Ухвала суду № 126675762, 17.04.2025, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6559/25

Провадження № 1-кс/344/2944/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_3 про передачу майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в рамках кримінального провадження № 62024140150000201 від 09.09.2024 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором, звернувся до суду з клопотанням про передачу майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в рамках кримінального провадження №62024140150000201 від 09.09.2024 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, в обґрунтування чого зазначив наступне.

П`ятим слідчим відділом (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №62024140150000201 від 09.09.2024, у якому ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що інспектор прикордонної служби 1 категорії групи моніторингу обстановки відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 старший сержант ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, створивши в серпні 2024 року, протягом одного-двох тижнів (більш точний час та дату в ході досудового розслідування встановити не вдалось) організовану злочинну групу, очоливши її та залучивши до її складу свого співслужбовця ОСОБА_6 , жителя с. Дихтинець Путильської селищної територіальної громади Вижницького району Чернівецької області ОСОБА_7 та інших невстановлених на даний час досудовим розслідування осіб, будучи об`єднаним з останніми єдиним злочинним умислом на організацію та сприяння у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, з корисливих мотивів та з метою особистого і членів організованої групи незаконного збагачення, використовуючи умови введеного в Україні воєнного стану, достовірно знаючи порядок перетину державного кордону України, в порушення вимог Закону України «Про державний кордон України», Закону України «Про прикордонний контроль», Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, в період часу з 03.09.2024 по 12.09.2024, за участю ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інших невстановлених на даний час досудовим розслідуванням осіб, організував незаконне переправлення о 10 год. 03 хв. 12.09.2024 через державний кордон України поза межами пунктів пропуску в зоні відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 громадянина України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме надавав чіткі вказівки ОСОБА_7 щодо забезпечення переміщення ОСОБА_8 11.09.2024 з селища Кути Косівського району Івано-Франківської області до села Малий Дихтинець Путильської селищної територіальної громади Вижницького району Чернівецької області, проведення останньому інструктажу щодо порядку дій задля незаконного перетину державного кордону України та отримання від нього грошових коштів, в період часу приблизно з 06 год. 42 хв. по 09 год. 06 хв. 12.09.2024 особисто забезпечив перевезення ОСОБА_8 невстановленою досудовим розслідування особою автомобілем марки «УАЗ 31512», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , із села Малий Дихтинець Путильської селищної територіальної громади Вижницького району Чернівецької області до села Сарата Селятинської сільської територіальної громади Вижницького району Чернівецької області, провівши при цьому ОСОБА_8 під час руху в даному автомобілі в період часу з 06 год. 42 хв. по 08 год. 24 хв. детальний інструктаж й надавши йому поради і вказівки щодо порядку дій та поведінки задля незаконного перетину державного кордону України, після чого керував діями ОСОБА_6 щодо супроводження ОСОБА_8 безпосередньо до ділянки державного кордону України, за що останній надав на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та невстановлених на даний час досудовим розслідуванням осіб грошові кошти в сумі в сумі 6000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 12.09.2024 становило 247113 гривень.

