеріального характеру до обвинуваченого не має.

Заслухавши думку учасників процесу щодо звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки, суд вважає, що клопотання слід задовольнити з наступних обставин.

Суд вважає, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 197-1 КК України.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 284 КПК Україникримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Частиною 8 ст. 284 КПК Українипередбачено, що закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує.

Відповідно до ч.1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно ст.48 КК Україниособу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розгляду кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Вирішуючи питання щодо можливості звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності з підстав, передбаченихст.48 КК України, суд має переконатися, що діяння, яке поставлено особі у провину дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також у наявності підстав для звільнення від кримінальної відповідальності.

Судом встановлено, що обвинувачений дійсно, при викладених в обвинувальному акті обставинах вчинив кримінальні правопорушення, за ознаками ч.2 ст. 197-1 КК України, а саме: самовільне зайняття земельної ділянки вчинене щодо земель в охоронних зонах.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення, вчинені обвинуваченим відносяться до категорії правопорушень невеликої тяжкості.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що обвинувачений раніше несудимий, правопорушення вчинив вперше, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, повністю визнав свою провину, щиросердно покаявся, обвинувачений як особа, яка вчинила правопорушення такої небезпеки вже не несе, оскільки усвідомив встановлені охоронні норми, правила їх додержання і обмеження у використанні, що підтверджується також доданим актом обстеження курганної групи (2 кургани) обліковий номер 2289 та кургану обліковий номер 6922 від 15.04.2025, яким встановлено, що площа вказаних 2 курганів та їх охоронні зони наразі залишаються задернованими, мають огородження у вигляді дерев`яних стовбців, слідів проведення посівних робіт не виявлено, у зв`язку з чим порушень вимог ст. 54-1 Земельного кодексу України та ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» не встановлено.

Враховуючи вищевикладене,а такожте,що ОСОБА_4 вперше вчинивзлочини невеликоїтяжкості,будучи раніше несудимим,має постійнемісце проживання,на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, після вчиненнякримінальних правопорушень щиро покаявсяв своїхдіях,крім того, заподіяну шкоду усунув, а також заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки, суд вважає, що обвинуваченого на підставі ст. 48 КК Українислід звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК Україниу зв`язку зі зміною обстановки.

Керуючись ч.2 ст.284, ст.285, 288,376КПК України, на підставіст. 48 КК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 197-1 КК України у зв`язку з тим, що вчинене ним діяння втратило суспільну небезпечність по кримінальному провадженню за № 12024041590000232від 03.12.2024, кримінальному провадженню за №12025041590000057 від 04.03.2025 - задовольнити.

ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 197-1 КК України звільнити у зв`язку з тим, що внаслідок зміни обстановки вчинене останнім діяння втратило суспільну небезпечність.

Кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041590000232від 03.12.2024, за №12025041590000057 від 04.03.2025 стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.2 ст. 197-1 КК України - закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Томаківськийрайонний суд протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: ОСОБА_1

16.04.2025