Рішення № 126682219, 02.04.2025, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2025 Справа № 914/2878/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької, за участю секретаря судового засідання Зоряни Палюх, розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області,

до відповідача 1 Львівської міської ради,

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Галтекс Брухт», м. Львів,

до відповідача 3 Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автобудгараж»,

до відповідача 4 Товариство з обмеженою відповідальністю «Амальфі - про»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-4 ОСОБА_1 ,

про визнання недійсним рішення, правочину та скасування державної реєстрації прав,

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Заступник керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави, м. Львів звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Львівської міської ради, м. Львів, Товариства з обмеженою відповідальністю «Галтекс-Брухт», м. Львів та Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автобудгараж», м. Львів про визнання недійсними рішення, правочину та скасування державної реєстрації прав.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Хід розгляду справи викладено в наявних в матеріалах справи ухвалах суду та відображено у протоколах судових засідань.

Ухвалою від 02.12.2024 суд задовольнив клопотання прокурора №554/2424 від 08.02.2024 про зміну предмета позову. Вказаною ухвалою до участі у справі залучено співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Амальфі-про» та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-4 (ТзОВ «Амальфі-про») ОСОБА_1 .

17.02.2025 закрито підготовче провадження по справі. Розгляд справи по суті відкладено на 02.04.2025.

В судовому засіданні 02.04.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

АГРУМЕНТИ СТОРІН

Позиція прокуратури

Львівська обласна прокуратура з врахуванням заяви про зміну предмету позову, просить суд:

-визнати недійсним рішення Рясне Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4359 від 01.10.2020 «Про передачу у власність ОК «Гаражно будівельний кооператив «Автобудгараж» земельної ділянки»;

-визнати недійсним правочин, оформлений протоколом загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу «Гаражно будівельного кооперативу «Автобудгараж» №25/12/20 від 25.12.2020, протоколом загальних зборів членів Товариства з обмеженою відповідальністю «Галтекс Брухт» №25/12/20 від 25.12.2020 та актом прийняття - передачі нерухомого майна № 154, 155 від 14.01.2021, укладений між ОК «ГБК «Автобудгараж» та ТзОВ «Галтекс Брухт» в частині щодо передачі ОК «ГБК «Автобудгараж» та прийняттям ТзОВ «Галтекс Брухт» додаткового вкладу до статутного капіталу ТзОВ «Галтекс Брухт» у негрошовій формі нерухомого майна, а саме земельної ділянки, кадастровий № 4610136300:06:012:0005, площею 0,3463 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2095743146101), вартістю 5 000,00 грн;

-скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальність «Галтекс Брухт» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39366719) на земельну ділянку за кадастровим № 4610136300:06:012:0005, площею 0,3463 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2095743146101, номер відомостей про речове право: 40260522;

-скасувати державну реєстрацію права власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно будівельного кооперативу «Автобудгараж» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 43840774) на земельну ділянку за кадастровим № 4610136300:06:012:0005, площею 0,3463 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2095743146101, номер відомостей про речове право: 38641421;

-визнати недійсним правочин, оформлений протоколом загальних зборів членів Товариства з обмеженою відповідальність «Галтекс брухт» №05/01 від 05.01.2024, протоколом загальних зборів членів Товариства з обмеженою відповідальність «Амальфі про» № 05/24 від 05.01.2024 та актом прийняття передачі нерухомого майна № №16,17, посвідченого 05.01.2024, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Зуєвою С.М., в частині щодо передачі ТзОВ «Галтекс брухт» та прийняттям ТзОВ «Амальфі про» додаткового вкладу до статутного капіталу у негрошовій формі нерухомого майна, а саме земельної ділянки, кадастровий номер: 4610136300:06:012:0005, площею 0,3463 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2095743146101), вартістю 5 000,00 грн;

-скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальність «Амальфі про» (ідентифікаційний код - 44522200) на земельну ділянку за кадастровим номером: 4610136300:06:012:0005, площею 0,3463 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2095743146101, - номер відомостей про речове право: 53216713.

Прокуратура стверджує, що спірне рішення про передачу гаражно будівельному кооперативу земельної ділянки прийнято всупереч ст. 41 Земельного кодексу України.

Рішення Рясне-Руської сільської ради № 4359 від 01.10.2020, прийняте з порушеннями вимог ст. ст. 41, 116, 134 ЗК України, положень ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», а тому таке у відповідності до ст. 152 ЗК України підлягає визнанню недійсним.