Він же, діючи умисно та повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, створивши в серпні 2024 року, протягом одного-двох тижнів (більш точний час та дату в ході досудового розслідування встановити не вдалось) організовану злочинну групу, очоливши її та залучивши до її складу свого співслужбовця ОСОБА_6 , жителя с. Дихтинець Путильської селищної територіальної громади Вижницького району Чернівецької області ОСОБА_7 та інших невстановлених на даний час досудовим розслідування осіб, будучи об`єднаним з останніми єдиним злочинним умислом на організацію та сприяння у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, з корисливих мотивів та з метою особистого і членів організованої групи незаконного збагачення, використовуючи умови введеного в Україні воєнного стану, достовірно знаючи порядок перетину державного кордону України, в порушення вимог Закону України «Про державний кордон України», Закону України «Про прикордонний контроль», Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, в період часу з 29.10.2024 по 01.11.2024, за участю ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інших невстановлених на даний час досудовим розслідуванням осіб, організував незаконне переправлення о 03 год. 47 хв. 01.11.2024 через державний кордон України поза межами пунктів пропуску в зоні відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 громадянина України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме надавав чіткі вказівки ОСОБА_7 щодо забезпечення переміщення ОСОБА_9 31.10.2024 з селища Кути Косівського району Івано-Франківської області до села Дихтинець Путильської селищної територіальної громади Вижницького району Чернівецької області, проведення останньому інструктажу щодо порядку дій задля незаконного перетину державного кордону України та отримання від нього грошових коштів, в період часу приблизно з 21 год. 00 хв. по 21 год. 11 хв. 12.09.2024 особисто забезпечив перевезення ОСОБА_9 невстановленою досудовим розслідування особою автомобілем марки «Volkswagen» моделі «Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , до селища Путила Вижницького району Чернівецької області, із села Дихтинець Путильської селищної територіальної громади Вижницького району Чернівецької області до селища Путила Вижницького району Чернівецької області, провівши при цьому ОСОБА_9 в період часу з 21 год. 43 хв. по 21 год. 00 хв., а також під час руху в даному автомобілі марки «Volkswagen» моделі «Passat» детальний інструктаж й надавши йому поради і вказівки щодо порядку дій та поведінки задля незаконного перетину державного кордону України, після чого керував діями ОСОБА_6 щодо перевезення ОСОБА_9 невстановленим досудовим розслідуванням автомобілем марки «УАЗ» в напрямку державного кордону України та супроводження останнього невстановленою досудовим розслідуванням особою безпосередньо до ділянки державного кордону України, за що ОСОБА_9 надав на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та невстановлених на даний час досудовим розслідуванням осіб грошові кошти в сумі в сумі 7000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 31.10.2024 становило 288 953 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями та сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчиненому повторно, організованою групою, з корисливих мотивів, тобто, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України

06.11.2024 в рамках даного кримінального провадження, проведено санкціонований обшук за місцем фактичного проживання

ОСОБА_4 , розташованого за адресою:

АДРЕСА_2 , на підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_10 від 05.11.2024 у справі №344/19840/24. При цьому, відомості про власника означеного будинку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В ході вищезазначеного обшуку, серед іншого, виявлено та вилучено грошові кошти гривні, на загальну суму 100000 гривень, котрі зі слів матері ОСОБА_4 ОСОБА_11 належать останньому, які поміщені до спецпакету ДБР В2019733, а також грошові кошти долари США, на загальну суму 30400 доларів США, які поміщені до спецпакету ДБР В1015743. Всі вище вказані грошові кошти зберігалися у сейфі, що на момент обшуку знаходився у кімнаті ОСОБА_4 .

Постановою від 07.11.2024 вищевказані грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

13 листопада 2024 року ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі №344/20108/24 на вилучені в ході зазначеного обшуку грошові кошти накладено арешт. Станом на даний час вказана ухвала не скасована.

09 квітня 2925 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду відмовлено у задоволенні клопотання підозрюваного ОСОБА_4 , його матері ОСОБА_11 та сестри ОСОБА_12 про скасування арешту на вказані вище грошові кошти та їх повернення останнім.

Як вказує в клопотанні слідчий, з метою забезпечення збереження економічної вартості, виникла необхідність передати вищевказані речові докази у вигляді грошових коштів в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Слідчий в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечили, посилаючись на те, що грошові кошти в сумі 30 400,00 доларів США, з приводу яких подано клопотання, належать матері та сестрі підозрюваного, а тому передача їх в управління відповідному Національному агентству позбавить їх, як власників, таких засобів для існування.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши учасників судового процесу, прийшов до наступного.

Згідно ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Як вбачається з матеріалів клопотання, у провадженні П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові перебуває кримінальному провадженні № 62024140150000201 від 09.09.2024, у якому ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

В рамках зазначеного кримінального провадження, 06.11.2024 року проведено санкціонований обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого, серед іншого, виявлено та вилучено грошові кошти гривні, на загальну суму 100000 гривень, котрі зі слів матері ОСОБА_4 ОСОБА_11 належать останньому, які поміщені до спецпакету ДБР В2019733, а також грошові кошти долари США, на загальну суму 30400 доларів США, які поміщені до спецпакету ДБР В1015743.

