Рішення № 126675356, 31.03.2025, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/8465/21

Категорія 10

2/295/615/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2025 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючої судді Стрілецької О.В.

за участі секретаря судового засідання Простибоженко Ю.М.

представника позивача адвоката Дмитрієвої Ж.А.

представника відповідача - адвоката Козирєва І.М.

представника третьої особи - Шевчук Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Житомирська міська рада, про усунення перешкод в користуванні проїздом загального користування,

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ ЗАЯВИ

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні проїздом загального користування до будинку АДРЕСА_1 площею 0,008 га шляхом знесення монолітного бетонного фундаменту під прибудову до вказаного будинку за рахунок ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що вона, будучи співвласником житлового будинку по АДРЕСА_1 , належну їй частину будинку, як фізична особа-підприємець, використовує як склад-магазин у підприємницькій діяльності для зберігання та реалізації продуктів харчування, у зв`язку з чим для здійснення підприємницької діяльністі існує необхідність регулярно декілька разів на день забезпечувати належний під`їзд транспортними засобами до складу-магазину для доставки товару або вивезення продукції на реалізацію по проїзду загального користування.

Проте у 2018 відповідач до зовнішньої стіни належної їй частини будинку прибудувала фундамент розміром 2,0м. х 4,0м., який облаштований на проїзді загального користування, що створює перешкоди для проїзду транспортних засобів при здійсненні підприємницької діяльності.

Позивач зазначає, що неодноразово зверталась до відповідача, її дочки та зятя з вимогою припинити незаконне будівництво та розібрати фундамент, проте її звернення залишились поза увагою.

Крім того, ОСОБА_1 вказує, що за її зверненнями Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради та Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області проведені перевірки, в обох випадках виявлені порушення земельного законодавства та накладені адміністративні стягнення на відповідача та її доньку.

В позові також зазначено, що у зв`язку із протиправними діями відповідача, які виразились в самоправному зайнятті частини земельної ділянки шляхом незаконного будівництва фундаменту на території проїзду загального користування, що призвело до його звуження, вона позбавлена можливості повноцінно займатися підприємницькою діяльністю.

Посилаючись на ст.ст. 91, 96 ЗК України, ОСОБА_1 зауважує, що відповідач немає законних підстав для одноособового захоплення проїзду загального користування, звуження якого створює їй перешкоди у користуванні власністю та веденні підприємницької діяльності в складі-магазині, а відтак просить зобов`язати відповідача знести фундамент.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Відповідно до ухвали суду від 09.07.2021 позовну заяву залишено без руху.

Згідно з ухвалою суду від 09.09.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

29.10.2021 надійшли пояснення від Житомирської міської ради (том 1 а.с. 71-76), в яких вказано, що 12.07.2018 уповноваженими особами Управління державного архітектурного контролю Житомирської міської ради проведено позапланову перевірку за зверненням ОСОБА_1 щодо незаконного будівництва прибудови, за результатами якої 12.07.2018 наданий припис № 40/18 про зупинення підготовчих та будівельних робіт, постановою від 17.07.2018 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 96 КУпАП.

Припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт до отримання права на їх виконання відповідач не виконала, дозвільні документи на будівництво прибудови у ОСОБА_2 відсутні, отже встановлення монолітного фундаменту здійснено всупереч нормам чинного законодавства, який підлягає знесенню, при цьому представник посилається на ст. 376 ЦК України.

03.11.2021 від представника відповідача адвоката Козирєва І.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 (том 1 а.с. 78-80). Обгрунтовуючи заперечення, вказав, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними. Адвокат зазначає, що позивач вводить суд в оману, зазначаючи, що вона є власником 13/100 ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_1 , оскільки згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником 100 ідеальних частин нежитлового приміщення магазину-складу, який не відноситься до об`єктів житлової нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 є власником 9/200 ідеальних частин житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , тобто фактичні адреси об`єктів нерухомості є відмінними.

У відзиві вказано, що ОСОБА_1 не являється співвласником житлового будинку АДРЕСА_1 , а відтак її права та інтереси жодним чином не порушуються, порушення прав позивача є суб`єктивними міркуваннями, які не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Крім того, представник відповідача зауважує, що між ОСОБА_2 та Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» на підставі рішення Житомирської міської ради №1502 від 20.06.2019 «Про надання дозволу громадянам на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)», 26.11.2019 укладений договір на виконання топографо-геодезичних та картографічних робіт. Станом на день розгляду справи в суді Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» продовжує виконувати умови укладеного договору щодо складання плану земельної ділянки про порядок спільного володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 .

На думку адвоката Козирєва І.М. позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

17.11.2024 представник позивача Дмитрієва Ж.А. направила відповідь на відзив (том 1 а.с. 107-109), в якій зазначила, що адвокат Козирєв І.М. у відзиві вводить суд в оману, вказуючи, що ОСОБА_1 не є співвласником житлового будинку АДРЕСА_1 , оскільки згідно з договором дарування від 03.11.1999 позивач отримала в дар 13/100 ідеальних частин вказаного житлового будинку. В подальшому належна їй частина будинку набула статусу нежитлового приміщення та використовується позивачем, як фізичною особою-підприємцем, як магазин-склад для зберігання та реалізації продуктів харчування, а розміщення фундаменту на землях загального користування порушують її права на користування землями територіальної громади.