Спірна земельна ділянка вибула з власності територіальної громади у приватну власність Відповідача 3 на підставі рішення ради, яке прийняте з порушенням законодавства України та в подальшому передана у власність Відповідачу 2 рішеннями загальних зборів та актом приймання-передачі, тому правочин, оформлений вказаними рішеннями загальних зборів ОК ГБК Автобудгараж та ТзОВ Галтекс-Брухт, а також актом приймання передачі від 14.01.2021 - підлягають визнанню недійсними в частині передачі спірної земельної ділянки.

Позиція відповідача 1

Львівська міська рада підтримала позовні вимоги з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Позиція відповідача 2

01.10.2020 рішенням Рясне-Руської сільської ради № 4359 земельну ділянку площею 0,3463 га (кадастровий № 4610136300:06:012:0005), територія що межує з Рясне-Руською сільською радою, передано у власність ОК ГБК «Автобудгараж» для будівництва та обслуговування гаражів (код КВЦПЗ 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, із земель запасу, що не надані у власність або користування громадянам чи іншим юридичним особам.

08.10.2020 зареєстровано право приватної власності ОК ГБК «Автобудгараж» на земельну ділянку з кадастровим №4610136300:06:012:0005.

На підставі акту прийняття-передачі від 14.01.2021 ОК ГБК «Автобудгараж» передало, а ТзОВ «Галтекс Брухт» прийняло додатковий вклад до статутного капіталу у вигляді земельної ділянки з кадастровим №4610136300:06:012:0005, площею 0,3463 га.

Згідно з Відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником земельної ділянки з кадастровим №4610136300:06:012:0005, площею 0,3463 га є ТзОВ «Галтекс Брухт» (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2095743146101). Земельна ділянка відноситься за цільовим призначенням до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання земельної ділянки згідно коду КВЦПЗ 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

Спірна земельна ділянка, як об`єкт цивільних права передана відповідачу-2, а в подальшому внесена у статутний капітал відповідача-3 із дотриманням всіх вимог законодавства України щодо збереження цільового призначення земельної ділянки.

Цільове призначення спірної земельної ділянки встановлено відповідно до ухвали органу місцевого самоврядування - JIMP від 14.02.2019 року №4647. Цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно (земельної ділянки) за відповідачем-3 ТзОВ «Галтекс Брухт» не переслідує легітимну мету - контролю за користуванням майном згідно із загальними суспільними інтересами, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням земельної ділянки, адже останнє відповідачем-2 чи відповідачем-3 й не змінювалося.

Важливість використання земельної ділянки виключно за цільовим призначенням вказана й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 108), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 115)).

Скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за відповідачем - 3 суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно як відповідний захід не відповідає легітимній меті втручання у право: адже відсутні будь які обставини необхідності контролю за користуванням майном відповідно до загальних суспільних інтересів (другий критерій). Судами не встановлено необхідність контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Крім того, таке втручання у право власності заявника є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, адже відсутній справедливий баланс між загальними інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи відповідача - 3 (добросовісного набувача), яка зазнає втручання в її право власності (третій критерій).

Справедливий баланс у випадку скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку не буде дотриманий, адже ТзОВ «Галтекс Брухт» як добросовісний набувач внаслідок втручання в його право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо йому не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права власності на нерухоме майно.

Скасування рішення та державної реєстрації права власності на земельну ділянку становить надмірний тягар для кінцевого власника - відповідача-3 ТзОВ «Галтекс Брухт».

Щодо передачі Рясне-Руською сільською радою Яворівського району земельної ділянки відповідачу - 2, то була наявна уся Технічна документація із землеустрою, земельна ділянка вже була сформована та такій присвоєно кадастровий номер, існували відповідні рішення органу місцевого самоврядування, що давали можливість отримати та зареєструвати право власності на земельну ділянку за ОК ГБК «Автобудгараж». Це також підтверджується дотриманням Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо переліку документів, необхідних для проведення реєстрації речових прав на земельну ділянку. Спірна земельна ділянка не відносилася до земель природоохоронного, водного, рекреаційного чи іншого призначення, земель, що не можуть передаватися у приватну власність.

Відсутні підстави вважати, що відповідач-2 не був добросовісним, а земельна ділянка належала до категорій земель, що не могли бути передані у приватну власність.

