Рішення № 126682633, 11.04.2025, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.04.2025м. СумиСправа № 920/991/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/991/23

за позовом Приватного акціонерного товариства Національна енергетична

компанія Укренерго (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032,

код ЄДРПОУ 00100227)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Суми

(вул. Реміснича, 35, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 41884537)

про стягнення 472 261 628 грн 59 коп.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Суми

(вул. Реміснича, 35, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 41884537)

до Приватного акціонерного товариства Національна енергетична

компанія Укренерго (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032,

код ЄДРПОУ 00100227)

про тлумачення договору,

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом:

Драчова М.С.,

від відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом:

Сахнов Д.А.,

при секретарі судового засідання Ляскевич М.О.,

Суть спору. 22.08.2023 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 224 540 657 грн 35 коп., з яких: 187 072 512 грн 42 коп. основний борг, 1612371 грн 07 коп. 3% річних, 2 245 810 грн 18 коп. інфляційні втрати, 19617181 грн 37 коп. пені, 13992782 грн 31 коп. штрафу за неналежне виконання зобов`язань за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0154-02024; а також просить стягнути судові витрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2023 справу розподілено судді Заєць С.В.

Ухвалою суду від 28.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/991/23, призначено підготовче засідання на 28.09.2023,10:20, сторонам встановлені строки для надання процесуальних документів (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив).

25.09.2023 відповідач за первісним позовом надав суду:

- Клопотання про продовження строку;

- Відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі;

- Клопотання про призначення експертизи (вх.№ 3675 від 25.09.2024);

- Зустрічний позов про тлумачення договору від 21.09.2023 (вх. № 3676 від 25.09.2023), відповідно до прохальної частини якого просить розтлумачити умови пункту 5.5. Договору про надання послуг передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0154-02024.

27.09.2023 ухвалою суду, на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, залишено зустрічну позовну заяву без руху.

Протокольною ухвалою від 28.09.2023 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 12.10.2023, 10:50, встановлено позивачу строк на подання відповіді на відзив та пояснень щодо клопотання відповідача про проведення експертизи до 09.10.2023, зобов`язано відповідача надати докази підтвердження відсутності коштів на оплату судового збору за подання зустрічної позовної заяви (станом на день подання до суду зустрічної позовної заяви).

11.10.2023 ухвалою суду прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Суми до Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго про тлумачення умов договору для спільного розгляду з первісним позовом Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго до Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Суми про стягнення 224540657 грн 35 коп.

11.10.2023 позивач за первісним позовом надав суду відповідь на відзив.

12.10.2023 позивач за первісним позовом надав до суду через систему Електронний суд заперечення на клопотання про призначення експертизи.

12.10.2023 відповідач за первісним позовом надав до суду:

- Клопотання про залучення третіх осіб, відповідно до якого просить Залучити до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Державне підприємство "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27); 2)Національну комісію, що здійснює держане регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, місто Київ, вулиця Сім`ї Бродських, будинок 19); 3)Кабінет Міністрів України (01008, місто Київ, вулиця Михайла Грушевського, будинок 12/2); 4)Міністерство енергетики України (01601, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 30).

- Клопотання про зупинення провадження у справі, до прийняття рішення об`єднаною палатою Верховного Суду у справі № 911/1359/22.

В судовому засіданні12.10.2023 представник позивача за первісним позовом проти задоволення клопотання відповідача за первісним позовом про призначення експертизи та залучення третіх осіб заперечував.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 12.10.2023 підтримав подані раніше клопотання.

Протокольною ухвалою суду від 12.10.2023 у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про призначення експертизи (вх.№3675 від 25.09.2023) відмовлено.

Ухвалою суду від 12.10.2023 у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про залучення третіх осіб від 12.10.2023 (вх.№3912 від 12.10.2023) відмовлено; клопотання відповідача за первісним позовом про зупинення провадження у справі від 12.10.2023 (вх.№3913 від 12.10.2023) задоволено; зупинено провадження у справі № 920/991/23 до розгляду Об`єднаною Палатою Верховного Суду справи № 911/1359/22.

30.10.2023 позивач за первісним позовом подав до суду відзив на зустрічну позовну заяву (вх.№1055 від 30.10.2023).

21.11.2023 відповідач за первісним позовом подав до суду:

- Відповідь на відзив на зустрічний позов (вх.№1296 від 21.11.2023).

- Заперечення на відповідь на відзив за первісним позовом (вх.№1297 від 21.11.2023).

29.11.2023 позивач за первісним позовом подав до суду:

- Заяву про збільшення позовних вимог за первісним позовом (вх.№4692 від 29.11.2023).