Відповідно до ухвали суду від 25.08.2022 витребувано з ТОВ «Центр інвентаризації»: відомості про те, у зв`язку з чим та на підставі яких документів була змінена адреса належного ОСОБА_1 на праві власності об`єкта по АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2 ; довідку, яка стала підставою виникнення права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_2 , яка була видана ТОВ «Центр Інвентаризації» 15.08.2018; витребувано з Виконавчого комітету Житомирської міської ради: матеріали реєстраційної справи (копії, фотокопії, скановані копії тощо) на об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення, магазин-склад, загальною площею 75,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1624741818101); копію довідки про технічні показники №15/08 від 15.08.2018 р., видану ТОВ «Центр Інвентаризації» відносно нежитлового приміщення, магазину-складу загальною площею 75,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; витяг з генерального плану-забудови м. Житомира для ідентифікації місця розташування спірного нерухомого майна по АДРЕСА_2 , паспорт АДРЕСА_1 , детальний план проїзду (заїзду) загального користування по будинку АДРЕСА_2 із зазначенням статусу та цільового призначення земельних ділянок за вказаною адресою (том 1 а.с. 214).

12.09.2022 на виконання вимог ухвали суду від 25.08.2022 Виконавчий комітет Житомирської міської ради направив документи, які витребовував суд (том 1 а.с. 222-245).

На виконання вимог ухвали суду від 25.08.2022 ТОВ «Центр інвентаризації» 13.09.2022 направив відповідь про неможливість надання документів (том 1 а.с. 246).

Згідно з ухвалою суду від 20.09.2022 призначено у справі експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Лазарчук В.В. ТОВ «Підприємство «Житомирземпроект», провадження у справі зупинено (том 2 а.с. 11-12).

03.11.2022 до суду повернулись матеріали справи без виконання експертизи у зв`язку з тим, що позивачем не була проведена оплата, ухвалою суду від 04.11.2022 поновлено провадження у справі (том 2 а.с.19).

Згідно з ухвалою суду від 19.04.2023, яка постановлена у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати і занесена до протоколу судового засідання, на підставі ухвали суду від 20.09.2022 матеріали цивільної справи №295/845/21 повторно направлено для проведення експертизи до ТОВ «Підприємство «Житомирземпроект» (том 2 а.с.78).

21.07.2023року експертноюустановою повернутодо судуматеріали цивільноїсправи танадано висновокексперта №534/23від 10.07.2023 (том 2 а.с. 79-97).

Відповідно до ухвали суду від 27.07.2023 поновлено провадження у цивільній справі (том 2 а.с. 98).

Ухвалою суду від 11.10.2023, яка постановлена у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати і занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове засідання, розгляд справи призначений по суті (том 2 а.с. 102-104).

Згідно з ухвалою суду від 17.01.2024 зупинено провадження в цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №295/10749/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного реєстратора виконавчого комітету Житомирської міської ради Гербеди В.Ю. про скасування рішення державного реєстратора та припинення права власності на нерухоме майно (том 2 а.с. 118-119), яка була скасована на підставі постанови Житомирського апеляційного суду від 18.04.2024, оскільки провадження у справі зупинено на стадії розгляду справи по суті (том 2 а.с. 155-156).

Згідно з ухвалою суду від 23.07.2024, яка постановлена у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати і занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника позивача, визнано обов`язковою явку відповідача в судове засідання для дачі особистих пояснень (том 2 а.с. 162-164).

На виконання запиту суду від 09.10.2024 та на виконання судового доручення, наданого в судовому засіданні 21.10.2024, від представника Житомирської міської ради надійши додаткові письмові пояснення (том 2 а.с. 180-183, 207), в яких зазначено таке.

Відповідно до рішення Житомирської міської ради від 18.07.2002 № 40 шляхом проведення інвентаризації за домогосподарствами за адресою АДРЕСА_1 , яке складається з двох житлових будинків літ. "А" та літ. "Б", закріплена земельна ділянка площею 0,2676 га. Однак, землевпорядна документація по встановленню меж зазначеної земельної ділянки не розроблялась, відповідно рішень щодо її затвердження Житомирською міською радою не приймалось.

Цим же рішенням ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку площею 0,0080 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0077 га для ведення садівництва по АДРЕСА_1 , проте відомості щодо зазначених ділянок в реєстр Держгеокадастру не внесено.

Згідно з рішенням Житомирської міської ради від 02.06.2004 № 371 ОСОБА_4 в оренду терміном на 25 років передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 1810136300:08:013:0023 площею 0,0244 га, відомості щодо якої внесені до Держгеокадастру. Цим же рішенням в оренду терміном на 5 років передано земельну ділянку 0,0205 га, відомості щодо якої до Держгеокадастру не внесені.

Відповідно до рішень Житомирської міської ради надано дозволи на розроблення технічної документації із землеустрою щодо земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд: від 23.04.2019 № 1437 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 орієнтованою площею 0,0100 га; від 20.06.2019 № 1502 ОСОБА_2 - 0,0100 га; від 17.09.2019 № 1542 ОСОБА_7 - 0,0300 га; від 25.03.2021 № 130 ОСОБА_8 - 0,0200 га. Проте документація від зазначених осіб на затвердження не надходила.

Рішенням Житомирської міської ради від 23.09.2021 № 329 ОСОБА_1 в оренду передано земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговуваня будівель торгівлі, загальною площею 0,0342, кадастровий номер 181013300:08:013:0076.

15.12.2022 Житомирською міською радою прийнято рішення № 686 "Про продаж" земельних ділянок несільськогосподарського призначення в м. Житомирі, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна заявників, яким Житомирська міська рада вирішила продати земельну ділянку з кадастровим номером 181013300:08:013:0076 заявнику - ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 181013300:08:013:0076, площею 0,0342 га перейшла у приватну власність ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 06.02.2023.

Зазначено, що земельна ділянка під домогосподарством за адресою АДРЕСА_1 в розумінні вимог Земельного кодексу України є несформованою. Посилаючись на ч. 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України вказує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

В поясненнях зазначено, що земельна ділянка площею 0,0008 га, яка належить до земель комунальної власності, самовільно зайнята шляхом зведення фундаменту, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Згідно з ухвалою суду від 21.10.2024, яка постановлена у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати і занесена до протоколу судового засідання, постановлено викликати для роз`яснення висновку експерта судового експерта Лазарчук В.В, яка проводила експертизу (том 2 а.с. 191-193).

