Рішення № 126674026, 17.04.2025, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/8516/24

Провадження № 2/159/415/25

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2025 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням судді Лесика В.О.,

з участю секретаря судових засідань Куптій Ю.В..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог.

23 грудня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, у якому прохає ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №28816 від 30.07.2021 року в розмірі 8775 грн., що складається з: 1500 грн. заборгованості за тілом кредиту; 7275 грн. заборгованості за відсотками, а також судові витрати в розмірі 2422,40 грн. та правнича допомогу 10500 грн.

Позов обґрунтовується тим, що 22 квітня 2021 року між первісним кредитором ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 28816 про надання фінансового кредиту шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), за умовами якого, відповідач отримав кредитні кошти в сумі 1500 грн. шляхом переказу на платіжну карту, зі строком дії 14 днів до 05 травня 2021 року зі сплатою 2,5% від суми кредиту за кожний день користування. 17 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №02-17/02/2022 відповідно до якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» право вимоги до позичальників, у тому числі за договором № 28816, що укладений між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 . Таким чином ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» наділене правом грошової вимоги до відповідача. Незважаючи на виконання позивачем умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання по кредитному договору перед позивачем не виконав, внаслідок чого у позичальника перед позикодавцем виник борг, сума якого заявлена до стягнення.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Представником відповідача подано заперечення на позов, з якого вбачається, що позов не визнають. Заперечуючи проти позову, посилається на те, що позивачем не надано

первинних фінансових документів на підтвердження факту видачі кредиту відповідачу, не надано доказів щодо укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів, а також не надано доказів щодо укладення договору факторингу між первісним стягувачем та позивачем.

Окрім цього, вважає що позивачем пропущено загальний строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

За таких обставин, відповідач просив відмовити у задоволені позову.

Рух справи в суді.

Позовна заява подано до суду 23.12.2024 року.

Ухвалою судді від 29.01.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання. Одночасно, відповідачу надано строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Позиція учасників судового розгляду.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує повністю, з підстави викладених у позові.

Відповідач тайого представник,будучи належнимчином повідомленими прочас тамісце розглядусправи всудове засіданняне з`явилися,подали суду заявупро розглядсправи заїх відсутності, позов не визнають, просять у позові відмовити.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття рішення у даній справі є 17 квітня 2025 року, тобто дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 22 квітня 2021 року між первісним кредитором ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 28816 про надання фінансового кредиту шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).

Відповідно доп.1.1Кредитного договору,Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 1500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.1.2., п.1.3 Кредит надається строком на 14 днів, тобто до 05.05.2021. Строк дії договору 14 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована.

Згідно до п.1.4. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної карти.

Згідно із копією довідки про ідентифікацію, клієнта ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 28816 від 22.04.2021 року , ідентифіковано ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» одноразовим ідентифікаторомKL8150, виданий 22 квітня 2024 року.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 25 червня 2024 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 8775 грн, яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту 1500 грн, простроченої заборгованості за процентами 7275 грн .

Відповідно до копії вимоги про виконання зобов`язання від 22 травня 2024 року, позивач звернувся до відповідача та вимагав сплатити заборгованість у розмірі 9000 грн. у 30-ти денний строк з дня отримання цієї вимоги .

Згідно із копією інформаційної довідки 4687/05 від 21 травня 2025 року, ТОВ «Платежі Онлайн» повідомило, що на сайті Торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція у сумі 1500 грн. на номер платіжної картки№НОМЕР_1 ,емітентом якої є OSCHAD BANK .

17 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» (Клієнт) та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (Фактор) укладено договір факторингу №02-17/02/2022 відповідно до якого предметом договору є право грошової вимоги. На умовах даного договору та керуючисьстаттею 1077 ЦК УкраїниФактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові своє право грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 17 лютого 2022 року до договору факторингу №02-17/02/2022, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 28816 від 22 квітня 2021 року загальна сума заборгованості становить 9037,40 грн, з яких: 1500 грнзаборгованість по тілу кредиту; 7537,50 грнзалишок по відсотках .

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов таких висновків.

Так, заперечуючи проти позову представник відповідача вказує на те, що кредитний договір № 28816 від 22.04.2021 укладений між первісним кредитором ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та відповідачем, не містить відомостей про його підписання електронним підписом (одноразовим ідентифікатором) саме ОСОБА_1 , а також заперечує підписання спірного договору і отримання кредитних коштів.