Позиція відповідача 3

Земельна ділянка передана ТзОВ «Галтекс Брухт» як додатковий вклад до статутного капіталу товариства у відповідності до вимог законодавства, жодних обмежень у використанні земельної ділянки чи режимоутворюючих об`єктів на ній не існувало, розпорядження земельною ділянкою було здійснено уповноваженим органом місцевого самоврядування відповідно до встановленої ЗУ «Про місцеве самоврядування» компетенції.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Львівською міською радою беручи до уваги ухвали міської ради від 16.11.2017 № 2588 «Про затвердження меморандуму про порозуміння між Львівською міською радою та Рясне-Руською сільською радою» та від 07.12.2017 № 2677 «Про внесення змін до ухвал міської ради від 14.07.2015 №4968 та від 01.10.2015 № 5143», звернення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району від 17.12.2018 № 1132, 14 02.2019 прийнято ухвалу №4647 від «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель міста Львова», згідно з якою затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації частини земель міста Львова орієнтовною площею 209,0 га (території, які межують з Рясне-Руською сільською радою), у тому числі земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,3724 га (кадастровий номер 4610136300:06:012:0002), у тому числі площею 0,3724 га у межах червоних ліній вулиці (код КВЦПЗ 16.00 - землі запасу) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, (п.1.14).

Пунктом 3 вказаної ухвали вирішено передати, зокрема, зазначену у пункті 1.14 цієї ухвали земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,3724 га (кадастровий номер 4610136300:06:012:0002) комунальної власності Львівської міської ради до земель державної власності та пунктом 5 - рекомендувати Львівській обласній державній адміністрації розглянути питання прийняття зазначених земельних ділянок у державну власність з подальшою передачею цих земель у комунальну власність територіальної громади Рясне-Руської сільської ради Яворівського району.

Згідно даних Державного реєстру прав на нерухоме майно, 19.03.2019 зареєстровано право комунальної власності Львівської міської ради на земельну ділянку за кадастровим № 4610136300:06:012:0002.

Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 23.08.2019 №916/0/5-19 «Про прийняття земельних ділянок комунальної власності у державну власність», до земель державної власності із земель комунальної власності Львівської міської ради прийнято, зокрема, земельну ділянку площею 0,3724 га (кадастровий номер 4610136300:06:012:0002).

Згідно даних Державного реєстру прав на нерухоме майно, 29.11.2019 зареєстровано право державної власності Львівської обласної державної адміністрації на земельну ділянку за кадастровим № 4610136300:06:012:0002.

Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 13.12.2019 №1483/0/5-19 «Про передачу земельних ділянок з державної власності у комунальну власність», передано до земель комунальної власності Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області земельні ділянки державної власності, серед яких зокрема земельна ділянка за кадастровим №4610136300:06:012:0002.

Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 18.12.2019 №3365 «Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність» прийнято у комунальну власність, зокрема, земельну ділянку з кадастровим № 4610136300:06:012:0002, 19.12.2019 зареєстровано право комунальної власності.

03.01.2020 Рясне-Руською сільською радою Яворівського району Львівської області прийнято рішення № 3432 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (при поділі)», яким надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за кадастровим № 4610136300:06:012:0002 на 2 земельних ділянки.

Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 3699 від 19.05.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок», затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,3724 га на 2 земельних ділянки, серед яких, зокрема, земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 0,3463 га (4610136300:06:012:0005), а в подальшому 03.06.2020 зареєстровано право комунальної власності.

Вищевказана хронологія утворення спірної земельної ділянки за кадастровими № 4610136300:06:012:0005 підтверджується також інформацією, наданою Відділом № 1 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Львівській області.

29.03.2020 до Рясне-Руської сільської ради надійшло звернення ОК «Гаражно будівельний кооператив «Автобудгараж» про передачу у власність обслуговуючого кооперативу земельної ділянки площею 0,3463 га, 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства для розміщення та обслуговування гаражного кооперативу, яка розташована в м. Львів на території, що межує з Рясне-Руською сільською радою. До звернення кооперативу долучено виписку з Єдиного

реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

01.10.2020 рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4359 земельну ділянку площею 0,3463 га (кадастровий № 4610136300:06:012:0005), Львівська область, м. Львів, (територія, що межує з Рясне-Руською сільською радою) передано у власність Обслуговуючого кооперативу «Гаражно будівельний кооператив «АВТОБУДГАРАЖ» для будівництва та обслуговування гаражів (КВЦПЗ 12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, із земель запасу, що не надані у власність або користування громадянам чи іншим юридичним особам.