В судовому засіданні 31.03.2025 представник позивача - адвокат Дмитрієва Ж.А. позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві та у відповіді на відзив, просила їх задоволити. Додатково вказала, що проїзд загального користування, на якому розташований фундамент, побудований ОСОБА_2 , є єдиними можливим проїздом до нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_1 . Факт здійснення відповідачем самовільної прибудови встановлений уповноваженими органами, звуження проїзду загального користування відповідачем доводиться висновком експерта, а тому вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Представник відповідача адвокат Козирєв І.М. просив відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю та необґрунтованістю, посилаючись на заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву. Адвокат вказав, що висновок експерта, на який посилається сторона позивача, не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам. Не заперечував, що фундамент прибудований до житлового приміщення, яке належить відповідачці, проте зауважив, що вказана прибудова жодним чином не порушує прав позивача, не перешкоджає користуватись проїздом, розміщена на частині прибудинкової території до будинку. Позивач використовує проїзд для руху великогабаритних транспортних засобів для здійснення підприємницької діяльності, проїзд яких в житловій зоні взагалі заборонений. Зазначив, що відповідачка звернулась до органу місцевого самоврядування для оформлення земельної ділянки, але не встигла завершити процес приватизації у зв`язку з воєнним станом та наявністю судових спорів, які систематично подає позивач або її чоловік.

Представник третьої особи Житомирської міської ради Шевчук Н.А. в судовому засіданні 31.03.2025 підтримала письмові пояснення, які знаходяться в матеріалах справи, при вирішенні спору покладалась на розсуд суду.

На підставі положень ч. 1 ст. 244 ЦПК України в судовому засіданні 31.03.2025 була оголошена вступна та резолютивна частини судового рішення, складення повного тексту відкладено на 10 днів.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

Судом встановлено, що згідно з договором дарування від 03.11.1999 ОСОБА_9 подарував ОСОБА_10 13/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 51).

Зі змісту Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, складеного 09.07.2018, вбачається, що право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано за: ОСОБА_7 - 9/200; ОСОБА_11 -8/100; Житомирським міськвиконкомом - 3/100, ОСОБА_12 -3/100, ОСОБА_7 -15/200, ОСОБА_13 -9/200, ОСОБА_2 9/200, ОСОБА_14 15/200, ОСОБА_15 -7/100, ОСОБА_16 - 13/100, ОСОБА_17 -5/100, ОСОБА_18 - 7/100, ОСОБА_4 -7/100, ОСОБА_19 -6/100, ОСОБА_20 3/600, ОСОБА_6 -3/600, ОСОБА_21 - 12/9600, ОСОБА_22 -6/100, ОСОБА_23 -6/200, ОСОБА_24 -8/200, ОСОБА_25 -2/200 (том 2 а.с. 15-22).

Прізвище позивача « ОСОБА_10 » змінене на « ОСОБА_26 » у зв`язку з одруженням (том 1 а.с. 52).

Згідно з Технічним паспортом на магазин-склад АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_1 , складеним станом на 14.08.2018, будинок АДРЕСА_3 за вказаною адресою складається з торгівельного залу загальною площею 11,4 кв.м, складу - 33,5 кв.м., коридору - 3,6 кв.м., складу - 13,3 кв.м., складу - 13,0 кв.м., туалету - 0,9 кв. м., всього загальною площею 75,7 кв.м. (том 1 а.с. 11-14, 60-62).

Зі змісту Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.08.2018 вбачається, що 15.08.2018 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, магазин-склад, об`єкт житлової нерухомості за адресою АДРЕСА_2 площею 75,7 кв.м. на підставі довідки про технічні показники № 15/08, виданої ТОВ "Центр Інвентаризації" (том 1 а.с. 53).

12.07.2018 Управлінням державного архітектурно-будіведільного контролю Житомирської міської ради видано ОСОБА_2 припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт з вимогою негайно зупинити виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 до отримання у встановленому порядку права на виконання будівельних робіт. Зі змісту цього припису вбачається, що під час проведення перевірки було виявлено, що у зовнішній стіні будинку біля віконного прорізу влаштований дверний проріз, впритул до приміщення влаштований фундамент, роботи виконані в липні поточного року, документації, яка дає право на виконання будівельних робіт, не надано, а також ОСОБА_2 не надані документи, які посвідчують право на користування земельною ділянкою (том 2 а.с. 25).

Згідно з постановою Житомирського апеляційного суду від 08.06.2021 змінено рішення Богунськогорайонного судум.Житомира від21.04.2021,відмовлено ОСОБА_27 в задоволенніпозовних вимогдо ОСОБА_2 ,треті особиЖитомирська міськарада, ОСОБА_1 ,про усуненняперешкод укористуванні земельноюділянкою шляхомзнесення незаконноїприбудови зтих підстав,що за ОСОБА_27 у визначеномузаконом порядкуне зареєстрованоправо власностіна нежитловеприміщення,магазин-склад,загальною площею75,7кв.м.по АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 54-56) .

Рішенням Житомирської міської ради № 1314 від 18.12.2018 «Про надання фізичним особам-підприємцям та громадянам дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за адресою АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 58, 232).

Відповідно до рішення Житомирської міської ради №1502 від 20.06.2019 «Про надання дозволу громадянам на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 на підставі поданої 14.08.2018 заяви надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 86-88).

26.11.2019 між ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ДП «Центр державного земельного кадастру» укладений договір №190699000245-ГР на виконання топографо-геодезичних та картографічних робіт; ОСОБА_2 сплачено кошти за вказаним договором (том 1 а.с. 89-91).