- Клопотання про долучення до матеріалів справи оновлений розрахунок заборгованості та штрафних санкцій ТОВ «Енера Суми» по договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0154-02024 та розгляд зазначеного розрахунку спільно із заявою про збільшення позовних вимог від 29.11.2023 № 02-4-1/1146 у справі № 920/991/23.

09.02.2024 позивач за первісним позовом подав до суду заперечення на відповідь на відзив на зустрічний позов (вх.№ 477 від 19.02.2024).

01.04.2024 позивач за первісним позовом подав до суду:

- Клопотання №02-4-1/272 від 28.03.2024 (вх.№1689 від 01.04.2024) про залишення заяви про збільшення позовних вимог № 02-4-1/1146 від 29.11.2023 (вх.№4692 від 29.11.2023) без розгляду.

- Заяву про збільшення позовних вимог за первісним позовом (вх.№1684 від 01.04.2024).

01.07.2024 позивачем за первісним позовом подано до суду клопотання (вх.№1921 від 01.07.2024) про поновлення провадження у справі.

В обґрунтування поданого клопотання зазначає, що 20.05.2024 оприлюднено повний текст постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22. Тому, у зв`язку з розглядом об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 911/1359/22 та складання повного тексту постанови відпали підстави для зупинення провадження у справі № 920/991/23.

Через перебування судді Заєць С.В. у відпустці з 20.06.2024 до 04.07.2024 та на лікарняному з 05.07.2024 по 19.07.2024 питання про поновлення провадження було розглянуто невідкладно після виходу судді з лікарняного.

Ухвалою суду від 22.07.2024 поновлено провадження у справі № 920/991/23; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; призначено підготовче засідання з повідомленням сторін на 13.08.2024, 10:00.

12.08.2024 через систему «Електронний суд» позивачем за первісним позовом надано до суду клопотання (вх.№2412 від 12.08.2024)) про долучення доказів.

13.08.2024 через систему «Електронний суд» позивачем за первісним позовом надано до суду:

- заяву (вх.№3660 від 13.08.2024) про закриття провадження у справі в частині погашеної суми основного боргу;

- заяву (вх.№3661 від 13.08.2024) про залишення частини позовних вимог без розгляду.

Розгляд справи 13.08.2024 не відбувся в зв`язку з перебуванням судді Заєць С.В. у відпустці у період з 05.08.2024 по 18.08.2024; на лікарняному з 19.08.2024 по 30.08.2024; у відпустці у період з 02.09.2024 по 05.09.2024.

Ухвалою суду від 06.09.2024 призначено підготовче засідання у справі на 26.09.2024, 10:00.

13.09.2024 через систему «Електронний суд» відповідачем за первісним позовом надано до суду клопотання (вх.№4112 від 13.09.2024) про закриття провадження у справі.

18.09.2024 через систему «Електронний суд» відповідачем за первісним позовом надано до суду пояснення (вх.№2778 від 18.09.2024).

25.09.2024 через систему «Електронний суд» відповідачем за первісним позовом надано до суду заперечення (вх.№2892 від 25.09.2024), відповідно до змісту яких просить суд у прийнятті до розгляду заяви позивача за первісним позовом від 01.04.2024 про збільшення розміру позовних вимог - відмовити.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 08 год. 54 хв. до 11 год. 17 хв. 26.09.2024 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 26.09.2024 не відбулось.

Ухвалою суду від 26.09.2024 призначено підготовче засідання у справі №920/991/23 на 10.10.2024, 10:00.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 09 год. 08 хв. до 12 год. 03 хв. 10.10.2024 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 10.10.2024 не відбулось.

Ухвалою суду від 10.10.2024 призначено підготовче засідання у справі №920/991/23 на 29.10.2024, 11:30 (з урахуванням ухвали суду від 03.12.2024 про виправлення описки).

28.10.2024 через систему «Електронний суд» відповідачем за первісним позовом надано до суду клопотання (вх.№3307 від 28.10.2024) про відкладення підготовчого засідання у справі.

Протокольною ухвалою суду від 29.10.2024 оголошено перерву в підготовчому засіданні у справі №920/991/23 до 19.11.2024, 10:30.

Ухвалою суду від 29.10.2024 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю Енера Суми про дату, час і місце судового засідання на 19.11.2024, 10:30.

19.11.2024 через систему «Електронний суд» позивачем за первісним позовом надано до суду додаткові пояснення (вх.№3594 від 19.11.2024) у справі №920/991/23.

Протокольною ухвалою суду від 19.11.2024 прийнято до розгляду заяву позивача за первісним позовом про збільшення позовних вимог за первісним позовом (вх.№1684 від 01.04.2024).