Постановою від 07.11.2024 вищевказані грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

13 листопада 2024 року ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі №344/20108/24 на вилучені в ході зазначеного обшуку грошові кошти накладено арешт.

Арешт на вказане майно накладено з метою збереження речового доказу та забезпечення конфіскації, як виду покарання.

Зокрема, як зазначено у вказаній ухвалі:

«Слідчим поза розумним сумнівом доведено наявність достатніх підстав вважати, що предмети схожі на грошові кошти гривні, на загальну суму 100000 гривень, які належать ОСОБА_4 можуть бути конфісковані у випадку призначення судом відповідного додаткового покарання.

Крім того, слідчим поза розумним сумнівом доведено наявність достатніх підстав вважати, що предмети схожі на грошові кошти долари США, на загальну суму 30400 доларів США, мобільний телефон марки Samsung А21, IMEI 1 НОМЕР_3 , IMEI 2 НОМЕР_4 , із поміщеними до нього сім-картками за якими закріплені номери мобільного зв`язку НОМЕР_5 та НОМЕР_6 , можуть бути використані, як докази у кримінальному провадженні, тобто відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Щодо предметів, схожих на долари США, на загальну суму 30400 доларів США, у даному кримінальному провадженні постановою слідчого від 11.11.2024 року призначено судово-технічну експертизу друкарських форм, направлену на встановлення відповідності вищевказаних коштів аналогічним грошовим знакам, які знаходяться в офіційному обігу та встановлення серій і номерів купюр.

Слідчий суддя враховує, що на час розгляду клопотання вилучені речі не оглянуті та органу досудового розслідування необхідно провести комплекс слідчих та інших процесуальних дій, направлених на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення».

Так, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб (п.2 ч.1 ст. 170 КПК України).

Згідно з ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до приписів ст.84, 98 КПК України речові докази є окремим процесуальним джерелом доказів. Так, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. У зв`язку з цим за наявності вказаних ознак будь-яке майно (речі, документи, нерухоме чи рухоме майно) в кримінальному провадженні може мати статус речових доказів незалежно від того, чи накладений на нього арешт з відповідною метою (в порядку п.1 ч.2 ст.170 КПК України). Необхідність використання певного майна як речового доказу залежить від рішення слідчого чи прокурора, яке може бути прийняте на будь-якому етапі досудового розслідування.

Спеціальним механізмом для забезпечення збереження арештованого у кримінальному провадженні майна є визначений законодавством України інститут управління таким майном, який закріплено Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів». Зазначений Закон визначає єдиною підставою для управління активами накладення на них арешту у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 19 Закону) без конкретизації мети такого арешту.

Положеннями ч. 6 ст. 100 КПК України передбачено, що речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Вказаною нормою встановлені умови, за наявності яких речовий доказ в порядку ч. 6 ст. 100 КПК України може бути передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення відповідних заходів.

Однією з таких умов є вартість майна понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Окрім умови щодо вартості речового доказу, ч.6 статті 100 КПК України містить положення про те, що відповідні речові докази, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Тобто, передумовою звернення до слідчого судді, суду є відсутність згоди власника, що повинен доводити слідчий.

До матеріалів клопотання слідчим не надано доказів попереднього звернення до власника грошових коштів щодо надання згоди на передачу майна в управління Національного агентства, та відмову в наданні такої згоди.

Разом тим, в судовому засіданні підозрюваний та його захисник заперечували проти поданого слідчим клопотання, що свідчить про те, що така його згода відсутня.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» визначено:

управління активами діяльність із володіння, користування та розпорядження активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і вирішено питання про їх передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, тобто забезпечення збереження активів, збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, передача їх в управління або реалізація активів у випадках та порядку, передбачених цим Законом, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Згідно ч. 1 ст. 19 вказаного Закону Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

В силу вимог ч.7 ст.100 КПК України вирішення питання про передачу майна в управління здійснюється за правилами накладення арешту на майно. Натомість, арешт майна, згідно з п. 7 ч. 2 ст.131 КПК України є заходом забезпечення кримінального провадження.