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №182 від 01.03.2023 «Про розгляд звернень щодо присвоєння та зміни адрес об`єктів нерухомості і будівництва (крім земельних ділянок) вирішено змінити адресу нежитлового приміщення (магазину-складу), який знаходиться на окремій земельній ділянці з кадастровим номером 181013600:08:013:0076 - АДРЕСА_4 ), про що внесений відповідний запис про державну реєстрацію (том 2 а.с. 70-71).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.10.2024 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0342 га, кадастровий номер: 1810136300:08:013:0076, на підставі договору купівлі-продажу від 06.02.2023, а також зареєстровано право власності на нежитлове приміщення магазин-склад за адресою АДРЕСА_1 , підстава для державної реєстрації рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №42597388 від 17.08.2018 (том 2 а.с. 184-187).

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 01.02.2024 задоволений позов представника ОСОБА_2 адвоката Козирєва І.М. до ОСОБА_1 та державного реєстратора виконкому Житомирської міської ради Гербеди В.Ю. про скасування рішення державного реєстратора про проведення державної реєстрації, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №42597388 від 17.08.2018, прийняте державним реєстратором виконкому Житомирської міської ради Гербедою В.Ю., яке відповідно до постанови Житомирського апеляційного суду від 19.02.2025 скасоване в частині задоволення позову до державного реєстратора; відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позову до державного реєстратора виконавчого комітету Житомирської міської ради Гербеди В.Ю., оскільки вимоги до державного реєстратора заявлені як до неналежного відповідача, рішення в частині задоволення позову до ОСОБА_1 залишено без змін (том 1 а.с. 218-228).

Підставою задоволення позову до ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно стало те, що державним реєстратором при прийнятті рішення не були дотримані вимоги ст.ст.10, 12, 17, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, в рішеннях суду встановлено, що із поданих ОСОБА_1 державному реєстратору документів, а саме: технічного паспорта №738 від 14 серпня 2018 року та довідки про технічні показники №15/08 від 15 серпня 2018 року, вбачається, що подані документи містять дописки та виправлення, а саме змінена адреса об`єкта нерухомого майна з будинку АДРЕСА_4 . Разом з тим, відповідно до договору дарування від 03 листопада 1999 року, адреса об`єкта нерухомого майна: будинок АДРЕСА_1 . Така сама адреса нерухомого майна зазначена і в заяві відповідача ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав від 15 серпня 2018 року.

У технічному паспорті від 14 серпня 2018 року, а саме в схематичному плані земельної ділянки, плані будинку, журналі внутрішніх обмірів та розрахунків площі приміщень - адреса об`єкта нерухомого майна: будинок АДРЕСА_1 . Разом із тим, на технічному паспорті від 14 серпня 2018 року вказано, що технічний паспорт на магазин-склад АДРЕСА_2 .

Відповідно до змісту довідки про технічні показники від 15 серпня 2018 року №15/08 указано, що поточна інвентаризація виконана в будинку АДРЕСА_1 , але в подальшому за текстом міститься дописка кульковою ручкою чорного кольору в частині виправлення адреси з «№44» на «№44/1»

Окрім того, у довідці про технічні показники об`єкту вказано, що проінвентаризовані об`єкти не є самочинними згідно з наказу Мінрегіонбуду №127 від 24 травня 2001 року, зі змінами, так як побудовані та переплановані до 1992 року. Разом з тим, із договору дарування від 03 листопада 1999 року слідує, що ОСОБА_28 станом на дату укладення договору набула у власність нерухоме майно - житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а саме 13/100 ідеальних частин житлового будинку літ. «Б» - кухня 12-1, кімната 12-2 площею 13,1 кв.м, кімната 12-3 площею 8,0 кв.м, кімната 12- 4 площею 11,9 кв.м, загальною житловою площею 33 кв.м. Доказів того, що на момент укладення договору дарування від 03 листопада 1999 року існував об`єкт нерухомості, а саме нежитлове приміщення магазин-склад, загальною площею 75,7 кв.м матеріали справи не містять.

Державний реєстратор прийняв до розгляду технічний паспорт та довідку про технічні показники з виправленнями та прийняв оскаржуване рішення про державну реєстрацію речових прав на підставі поданих документів.

Відповідно до п.41 Порядку, що регламентує перелік документів для реєстрації права власності на новозбудований об`єкт, обов`язковим є подання документу, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Матеріали реєстраційної справи не містять в переліку поданих реєстратору документів, інформації про подання заявником документа про присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси - АДРЕСА_2 .

Окрім того, із відповіді виконкому Житомирської міської ради від 30 вересня 2022 року №25/К-6208/1575 убачається, що відомості про присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси - АДРЕСА_2 , - відсутні.

Також в судових рішеннях встановлено, що за договором дарування у 1999 році ОСОБА_1 набула у власність частину житлового будинку АДРЕСА_1 та житлові приміщення загальною площею лише 33 кв.м у житловому будинку №44, а державним реєстратором 17 серпня 2018 року проведена державна реєстрація за ОСОБА_1 права приватної власності на нежитлове приміщення загальною площею 75,7 кв.м за адресою будинку АДРЕСА_2 , але при цьому в реєстраційній справі відсутні жодні докази того, що постійно діючим органом місцевого самоврядування із послідуючим затвердженням на сесії відповідної ради приймалося рішення про переведення принаймні 33 кв.м. житлових приміщень у нежитлові, що б відповідало положенням ст.ст.7, 8 ЖК України, площа 42,7 кв.м. (75,7 - 33) не могла бути добудована до 1992 року, оскільки у 1999 році відбулося дарування лише 33 кв.м., а доказів про прийняття 42,7 кв.м у встановленому законом порядку в експлуатацію, як і присвоєння нової адреси об`єкту - АДРЕСА_2 , матеріали справи не містять.