У зв`язку з чим, подальший розгляд справи 920/991/23 за первісним позовом здійснюється з урахуванням зазначеної вище заяви (вх.№1684 від 01.04.2024), відповідно до змісту якої позивач за первісним позовом просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» (ЄДРПОУ 41884537, зареєстроване за адресою: 40004, Сумська область, м. Суми, вул. Реміснича, 35) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ЄДРПОУ 00100227, зареєстроване за адресою: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25): основний борг у сумі 344 877 717,78 грн; пеню в сумі 72 740 899,21 грн; інфляційні втрати в сумі 8 495 234,15 грн; 3 % річних у сумі 7 832 891,83 грн; штраф у сумі 38 314 885,62 грн, а також просить стягнути судові витрати.

Протокольною ухвалою суду від 19.11.2024 оголошено перерву в підготовчому засіданні у справі №920/991/23 до 03.12.2024, 11:20.

02.12.2024 через систему «Електронний суд» позивачем за первісним позовом надано до суду додаткові пояснення (вх.№3758 від 02.12.2024) у справі №920/991/23.

02.12.2024 через систему «Електронний суд» відповідачем за первісним позовом надано до суду заяву (вх.№5181 від 02.12.2024) про закриття провадження у справі №920/991/23.

03.12.2024 через систему «Електронний суд» відповідачем за первісним позовом надано до суду заяву-заперечення (вх.№3786 від 03.12.2024).

Ухвалою суду від 03.12.2024 (з урахуванням ухвали суду від 16.12.2024 та ухвали суду від 20.12.2024 про виправлення описки) закрито підготовче провадження та призначено справу №920/991/23 до судового розгляду по суті на 23.12.2024, 14:15.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 14 год. 11 хв. 23.12.2024 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 23.12.2024 не відбулось.

Ухвалою суду від 23.12.2024 (з урахуванням ухвали суду від 15.01.2025 про виправлення описки) призначено судове засідання у справі №920/991/23 на 22.01.2025, 10:45.

21.01.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем за первісним позовом надано до суду клопотання (вх.№271) про зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 08 год. 56 хв. до 11 год. 55 хв. 22.01.2025 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 22.01.2025 не відбулось.

Ухвалою суду від 22.01.2025 призначено судове засідання у справі №920/991/23 на 04.02.2025, 10:30.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 08 год. 20 хв. 04.02.2025 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 04.02.2025 не відбулось.

Ухвалою суду від 04.02.2025 призначено судове засідання у справі №920/991/23 на 20.02.2025, 10:00.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 08 год. 38 хв. до 11 год. 32 хв. 20.02.2025 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 20.02.2025 не відбулось.

Ухвалою суду від 20.02.2025 (з урахуванням ухвали суду від 05.03.2025) призначено судове засідання у справі №920/991/23 на 12.03.2025, 10:20.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 08 год. 56 хв. 12.03.2025 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 12.03.2025 не відбулось.

Ухвалою суду від 12.03.2025 призначено судове засідання у справі №920/991/23 на 25.03.2025, 10:20.

24.03.2025 через систему «Електронний суд» позивачем за первісним позовом надано до суду заяву (вх.№1265), відповідно до якої просить суд провести судове засідання, призначене на 25.03.2025, 10:20, без участі представника позивача. При цьому, позивач за первісним позовом зазначає, що підтримує позовні вимоги (з урахуванням поданих заяв про збільшення розміру позовних вимог та залишення частини позовних вимог без розгляду) та просить Господарський суд Сумської області стягнути з ТОВ «Енера Суми» на користь ПрАТ НЕК «Укренерго» інфляційні втрати в сумі 8 495 234,15 грн, 3 % річних у сумі 7 832 891,83 грн та судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам. Окрім цього, ПрАТ НЕК «Укренерго» підтримує попередньо подану заяву (вх.№5181 від 02.12.2024) про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 344 877 717,78 грн, у зв`язку з відсутністю предмету спору та просить суд повернути ПрАТ НЕК «Укренерго» сплачений судовий збір в частині закриття провадження у справі (вх.№2158).

25.03.2025 через систему «Електронний суд» позивачем за первісним позовом надано до суду заперечення (вх.№1271) на клопотання про зменшення 3% річних у справі №920/991/23.

Розгляд справи 25.03.2025 не відбувся в зв`язку з перебуванням судді Заєць С.В. на лікарняному з 14.03.2025 по 31.03.2025, у відпустці з 01.04.2025 по 03.04.2025.

Ухвалою суду від 04.04.2025 (з урахуванням ухвали суду від 07.04.2025 про виправлення описки) призначено судове засідання у справі №920/991/23 на 10.04.2025, 11:50.

Протокольною ухвалою суду від 10.04.2025 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи№920/991/23 по суті до 11.04.2025, 11:00.