08.10.2020 зареєстровано право приватної власності ОК «ГБК «АВТОБУДГАРАЖ» на земельну ділянку за кадастровим №4610136300:06:012:0005.

25.12.2020 загальними зборами членів Обслуговуючого кооперативу «Гаражно будівельного кооперативу «Автобудгараж» прийнято рішення про внесення додаткового вкладу до статутного капіталу ТзОВ «Галтекс-Брухт» у негрошовій формі - шляхом передачі Обслуговуючим кооперативом «Гаражно будівельний кооператив «Автобудгараж» до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галтекс-Брухт» нерухомого майна, зокрема земельної ділянки, кадастровий № 4610136300:06:012:0005, площею 0,3463 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2095743146101, вартістю 5 000,00 грн, оформлене протоколом № 25/12/20 від 25.12.2020.

Того ж дня, загальними зборами учасників ТзОВ «Галтекс Брухг» прийнято рішення, оформлене протоколом № 25/12/20 від 25.12.2020 зокрема:

- залучення додаткового вкладу до статутного капіталу ТзОВ «Галтекс Брухт» у негрошовій формі - шляхом передачі третьою особою Обслуговуючим кооперативом «Гаражно-будівельний кооператив «Автобудгараж» до статутного капіталу ТзОВ «Галтекс Брухт» нерухомого майна, а саме земельної ділянки, кадастровий № 4610136300:06:012:0005, площею 0,3463 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 209574314610), вартістю 5 000,00 грн.;

- прийняття ТзОВ «Галтекс-Брухт» зазначеного вище додаткового вкладу до статутного капіталу ТзОВ «Галтекс-Брухт» у негрошовій формі від третьої особи Обслуговуючого кооперативу «Гаражно будівельного кооперативу «Автобудгараж» згідно акту прийняття передачі.

У подальшому, на підставі акту приймання - передачі майна від 14.01.2021, ОК «ГБК «Автобудгараж» передало, а ТзОВ «Галтекс Брухт» прийняв зокрема вищевказану спірну земельну ділянку.

23.01.2021 зареєстровано право власності ТзОВ «Галтекс-Брухт» на спірну земельну ділянку на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 154,155, виданого 14.01.2021 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафран Р.І.

05.01.2024 державним реєстратором Белзької міської ради Львівської області Лободинець Н.І. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про перехід права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4610136300:06:012:0005, площею 0,3463 га від ТзОВ «Галтекс-Брухт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амальфі-про» на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна №16,17, посвідченого 05.01.2024, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Зуєвою С.М., протоколу загальних зборів учасників ТзОВ «Галтекс-Брухт» № 05/01 від 05.01.2024 та протоколу загальних зборів учасників ТзОВ «Амальфі- про» № 05/24 від 05.01.2024.

У відповідності до вищевказаних документів ТзОВ «Галтекс-Брухт» передало, а ТзОВ «Амальфі-про» прийняло як додатковий вклад до статутного капіталу цього товариства, зокрема, земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2095743146101) кадастровий номер 4610136300:06:012:0005, площею 0,3463 га вартістю 5 000,00 грн загальними зборами учасників ТзОВ «Амальфі-про» прийнято рішення, оформлене протоколом № 05/24 про прийняття від ТзОВ «Галтекс - брухт» зокрема спірної земельної ділянки, згідно акту приймання-передачі нерухомого майна № 16,17, посвідченого 05.01.2024, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Зуєвою С.М.

У подальшому, на підставі вищенаведених документів державним реєстратором внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про перехід права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4610136300:06:012:0005, площею 0,3463 га від ТзОВ «Галтекс Брухт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амальфі про».

06.01.2024 між ТзОВ «Амальфі про» та гр. ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:06:012:0005 площею 0,3463 ,га, яка виступає в якості забезпечення вимоги Іпотеко держателя ( ОСОБА_1 ), що витікає з договору позики від 06.01.2024 між ним та ТзОВ «Амальфі про» за умовами якого Іпотекодавець зобов`язується повернути грошові кошти в розмірі 300 000,00 грн до 19.01.2024.

ОЦІНКА СУДУ

Положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У встановлених законом випадках до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (ч. 3 ст. 4 ГПК України).