Таким чином суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на склад-магазин за ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ, МОТИВИ та ОЦІНКА СУДУ

Згідно з ч. 4 ст. 13 та ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання.

В статті 41 Конституції України визначено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Відповідно до частини третьої статті 71 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Частиною другою статті 103 ЗК України визначено, що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Визначення права власності особи наведено у ст. 316 ЦК України, частиною 2 котрої визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В силу частин 2, 4-5 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов`язує. Власник (співвласники) не можуть використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Статтею 328 ЦК України регламентовані підстави набуття права вланості. Так, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Статтею 391 ЦК України встановлена можливість захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а саме власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У свою чергу, статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням його права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 4. ст. 83 ЗК України, визначено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

За загальним правилом, наведеним у статтях 15, 16 ЦК України, у статті 4 ЦПК України, кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених у ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21, від 23.08.2023 у cправі № 910/5958/20).

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилалась на порушення її прав, як власника нерухомого - магазину-складу, який розташований за адресою АДРЕСА_2 та користувача земельної ділянкої, яка за час розгляду справи була набута нею у власність, кадастровий номер 18101136300:08:013:0076, оскільки збудований відповідачкою на проїзді загального користування монолітний фундамент перешкоджає позивачу у здійсненні підприємницької діяльністі, зокрема, руху транспортних засобів, які використовуються для перевезення товару, його навантаження та розвантаження.

Статтею 12 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однією з засад цивільного судочинства є його диспозитивність. Так, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як на докази, які підтверджують наявність порушеного права, позивач посилалась на те, що компетентними державними органами встановлений факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачкою та здійснення нею будівництва по АДРЕСА_1 без дозвільних документів, у зв`язку з чим був наданий припис і відповідачка була притягнута до адміністративної вдповідальності за порушення містобудівного законодавства, а також на висновок будівельної експертизи, яка була проведена у справі за клопотанням представника позивача.

Так, дійсно в матеріалах справи наявний припис № 40/18 про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 12.07.2018 та зі змісту відповідей Управління державного архітектурно-будівельного контролю від 26.07.2018, 04.10.2018, 23.11.2018, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 15.08.2018 вбачається, що за зверненнями позивачки проводились перевірки, встановлено порушення ОСОБА_2 містобудівного законодавства, відносно ОСОБА_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення, надано припис про зупинення будівельних робіт, вона притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 96 КУпАП у вигляді штрафу (том 1 а.с. 24-28).

Водночас, зі змісту наведених вище документів не вбачається, що за результатами проведених перевірок був встановлений факт, що фундамент розташований на проїзді загального користування. Сам по собі факт здійснення відповідачкою будівництва без дозвільних документів та на земельній ділянці, право власності або користування якою відповідачкою було не оформлене, не свідчить про те, що таке будівництво здійснене на землях загального користування.

Предметом цього позову є усунення перешкод в користуванні саме проїздом загального користування.

Таким чином, суд констатує, що такі докази є неналежними в цій справі (ст. 77 ЦПК України), оскільки встановлені в них обставини не входять до предмета доказування в межах заявлених позовних вимог.

Так, відповідно до ухвали суду від 20.09.2022 у справі була призначена земельно-технічна експертиза, на вирішення якої були поставлено такі питання:

1. Чи відповідав проїзд загального користування в напрямку до будинку АДРЕСА_1 Державним будівельним нормам ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій» станом на 1 липня 2018 року (до моменту фактичного здійснення будівництва прибудови бетонного фундаменту), чи було забезпечено можливість проїзду до житлового будинку АДРЕСА_1 ?

2. Чи відповідає проїзд загального користування в напрямку до будинку АДРЕСА_1 Державним будівельним нормам ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій» станом на проведення експертизи, чи забезпечено можливість проїзду до житлового будинку АДРЕСА_1 ?

3. Чи забезпечено можливість проїзду до приміщення складу-магазину по АДРЕСА_2 , який на праві власності належить ОСОБА_1 , та до земельної ділянки за цією ж адресою, кадастровий номер 18101136300:08:013:0076, яка перебуває в користуванні ОСОБА_1 , через наявний проїзд загального користування згідно містобудівної документації м. Житомира?

4. Яка фактична ширина проїзду загального користування в напрямку до приміщення складу-магазину АДРЕСА_2 у місці облаштування бетонного фундаменту прибудови до частини будинку

АДРЕСА_5 . Чи є вказаний проїзд загального користування єдиним заїздом до належного ОСОБА_1 , приміщення складу-магазину по АДРЕСА_2 ?

6. Чи знаходиться прибудова (бетонний фундамент) до частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_2 , на території проїзду загального користування? Яка саме частина прибудови (бетонного фундаменту) до будинку АДРЕСА_1 знаходиться на території проїзду загального користування з врахуванням площі прибудинкової території згідно ДБН України?

За результатами проведення судової земельно-технічної експертизи був складений висновок № 534/23 від 10.07.2023, також для роз`яснення висновку в судове засідання була викликана експерт Лазарчук В.В.

Дослідивши зміст висновку експерта та заслухавши судового експерта в судовому засіданні, суд робить висновок, що він не може бути покладений в основу судового рішення, оскільки він зроблений без урахування норм ДБН, які регулюють спірні правовідносини, є суперечливим, необ`єктивним, не узгоджується з іншими наявними в справі доказами з огляду на таке.

Так, по 1-му питанню експерт виснував, що «Проїзд загального користування в напрямку до будинку АДРЕСА_1 не відповідав п. 15.3 Державним будівельним нормам ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій» станом на 1 липня 2018 року (до моменту фактичного здійснення будівництва прибудови монолітного фундаменту). Проїзд до житлового будинку АДРЕСА_1 було забезпечено з відхиленням п. 15.3 вказаним будівельним нормам ДБН Б.2.2-12:2019».