У судовому засіданні 11.04.2025 представник первісного позивача підтримав заяву про залишення частини позовних вимог без розгляду та заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу, решту вимог первісного позову просив задовольнити, в задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Представник первісного відповідача у судовому засіданні 11.04.2025 в свою чергу заперечив щодо задоволення первісного позову та просив відмовити у його задоволенні, а зустрічний позов підтримав та просив його задовольнити.

Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями13,14,74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлені наступні обставини.

Щодо первісного позову суд зазначає наступне.

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» ( далі ПрАТ «НЕК «Укренерго», Оператор систему передачі, ОСП, Позивач за первісним позовом, Відповідач за зустрічним позовом) є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство».

ПрАТ «НЕК «Укренерго» є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п. 3.2 Статуту НЕК «Укренерго».

ПрАТ «НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Згідно з п.10. ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.

Між ПрАТ «НЕК «Укренерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ» (далі - ТОВ «ЕНЕРА СУМИ», Користувач, Відповідач за первісним позовом, Позивач за зустрічним позовом) укладено Договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0154-02024 (далі - Договір).

До вказаного Договору сторони неодноразово укладали додаткові угоди, якими вносилися відповідні зміни, зокрема від 01.01.2019, від 28.08.2019, від 01.01.2021, від 23.02.2021, від 21.09.2021, від 17.12.2021 та від 15.12.2022 сторонами було підписано додаткову угоду відповідно до якої Договір було викладено в новій редакції (а.с.27-50 т.1).

За умовами п. 1.1. Договору (в редакції Додаткової угоди від 15.12.2022) ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга), а Користувач зобов`язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 4.1. Договору (в редакції Додаткової угоди від 15.12.2022) для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяг Послуги:

1) плановий обсяг Послуги визначається на основі наданих Користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У період після приєднання ОСП до ІТС механізму плановий обсяг послуги формується Користувачем без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії. У разі ненадання або несвоєчасного надання Користувачем повідомлень плановим обсягом Послуги визначається фактичний обсяг наданої Послуги у попередньому розрахунковому періоді;

2) фактичний обсяг Послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі. У період після приєднання ОСП до ІТС механізму фактичний обсяг послуги формується з урахуванням обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії до/з країн периметру.

Відповідно до п.3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 15.12.2022) планова та/або фактична вартість Послуги визначається на підставі діючого на момент надання Послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії або ставки за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу Послуги в розрахунковому періоді. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному вебсайті в мережі Інтернет.

Ціна Договору визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком протягом календарного року (п. 3.3. Договору).

Відповідно до умов п. 5.2. Договору (в редакції Додаткової угоди від 15.12.2022) користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості послуги ОСП таким чином:

1 платіж - до 17.00 години другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 3 Договору, відповідно до такого алгоритму:

2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця,

3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця,

4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця,

5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.

Пунктом 5.5. Договору (в редакції Додаткової угоди від 15.12.2022) передбачено, що Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих Виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку.

Оплату вартості Послуги, після коригування обсягів та вартості Послуг, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно).

Акти приймання-передачі Послуги та акти коригування до актів приймання-передачі Послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі Послуги та актів коригування до актів приймання-передачі Послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх ОСП.

У разі якщо фактичний обсяг оплати Користувачем Послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі Послуги, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату Послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості за цим Договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди Користувача (пункт 5.7. Договору (в редакції Додаткової угоди від 15.12.2022)).

Пунктом 8.3. Договору (в редакції Додаткової угоди від 15.12.2022) передбачені наступні обов`язки Користувача:

- подавати ОСП планові обсяги передачі електричної енергії та обсяги планової резервованої потужності за затвердженими ОСП формами у терміни та у порядку, що визначені в розділах 5 та 9 цього Договору;

- повертати ОСП підписані зі свого боку акти у терміни та у порядку, що визначені в розділах 5 та 9 цього Договору;

- здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором;

- надавати інформацію, зазначену в пункті 8.2. глави 8 розділу ІІ Кодексу системи передачі.

При невиконанні або неналежному виконанні умов цього Договору сторони несуть відповідальність відповідно до цього Договору та законодавства України (п. 8.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 15.12.2022)).

Відповідно до пункту 5.7. Договору (в редакції Додаткової угоди від 15.12.2022) у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов`язань. За прострочення Користувачем термінів розрахунку понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Згідно з п. 9.1. Договору (в редакції Додаткової угоди від 15.12.2022) планові обсяги послуги Користувач зобов`язаний подати ОСП до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю.