Однак,суд відхиляєтакі доводи представникавідповідача з наступних мотивів.

Згідно ч.1ст. 205 Цивільного кодексу Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1,2статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно достатті 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначеностаттею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно достатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зістаттею 1055 ЦК Україникредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннямист. 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 28816 від 22.04.2021, за умовами якого отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зареєстрований для цієї мети в особистому кабінеті позичальника.

Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, які були надіслані ОСОБА_1 .

Так, згідно матеріалів справи встановлено, що кредитний договір № 28816 від 22.04.2021 підписано відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора KL8150 з дотриманням ч.ч. 6,8 ст.11, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Підписавши цей кредитний договір, ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання своєчасно повернути кредит та проценти за користування кредитом в порядку, передбаченому цим договором.

Отже, зі змісту кредитного договору № 28816 від 22.04.2021 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови надання кредиту.

Окрім цього, умови договору про надання фінансового кредиту є чіткими та зрозумілими, що виключає можливість їх неоднозначного трактування сторонами.

Відтак, наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Будь-яких заперечень щодо факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що договір про надання фінансового кредиту між сторонами є укладеним та позичальник ознайомлений з його умовами.

Доводи представника відповідача про ненадання банком первинних фінансових документів на підтвердження факту видачі кредиту, спростовуються наявними в матеріалах справи, а саме інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» від 22.04.2021 року щодо перерахування кредитних коштів в сумі 1500 грн.за договором №28816 на номер платіжної картки№ НОМЕР_1 ,емітентом якої є OSCHAD BANK та наданою випискою з особового рахунку.

Суд вважає зазначені докази належними та такими, що підтверджують факт перерахування позичальнику на вказаний ним рахунок кредитних коштів.

Крім цього, суд вважає, що боржник маючи доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, мав можливість в якості доказу надати суду довідку з банку про неналежність йому вищезгаданої картки, або виписку зі свого рахунку на підтвердження надходження чи не надходження коштів від кредитора на виконання умов укладеного договору, його розміру, а також на підтвердження виконання своїх зобов`язань за даним договором та внесення коштів на погашення заборгованості.

Отже, доказів повернення відповідачем ОСОБА_1 позивачу ТОВ «Фінансова компанія«КЕШ ТУГОУ» отриманої у позику за вказаним договором грошової суми у розмірі 1500 грн., матеріали справи не містять, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту 1500 грн. є обґрунтованою.

Разом з тим, вирішуючи питання в частині нарахованих та стягнутих процентів за користування кредитом суд приходить до такого висновку з огляду на наступне.

У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто, після закінчення строку дії кредитного договору змінюється правова природа зобов`язання. У такому випадку нарахування процентів за користування грошовими коштами можливе не на підставі умов договору, а на підставі ст. 625 ЦК України.

Відтак, після спливу визначеного договором строку кредитування, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки припиняється. Зі спливом строку кредитування або пред`явленням кредитором вимоги про дострокове повернення усієї суми заборгованості право позичальника вимагати відсотки, передбачені ст. 1048 ЦК України припиняється. Натомість невиконання позичальником обов`язку з повернення кредиту у терміни визначені Договором є підставою про притягнення до відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Таким чином, позивач ТОВ «ФК«КЕШ ТУ ГОУ`відповідно достатті 1048 ЦК Українимає право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Як встановлено судом, між сторонами по справі укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №28816 від 22 квітня 2021 року, згідно з яким сума кредиту становить 1500 грн.

Також згідно з п.1.2 зазначеного Договору, строк кредиту становить 14 днів, тобто до 05.05.2021 року. Відповідно до п.1.3 стандартна процентна ставка становить 2,5 % в день.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, окрімст. 1048 ЦК України, і самим Договором.

Розрахунок відсотків, згідно зі спірним кредитним договором судом визначено за період з 22.04.2021 (дату видачі кредиту) по 05.05.2021 ( по строк кредиту 14 днів включно).

Розрахунок процентів на користування кредитом становитиме 525 грн. (1500 грн. х 2,5 % х 14 днів).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню 1500 грнсума позики, та 525 грн.нараховані відсотки за 14 днів - період кредитування, що разом становить 2025 грн.