Тобто, проїзд до житлового будинку АДРЕСА_1 ще до спорудження прибудови - фундаменту до частини житлового будинку, що належить ОСОБА_2 , не відповідав п. 15.3 Державним будівельним нормам ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій». Крім того, з додаткового повідомлення Житомирської міської ради, що відображено в дослідницькій частині висновку, паспорт вулиці Домбровського в м. Житомирі, детальний план проїзду (заїзду) загального користування по АДРЕСА_2 не розроблявся.

Разом з тим, суд наголошує, як вірно було зазначено представником Житомирської міської ради, що в положеннях Закону України «Про регулювання містобудівної документації» та інших нормативних актах відсутні поняття «Паспорт вулиці», «Детальний план проїзду (заїзду)».

По 2-му питанню експерт виснував: «Проїзд загального користування в напрямку до будинку АДРЕСА_1 не відповідає п. 15.3 Державним будівельним нормам ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій» станом на проведення експертизи (24 травня 2023); проїзд до житлового будинку АДРЕСА_1 забезпечено з порушеннями п. 15.3 Державним будівельним нормам ДБН Б.2.2.-12:2019».

Таким чином, зі змісту висновку вбачається, що ні станом на 1 липня 2018 (до здійснення прибудови фундаменту до житлового будинки АДРЕСА_1 ), ні станом на 24 травня 2023 (дата проведення експертизи) проїзд не відповідав п. 15.3 Державним будівельним нормам ДБН Б.2.2.-12:2019.

По 3-му питанню експерт виснував: «Можливість проїзду до приміщення складу-магазину по АДРЕСА_2 , який на праві власності належить ОСОБА_1 , та до земельної ділянки за цією ж адресою, кадастровий номер 18101136300:08:013:0076, яка перебуває в користуванні ОСОБА_1 , наявна через проїзд загального користування згідно з містобудівною документацією м. Житомира (викопіювання схеми графічного зображення) див. малюнок 3 та дослідницьку частину висновку)».

Дійсно відповідно до наявних в дослідницькій частині висновку викопіювань, що також підтверджено представником Житомирської міської ради в судовому засіданні, з вул. Домбровського проїзд до складу-магазину по АДРЕСА_2 , який на праві власності належить ОСОБА_1 , та до земельної ділянки за цією ж адресою, кадастровий номер 18101136300:08:013:0076, можливий лише через спірний проїзд загального користування.

По 4-5-му питаннях експерт виснував наступне: «Ширина існуючого (фактичного) проїзду на земельну ділянку кадастровий номер 18101136300:08:013:0076 відповідно до проведених геодезичних обмірів та з врахуванням прибудови (бетонного фундаменту) до квартири АДРЕСА_6 становить приблизно 3,6 м 5,0 м (фото 1 та 2).

Іншої дороги, заїзду, проїзду з будь-якого іншого боку до земельної ділянки кадастровий номер 18101136300:08:013:0076, яка надана в оренду ФОП ОСОБА_1 на території АДРЕСА_2 згідно схеми графічного зображення та фактичного користування не існує. (Див. малюнок 3)».

При цьому, неможливо вважати проведені дослідження для надання відповіді на питання 4-5 об`єктивними, оскільки експертом при здійсненні замірів не враховано п. 6.1.41 ДБН Б-2.2-12:2019 «Планування та забудова територій». Відповідно до вимог вказаного пункту при розміщенні будинків в кварталах ізсформованоюзабудовоюдлядоглядузабудинкамиіздійсненняпоточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше, ніж 1,0 м. При цьому, має бути забезпечене виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнізів будівель на територію суміжних ділянок або взаємоузгоджене водовідведення згідно з вимогами ДБН В. 1.1-25.

Отже, враховуючи п. 6.1.41 ДБН Б-2.2-12:2019 експерт повинна була врахувати мінімум 1,0м. відстані від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку, в цьому випадку від стіни житлового будинку АДРЕСА_1 , однак експертом цього не було дотримано, а замір ширини проїзду здійснено від стіни житлового будинку, що підтверджується фото 2 на сторінці 6 Висновку.

Крім того, як відображено на фото 1 та фото 2, окрім монолітного фундаменту прибудованого до частини житлового будинку, що належить ОСОБА_2 , на одному з ним рівні знаходиться ціла прибудова до частини житлового будинку, що належить іншому співвласнику, ця прибудова, як і спірний фундамент відображені на малюнку № 3 в дослідницькій частині висновку (том 2 а.с. 92), а також на фото № 1, 2, 3, 5 (том 2 а.с. 85-86) та в наданих представником Житомирської міської ради графічних зображеннях.

В судовому засіданні представник позивача зазначала, що у позивачки відсутній спір з іншим співвласником з приводу цілої прибудови, яка фактично розташована на одному рівні з фундаментом щодо її права на користування проїздом загального користування, що ставить під обгрунтований сумнів наявність об`єктивних перешкод у можливості здійснювати користування цим проїздом.

При цьому, зі змісту фотографій, які наявні у висновку, вбачається, що фундамент не розташований на грунтовій дорозі, яку можна вважати проїздом загального користуваня (фото № 1, 2, 5, том 2 а.с. 85-86), а відображені експертом заміри вочевидь не відповідають об`єктивним відомостям.

При складанні висновку експертом не враховано, що для обслуговування приватного будинку відводиться прибудинкова територія. Експертом не було враховано і додатково не поставлено питання про надання для дослідження технічної документації на земельну ділянку, яка закріплена за будинковолодінням по АДРЕСА_1 із закріпленими межами з визначеною прибудинковою територію.