Пунктом 9.4. Договору (в редакції Додаткової угоди від 15.12.2022) передбачено, що рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі Послуги, акти звірки розрахунків наданої Послуги, повідомлення вважаються отриманими Стороною:

- у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником;

- у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.

Електронний документ, який направляється Стороною на виконання Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою Стороною з часу набуття документом статусу «Доставлено» у Сервісі.

Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов`язки для Сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією зі Сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.

У пункті 9.5. Договору (в редакції Додаткової угоди від 15.12.2022) сторони визначили, що будь-які документи, що створюються/укладаються Сторонами під час виконання Договору (у тому числі акт приймання-передачі Послуги або акт коригування до акта приймання-передачі Послуги), можуть бути підписані Сторонами як у паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування Сервісу, про що Виконавець зобов`язаний повідомити на своєму вебсайті так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний з обох Сторін в один і той самий спосіб (залежно від форми документа).

Крім цього, пунктом 9.8 Договору (у редакції Додаткової угоди від 15.12.2022) встановлено, що сторона підтверджує, що документи, підписані електронним підписом за допомогою Сервісу з використанням реєстраційних даних Сторони, є такими, що підписані цією Стороною (уповноваженою нею особою).

Як вказує Позивач за первісним позовом, на виконання умов Договору, ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» щомісячно надавались до ПрАТ «НЕК «Укренерго» повідомлення про планові обсяги Послуги на розрахунковий період (а.с.51-72 т.1).

Водночас, Позивачем за первісним позовом на виконання умов Договору у період з січня по червень 2023 року було надано Відповідачу за первісним позовом послуги з передачі електричної енергії, на підтвердження чого ним додано до матеріалів справи відповідні акти приймання-передачі послуги (а.с.145-161 т.1), акти коригування до актів приймання-передачі послуги (а.с.162-179 т.1) та рахунки за послуги з передачі електричної енергії (а.с.73-144 т.1), підписані представниками обох сторін.

Проте, всупереч вище зазначеним пунктам Договору, Відповідач за первісним позовом порушив свої зобов`язання по оплаті основного боргу за отриману Послугу за період з січня 2023 по червень 2023 включно в загальному розмірі (станом на подання позовної заяви) - 187 072 512,42 грн.

На підтвердження дат та сум здійснених Відповідачем за первісним позовом платежів, за зазначені вище періоди, Позивачем за первісним позовом до матеріалів справи надано Довідку ГУ AT «Ощадбанк» про надходження коштів за період з 01.01.2023 по 31.07.2023 (а.с.184-189 т.1).

Таким чином, в обґрунтування позовних вимог Позивач за первісним позовом посилається на те, що Відповідач за первісним позовом порушив взяті на себе зобов`язання та всупереч умовам укладеного між Сторонами Договору має перед ПрАТ «НЕК «Укренерго» заборгованість на надані послуги в період з січня 2023 року по червень 2023 року, яка станом на 31.07.2023, становить 187072512 грн 42 коп. з ПДВ. Окрім цього, Позивачем за первісним позовом нараховано ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» 19617181 грн 37 коп. пені, 13992782 грн 31 коп. штрафу, 1612371 грн 07 коп. 3% річних та 2245810 грн 18 коп. інфляційних втрат.

Водночас, у ході розгляду справи Позивачем за первісним позовом було надано до суду Заяву про збільшення позовних вимог за первісним позовом (вх.№1684 від 01.04.2024), відповідно до змісту якої ПрАТ «НЕК «Укренерго» (з урахуванням часткових оплат та наявної заборгованості у Відповідача за первісним позовом перед Позивачем за первісним позовом станом на 01.01.2023 у розмірі 25868449,31 грн за Договором) просить стягнути з ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» за період з квітня 2023 року по грудень 2023 року основну заборгованість за спірним Договором у розмірі 344877717 грн 78 коп. Окрім цього, беручи до уваги часткові оплати ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» Позивачем за первісним позовом додатково здійснено перерахунок пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат за порушення Відповідачем за первісним позовом строків виконання грошових зобов`язань за Договором станом на 21.03.2024, а тому до стягнення заявлено: пеня в загальному розмірі 72 740 899 грн 21 коп.; штраф у загальному розмірі 38 314 885 грн 62 коп.; 3% річних у загальному розмірі 7 832 891 грн 83 коп.; інфляційні нарахування в загальному розмірі 8 495 234 грн 15 коп.

На підтвердження існуючої заборгованості Позивачем за первісним позовом надано до матеріалів справи відповідні акти приймання-передачі послуги (а.с.262-268 т.2), акти коригування до актів приймання-передачі послуги (а.с.269-270 т.2 а.с.1-4 т.3), рахунки за послуги з передачі електричної енергії (а.с.247-261 т.2, а.с.8-12,17 т.3) та оновлений (скоригований) розрахунок заборгованостей і штрафних санкцій (а.с.243-246 т.2).