Отже, питання про передачу майна в управління Національному агентству слідчий суддя розглядає з урахуванням загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Вирішуючи питання щодо передачі майна в управління Національному агентству, слідчий суддя звертає увагу на те, що обов`язковою умовою передачі майна в управління Національного агентства є наявність мети забезпечення збереження таких речових доказів або збереження їхньої економічної вартості, звідси має наслідком покладення обов`язку на слідчого, прокурора щодо доведення обставин, які підтверджують, що у разі нездійснення таких дій, майно може бути перетворене, знищене, зіпсоване або його економічна вартість істотно зменшиться в ціні.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар. Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Відтак, слідчий суддя зауважує, що за допомогою такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна (ухвала слідчого судді Івано-Франківського міського суду у справі від 13 листопада 2024 року у справі №344/20108/24) вже досягнуто завдань кримінального провадження, які полягають у запобіганні можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Положення КПК України та Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012 року №1104, покладаються на сторону кримінального провадження, якій надані речові докази під час досудового розслідування, обов`язок організувати належне збереження таких речових доказів та забезпечити їх схоронність.

Обґрунтовуючи клопотання слідчий зазначив, що метою передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, є забезпечення досягнення мети накладення арешту на майно, збереження майна та збереження його економічної вартості.

Водночас слідчим суддею під час судового розгляду клопотання не було встановлено, що незастосування заходів щодо передачі в управління Національному агентству майна, зазначеному у клопотанні, а саме грошових коштів у 30 400,00 доларів США, унеможливить виконання завдань кримінального провадження та не забезпечить збереження речових доказів та їх економічної вартості, прямого чи опосередкованого впливу та посягання на арештоване майно.

Дані кошти вилучено в іноземній валюті (долар США), що спростовує доводи слідчого про вплив на це майно інфляційних процесів у сторону його знецінення.

Враховуючи не доведення стороною обвинувачення обставин, які б свідчили про наявність ризику втрати майна, слідчий суддя вважає, що в даному випадку відсутня необхідність створення додаткових гарантій збереження арештованого майна у кримінальному провадженні в частині вилучених грошових коштів в іноземній валюті (30 400,00 доларів США).

Разом з тим, слідчий, звертаючись з клопотанням про передачу речових доказів (грошових коштів в іноземній валюті (30 400,00 доларів США) Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління ними в рамках кримінального провадження № 62024140150000201 від 09.09.2024 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, не надав слідчому судді доказів, які б свідчили про наявність наведених в клопотанні ризиків, а саме по собі визнання майна речовим доказом не може тягнути за собою його обов`язкову передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних та інших злочинів.

Слідчим не доведено, що незастосування заходів щодо передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, майна, зазначеного у клопотанні (грошових коштів в іноземній валюті (30 400,00 доларів США), унеможливить виконання завдань кримінального провадження та не забезпечить збереження речових доказів та їх економічної вартості, не доведено обставин, які підтверджують, що у разі нездійснення передачі вказаного майна в управління Національному агентству, майно може бути перетворене, знищене, зіпсоване або його економічна вартість істотно зменшиться в ціні, а тому, на переконання слідчого судді, застосування такого порядку зберігання речових доказів суперечитиме принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладені обставини, підстав передачі грошових коштів в іноземній валюті 30 400,00 доларів США в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, слідчий суддя не вбачає.

В частині іншого майна грошових коштів у національній валюті 100 000,00 гривень, власність підозрюваного на які не заперечується, слідчий суддя вважає, що наявні підстави для передачі цих коштів в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, з метою збереження їх економічної вартості.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити частково.

Передати Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901) для здійснення заходів з управління майном: грошові кошти гривні на загальну суму 100 000 гривень, які було вилучено 06.11.2024 року в ході проведення у кримінальному провадженні № 62024140150000201 обшуку за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 із металевого сейфу.

В задоволенні решти вимог клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 17.04.2025 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1