А відтак, без врахування наведеного вище висновок експерта не може вважатись обгрунтованим та об`єктивним.

По 6-му питанню експерт виснував: «За результатами проведених топографо-геодезичних робіт встановлено, що у частині житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , у зовнішній стіні будинку, біля віконного прорізу приміщення на плані № 14-3 влаштований дверний проріз. Зовні будинку, біля зазначеного дверного прорізу, впритул до приміщення на плані №11-1 влаштований монолітний фундамент, орієнтовними розмірами 2,0 м. х 4,0 м, шириною близько 0,25 м. Прибудова (бетонний фундамент) до будинку АДРЕСА_1 знаходиться на території проїзду загального користування з врахуванням площі прибудинкової території загальною площею 0,0008 га».

Зі змісту зазначеної відповіді вбачається, що весь фундамент знаходиться на території проїзду, що вочевидь не відповідає дійсності і не може вважатись правильним.

Відповідно до п. 5.2 ДБН В.2.3-15:2007 із Зміною №1, Зміною №2 та Зміною №3 мінімальна ширина проїздів: із двобічним рухом - 6 м, з однобічним рухом - 3,5 м, на Фото 1 стор. 6 висновку експерта вказано, що ширина проїзду, вздовж лінії фундаменту, становить 3,6 м, тобто ширина наявного проїзду не порушує п. 5.2. ДБН.

В судовому засіданні представник Житомирської міської ради вказувала, що при плануванні місцевих територій за наявності збудованого нерухомого майна враховується фактичне користування земельною ділянкою, беруться до уваги вже наявні проїзди, навіть якщо їх розмір не в повній мірі відповідає ДБН.

До того ж в дослідницькій частині Висновку зазначено, що на момент перевірки спеціалістами Управління державного архітектурно-будівельного контролю та спеціалістами Управління з контролю за використанням та охороною земель, яка була проведена станом на 2018 рік та за результатами візуально-інструментального обстеження земельної ділянки проведеного 24 травня 2023 року експертом встановлено, що відстань проїзду залишилась без змін. Крім того, надаючи відповідь на 1-ше питання експерт зазначила, що проїзд загального користування в напрямку до будинку АДРЕСА_1 не відповідав п. 15.3 Державним будівельним нормам ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій» станом на 1 липня 2018 року (до моменту фактичного здійснення будівництва прибудови монолітного фундаменту).

Таким чином, зі змісту висновку експерта не доведено, що проїзд загального користування звузився та не відповідає Державним будівельним нормам саме внаслідок зведення відповідачкою фундаменту до частини житлового будинку, що належить ОСОБА_2 , оскільки самим експертом зазначено, що станом на 1 липня 2018 року (до моменту фактичного здійснення будівництва прибудови монолітного фундаменту) проїзд загального користування в напрямку до будинку АДРЕСА_1 не відповідав п. 15.3 Державним будівельним нормам ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій».

Також, твердження експерта про те, що площа забудови фундаменту в подальшому може бути збільшена за рахунок проведення оздоблювальних та конструктивних заходів при будівництві запланованого об`єкту, що призведе до зменшення відстаней проїзду, не може бути враховане при вирішенні спору у цій справі, оскільки є припущенням, а рішення суду не може грунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Крім того, такі доводи не вказують на порушення прав позивача на момент судового розгляду справи.

В судовому засіданні 10.12.2024 судовий експерт Лазарчук В.В., яка була викликана для роз`яснення складеного нею висновку, пояснила, що здійснювала візульне обстеження об`єкту дослідження, проїзд загального користування відповідно до вимог ДБН повинен становити від 3,5 м. до 5 м. Вважає, що проїздом є вся частина земельної ділянки притул до будинку, виходячи із необхідного його розміру, визначеного ДБН, який становить 5м, а тому нею зроблений висновок, що весь фундамент розміщений саме на проїзді. Експерт також зазначила, що існує можливість перебудови такого фундаменту, проте таке питання перед експертом не ставилось.

Водночас, з наявних в матеріалах справи: викопіювання зі схеми графічного зображення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 229-231); викопіювання з Офіційного геопорталу Житомирської міської ради з відображенням земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , відомості щодо яких внесено до Держгеокадастру (том 2 а.с. 208); чергового плану, розробленого спеціалістами Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, зі схематичним зображенням земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 (том 2 а.с. 209) вбачається, що спірна прибудова розташована в межах прибудинкової території до будинку, взагалі не виходить на проїзд загального користування.

В черговому плані, розробленому спеціалістами Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, з орієнтовними схемами земельних ділянок за будинками "А" та "Б" за адресою: АДРЕСА_1 , наданий представником Житомирської міської ради (том 2 а.с. 209), схематично відображений проїзд загального користування, окреслений чорний кольором, в якому схематично відображений фундамент, який на проїзд загального користування не виступає. Крім того, вбачається, що спірний фундамент схематично відображений в орієнтовних межах прибудиноковї території з урахуванням фактичного користування (окреслено зеленим кольором) та розміру земельної ділянки, яка закріплена за будинковолодінням.

Таким чином, оцінивши складений експертом висновок на предмет його достовірності і достатності, його взаємозв`язок з іншими наявними в справі доказами, суд його відхиляє, оскільки його зміст суперечить вимогам ДБН, суперечить іншим доказам, які наявні в матеріалах справи, а відтак не може бути покладений в основу судового рішення.

Отже, на підставі досліджених доказів суд робить висновок, що позивачем не доведено, що відповідно до належним чином затвердженої містобудівної документації та норм ДБН зведений фундамент розташований на проїзді загального користування.