Протокольною ухвалою суду від 19.11.2024 прийнято до розгляду заяву позивача за первісним позовом про збільшення позовних вимог за первісним позовом (вх.№1684 від 01.04.2024).

З урахуванням вищезазначеного, вирішуючи первісний спір у даній справи, суд керується наступним:

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

За статтею 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

За п. 8 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про надання послуг з передачі.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог частин 1 та 7 статті 193 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами статті 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконане належним чином.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

За частиною 1 статті 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що за спірний період з січня 2023 року по грудень 2023 року Позивачем за первісним позовом було надано ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» послуги з передачі електричної енергії за Договором на загальну суму 344877717 грн 78 коп. (з урахуванням часткових оплат), що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі послуги, актами коригування до актів приймання-передачі послуги та відповідними рахунками. Водночас, Відповідачем за первісним позовом належним чином свої зобов`язання зі сплати вартості наданих послуг у розмірі 344877717 грн 78 коп. у строки, визначені Договором, не виконано.

Таким чином, з огляду на зазначене, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем за первісним позовом не надані суду у відповідності до вимог ст. 73, 74 ГПК України докази, які б свідчили про оплату ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» наданих йому ПрАТ «НЕК «Укренерго» у період з січня 2023 по грудень 2023 року послуг у строки, визначені Договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача за первісним позовом заборгованості з оплати послуг з передачі електричної енергії за Договором від 01.01.2019 №0154-02024 в спірний період у розмірі 344877717 грн 78 коп. є доведеними та обґрунтованими.

Разом з тим, після відкриття провадження у справі Позивачем за первісним позовом надано до суду заяву (вх.№5181 від 02.12.2024) про закриття провадження у справі, відповідно до якої вказує, що Відповідачем за первісним позовом здійснено оплату за надані послуги з передачі електричної енергії в заявленій первісним позивачем суми основного боргу в розмірі 344877717 грн 78 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За наведених обставин, з урахуванням поданих сторонами доказів сплати грошових коштів у розмірі 344877717 грн 78 коп., після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у справі в частині стягнення основного боргу, у зв`язку із чим провадження у справі в цій частині підлягає закриттю відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно вимоги про стягнення пені та штрафу за первісним позовом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки .

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною першою статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина перша статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Тобто в розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов`язання).

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 5.7. Договору (в редакції Додаткової угоди від 15.12.2022) у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов`язань. За прострочення Користувачем термінів розрахунку понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Позивачем за первісним позовом заявлено вимоги про стягнення 72740899 грн 21 коп. пені. та 38314885 грн 62 коп. штрафу.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки пеня та штраф є відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 року у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 року у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 року у справі № 922/1720/17, від 02.04.2019 року у справі № 917/194/18).

Разом з тим, після відкриття провадження у справі до початку розгляду справи по суті Позивачем за первісним позовом надано до суду заяву (вх.№3661 від 13.08.2024) про залишення частини позовних вимог без розгляду, відповідно до змісту якої просить суд залишити без розгляду первісний позов у справі №920/991/23 в частині стягнення з Відповідача за первісним позовом пені в розмірі 72740899 грн 21 коп. та штрафу в розмірі 38314885 грн 62 коп.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо: позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Судом встановлено, що заява Позивача за первісним позовом про залишення частини позовних вимог без розгляду підписана уповноваженим представником ПрАТ «НЕК «Укренерго», заява подана до початку розгляду справи по суті, тому у суду відсутні підстави для відмови у її задоволенні. На підставі п. 5. ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає первісний позов в частині стягнення з ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» пені в розмірі 72740899 грн 21 коп. та штрафу в розмірі 38314885 грн 62 коп. - без розгляду.

Стосовно вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних збитків за первісним позовом.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач за первісним позовом просить суд стягнути з Відповідача за первісним позовом 3% річних у розмірі 7832891 грн 83 коп. та інфляційні втрати в розмірі 8495234 грн 15 коп., обгрунтований розрахунок 3% річних та інфляційних втрат міститься в матеріалах справи (а.с.243-246 т. 2).

Щодо клопотання Відповідача за первісним позовом про зменшення 3% річних.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, інфляційні втрати та відсотки річні не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв`язку з знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 та від 22.02.2022 у справі № 924/441/20.

Так, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зокрема, зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №924/441/20 суд звертав увагу на необхідність врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та зазначив, що «виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання».