Передумовою участі органів та осіб в господарському процесі є набуття ними процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Відповідно до п. 3 ч. 1 та 2 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відсутності органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі України «Про прокуратуру», ч. 3 ст. 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абз 4 цієї частини ст. 23 цього закону.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч. 5 ст. 53 ГПК України).

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

З урахуванням того, що поняття «інтереси держави», відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у постановах 13.03.2018 у справі № 911/620/17, від 13.11.2018 у справі № 910/2989/18.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15).

Окрім того, Верховний суд в постанові від 08.02.2019 у справі №915/20/18, зазначає, що «інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи».

Згідно з ч. 1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Положеннями ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Так, згідно з частинами 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність зокрема у разі передачі їм земель державної власності.

Враховуючи наведене, суд зазначає що, Львівська міська рада - орган місцевого самоврядування, що представляє Львівську міську територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України.

Відтак, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Львівська міська рада.

В даній справі позивач та відповідач збігаються в одній особі, а стороною у справі один і той же орган місцевого самоврядування може бути або позивачем, або відповідачем. Враховуючи предмет спору Львівська міська рада в даному випадку може бути виключно відповідачем по справі.

Суд також звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду висловлену в постанові від 20.07.2022 (справа № 910/5201/19) у справі за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, у якій Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про підставність самостійного звернення прокурора до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, яке прийняте в межах відносин з розпорядження землями територіальної громади.

За таких обставин суд дійшов висновку, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор обґрунтував необхідність захисту інтересів держави тим, що в межах відносин з розпорядження землями територіальної громади міста та надання в користування земельної ділянки із земель комунальної власності орган місцевого самоврядування всупереч інтересам територіальної громади прийняв на переконання прокурора незаконне рішення щодо розпорядження землею, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, порушивши встановлений порядок.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

У рішенні від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За змістом частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним, таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.

У постанові Верховного Суду від 08 листопада 2022 року у справі № 911/4706/15 зазначено: Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав (п.9.19).

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16) (п.9.21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.201 8 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 02.07.201 9 у справі № 48/340 (провадження №12-14звг19)).

При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав (п. 9.23). Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)) (п.9.25).

Позовні вимоги про визнання права власності на майно або про витребування майна не були заявлені у справі, яка розглядається, тоді як одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, що передбачено в статті 14 ГПК України, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог цього Кодексу у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено судом з матеріалів справи державним реєстратором внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про перехід права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4610136300:06:012:0005, площею 0,3463 га від ТзОВ «Галтекс Брухт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амальфі про».

В подальшому 06.01.2024 між ТзОВ «Амальфі про» та гр. ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:06:012:0005 площею 0,3463 ,га, яка виступає в якості забезпечення вимоги Іпотеко держателя ( ОСОБА_1 ), що витікає з договору позики від 06.01.2024 між ним та ТзОВ «Амальфі про» за умовами якого Іпотекодавець зобов`язується повернути грошові кошти в розмірі 300 000,00 грн до 19.01.2024.

Відтак, особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі права власника, включаючи право володіння. Суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем такого нерухомого майна (принцип реєстраційного володіння).

А тому, належним та ефективним способом захисту прав та інтересів позивача у даній справі має бути віндикаційний позов. Такий спосіб захисту є найбільш ефективним засобом (способом), оскільки призводить до потрібних результатів, про що неодноразово наголошував Верховний Суд, а саме у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.02.2025 року у справі №914/1334/22, колегія суддів зазначила, що «серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина 2 статті 52 Земельного кодексу України). Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, зокрема землями сільськогосподарського призначення, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.

Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18).

Крім того, не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04.09.2018 у справі № 915/127/18, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

Суд зазначає, що внаслідок скасування судовим рішенням державної реєстрації права власності на земельну ділянку, в державному реєстрі існуватиме прогалина, що не відповідає ефективному способу захисту прав, а Львівська міська рада (відповідач-1) попередньо не була власником спірної земельної ділянки, речові права на земельну ділянку за нею не були зареєстровані, а тому скасування державної реєстрації прав власності (припинення відповідних прав) не відновлює право власності Львівської міської ради на спірне майно.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог прокурора, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати залишаються за прокуратурою.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 17.04.2025 у зв`язку з перебуванням судді у відпустці з 07.04.2025 по 11.04.2025.

СуддяГорецька З.В.