Заперечення представника відповідача щодо не укладення договору факторингу відхиляє з огляду на таке.

Згідно з п. 1 ч. 1статті 512 ЦК Українипідставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК Українивстановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК Українипередбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6ст. 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що 17 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» (Клієнт) та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (Фактор) укладено договір факторингу №02-17/02/2022 відповідно до якого предметом договору є право грошової вимоги. На умовах даного договору та керуючисьстаттею 1077 ЦК УкраїниФактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові своє право грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 17 лютого 2022 року до договору факторингу №02-17/02/2022, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 28816 від 22 квітня 2021 року.

Отже, наданий позивачем договір факторингу та витяг з реєстрів прав вимог є достатніми доказами набуття прав вимог до відповідача за спірним договором. Вказаний Договір факторингу не оспорений та не визнаний недійсним. Будь-яких доказів на спростування достатності обсягу набутих позивачем прав вимоги за кредитним договором до відповідача суду не надано.

Доводи представника відповідача про те, що позивачем пропущено загальний строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Згідно зістаттею 256 ЦК Українипозовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257ЦК України).

Частиною 1статті 259 ЦК Українивстановлено, що позовна давність, встановленазаконом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За загальним правилом частини першоїстатті 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно дост. 264 ЦК Україниперебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року впроваджено дію карантину на території України з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Згідно п. 12Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу Українипід час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258, 362,559, 681, 728,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Дію карантину завершено 01.07.2023 року згіднопостанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023.

Згідно п. 19Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу Україниу період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями257-259,362, 559,681,728,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк його дії.

24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Тобто, станом на дату звернення позивача - 23.12.2024 року до суду з вимогою до відповідача про стягнення заборгованості за Кредитним договором №28816 від 22.04.2021 року, визначені ЦК України строки позовної давності були продовжені.

Отже, доводи представника відповідача про те, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення із даним позовом до суду, не знайшли свого підтвердження.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК«КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно дост.141 ЦПКсудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, виходячи з такого розрахунку: сума задоволених вимог позивача складає в розмірі 2422,40 грн., тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі гривень: 2025 грн. х 100 % :8775 грн. х 2422,40 грн. = 559,01 грн.

Що стосується вимоги про стягнення 10500 грн витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10ст. 141 ЦПК Українипри частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат,сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Витрати понесені ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» на правничу допомогу також підлягають частковому стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 1ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано копії: договору про надання правничої допомоги від 29.12.2023, відповідно до умов якого п. 3.1 вартість такої обчислюється виходячи із фактично затрачених годин роботи адвоката та розраховується з вартості години роботи адвоката, яка встановлюється 2000 грн за одну годину фактично витраченого часу, акт про отримання правової допомоги від 10.03.2025, де зазначено, що адвокатом витрачено 5 годин часу, а тому загальна вартість становить 10500 грн., та платіжну інструкцію про сплату вказаної суми гонорару.

Відповідачем заперечується сума витрат на правничу допомогу в розмірі 10500 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат в суді, судом встановлено, щозазначені позивачем витрати направничу допомогу адвоката, які включають послуги: складання та подання до суду позовної заяви (2,5 год. - 5000 грн) та інші клопотання, заяви до суду, складання процесуальних документів зводяться до єдиної дії - підготовка та подання позовної заяви і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окремі послуги.

Така послуга, як зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання спору (1 год2000 грн) за своєю суттю є послугою організаційного характеру. Немає також підтвердження, що клієнту разом з тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не тільки доведений, а й документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 10500 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд приходить висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення із ОСОБА_1 на корить ТОВ«ФК КЕШ ТУ ГОУ» понесених у даній справі витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі 1000 грн.

Керуючись ст.ст.10,12,77,78,141, 247,263,265,268 ЦПК України, ст.ст.509, 510,546,625, 1050,1054,1055 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 вкористь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«КЕШ ТУГОУ» заборгованістьза кредитнимдоговором №28816від 22.04.2021 року у розмірі 2025 (дві тисячі двадцять п`ять грн.).

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» 559,01 ( п`ятсот п`ятдесят дев`ять грн. 01 коп.) гривень сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» 1000 (одну тисячу ) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, юридична адреса: м.Київ, вул.Кирилівська,82, оф.7.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 17.04.2025 року.

Головуючий: В.О.Лесик