Правова позиція про можливість зменшення розміру процентів річних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, де вказано, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд за певних умов з урахуванням конкретних обставин справи може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Водночас, суд звертає увагу Відповідача за первісним позовом на те, що обставини у справі № 902/417/18 та справи № 910/991/23 не є подібними, оскільки в них різні предмети та підстави позову, зміст позовних вимог та фактичні обставини, а також має місце неоднакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Так, у договорі, вимоги про стягнення основного боргу, пені, штрафу та відсотків річних за яким були предметом розгляду у справі № 902/417/18, сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96 % річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів, а загальна сума заявлених позивачем до стягнення пені, штрафу та відсотків річних майже в два рази перевищила суму основного боргу станом на дату звернення позивача до суду з позовом.

Саме з огляду на вказані обставини та враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

При цьому, у цій справі № 920/991/23 сторони в Договорі не передбачили інший розмір відсотків річних, ніж той, який встановлений ЦК України.

В свою чергу висновок про відсутність підстав для зменшення відсотків річних, які обраховані, виходячи з розміру, встановленого ст. 625 ЦК України, тобто у розмірі 3% річних, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.09.2021 у справі № 927/184/13-г(927/1074/20).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19 та від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.

Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Аналогічний висновок викладено і в постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Також суд приймає до уваги, що загальною ознакою відповідальності є її компенсаторний характер. Так, заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Так само господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.

У справі, яка розглядається, Позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення 3% річних, тобто розмір передбачений законодавством (ч. 2 ст. 625 ЦК України), отже, в даному випадку, оцінюючи наявні матеріали справи, суд не знаходить підстав для зменшення розміру 3% річних.

Відтак стягненню з Відповідача за первісним позовом підлягають 3% річних у розмірі 7832891 грн 83 коп. та інфляційні втрати в розмірі 8495234 грн 15 коп.

Щодо зустрічного позову суд зазначає наступне.

Зустрічний позов мотивований тим, що між ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» та ПрАТ «НЕК «Укренерго» виник спір у результаті різного трактування пункту 5.5. Договору (в редакції Додаткової угоди від 15.12.2022).

Так, відповідно до п. 5.5. Договору (в редакції Додаткової угоди від 15.12.2022) передбачено, що Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих Виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» зауважує що в первісному позові ПрАТ «НЕК «Укренерго» трактує п. 5.5.Договору, таким чином, що ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» має здійснювати оплату за фактичний обсяг послуги лише на підставі актів надання послуги та рахунків.

Втім, Позивач за зустрічним позовом вважає, що здійснення оплати за надані послуги можливе лише на підставі актів приймання-передачі послуги, оскільки буквальне розуміння пунктів, що потребують тлумачення, призводить до вимоги здійснення оплати ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» одночасно на підставі рахунків та актів надання послуг, що є неможливим, адже вони містять різні суми для оплати. Крім того, в суму, вказану в рахунку, може бути включено переплату чи заборгованість Позивача за зустрічним позовом за інші розрахункові періоди. Тобто, оплата згідно акту надання послуг та рахунку не може бути здійснена Позивачем за зустрічним позовом, оскільки в такому акті не враховано вже здійснену часткову попередню оплату і така сума не є остаточною та правильно.

Окрім цього, Позивач за зустрічним позовом вважає, що існує також необхідність тлумачення п. 5.5. Договору (в редакції Додаткової угоди від 15.12.2022) щодо дати отримання рахунку і акту надання послуг, як відправних документів оплати вартості послуги.

З огляду на викладене на переконання Позивача за зустрічним позовом існує необхідність тлумачення умов пункту 5.5. Договору, так, як неоднакове розуміння та застосування вищевказаного пункту ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» та ПрАТ «НЕК «Укренерго» впливає, як на правильність розрахунку заборгованості та 3% річних, інфляційних втрат по первісному позову, так і на майбутні розрахунки між Позивачем за зустрічним позовом та Відповідачем за зустрічним позовом.

ПрАТ «НЕК «Укренерго» заперечуючи доводи ТОВ «ЕНЕРА СУМИ», у відзиві (вх.№1055) на зустрічну позовну заяву, серед іншого, зазначає, що підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами правочину щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього договору його частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст правочину/його частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його намір, тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює існуючи умови угоди. Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту договору/його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.

ПрАТ «НЕК «Укренерго» зауважує на тому, що тлумачення умов Договору, що виконується сторонами не відповідає судовій практиці, згідно якої тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.

З огляду на викладене, Відповідач за зустрічним позовом просить відмовити у задоволенні зустрічного позову.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Визначальною ознакою договору є мета його укладення.

Статтею 627 цього ж Кодексу передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 213 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину (частини перша та друга).

