Рішення № 126683431, 17.04.2025, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/2201/24

Номер провадження № 2/194/1/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2025 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Корягіна В.О.

секретаря судового засідання Єрмолаєвої А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою представника позивача адвоката Мерцалова Михайла Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача адвокат Мерцалов М.Ю. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей.Свою позовнувимогу вонамотивує тим,що позивач звідповідачемперебувають узареєстрованому шлюбіз 27.12.2022року,від якогомають малолітніхдітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про батька записані відповідно до ч.1 ст. 135 СК України. Також у позивача є малолітній син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідач в добровільному порядку не надає матеріальної допомоги на утримання дітей. Просить стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утриманнядітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1/2 частини від усіх видів доходів відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня подачі позову до суду до досягнення дітьми повноліття.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, але представник позивача надав суду письмову заяву, в якій просить розглядати справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 27.12.2022 року Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 1250, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, позивач змінила прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 .

Від сумісногожиття сторонимають малолітніхдітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження.

Відповідно до свідоцтва про народження, виданого 05.04.2013 року відділом реєстрації актів цивільного стану Тернівського міського управління юстиції Дніпропетровської області, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Згідно витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян, батько ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , записаний за вказівкою матері відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дітей.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 27 зазначеної Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою. Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Як роз`яснено у п. 17 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу Україниза рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів судом враховуються наступні обставини: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу Україничастка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 179 Сімейного кодексу Україниаліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Отже, позовні вимоги про стягнення аліментів на малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 4ст. 60 ЦПК Українив редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 198 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Відповідно дост. 260 СК Україниякщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 Сімейного кодексу України мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Отже, за змістомстатті 268 СК Українимачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання. При цьому мачухою є друга (наступна) дружина батька дитини, а вітчимом є той, хто перебуває у шлюбі з матір`ю дитини, але не є її батьком.

Обов`язок мачухи, вітчима по утриманню падчерки, пасинка, виникає лишеза сукупностінаступних умов: спільного проживання разом з падчеркою чи пасинком; малолітності та неповнолітності падчерки чи пасинка; потреби у матеріальному забезпеченні падчерки або пасинка; відсутності у падчерки та пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або наявності поважних причин, з огляду на які ці особи не можуть надавати їм належного утримання; наявності достатніх матеріальних засобів мачухи чи вітчима для надання матеріальної допомоги своїй падчерці та пасинку.

Особливістю нормистатті 268 СК Україниє те, що обов`язок у мачухи, вітчима по утриманню малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка, виникає не лише за відсутності у падчерки та пасинка матері чи батька, тобто аліментнозобов`язаних осіб першої черги, а також у разі відсутності діда, баби, повнолітніх братів та сестер або наявності поважних причин, внаслідок яких ці особи не можуть надавати їм належного утримання, тобто відсутність зобов`язаних осіб по сплаті аліментів другої черги.

Судом встановлено, що у неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є мати ОСОБА_1 , з якою проживає дитина.

Судом враховується, що позивач не надала належних доказів до суду, про те що у ОСОБА_5 не має інших родичів, які зобов`язані утримувати останнього (баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання).

Також, суду не надано обґрунтованих та належних доказів неспроможності позивачем утримувати свою дитину.

Окрім того, суду не надано доказів, що відповідач може надавати матеріальну допомогу ОСОБА_5 .

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи норму права, і обставини, за яких передбачено таке утримання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Отже, при вирішенні питання про розмір аліментів, суд доходить до висновку про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , врозмірі 1/3 частини всіх видів його доходів.

Згідно ст. 430 ЦПК України суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Крім того, згідно ст. ст. 4, 5 Закону України «Про судовий збір» підлягає до стягнення з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 179, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 19, 76, 264, 265, 268, 273, 274, 280-282, 430 ЦПК України, суд,-

УХВА ЛИВ:

Позовні вимоги представника позивача адвоката Мерцалова Михайла Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей задовольнити частково.

Стягувати щомісяця з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який народився в м. Тернівка Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка мешкає заадресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти врозмірі 1/3 частини всіх видів його доходів, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 23 грудня 2024 року та до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ,який народивсяв м.Тернівка Дніпропетровськоїобласті,зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 1211,20 грн. на користь держави на р/р UA908999980313111256000026001 в Казначействі України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37993783, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу: судовий збір.

В частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - відмовити.

Згідно зі ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині виплати аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заява про перегляд цього рішення може бути подана відповідачем в Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повне судове рішення складено 17 квітня 2025 року.

Головуючий суддя: В.О. Корягін