При цьому суд враховує, що на виконання приписів компетентних органів відповідач не здійснює подальше будівництво з 2018; одразу після виявлення порушення 14.08.2018 відповідач звернулась до органу місцевого самоврядування відповідно до положень ст. ст. 40, 118 ЗК України для оформлення права на земельну ділянку для обслуговування будинку і прибудинкової території по АДРЕСА_1 , процес передачі земельної ділянки не завершений, в тому числі через наявність судових спорів з подружжям ОСОБА_26 .

На підставі ст. 40 Земельного кодексу України ОСОБА_2 , маючи у власності частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , як фактичний користувач земельної ділянки, має право на отримання у власність земельної ділянки площею відповідно до частки в праві власності на житловий будинок, для обслуговування належної на праві власності їй частини житлового будинку.

Щодо порушення права позивача, як власника магазину-складу та власника земельної ділянки

Матеріалами справипідтверджується,що позивачє власникомнерухомого майнав АДРЕСА_1 -13/100частин житловогобудинку;складу-магазинупо АДРЕСА_2 (номераціяякого булазмінена на АДРЕСА_1 ),рішення продержавну реєстраціюправа власностіна якийскасовано напідставі рішенняБогунського районногосуду м.Житомира від01.02.2024та постановиЖитомирського апеляційногосуду від19.02.2025;а такожє власницеюземельної ділянки кадастровий номер 18101136300:08:013:0076 площею 0,0342 на підставі договору купівлі-продажу від 06.02.2023 (том 1 а.с. том 2 а.с. 184).

З картографічних матеріалів, наявних в матеріалах справи вбачається, що фактично 13/100 частин житлового будинку, яка належала позивачці на праві приватної власності на підставі договору дарування, включена в загальну площу складу-магазину, який зареєстрований, як об`єкт нежитлової нерухомості, і використовується позивачкою для здійснення підприємницької діяльності (малюнку № 3 в дослідницькій частині висновку том 2 а.с. 92, а.с. 208-209), що також зазначено у відповіді на відзив на позовну заяву та не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні.

Пунктом 4 частини 2 статті 4 ЖК України визначено, що житловий фонд включає жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд).

Нормами ст. 6 ЖК України передбачено що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЖК України переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених участині другійстатті 7 цього Кодексу.

Згідно зіст.10ЖК Українигромадяни зобов`язанідбайливо ставитисядо будинку,в якомувони проживають,використовувати жилеприміщення відповіднодо йогопризначення,додержувати правилкористування жилимиприміщеннями,економно витрачативоду,газ,електричну ітеплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.

Відповідно до п. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помеш кання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

З наведених правових норм вбачається, що власники належного їм на праві власності житлового приміщення не мають права без відповідного дозволу компетентного органу здійснити переобладнання належного їм житлового приміщення в нежитлове, що і стало однією з підстав для скасування рішення про державну реєстрацію права власності на склад-магазин, а також заборонено використання житлових приміщень для здійснення підприємницької діяльності.

Таким чином, суд вважає, що за встановлених обставин, позивач не може посилатись на порушення її прав, як власника складу-магазину, який використовується нею з порушенням наведених вище правових норм і державна реєстрація права власності на який фактично скасована на підставі судового рішення. При цьому зміна адреси нежитлового приміщення, яка була здійснена позивачкою під час судового провадження, жодним чином не впливає на факт скасування державної реєстрації права власності. Не підлягає судовому захисту право, яке здійснюється з порушенням встановленого порядку, а використання житлового приміщення з метою здійснення підприємницької діяльності заборонено.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що позивач набула право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , адреса якої змінена на АДРЕСА_7 , кадастровий номер 18101136300:08:013:0076, на підставі договору купівлі-продажу від 06.02.2023. При цьому зазначена земельна ділянка була попередньо сформована і передана в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, у власність передана як земельна ділянка, на якій розміщений об`єкт нерухомості - склад-магазин, до складу якого увійшла частина житлового будинку, належна ОСОБА_1 , державна реєстрація права власності на який скасована на підставі судового рішення.

Заслуговує на увагу та обставина, що відповідно до норм Земельного кодексу не передбачена можливість передачі земельної ділянки, яка закріплена за житловим будинком для його будівництва та обслуговування, як земельна ділянка для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 та інших).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19).

Отже, встановивши фактичні обставини справи на підставі норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, які виникли між сторонами, застосовуючи принципи розумності, добросовісності та пропорційності, які апріорі визначені, як основні засади цивільного законодавства, закріплені в ч. 1 ст. 3 ЦК України, дослідивши та оцінивши наданісторонами доказина предметїх належності,достовірності ідостатності увзаємозв`язкута всукупності, виходячи із заявлених позивачем підстав і предмету позову, як принципу диспозитивності цивільного процесу, суд дійшоввисновку, що позивачем не доведено, що відповідачем здійснено будівництво фундаменту на проїзді загального користування, що таке будівництво призвело до його звуження, як і не доведено порушення її прав на здійснення підприємницької діяльності, як власника нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 , а у зв`язку зі зміною адреси по АДРЕСА_1 . Суд констатує, що позивачем не доведено, яке її конкретне приватне суб`єктивне право порушене, яким чином вона позбавлена можливості реалізувати власне цивільне право, набуте у встановленому законом порядку, яке охороняється нормами Конституції та цивільного законодавства.

На підставі викладеного суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

V. Розподіл судових витрат

З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 158, 244, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_8 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Дмитрієва Жанна Анатоліївна, робоча адреса: м. Житомир, вул. І.Кочерги, 2 а.

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_9 ; РНОКППО: НОМЕР_2

Представник відповідача: адвокат Козирєв Ігор Миколайович, робоча адреса: м. Житомир, вул. Кафедральна, 5 а, оф. 206.

Третя особа: Житомирська міська рада, місцезнаходження: м. Житомир, майдан С.П. Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ 13576954.

Суддя О.В. Стрілецька