Правила тлумачення змісту правочину визначено частиною третьою статті 213 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

За змістом частини четвертої статті 213 Цивільного кодексу України якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, у частинах третій та четвертій статті 213 Цивільного кодексу України визначено загальні способи, що застосовуються при тлумаченні, які втілюються у трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також із намірами сторін, які вони виявляли при вчиненні правочину, а також із чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (якщо перші два не дали результатів) є врахування: а) мети правочину, б) змісту попередніх переговорів, в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше у правовідносинах між собою), г) звичаїв ділового обороту; ґ) подальшої поведінки сторін; д) тексту типового договору; е) інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, оскільки договір є видом правочину (в даному випадку, двосторонній правочин) тлумаченню підлягають умови договору за правилами, встановленими статті 213 Цивільного кодексу України.

Підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами правочину щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього договору/його частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст правочину/його частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його намір, тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює існуючи умови угоди.

Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту договору/його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов. З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст договору/його частина у способи, встановлені статтею 213 Цивільного кодексу України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №910/9525/19.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0154-02024 вже виконується сторонами, в тому числі, і пункт 5.5. (в редакції Додаткової угоди від 15.12.2022), який ТОВ «ЕНЕРА СУМИ» просить суд розтлумачити.

За таких обставин, зважаючи на те, що тлумачення договору можливе до початку його виконання сторонами, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА СУМИ».

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним:

Щодо клопотання (вх.№2158) первісного позивача про повернення частини сплаченого судового збору в частині закриття провадження у справі.

Частина четверта статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначає, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Зі змісту п. 5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2684 грн 00 коп.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції чинній станом на дату подання позовної заяви) ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься належний доказ сплати ПрАТ «НЕК «Укренерго» судового збору платіжна інструкція №АУ-4911 від 14.08.2023 про сплату 939400 грн 00 коп.

Таким чином, Позивачем за первісним позовом було сплачено максимальну суму судового збору (станом на дату подання первісного позову), передбаченого положеннями ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при заявленій немайновій вимозі у розмірі 224540657 грн 35 коп.

В подальшому під час розгляду справи №920/991/23 у підготовчому засіданні Позивачем за первісним позовом було надано до суду заяву (вх.№1684 від 01.04.2024) про збільшення позовних вимог за первісним позовом, відповідно до положень якої загальна сума позовних вимог, заявлених до стягнення за первісним позовом, склала 472 261 628 грн 59 коп. При цьому, враховуючи положення ст. 4 Закону України «Про судовий збір», доплату судового збору Позивачем за первісним позовом здійснено не було.

Враховуючи те, що судом закрито провадження у справі №920/991/23 за первісним позовом в частині суми основного боргу 344877717 грн 78 коп. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору, залишок суми відповідно до якого здійснюється розрахунок розміру передбаченого до сплати судового збору складає 127383910 грн 81 коп. (472261628,59-344877717,78).

Отже, за даних обставин при заявленій Позивачем за первісним позовом суми стягнення у розмірі 127383910 грн 81 коп., з урахуванням положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір», сума необхідного до сплати судового збору складає 939400 грн 00 коп. (350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Окрім цього, суд звертає увагу Позивача за первісним позовом, що при вирішенні питання щодо повернення частини сплаченого судового збору, судом враховані положення п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до яких сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням)).

А тому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для повернення Позивачу за первісним позовом - ПрАТ «НЕК «Укренерго» сплаченого судового збору в частині суми закритого за первісним позовом провадження у справі.

Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з огляду на стягнення з Відповідача за первісним позовом 8495234 грн 15 коп. інфляційних втрат та 7832891 грн 83 коп. 3% річних, сума сплаченого первісним позивачем судового збору при поданні первісного позову до суду в розмірі 244921 грн 89 коп. покладається на Відповідача за первісним позовом, в інший частині на Позивача за первісним позовом.

Витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом в зв`язку з відмовою у його задоволенні залишаються за Відповідачем за первісним позовом (Позивачем за зустрічним позовом) відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 123, 129, 226, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі за первісним позовом у частині стягнення 344 877 717 грн 78 коп. основного боргу закрити.

2. Первісний позов Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго (вх.№3181/23) у справі №920/991/23 в частині стягнення 72 740 899 грн 21 коп. пені та 38 314 885 грн 62 коп. штрафу залишити без розгляду.

3. Первісний позов задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Суми (вул. Реміснича, 35, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 41884537) на користь Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 00100227) 8 495 234 грн 15 коп. інфляційних втрат та 7 832 891 грн 83 коп. 3% річних, а також 244921 грн 89 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

7. Понесені позивачем за зустрічним позовом судові витрати залишити за останнім.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 17.04.2025.

СуддяС.В. Заєць